Спеціальна історична дисципліна

ЛЕКЦИЯ 3. ФАЛЕРИСТИКА. МЕДАЛЬЄРИКА.

1. Фалеристика, як спеціальна історична дисципліна.

2. Спеціальна історична дисципліна – медальєрика.

Фалеристика, як спеціальна історична дисципліна.

ФАЛЕРИСТИКА – це спеціальна історична дисципліна, яка вивчає історію орденів, нагородних медалей, відзнак, значків, виникнення і розвиток нагородної системи, а також відповідні документи і статистику.

Походить від лат. Falerae, phalerae, грецьк. phalara – металеві прикраси у вигляді блях, жетонів. В арміях епохи еллінізму, а потім в Стародавньому Римі вони слугували військовими відзнаками, нагородами для воїнів, центурій, маніпул, когорт і легіонів.

Основний об'єкт дослідження фалеристики: нагороди, пам'ятні знаки, значки; документи і матеріали нагородної статистики.

Методи дослідження фалеристики: порівняльно-історичний, класифікації і типологічний, застосовуються також методи інших галузей історичного знання, наприклад, археології, палеографії і ін.

Значення науки. Нагороди і відзнаки – цінне джерело для вивчення рівня розвитку матеріальної культури, духовного життя держави в певний період, символіки і її пріоритетів. Він допомагає при дослідженні важливих подій і фактів, їх оцінці. Особливо важливі матеріали фалеристики для історії воєн і військового мистецтва, датування місць битв або поховань.

Класифікація нагород: Нагороди різняться за своїм соціальним статусом. Є найвищі державні нагороди, які встановлюються верховною владою держави, є урядові, відомчі, релігійні нагороди, є відзнаки громадських організацій, союзів, національно-культурних товариств, недержавних рейтингів тощо. Вони різняться за класифікацією – ордени, хрести, медалі, нагрудні знаки, почесні звання, просто нагородні планки. Нагороди відрізняються за чинниками відзначення: одні призначені суто для вшанування військових подвигів, інші надаються за досягнення у сферах промислової, аграрної, наукової, культурної діяльності, діяльності милосердній, виконання громадського обов’язку або поліпшення демографічної ситуації в окремих країнах, для відзначення окремих знаменитих дат і подій, вшанування учасників успішних, а здебільшого невдалих військових операцій.

Важливим здобутком останніх років у розвитку державної нагородної політики стало прийняття Верховною радою України 16 березня 2000 року Закону України „Про державні нагороди України”.

Фалеристика одночасно має справу з багатьма іншими науками – всесвітньою історією, юриспруденцією, мистецтвознавством, історією техніки, етнографією, статистикою, а ще й з цілим комплексом суміжних дисциплін, таких як археографія, джерелознавство, геральдика, сфрагістика, генеалогія, уніформологія, символіка та емблематика, музеєзнавство.

Раніше фалеристика традиційно входила в нумізматику. Як самостійна наукова дисципліна вона стала відокремлюватися в І пол. XX в. В СРСР це було пов'язано з появою в кінці 50-х - на початку 60-х рр. дослідженні В.А. Дурова і І.Р. Спасського. В середині 70-х рр. вишли перші в історіографії узагальнюючі роботи В.Н.Ільінського, В.Г. Буркова, Р.А. Колесникова і А.М. Рожкова, Р.І. Шейна і ін. Деякі з них були перевидані в доповненому вигляді в 80-ті роки.

Спеціальна історична дисципліна – медальєрика.

МЕДАЛЬЄРИКА (від італ. Medaglia або лат. metallum – метал) – спеціальна історична дисципліна, що вивчає виникнення та історію медалей і медальєрного мистецтва.

Об'єктом дослідження її є медалі (пам'ятні, художні та нагородні), медальєрні комплекси (серія медалей, які створені одним або групою майстрів, присвячені конкретній історичній події або особі), а також технологія виготовлення медалей.

Традиційно М. входила до нумізматики, від якої відокремилась у першій пол. XX ст. В Україні оформлення медальєрики в спеціальну історичну дисципліну почалося в 50-70-х роках і було пов'язане з роботами істориків і мистецтвознавців Ю.А. Бартштейна, К.В. Голенко, Ю.Л. Даніленко, Е.С. Смірнової, А.В. Шатена, А.С. Шкурко і ін. За радянських часів М. досягла помітних успіхів. Відбулися виставки медальєрного мистецтва (Москва, 1971; Київ, 1973), що продемонстрували самобутню технологію виготовлення медалей та їх побутування. Проте до теперішнього про цес оформлення медальєрики в науку не завершився. Фахівців з медальєрики мало, їх ніде не готують.

Термін медаль (франц. médaille, від італ. medaglia, від лат. metallum – метал) має три значення:

1. Металевий знак з двостороннім (рідше одностороннім) зображенням, що випускається на честь якого-небудь видатного діяча або події. Частіше за все Медаль має круглу або овальну форму, іноді випускаються багатокутні Медалі, так звані плакетки. Медаль вперше була випущена в Італії в 14 ст. Спочатку Медалі випускалися не тільки державою, але і окремими особами, товариствами. Проте з 17-18 ст. право чеканки Медалей належить, як правило, тільки державі.

2) Вид державної нагороди за заслуги (нагородні Медалі). Вперше Медаль як нагорода була введена в 17 ст. шведським королем Густавом Адольфом для нагородження офіцерів. В кінці 18 ст. нагородні Медалі були введені в Польщі, у Франції, в Пруссії. В Росії нагородна Медаль вперше була встановлена в правління царівни Соф’ї. Спочатку Медалі надавалися за військові заслуги, а потім і за цивільну службу. В більшості сучасних держав існують головним чином нагородні Медалі за військові заслуги (наприклад, в США почесні Медалі армії і флоту, солдатська Медаль, Медаль повітряних сил, Медаль військово-морських сил; у Франції Медаль за військові заслуги; в Бельгії військова Медаль короля Альберта; в Данії Медаль за участь в 2-й світовій війні і інші).

3) Нагорода за досягнення в науці, культурі, економіці і ін. Медалі вручаються, наприклад, лауреатам міжнародних конкурсів виконавців, лауреатам Нобелівських премій, переможцям міжнародних спортивних змагань і т.д. В деяких державах існують Медаль за досягненя в сільському господарстві і промисловості (Італія), за заслуги в мистецтві і літературі (Австрія, Бельгія) і т.д.

Перші медалі були створені в Стародавньому Римі й виконували роль грошової одиниці поряд з монетами та медальйонами. У XIV– XV ст. у Північній Італії стали виготовляти пам'ятні знаки – медалі, які не мали купівельної сили. У серед. XV ст. медальєрне мистецтво в Італії набуває найвищого розквіту. Це пов'язано із загальним культурним розвитком за доби Відродження. Зародження М. на території України сягає періоду Київської Русі, коли почало розвиватися монетне виробництво. Відомо, що як відзнаки в Київській Русі використовували нашийні гривні (золоті, срібні або бронзові обручі). Перші російські нагородні медалі – монети з вушком з'являються у XV ст., а набувають поширення у другій пол. XVIII – першій пол. XIX ст. В Україні побутують національні жіночі нашийні прикраси – дукачі. З другої пол. XIX ст. поряд із круглими, рідше овальними медалями з'являються прямокутні (плакетки).