Поняття і значення тарифного регулювання

 

В митно-тарифному регулюванні проявляється механізм здійснення зовнішньоекономічної політики держави. У своєму стратегічному спрямування від повинен забезпечити досягнення економікою країни певних переваг на світовому ринку і водночас захистити внутрішній ринок і національного товаровиробника від конкуренції товарів іноземного походження. У цілому це забезпечується стимулюванням або обмеженнями імпорту та експорту товарів. Тут головним інструментом здійснення такої політики є метод тарифного регулювання, який займає чільне місце в системі державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Правові засади митно-тарифного регулювання закріплені в МК України та конкретизовані у Законі України «Про єдиний митний тариф» та інших правових актах підзаконного характеру. Як правило, це постанови КМ України, які періодично змінюються і доповнюються відповідно до змін ринкової кон’юнктури. При тому митні тарифи змінюються та доповнюються найбільше навіть за того, що митно-тарифне регулювання у світі поступово здійснюється на основі одних і тих же принципів і підходів, що відображено у багатосторонніх та двосторонніх міжнародних угодах.

Митно-тарифне регулювання — один із видів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який заснований на використанні цінового фактора впливу на зовнішньоторговий обіг. Його сутність полягає у стягненні мита з імпортного товару, що прямо захищає внутрішній ринок і внутрішні ціни і дає можливість національним товаровиробникам одержувати додатковий прибуток за рахунок підвищення загального рівня цін на вітчизняні товари.

Митний тариф — це систематизований перелік мита, яким обкладаються товари та транспортні засоби при імпорті, а у деяких випадках при експорті. Митний тариф вказує на конкретні ставки мита, які прямо впливають на ціну імпортованого товару, на рівень внутрішніх цін в державі та впливають на результат господарської діяльності підприємств. В силу цього митні тарифи лишаються одним з найважливіших інструментів захисту національного товаровиробника від іноземної конкуренції.

Мито збільшує ціну конкретного імпортного товару при його надходженні на внутрішній ринок країни, надає змогу національним товаровиробникам підвищувати загальний рівень цін вітчизняних товарів та одержувати додатковий прибуток, прямо захищає внутрішні ціни та прибутки національних товаровиробників та торговців.

За структурою митний тариф поділяється на експортний -,що використовується окремими країнами з метою одержання додаткових бюджетних надходжень і регулювання експорту окремих видів товарів, та імпортний – як головний інструмент митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Мито з моменту його застосування використовувалося виключно у фіскальних цілях, тобто мито, як ми вказували у першому розділі, являє собою важливе джерело формування державного бюджету. Разом з тим воно є засобом регулювання експортно-імпортної діяльності.

Чим вище рівень економічного розвитку держави, тим різноманітніші зовнішньоекономічні відносини, тим меншу роль відіграють у засобах здійснення її митної політики чисто фіскальні мотиви, тим більше ця політика впливає на стратегію розвитку національної економіки, її розвиток у майбутньому. Посилення ролі митного тарифу і застосування його як регулятора розвитку національної економіки збільшує або зменшує торгові потоки, забезпечує збалансованість зовнішньоторгового обігу.

Митні тарифи виконують ряд функцій, які суттєво впливають на економіку держави та забезпечує ряд функцій:

• фіскальну — забезпечує необхідне поповнення дохідної частини бюджету;

• захисну — забезпечує охорону вітчизняного товаровиробника від недобросовісної конкуренції, та захищає окремі галузі національної економіки від іноземної конкуренції;

балансуючу – формує оптимальну структуру імпорту шляхом диференціації ставок на ввезення різноманітних товарів, оптимізує співвідношення експорту та імпорту в державі, валютних витрат і надходжень, досягненню сприятливого торгівельного балансу;

• регулюючу — впливає на формування структури виробництва, на механізм ціноутворення, стимулює розвиток одних галузей і стримує розвиток інших;

• торгово-політичну (як елемент регулюючої функції) — інструмент опосередкованого впливу на економічну політику інших держав, відіграє певну роль у досягненні балансу економічних інтересів між державами.

Багатоплановість і специфіка впливу митного тарифу на розвиток зовнішньоторговельних відносин та економіки держави у цілому потребує більш чіткого підходу у визначенні рівня ставок мита, тому що треба враховувати всю сукупність можливих економічних, а також соціальних наслідків.

З метою координації регулювання митно-тарифної політики при КМ України створено Митно-тарифну раду України, на яку покладено:

1) розробка пропозицій щодо основних напрямів митно-тарифної політики України, включаючи пропозиції щодо встановлення, скасування або зміну ставок мита, надання тарифних пільг і преференцій, а також щодо внесення змін до номенклатури Єдиного Митного тарифу України;

2) підготовка та розгляд проектів законодавчих актів України і міжнародних договорів України з питань митно-тарифного регулювання;

3) розробка комплексу заходів тарифного регулювання, спрямованих на захист українського ринку та вітчизняного товаровиробника під час здійснення зовнішньо-торговельних операцій.

