Відповідальність іноземців за порушення законодавства України

Оскільки згідно ст. 26 Конституції України іноземці й особи без громадянства, що знаходяться в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами і свободами, а також виконують такі ж обов'язки, як і громадяни України, – за виключеннями, установленими Конституцією, чи законами міжнародними договорами України, то вони при здійсненні відповідного правопорушення несуть відповідальність відповідно до законодавства України.

У відношенні іноземців, що порушують законодавство України, може бути скорочений термін перебування на її території чи виселення за її межі, вилучений національний паспорт. Установлено також, що юридичні і фізичні особи в Україні не мають права приймати іноземців, що незаконно в'їхали в Україну, утратили підстави для подальшого перебування на її території чи пред'явили документи, оформлені з порушенням правил. Вони не мають права надавати іноземцям відповідні послуги. Надання приймаючою стороною іноземцям житла, роботи, транспортних засобів чи інших послуг не допускається, якщо це спричиняє порушення правил в'їзду іноземців в Україну і їхній виїзд, транзитного проїзду через її територію. Порушення цих правил юридичними і фізичними особами тягне їхню відповідальність відповідно до законодавства України.

Іноземцю, що порушує законодавство України, якщо це порушення не передбачає адміністративної чи кримінальної відповідальності, може бутискорочений термін перебування в Україні. Рішення про скорочення терміну тимчасового перебування іноземців в Україні приймаються органами внутрішніх справ за клопотанням приймаючих їх юридичних і фізичних осіб. Ініціатором скорочення цього терміну (незалежно від мети в'їзду в Україну) може бути також орган внутрішніх справ і орган Служби безпеки. У національному паспорті такої особи при необхідності ставиться штамп «Небажана особа». Однак скорочення терміну перебування на території України як міра відповідальності поширюється не на всіх іноземців. Це не відноситься до глав держав і урядів закордонних країн, членів парламентських і урядових делегацій, технічного персоналу, що обслуговує ці делегації і членів їхніх родин, що прибули в Україну за запрошенням Президента України, Верховної чи Ради Кабінету Міністрів України, до деяких інших категорій іноземців[34].

В іноземця може бути вилучений національний паспорт у випадках, якщо він підроблений, фальсифікований чи оформлений для іншої особи. Паспорт також вилучається, якщо іноземець засуджений за здійснення злочину – до відбування покарання чи звільнення від покарання. Вилучення в іноземців національних паспортів здійснюється посадовими особами судів, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки, Прикордонних військ і митних органів на підставі відповідного рішення. Вилучення паспорта оформляється протоколом. При цьому копія протоколу видається іноземцю. Законодавством України встановлюється, що на час затримки іноземного паспорта іноземному громадянину паспортною службою органу внутрішніх справ оформляється тимчасовий дозвіл на перебування в Україні.

При відсутності в іноземців коштів, необхідних для відшкодування витрат, зв'язаних з адміністративним виселенням і установленням факту його в'їзду в Україну без запрошення юридичних чи фізичних осіб адміністративне виселення може здійснюватися за рахунок відповідного органу внутрішніх справ з наступним відшкодуванням витрат з державного бюджету в порядку, установленому Міністерством внутрішніх справ за узгодженням з Міністерством фінансів України. Таким чином, законодавство України установило різні варіанти вирішення фінансової сторони виселення іноземців з території нашої держави, якщо вони порушують законодавство України.

При здійсненні кримінального злочину, адміністративної провини, іншого правопорушення іноземці несуть відповідальність на загальних підставах із громадянами України.

Висновки

Прийняття Конституції України стало істотним фактором становлення правової системи нашої держави, в основі якої покладені права і свободи людини і громадянина. Новий Основний Закон заклав демократичні основи української державності, гуманістичний потенціал чинного законодавства. Усе це має принципове значення для визначення правового статусу іноземців в Україні, підстави їхнього перебування на території нашої республіки, для всілякого гарантування їхніх прав і свобод, здійснення обов'язків.

