Підстави порушення справи про митні правопорушення

 

Підставами для порушення справи про митне правопорушення є:

— безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу ознак порушення митних правил;

— повідомлення та заяви українських та іноземних громадян, а також повідомлення й інші публікації у засобах масової інформації;

— матеріали, що надійшли з інших правоохоронних, контрольних та державних органів;

— інформація, яка надійшла від митних та інших правоохоронних служб та компетентних органів зарубіжних країн, міжнародних організацій;

— матеріали інших митних органів України.

Підставами для порушення справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак порушення митних правил. Така справа вважається заведеною з моменту:

— складення протоколу про порушення митних правил або про адміністративне затримання фізичної особи чи посадової особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил;

— фактичного отримання митним органом від органів попереднього слідства, органів дізнання, прокурора чи суду матеріалів, за якими відмовлено у порушенні кримінальної справи або винесена постанова про припинення кримінальної справи за фактом контрабанди, провадження дізнання у справах, що віднесені до компетенції митних органів;

— винесення начальником митного органу чи його заступником постанови про відміну акта про накладення стягнення та про заведення справи про порушення митних правил.

Початковою стадією провадження є митне розслідування. Митне розслідування — це попередня перевірка фактичних обставин конкретного порушення статей, розгляд заяв та повідомлень про факти митних порушень, митні обстеження, опитування порушників і свідків, адміністративне затримання. Тобто ця стадія являє собою комплекс процесуальних дій, в результаті яких здійснюється порушення справи про правопорушення митних правил, встановлюються фактичні обставини з наступним їх процесуальним оформленням.

Заяви та повідомлення можуть бути зроблені у письмовій та усній формі. Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та посадова особа, що прийняла заяву. Письмова заява повинна бути підписана особою, від якої вона подається. Повідомлення підприємств, установ, організацій і посадових осіб повинні бути викладені в письмовій формі. Всі заяви та повідомлення реєструються у книзі реєстрації заяв та повідомлень про порушення митних правил, після чого передаються на розгляд начальнику митного органу.

У митній практиці також бувають повідомлення, які надійшли в не підписаних листах, по телефону або з невстановлених джерел. Вони ставляться на контроль і перевіряються в звичайному порядку. Як правило, в таких випадках виникає необхідність у застосуванні оперативно-пошукових заходів. Але за законодавством самостійне проведення працівниками митних органів таких заходів заборонено. Тоді до участі в перевірці залучаються інші правоохоронні органи (СБУ, МВС України).

Заяви, повідомлення та матеріали розглядаються начальником митного органу в строк не більше трьох діб. При цьому вони перевіряються на достатність матеріалів для прийняття мотивованого рішення, виявляються обставини, які виключають провадження у справі про порушення митних правил, приймається рішення про необхідність проведення митних розслідувань.

Митні розслідування провадять працівники митних органів, завдання яких на цьому етапі полягає у збиранні доказів, які підтверджують або спростовують винуватість у вчиненні порушення митних правил.

Доказами в справі про порушення митних правил згідно зі статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, розслідування в справі про порушення митних правил здійснюється з метою встановлення таких обставин, які підлягають з’ясуванню при розгляді справи: чи дійсно скоєне правопорушення і яке конкретно; місце та час здійснення правопорушення; за яких обставин, яким чином, із застосуванням яких засобів; хто скоїв правопорушення та відомості про нього; винність конкретної особи (осіб), з якою метою та за якими мотивами скоєне правопорушення; обставини, які впливають на ступінь та характер відповідальності особи; наслідки правопорушення, характер та розмір заподіяної шкоди; де та у чиєму володінні знаходяться предмети, які стали безпосередніми об’єктами правопорушення, або використовувалися при його скоєнні, або підлягають конфіскації; які причини та умови, що сприяли вчиненню даного правопорушення конкретною особою (особами); інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Вищенаведені дані встановлюються:

— протоколом про порушення митних правил;

— протоколами процесуальних дій;

— висновками експертів та іншими документами, отриманими у передбаченому законом порядку;

— поясненнями особи, яка притягається до відповідальності;

— речовими доказами.

Під час проведення митних розслідувань нерідко встановлюються факти нових адміністративних правопорушень, навіть злочинів. У випадках виявлення таких правопорушень під час провадження в справі про порушення митних правил матеріали про них виділяються із справи в окреме провадження і відправляються до відповідного державного органу. При виявленні під час митного розслідування ознак злочину, який не відноситься до підслідності митниці, необхідні матеріали у строк не більше трьох діб направляються прокурору, органу попереднього слідства чи дізнання. У таких випадках митний орган у межах своєї компетенції повинен вжити заходів до запобігання чи припинення злочину, а також до закріплення слідів злочину, забезпечення цілості матеріальних цінностей, документів, встановлення очевидців.

Вивчивши матеріали перевірки порушення митних правил та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, посадова особа митного органу приймає одне з таких рішень:

— про порушення справи про правопорушення митних правил;

— про направлення матеріалів у інші органи, уповноважені на провадження в справах про адміністративні правопорушення;

— про порушення кримінальної справи та проведення дізнання у справах про контрабанду;

— про відмову в порушенні справи про порушення митних правил;

— про направлення повідомлення про злочин прокурору, органу попереднього слідства чи дізнання.

Однак ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає декілька обставин, за яких провадження у справі про порушення митних правил не може бути порушене, а порушене підлягає закриттю. Це означає, що при наявності згаданих причин протокол про порушення митних правил не складається, а у випадках, коли провадження по справі все ж було почате, дані обставини є підставою для його припинення. До обставин, що виключають провадження у справі про порушення митних правил, належать:

— відсутність події та складу порушення митних правил;

— недосягнення особою на момент вчинення порушення митних правил шістнадцятирічного віку;

— неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

— вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

— видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

— скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

— закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлених строків;

— наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, постанови посадової особи про накладення адміністративного стягнення або не скасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення по даному факту кримінальної справи;

— смерть особи, щодо якої було розпочате провадження в справі.