Функції робочого апарату Митно-тарифної ради України здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи. Тобто таким є ДМСУ, де створено відповідний відділ.

Під час переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, а також в інших випадках та відповідно до діючих законів України справляються такі податки:

1) податок на додану вартість під час здійснення експортно-імпортних операцій;

2) акцизний збір з товарів, що ввозяться на митну територію України;

3) мито;

4) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

5) плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом.

Податок на додану вартість під час здійснення експортно-імпортних операцій, яким обкладаються товари, що переміщуються через митний кордон України, — це загальнодержавний податок, який нараховується митними органами за ставками, що діють на день подання митної декларації. Останнім часом виникла низка проблем технічного та юридичного характеру з його застосуванням.

Акцизний збір (податок) на товари, що переміщуються через митний кордон України, є загальнодержавним податком на високорентабельні та монопольні товари, який нараховується та справляється за ставками, що діють на день подання митної декларації.

Якщо податок та акцизний збір справляється відповідно до чинного податкового законодавства, то мито на товари, що переміщуються через митний кордон України, нараховується згідно з вимогами податкового і митного законодавства України за ставками, встановленими Законом України «Про єдиний митний тариф України». Завдяки дії митно-тарифного регулювання з боку держави вирішуються такі основні завдання: регулятивне, торгово-політичне, фіскальне.

Варто підкреслити, що митно-тарифне регулювання переважно здійснюється економічними засобами. Тобто воно здійснюється переважно за допомогою впливу на ціну товарів, які знаходяться у зовнішньоторговому обігу, та їх конкурентоспроможність. Маючи змогу встановлювати різний розмір мита, держава або підвищує ціни на товари завдяки підвищенню ставок мита, або знижує — встановлюючи низькі ставки мита. Система тарифних засобів регулювання включає застосування митних пільг та інших митних платежів, сплата яких є умовою ввозу на митну територію України товарів чи вивезення їх. Це особливо важливо, якщо товари іноземного виробництва є більш дешевими, чим вітчизняні. В цьому випадку завдання держави полягає в тому, щоб встановити перепону їм у вигляді завищеного мита. Таким чином держава оберігає свою промисловість від іноземної конкуренції. Шляхом встановлення мита на іноземні товари вирівнюються умови для конкуренції шляхом штучного підвищення їх ціни, що створює сприятливі умови для становлення і розвитку національного товаровиробника.

Серед таких засобів запроваджено і єдиний збір — це збір, який установлюється щодо транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, які перетинають державний кордон України, і справляється за здійснення у пунктах пропуску через державний кордон України відповідно до законодавства України при транзиті вантажів і транспортних засобів, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажів і транспортних засобів, за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України та за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів. Єдиний збір справляється одноразово залежно від режиму переміщення (ввезення, транзит) за єдиним платіжним документом залежно від виду, місткості або загальної маси транспортних засобів.

Але ключовим елементом тарифних засобів регулювання є митний тариф — звід ставок мита щодо переміщуваних через митний кордон України товарів і систематизованих у відповідності до ТН ЗЕД. Основна мета митного тарифу полягає у раціоналізації товарної структури міжнародного обігу товарів та створенні сприятливих умов на території України для виробництва і споживання товарів, захисті економіки країни від несприятливого впливу іноземної конкуренції, забезпечення умов для ефективної інтеграції у світову економіку.

У міжнародній практиці існує два механізми стягування мита, які засновуються на таких принципах:

— принцип призначення — товари оподатковуються митом за місцем їхнього споживання, тобто при споживанні в країні-імпортері;

— принцип походження — мито стягується з товарів у місці їхнього виробництва, тобто обкладання митом у даному випадку відбувається при експорті товарів. Відповідно повинно бути усунено подвійне обкладення митом, що вирішується на рівні двосторонніх угод.

У системі застосування внутрішньодержавних податків Україна дотримується принципу призначення, відповідно до якого експорт товарів, в основному, звільняється від стягнення усіх видів податків (у т. ч. і мита), а імпорт товарів на митну територію держави оподатковується митами та іншими податками.

Експортне мито в Україні діє на окремі товарні позиції, наприклад, жива худоба і шкіряна сировина. Порядок стягування вивізного (експортного) мита при експорті живої худоби і шкіряної сировини суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності регулюється Законом України від 07.05.96 р. № 180/ 96-ВР «Про вивізне (експортне) мито на живу худобу і шкіряну сировину» і постановою КМ України від 21.02.97 р. № 182 «Про порядок експорту живої худоби сільськогосподарськими товаровиробниками — юридичними особами без сплати вивізного (експортного) мита».

