Універсал Центральної Ради та його історичне значення

Улітку 1917 р. розвивалася Українська національно-демократична революція. 6—8 квітня 1917 р. в Києві працював Український національний конгрес, на якому ключовим було питання про автономію України. Саме автономії повинна була вимагати УЦР від Тимчасового уряду Росії, що разом з російськими меншовиками й есерами не був зацікавлений у розв'язанні національного питання в Україні. Більшовики, зацікавлені в падінні Тимчасового уряду, на словах підтримали національний рух в Україні.

У травні 1917 р. в Києві проходив 1 Український військовий з'їзд. Виконуючи його рішення, УЦР направила до Петрограда делегацію на чолі з Володимиром Винниченком. Делегація зажадала від Тимчасового уряду надати Україні автономію у складі федеративної Росії. Тимчасовий уряд зволікав з відповіддю на це ключове для українців питання і врешті-решт відмовив, що викликало протест делегатів І селянського і II військового з'їздів.

Додаткова інформація

В. Винниченко про позицію російських експертів у розв'язанні питання про автономію України: «Вимірюючи територію майбутньої автономії України, вони торкнулися Чорного моря, Одеси, Донецького району, Катеринославщини, Херсонщини, Харківщини. Й отут від однієї думки, від одного уявлення, що донецьке вугілля, що катеринославське залізо, що харківська індустрія будуть відібрані в них, вони почали розмахувати руками й виявили всю сутність свого російського... націоналізму. О ні, у такому розмірі вони нізащо не могли визнати автономію».

Піднесення національної самосвідомості українського народу зумовило історичний крок, зроблений Українською Центральною Радою. УЦР 10 червня 1917 р. проголосила 1 Універсал «До українського народу, в Україні й поза Україною сущого».

Основні положення І Універсалу були такими:

— автономія України в складі Росії;

— право законодавчої ініціативи;

— необхідність загальнонародних, рівних, "прямих виборів шляхом таємного голосування до законодавчого органу — Всенародних українських зборів (сейму);

— відмова передавати певну частину податку до центральної російської скарбниці, уведення українського податку;

— заклик до згоди і порозуміння між представниками усіх національностей, що мешкали в Україні.

Прийняття І Універсалу сприяло консолідації (єднанню) українського суспільства.

Після проголошення І Універсалу 15 червня 1917 р. був утворений український уряд — Генеральний Секретаріат.

Уряд УЦР складався з 8 генеральних секретарств і генерального писаря. Генеральним писарем був П. Христюк, секретарем військових справ — С. Петлюра, секретарем міжнаціональних справ — С. Єфремов, секретарем внутрішніх справ — В. Винниченко. Інші секретарства очолили X. Баранов-ський, Б. Мартос, В. Садовський, М. Стасюк, І. Стешенко.

Значення І Універсалу полягало у тому, що в Україні проголошувався автономний лад. Це сприяло зміцненню українського суспільства на нелегкому шляху створення української держави. Слід зазначити, що історичні рішення І Універсалу в Росії були сприйняті із занепокоєнням. Хвиля масових демонстрацій у Петрограді, поразка російської армії на Південно-Західному фронті і як наслідок — утрата Галичини — чинники, що зумовили політичну кризу. Тимчасовий уряд, побоюючись подальшого загострення "ситуації, пішов на переговори з УЦР.

Висновок. Проголошення автономії України сприяло зміцненню авторитету УЦР і подальшому розвиткові українського національного руху. І Універсал був історичним кроком на шляху державотворення в Україні.

■ Дати: 6—8 квітня 1917 р., травень 1917 р., 10 червня 1917 р.

■ Поняття, терміни, назви: універсал, автономія, Генеральний Секретаріат, Український національний конгрес.

■ Особистість в історії: В. Винниченко, С. Петлюра, С. Єфремов.