Політична боротьба українського населення.

Дискримінаційна політика польського уряду зумовлювало посилення опозиційних настроїв в українському суспільстві.

На 1925 р. українці в Польщі мали 12 легальних політичних партій. Найбільш впливові серед них:

- Українське народ­но-демократичне об'єднання (УНДО). Лідери — Д. Левицький, В. Мудрий, С. Баран, О. Луцький.

- Українська соціал-радикальна партія (УСРП). Ліде­ри — Л. Бачинський, І. Макух. Програма: обмеження приват­ної власності, незалежність України.

- Комуністична партія Захід­ної України (КПЗУ). Лідери — Й. Крілик, Р. Кузьма. Програма: націоналізація землі і промисловості, об'єднання Західної України з Радянською Україною.

Українські землі у складі Румунії

В склад Румунії після розпаду Австроугорщини потрапили Північна Буковина, Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії

1 період (1918— 1928 рр.) - період реакції. У провін­ції запроваджується воєнний стан, українські землі роздаються офіцерам румунської армії. Жорстоко придушується будь-які виступи проти влади (Татарбунарське повстанням, 1924 р.) Йде активна румунізація краю: закрито усі українські школи, переслідується українська церква. До 1927 р. Буковина втрачає автономію, якою володіла, перебуваючи під владою Австрії.Це спричинило хвилю розорень.

2 період (1928 -1937 рр.) - період відносної лібералізації. Політична криза, що охоплює румунську владу послаблює колоніальний тиск на українські землі. Проте вже в лютому 1933 р. тут відновлено надзвичайний стан.

3 період (1938 – 1939 рр.) – період тиску. У лютому 1938 р. встановлюється режим особистої диктатури Кароля II. Румунізація краю посилюється.

Політика влади викликала широкий опозиційний рух в українських землях. Найактивнішим він був на території Буковини, де діяли три основні політичні формування:

1. Комуністична партія Буковини. Ліде­ри – С. Канюк, В. Гаврилюк, Ф. Стасюк та ін. Програма: націоналізація земель і підприємств, возз'єд­нання з Радянською Україною.

2. Українська національна партія. Утворилася 1927 р. Лідер - В. Залозецький. Виступала за "органічну" роботу і компроміс з існуючим режимом.

3. "Революційний", або націоналістичний табір. Сформував­ся в середині 30-х років. Охоплював молодь і студентство (спортивне товариство "Мазепа", студентське товариство "Залізняк"). Лідери - О. Зибачинський, І. Григорович, Д. Квітковський.

Українські землі у складі Чехо-Словаччини

Закарпаття увійшло до складу Чехо-Словаччини. Приєднання відбулось за ініціативи Американської Народної Ради карпатських русинів, яку очолював Г. Жаткович. 12 листопадів 1918 р. на засіданні Ради в Скрентоні (США) було вирішено приєднати русинські землі на умовах автономії до Чехо-Словацької республіки.

Економіка Закарпаття від самого початку перетворилась на аграрно-сировинний придаток економічно високорозвинутих чеських земель. Водночас позиція властей Чехо-Словач­чини на українських землях у суспільно-політичній сфері була поміркованішою і виваженішою, ніж у Польщі та Румунії. В 30-х роках у Закарпатті вільно функціонує майже 30 політичних партій та організацій. Їх можна поділити на кілька напрямів:

- москвофіли, які розглядали населення Закарпаття як частину російського народу („Общество им. Духновича”);

- русини, які розглядали закарпатців як окремий народ;

- український рух, який прагнув забезпечити вільний розвиток української культури на Закарпатті (Християнсько-народна партія на чолі з А.Волошиним).

Однак в березні 1939 р. Німеччина приймає рішення про ліквідацію Чехо-Словаччини. Гітлер дає дозвіл Угорщині на окупацію Карпатської України. В умовах початку окупації сейм Карпатської України 15 березня 1939 р. проголосив незалежність і прийняв конституційний закон. 16 березня окупація Закарпаття Угорщиною закінчилась.

28. Етапи входження України до складу СРСР і втрата незалежності (1919-1925 рр.)

Передумови створення Союзу РСР:

1) Економічна єдність національних регіонів колишньої Російської імперії.

2) Необхідність воєнної консолідації в ході громадянської війни та інтервенції (воєнно-політичний союз), а також спільність зовнішньополітичних завдань після закінчення громадянської війни (дипломатичний союз під час Генуезької конференції).

3) Особливість політичної системи створеної більшовиками, зосередження всіх важелів влади в руках централізованої Комуністичної партії, керованої з Москви.

В процесі консолідації радянських республік у Союз РСР історики виокремлюють три етапи:

1 етап (червень 1919 – грудень 1920 р.) – утворення воєнно-політичного союзу.

8 червня 1919 р. „на час війни” об'єднано 5 найголовніших наркоматів Російської Федерації та України при збереженням статусу незалежних дер­жав.