Перевагою принципу призначення є можливість дотримання і контролювання достатнього рівня кількості ввезених іноземних товарів стосовно національних товарів за допомогою встановлення різних ставок ввізного мита. Увізне мито нараховується на товари й інші предмети при ввозі на митну територію України. Увізне мито застосовується диференційовано:

- до товарів і інших предметів, що походять із країн, що входять разом з Україною в митні союзи або спільні спеціальні митні зони, що мають з нею, і у випадку встановлення якого-небудь спеціального преференційного митного режиму відповідно до міжнародних договорів за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

- до товарів і інших предметів, що походять із країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, що означає, що іноземні суб'єкти господарювання цих країн або союзів мають пільги відносно мита, за винятком випадків, коли зазначені мита і пільги до них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, і використовуються пільгові ставки мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

- до інших товарів і інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбаченої Єдиним митним тарифом України.

Тобто імпорт товарів супроводжується стягненням мита. Ставки ввізного мита і перелік товарів, щодо яких вони застосовуються, визначені Єдиним митним тарифом України, змінами і доповненнями до нього. Ставки ввізного мита встановлюються і змінюються законами. Законодавчою базою митно-тарифного регулювання є, в першу чергу, норми МК України та Закону України «Про єдиний митний тариф». Цей закон встановлює мету та сферу використання митно-тарифних заходів, визначає основні поняття, які використовуються в правовому механізмі як тарифного, так і нетарифного регулювання зовнішньоекономічних відносин, закріпляє загальні принципи та правила використання митно-тарифних заходів.

Використання митно-тарифних заходів здійснюється митними органами при проведенні ними митного оформлення товарів і в процесі митного контролю за їх переміщенням через митний кордон України. Основним документом, дані якого є головним джерелом відомостей про товар і мету його переміщення, служить вантажна митна декларація. На підставі даних до товару, що міститься в ній, застосовуються передбачені тарифом мита, вирішується питання про пропуск через митний кордон.

 

Мито і митні збори

 

Мито і митні збори є основним інструментом регулювання зовнішньоекономічної діяльності. В свою чергу основними елементами митного тарифу є мито, ставки мита, митна вартість товару, тарифні пільги (тарифні преференції, тарифні привілеї). Усі види платежів, які стягуються митними органами України при переміщенні через митний кордон товарів і транспортних засобів, а також в інших випадках, що встановлені митним законодавством України, називаютьсямитними платежами.

Відповідно до чинного законодавства підставою для переміщення через митний кордон України товарів є сплата митних платежів, якщо вони стосуються даного товару відповідно до чинного законодавства України. В Україні застосовуються такі види мита:

1) ввізне (імпортне);

2) вивізне (експортне);

3) сезонне;

4) особливі види:

— спеціальне;

— антидемпінгове;

— компенсаційне.

Митні платежі представляють собою систему, яку можна поділити на дві групи:

1) основні — це обов’язкові платежі, які стягуються при переміщенні через митний кордон із суб’єктів, що не характеризуються специфічними особливостями. Ці платежі стягуються у більшості випадках, тому і мають таку назву. До таких платежів належать:

— мито;

— митні збори, які нараховуються за вантажною митною декларацією (за митне оформлення товарів, за перебування товарів та інших предметів під митним контролем);

— податки: податок на додану вартість, акцизний збір.

2) додаткові — це митні платежі за додатково надані митницею послуги чи дії (за зберігання товарів, плата за участь у митних аукціонах тощо). Такі платежі є зборами, які регулюють сплату при різних митних режимах. Особливості їх нарахування регулюються Державною митною службою України.

Митні збори — це збори, які стягуються понад мито за виконання обов’язків митних органів, а також за надання послуг в галузі митної справи. Митні збори, які нараховуються за вантажною митною декларацією, справляються при кожному здійсненні митного оформлення товарів та інших предметів за вантажною декларацією за винятком окремих випадків. Відповідно до Наказу Державної митної служби України «Про затвердження Порядку справляння митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією» від 23 червня 1998 року № 363 збори за митне оформлення не справляються у випадках, коли:

• ввозяться в Україну предмети, призначені для офіційного (службового) користування дипломатичних та консульських представництв іноземних держав в Україні, а також міжнародних, міжурядових організацій та інших міжнародних організацій, які користуються на території України митними пільгами відповідно до міжнародних угод;

• вивозяться товари з митного ліцензійного складу за провізною відомістю без оформлення вантажної митної декларації;

• в інших випадках, передбачених митним законодавством.