Аналіз законодавства України, що регулює правовий статус іноземців і осіб без громадянства, свідчить, що в нашій державі діють демократичні норми, що відповідають світовим стандартам і дозволяють їм повною мірою реалізовувати свої права і свободи в різних сферах громадського життя.

Закон України «Про правовий статус іноземців» від 4 лютого 1994 року, як важливий нормативно-правовий акт, враховує все позитивне, що було накопичено в правовому регулюванні статусу іноземних громадян у загальносоюзному законодавстві і встановлює з урахуванням існуючих реалій правове положення іноземців і осіб без громадянства на території України. Прийнято і низку інших документів, що закріплюють статус іноземців у різних сферах життєдіяльності суспільства. Поза всяким сумнівом, цей блок державно-правового законодавства буде удосконалюватися, модифікуватися під впливом відповідних об'єктивних і суб'єктивних фактів, процесу розвитку міждержавних зв'язків України. При зміні цього законодавства важливо виходити з головного – повинні чітко дотримуватися інтереси України як суверенної держави й інтереси її громадян. І це чітко закріплено в Законі «Про правовий статус іноземців».

Проведений у даному дослідження аналіз свідчить, що норми українського законодавства про правовий статус іноземців відповідають високим міжнародним стандартам прав людини, відповідають тенденції демократизації міждержавних зв'язків, інтегративним процесам у світовому співтоваристві. Порівняння з законодавством інших країн СНД свідчить про те, що з урахуванням досвіду інших держав мається можливість подальшого удосконалювання законодавства України, що регламентує правовий статус іноземців у нашій державі.

Велике значення для удосконалювання правового статусу іноземців мають норми Конституції України 1996 р., оскільки Конституція встановлює міру взаємної згоди і відповідальності держави й особистості, визначає межі державного вторгнення в сферу життєдіяльності індивіда, а також границі індивідуальної автономії особистості. Аналіз законів України про правовий статус іноземців, чітко показує, що індивід виступає не тільки зобов'язаною стороною, але і має права, свободи, що відповідають обов'язку української держави, її органів і посадових осіб. Закріплюючи права іноземців, Конституція тим самим визначає обов'язки по забезпеченню цих прав, покладених на державу. Україна, узявши на себе відповідні зобов'язання, у тому числі і по міжнародних договорах у відношенні іноземців прагне їх чітко виконувати. Це дуже важливо, оскільки від цього залежить імідж України у світовому співтоваристві.

Розвиток негативних процесів у міжнаціональних відносинах на пострадянському просторі, особливо в Росії в зв'язку з подіями в Чечні, об'єктивно актуалізує проблему іноземців. Тому дана проблема повинна стати об'єктом серйозних наукових досліджень. З врахуванням світових і європейських правових стандартів у даній сфері необхідно подальше удосконалювання діючого в Україні законодавства. Насамперед в аспекті його демократизації. Разом з тим, з огляду і на те, що нерідко іноземці порушують режим перебування на території України, потрібно посилення контролю державних структур у даному напрямку. Сама проблема правового статусу іноземців комплексна, багатогранна, зв'язана з загальним правовим положенням особистості в умовах перехідного періоду розвитку держави і суспільства. Відповідно, її необхідно вирішувати комплексно, системно з урахуванням усіх факторів і умов. Поза всяким сумнівом, необхідно удосконалювати роботу органів державної влади по забезпеченню прав іноземців на території України.

Положення ст. 3 Конституції України про те, що права і свободи людини і їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, повною мірою відноситься не тільки до громадян України, але і до іноземців.

Разом з тим українська держава, приймаючи на себе зобов'язання по забезпеченню прав і свобод громадян, має право жадати від іноземців, осіб без громадянства правомірного поводження. Тому вона і формує свої вимоги до індивідів у відповідних обов'язках, закріплених на конституційному рівні (ст. ст. 65–68 Конституції України), визначає міри юридичної відповідальності за їхнє виконання. Саме держава як носій політичної влади має необхідні механізми забезпечення прав і воль людини і громадянина, виконання ними своїх (обов'язків.