Митні збори підлягають сплаті до або на момент здійснення митного оформлення. Митне оформлення товарів у повному обсязі та їх пропуск можуть здійснюватися лише після сплати належних митних зборів або за умови надання митним органом у встановленому порядку відстрочки чи розстрочки їх сплати. Митниця має право надати відстрочку або розстрочку сплати митних зборів на строк, що не перевищує одного місяця, за наявності гарантії банку та заяви платника. У випадку затримання сплати нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми несплачених митних зборів за кожний день, включаючи день сплати. При цьому митниця інформує Державну митну службу України митний комітет про факт порушення банком гарантійного зобов’язання щодо сплати митних зборів.

Митні збори сплачуються платниками (юридичними та фізичними особами, що здійснюють митне оформлення) у валюті України або в іноземній валюті першої групи Класифікатора валют Національного банку України згідно з чинним законодавством України про валютне регулювання.

Питання про вид валюти, в якій повинен сплачуватися митний збір за митне оформлення чітко регламентовано Порядком справляння митних зборів, які нараховуються за вантажною декларацією. Згідно з ним у національній валюті України митні збори сплачуються:

• суб’єктами підприємницької діяльності (юридичними особами або такими, що не мають статусу юридичної особи) та іншими організаціями за місцезнаходженням на території України, які створені і діють відповідно до законодавства України;

• філіями, представництвами іноземних фірм, іноземними авіакомпаніями, міжнародними організаціями з місцезнаходженням на території України, що провадять свою діяльність на підставі законів України;

• дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями;

• філіями та представництвами підприємств та організації України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

• фізичними особами з місцем постійного проживання на території України.

У національній валюті України або в іноземній валюті митні збори можуть сплачуватися:

• суб’єктами підприємницької діяльності (юридичними особами або такими, що не мають статусу юридичної особи) та іншими організаціями з місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичними особами та іншими суб’єктами підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб’єктів підприємницької діяльності України;

• іноземними дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами, міжнародними організаціями та їхніми філіями, розташованими на території України, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями;

• представництвами інших організацій і фірм в Україні, що не провадять підприємницької діяльності, на підставі законів України;

• фізичними особами з місцем постійного проживання за межами України.

Ставки митних зборів встановлені постановою КМ України «Про ставки митних зборів». Ставки мита визначаються декількома методами:

— у відсотках (до митної вартості товарів);

— фіксована ставка (у твердих абсолютних сумах, як правило у доларовому еквіваленті).

Згідно з цією постановою за митне оформлення товарів і транспортних засобів, а також товарів не для комерційних цілей, що переміщуються в несупроводжуваному багажі, у міжнародних поштових відправленнях і вантажем при вартості товарів понад 1000 доларів США, стягуються митні збори у розмірі 0,2 % від митної вартості товарів, але не більш еквівалента 1000 доларам США. При митній вартості товарів та інших предметів до 100 доларів США митні збори не стягуються.

Строк перебування під митним контролем для нарахування митного збору за перебування товарів та інших предметів під митним контролем при вивезенні (експорті), крім випадків, коли вантажі знаходяться у спеціальних митних зонах, обчислюється з дати пред’явлення митниці товарів та потрібних для митного оформлення документів і до завершення митного оформлення. При нарахуванні зборів за перебування під митним контролем згідно з Порядком до строку перебування під митним контролем не включаються:

• час, потрібний для завантаження транспортного засобу згідно з установленими нормами;

• період, на який надається відстрочення сплати митних зборів за митне оформлення;

• час від складання протоколу про порушення митних правил до прийняття остаточного рішення у справі (оскарження рішення в судовому порядку, прийняття рішення Держмитслужби), якщо згідно з таким рішенням справу про порушення митних правил припинено;

• період проведення митними установами експертизи з установлення класифікаційного коду товару згідно з ТН ЗЕД та митної вартості;

• час, витрачений на отримання потрібної для здійснення митного оформлення інформації чи на отримання відповіді на надісланий однією митною установою до іншої (в тому числі до центрального апарату Державної митної служби) запит;

• час, витрачений імпортером на отримання дозволів державних органів на ввезення продукції та пред’явлення їх митній установі, якщо надання таких дозволів обумовлювалось проведенням відповідної експертизи продукції і вони не могли бути отримані до моменту перетинання продукцією митного кордону;

• час затримки митного оформлення, яка сталася з вини митниці;

• строк дії непереборної сили.

Митні збори за перебування під митним контролем не справляються за весь період перебування під митним контролем у випадках:

• зберігання товарів на митних ліцензійних складах та перебування їх у магазинах безмитної торгівлі;

• тимчасового ввезення на митну територію України та тимчасового вивезення предметів за межі митної території України;

• транзиту товарів через митну територію України;

• перебування товарів у спеціальних митних зонах.

До моменту оформлення відповідної вантажної митної декларації при ввезенні товарів на митні ліцензійні склади, у магазини безмитної торгівлі та при тимчасовому ввезенні на митну територію України (тимчасовому вивезенні поза межі митної території України) митні збори за перебування під митним контролем справляються у загальному порядку.

Мито — це податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Мито відносять до податків на споживання, основною метою якого є не отримання доходу, а охорона внутрішнього ринку, а також національної промисловості та сільського господарства промислово розвинених держав. Воно є правовим засобом державної економічної політики, який зрівнює ціни на імпортні товари та аналогічні товари на внутрішньому ринку.

Особливістю мита, яка відрізняє його від інших видів податків, є пріоритетність стимулюючої та захисної функцій. За допомогою цих функцій формуються бар’єри, які перешкоджають проникненню на територію держави товарів більш конкурентноздатних по відношенню до національних або просто тих, в яких не зацікавлена держава.

Обкладення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, митом, види мит, їхнє нарахування і сплата, а також звільнення від сплати мит регулюються Законом України «Про єдиний митний тариф» (далі Закон). Мито сплачується за ставками, під якими розуміють розмір мита на одиницю обкладення. Ставки мита систематизовані у зводі. Завдяки тому, що кожний вид товару має свою строго визначену ставку мита, для швидкого застосування і знаходження у переліку товарів відповідних ним ставок мита використовують митний тариф. Тобто усе розмаїття товарів, які використовуються у торговому обороті, зібране у Гармонізованій системі опису та кодування товарів. Гармонізована система є міжнародною і представляє собою міжнародні правила класифікації інформації про товари зовнішньої і внутрішньої торгівлі.

Таким чином, митний тариф — це перелік товарів, на які визначено ставки мита згідно із встановленою класифікацією. Він базується на міжнародних визнаних нормах і розвивається у напрямку максимальної відповідності до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і правил митної справи.

Товарна класифікаційна схема цього тарифу (товарна номенклатура) базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів (ГС). Усі предмети, що підлягають митному контролю, систематизовано у 21 розділі, 97 главах, 1241 товарній позиції і 5019 товарних підпозиціях, найменування і цифрові коди яких уніфіковано із вказаною Гармонізованою системою.

Визначальним елементом класифікації товару, який перетинає митний кордон, при визначенні його відповідності тарифній позиції є належність предмета до конкретної товарної позиції тарифу (найменування розділів і глав мають допомагати у користуванні тарифом). Згідно із законом ставки митного тарифу є єдиними для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності або територіального розміщення, тому і офіційною назвою тарифу є Єдиний митний тариф. Єдиний митний тариф встановлює на єдиній митній території України обкладення митом предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться із цієї території. Таким чином, Єдиний митний тариф України — це звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться із цієї території, систематизований у відповідності до Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД).

Єдиний митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням КМ України. Зміни ставок мита, передбачені Єдиним митним тарифом України, здійснюється КМ України. Згідно із законом зміни та доповнення до Єдиного митного тарифу повинні бути офіційно опубліковані у загальнодоступних засобах масової інформації не пізніше як за 45 днів до дати введення їх у дію. У випадку, якщо зазначені документи не будуть офіційно опубліковані, вони в силу не вступають. Якщо зазначені документи будуть опубліковані несвоєчасно, датою вступу в силу буде вважатися 46-й день із моменту офіційної публікації. Офіційною публікацією вважається публікація в періодичному офіційному виданні Верховної Ради України або КМ України. Датою офіційної публікації вважається дата фактичного виходу у світ відповідного номера цього видання[32].

 

Види і ставки мита

 

Види і ставки мита, як механізм державної політики, відображають митну політику держави і встановлюються у залежності від ряду чинників. В той же час у світовій практиці ці підходи досить визначені і уніфіковані. Ставка мита — вказаний в митному тарифі грошовий розмір плати, що підлягає стягненню митними органами за конкретний товар, який ввозиться на митну територію України чи з неї вивозиться.

Товари та інші предмети, що ввозяться та митну територію України та вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладанню митом. Ставки мита єдині на всій території України. В Україні в залежності від методу начислення застосовуються такі види ставок мита:

— ввізне (імпортне) мито нараховується на товари під час їх ввезення на митну територію України. Це мито є диференційованим і нараховується:

1) на товари, що походять з країн, у торговельно-економічних відносинах з якими встановлено режим найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки мита;

2) на товари, що походять з країн, у торговельно-економічних відносинах з якими не встановлено режиму найбільшого сприяння або країна походження яких не визначена, застосовуються повні ставки мита;

3) на товари, що походять з країн, які разом з Україною утворюють митний союз або зону вільної торгівлі, а також на товари, що походять з країн, які розвиваються і користуються національною системою преференцій України, застосовуються преференційні ставки мита.

Ставки ввізного (імпортного) мита єдині для всіх осіб, які переміщують товари через митний кордон України, незалежно від видів зовнішньо-торгівельних угод, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, законами України про оподаткування та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

— вивізне (експортне) мито нараховується на товари під час їх вивезення за межі митної території України. Таке мито нараховується за ставками, що встановлюються законом. Відповідно, зазначені ставки вивізного (експортного) мита єдині для всіх осіб, які переміщують товари через митний кордон України, незалежно від видів зовнішньоторговельних угод, за винятком випадків, передбачених законодавством України про оподаткування та міжнародними договорами України. Безумовно воно захищає економічні інтереси держави, які вивозять (експортують) більше ніж ввозять, але України до таких країн не відноситься і має негативне торгівельне сальдо. Тому не дарма однією з останніх вимог для досягнення умов вступу у СОТ стало зміна політики щодо експортного мита;

— сезонне мито встановлюється з метою оперативного регулювання ввезення та вивезення окремих товарів. Воно може встановлюватися як ввізне чи вивізне і на строк не більше трьох місяців з моменту його запровадження. При цьому ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, не застосовуються. Загальний строк застосування сезонного мита не може перевищувати шести місяців протягом календарного року. Процедура запровадження сезонного ввізного мита та сезонного вивізного мита, а також ставки та строк їх дії встановлюються законами України;

— особливі види мита встановлюються з метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення товарів на митну територію України і вивезення їх за межі цієї території незалежно від інших видів мита. У свою чергу такі мита бувають:

а) спеціальне мито;

б) антидемпінгове мито;

в) компенсаційне мито.

Спеціальне мито застосовується:

а) як засіб захисту українських виробників;

б) як засіб захисту національного товаровиробника у разі, коли товари ввозяться на митну територію України у обсягах та (або) за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробникові;

в) як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

г) як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемляють інтереси України.

Антидемпінгове мито застосовується:

а) відповідно до законів України у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об’єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;

б) у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

Компенсаційне мито застосовується:

а) відповідно до законів України у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об’єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;

б) у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України. У разі, якщо імпорт товару є об’єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не встановлюються або зупиняються чи припиняються органом, який їх установив.

Відповідно до способу начислення прийнято розрізняти такі ставки:

— адвалорна — ставка, що встановлюється у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом. У сучасної митної політики роль адвалорних ставок зростає (наприклад, у Японії більшість мита стягується за адвалорними ставками), нині 70—80 % усього мита припадає на їх частку. Адвалорні ставки застосовують при імпорті машинотехнічних виробів, для яких характерна значна диференціація вироблюваної продукції. Ця ставка мита чутко реагує на коливання цін, та залишає незмінним рівень захисту від можливості несплати податків;

— специфічна — ставка, це ставка у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом. Мито стягується з власника товару по твердих ставках в залежності від фізичних характеристик товару (ваги, кількості, площі, об’єму та ін.). Так, на підставі ваги встановлюється мито на каву, тютюн та ін.; на підставі довжини у метрах — на ігрові фільми; на підставі кількості у літрах — на вино, коньяк та ін. Застосування специфічної ставки мита потребує більш детального поділу товарів за позиціями з тим, щоб кожний товар мав свій фіксований рівень оподаткування;

— комбінована — ставка, що поєднує адвалорний та специфічний види митного обкладення. Комбіноване мито використовуються як доповнення до специфічного або за його недостатньої ефективності. Використовується в ПАР, Австралії. У США при обкладенні імпорту годинників мито встановлюється як в залежності від ціни, так і кількості каменів у годинниках.

Ставки ввізного мита у Єдиному тарифі мають три колонки, в яких розмір ставок різниться між собою за однією і тією ж товарною позицією. Тобто ввізні ставки диференційовані. Ця диференціація залежить від країни походження товару. Згідно з цим критерієм ввізні ставки можна поділити на:

• преференційні ставки — ставки, які застосовуються до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, або в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, а також до товарів та інших предметів, що походять з країн, що розвиваються;

• пільгові ставки — ставки, які застосовуються до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння. Це означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мита, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму;

• повні (загальні) ставки — ставки, які застосовуються до решти товарів та інших предметів.

Законом також передбачені сезонні та особливі види мита. З метою оперативного регулювання ввозу та вивозу товарів КМ України може встановлювати сезонні мита. При цьому ставки мита, які передбачені Єдиним митним тарифом, не застосовуються. Строк дії сезонного мита не може бути більшим, ніж чотири місяці з моменту їх встановлення.

З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, при ввезенні на митну територію України і вивезенню за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита: спеціальне мито; антидемпінгове мито; компенсаційне мито. Особливі види мита стягуються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидійованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну». Згідно із законом «Про єдиний митний тариф» у випадку, якщо імпорт товару є об’єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не встановлюються, або зупиняються, або припиняються органом, який їх установив.

Порядок нарахування мита

 

Мито нараховується митним органом України відповідно до положень Закону України «Про Єдиний митний тариф» і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації. Так, ввізне мито справляється при здійсненні митного оформлення товарів та інших предметів (далі — товари), що ввозяться (імпортуються) суб’єктами господарської діяльності — юридичними особами та громадянами — підприємцями за вантажною митною декларацією на митну територію України з метою вільного використання на цій території. Мито сплачується платниками у національній валюті України і за ставками, що діють на день подання вантажної митної декларації для митного оформлення. День подання вантажної митної декларації для митного оформлення фіксується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом виставлення штампу «Під митним контролем» і відповідними записами у справах митного органу.

Мито сплачується митним органам України, а стосовно товарів та інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, — підприємствам зв’язку. Сплата мита може бути здійснена шляхом перерахування суми коштів за безготівковим розрахунком на рахунок митного органу або внесення суми зазначених коштів готівкою до каси митного органу. При безготівковому розрахунку сплатою ввізного мита вважається надходження коштів на депозитний рахунок митного органу. Також сплата ввізного мита може здійснюватися внесенням авансових сум на рахунок митного органу.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладанню, провадиться на базі їх митної вартості. Тому треба правильно визначити митну вартість і зазначити її у вантажній митній декларації. При визначенні митної вартості застосовуються офіційні курси іноземних валют, визначені Національним банком України на день подання вантажної митної декларації до митного оформлення.

Митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків та зборіввизначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджуючих документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі, крім вартості самих товарів, враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості, митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари.

Відповідно до ст. 259 МК України Митна вартість товарів — це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень МК. По суті митна вартість — це ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари на момент перетину митного кордону України. Іншими словами — це ціна угоди чи ціна договору. Визначення митної вартості здійснюється на підставі МК України, Закону України «Про Єдиний митний тариф» і постанови КМ України «Про порядок визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України» та затвердженим ним «Порядком визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України». Вказаним Порядком відбувається визначення митної вартості товарів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон України. Методи визначення митної вартості українське законодавство закріпило у Митному кодексі згідно з правилами ГАТТ. Відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

• за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

• за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

• за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

• на основі віднімання вартості (метод 4);

• на основі додавання вартості (метод 5);

• резервного (метод 6).

Основним методом визначення митної вартості за угодами купівлі-продажу товарів (угод заснованих на вартісної основі) є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. При визначенні митної вартості методами 2 і 3, заснованими на використанні в якості первинної бази для визначення митної вартості ціни з ідентичним та подібним товарами, може застосовуватися інформація, яку мають митні органи або документально підтверджена інформація, яку представляє декларант. Основним критерієм при виборі інформації в якості початкової бази для визначення митної вартості є ступінь схожості умов оцінюваних угод. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.

Метод віднімання базується на ціні, по якій товари продаються в незмінному вигляді (або у переробленому вигляді, якщо можливо визначити вплив цієї переробки на ціну товару).

Метод додавання засновано на даних про затрати на виробництво товару.

Резервний метод застосовується у тому випадку, коли для визначення митної вартості неможливо використати жоден з методів. Метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються в Україну, застосовується стосовно визначення митної вартості товару, який ввозиться в Україну, згідно із зовнішньоторговими угодами купівлі-продажу та мають вартісну основу (коли розрахунок за придбаний товар здійснюється грошима). Форма розрахунків (інкасо, банківський акредитив, переведення) принципового значення не має. Відсутність платіжних документів не може служити підставою для відмови від застосування метода за ціною угоди та переходу до інших методів.

Якщо заявлена декларантом та підтверджена рахунком-фактурою митна вартість не визнається митним органом без підтвердження платіжним документом, то в цьому випадку може бути застосовано механізм умовного (тимчасового) випуску товару.

Згідно зі ст. 267 МК митною вартістю товарів, які ввозяться (імпортуються), є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які ввозяться (імпортуються) за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України. Ціна, яка фактично сплачена або має бути сплаченою, — це загальна сума платежу, яка повинна бути сплачена на користь продавця за імпортовані товари, але сплата якого на момент митного оформлення товару ще не зроблена. Платіж може бути зроблений переводом, акредитивом, інкасо або використанням змішаної форми розрахунків, а у випадку, якщо не суперечить валютному законодавству, допускається застосування авансового платежу.

У разі, коли митному органу надаються документальні підтвердження ціни (рахунки-фактури (інвойси), рахунки-проформи) у зазначені І них відомості не викликають сумніву щодо їх достовірності, митна вартість товарів визначається на підставі поданих документів. У всіх випадках, коли в якості документів, що підтверджують платіж покупця продавцю за ввезення товару, потребується пред’явлення декларантом митному органу банківських платіжних документів разом з копією платіжного доручення з відміткою банка про виконання, в обов’язковому порядку пред’являється виписка з облікового рахунку організації, завірена керівником та головним бухгалтером цієї організації.

Дані банківські документи повинні містити всі необхідні реквізити для ідентифікації їх з поставкою, що оформляється.

Відповідно до положень ст. 267 МК України для визначення митної вартості товарів до ціни угоди при цьому додаються, якщо вони не були раніше до неї включені, такі витрати:

1) витрати на доставку товарів до аеропорту, порту чи іншого місця ввезення товарів на митну територію України:

а) вартість транспортування;

б) витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження і перевалку товарів;

в) страхові суми;

2) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерські винагороди, за винятком комісійних за закупівлю товару;

б) вартість контейнерів та іншої багатооборотної тари, якщо відповідно до товарної номенклатури вони розглядаються як одне ціле з товарами, що оцінюються;

в) вартість пакування, включаючи вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних з пакуванням;

3) відповідна частина вартості таких товарів та послуг, які прямо чи побічно надаються покупцю безоплатно або за зниженою ціною для використання у зв’язку з виробництвом або продажем (відчуженням) на вивезення товарів, що оцінюються, якщо відповідна частина не була включена до заявленої ціни:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів та інших комплектуючих виробів, які с складовою частиною товарів, що оцінюються;

б) інструментів, штампів, форм та інших подібних предметів, використаних на виробництво товарів, що оцінюються;

в) матеріалів, витрачених на виробництво товарів, що оцінюються (мастильних матеріалів, палива тощо);

г) інженерного відпрацювання, дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами митної території України і безпосередньо необхідних для виробництва товарів, що оцінюються;

4) ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів інтелектуальної власності, які покупець (імпортер) прямо чи побічно повинен сплатити як умову продажу (відчуження) товарів, що оцінюються;

5) відповідна частина прибутку від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи побічно йде на користь продавця.

Зазначений метод використовується для визначення митної вартості товарів, якщо:

1) немає обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання товарів, що оцінюються, за винятком тих, які:

а) вводяться або вимагаються законом;

б) обмежують географічний регіон, в якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не суттєво впливають на ціну товару;

2) продаж (відчуження) та ціна угоди не залежить від дотримання умов, вплив яких неможливо врахувати;

3) використані декларантом відомості підтверджені документально та є кількісно вираженими та достовірними;

4) жодна частина прибутку від будь-якого наступного перепродажу, реалізації чи використання товарів покупцем не буде надходити прямо чи побічно на користь продавця;

5) учасники угоди (експортер та імпортер) не є взаємозалежними особами, за винятком випадків, передбачених пунктом 7 частини 3 цієї статті. При цьому особи вважаються взаємозалежними, якщо:

а) один з учасників угоди (фізична особа) чи посадова особа одного з підприємств — учасників угоди є одночасно посадовою особою іншого підприємства — учасника угоди;

б) учасники угоди є співвласниками підприємства;

в) учасники угоди пов’язані трудовими відносинами;

г) один з учасників угоди володіє вкладом (паєм) чи акціями з правом голосу в статутному капіталі іншого учасника угоди, який становить не менше п’яти процентів статутного капіталу;

ґ) обидва учасники угоди перебувають під прямим чи непрямим контролем третьої особи;

д) учасники угоди спільно прямо чи непрямо контролюють третю особу;

е) один з учасників угоди прямо чи непрямо контролює іншого учасника угоди;

є) учасники угоди — фізичні особи чи посадові особи підприємств — учасників угоди є родичами;

6) особи, асоційовані у бізнесі один з одним, з яких один є виключним агентом, дистриб’ютором або єдиним концесіонером, вважаються взаємозалежними особами лише у випадку, якщо підпадають під дію критеріїв, зазначених у пункті 5 частини третьої цієї статті;

7) при торговельній угоді між взаємозалежними особами ціна угоди повинна прийматися для цілей митної оцінки, якщо митний орган вважає таку ціну прийнятною. Якщо митний орган вважає ціну угоди між пов’язаними особами неприйнятною для цілей митної оцінки, він має повідомити декларантові причини, через які вважає таку ціну неприйнятною для цілей митної оцінки.

Ціна угоди між взаємопов’язаними особами повинна прийматися митним органом для цілей митної оцінки, якщо декларант доведе, що така ціна досить наближена до однієї з таких вартостей:

а) до митної вартості ідентичних чи подібних товарів, яка визначена за ціною угоди щодо ідентичних товарів або за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів;

б) до митної вартості ідентичних чи подібних товарів, яка визначена на основі віднімання вартості;