Теоретичні аспекти правового статусу іноземців в Україні

Вступ

Конституція України 1996 року істотно демократизувала правовий статус людини і громадянина. Це має позитивне значення і для забезпечення правового статусу іноземних громадян, що проживають в Україні. Для розуміння основ їхнього правового статусу в нашій республіці принципове значення має положення ст. 26 Основного Закону про те, що іноземці й особи без громадянства, що знаходяться в Україні на законних підставах, користуються тими ж самими правами і свободами, а також виконують такі ж обов'язку, як і громадяни України, – за виключеннями, установленими Конституцією, законами і міжнародними договорами України. Указується, що іноземцям і особам без громадянства може бути наданий притулок у порядку, установленому законом. Законодавство України про правовий статус іноземців одне з найбільш демократичних у світі, і повною мірою відповідає світовим стандартам взаємин держави з іноземцями і біженцями.

На території України проживають не тільки її громадяни, але й інші особи, правовий статус яких у визначеній мері відрізняється від правого положення її громадян. Розвиток міжнародних зв'язків України, її успішне входження у світове співтовариство, визнання більшістю країн світу має істотне значення для розширення гуманітарного співробітництва нашої держави з іншими країнами. І, насамперед, у сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина. У нашу країну усе більше приїжджає іноземців у наукових, культурних, туристичних і інших цілях. З моменту становлення України як суверенної, незалежної, демократичної, правової держави вона чітко проводить політику миру і мирного співіснування, що на сучасному етапі наповняється новим змістом у зв'язку з вступом у Раду Європи. Розвиваються зв'язки з країнами СНД. Політика миру і співробітництва з іншими країнами і народами базується на конституційному законодавстві, спирається на концепцію всілякого забезпечення прав і свобод особи, знаходить висвітлення в законодавстві України, у міждержавних договорах і угодах, у практичній діяльності органів державної влади.

На сучасному етапі інтенсивно йде процес зміцнення гуманітарного співробітництва України з іншими країнами, особливо Європейського континенту. Воно охоплює зв'язки держав у використанні масової інформації для забезпечення світу і безпеки народів, розширення міжнародних зв'язків у здійсненні політичних, соціально-економічних, особистих і культурних прав людини. Взаємодія держав і їхньої владної структур сьогодні особливо необхідно в зв'язку з рішенням у гуманному і позитивному дусі питань возз'єднання родин, висновку шлюбів між громадянами різних держав, розвитком контактів між людьми, організаціями, зміцненням співробітництва в сфері культури, мистецтва, науки, утворення, медицини, в інших областях життєдіяльності. Важливе роль в ефективній та плідній взаємодії відіграє законодавче закріплення в Україні статусу іноземних громадян, надання їм такого кола прав та свобод, яке відповідає вимогам Світового Співтовариства. Саме цей факт і зумовлює надзвичайну важливість та актуальність теми даної роботи на сучасному етапі.

Теоретичні дослідження проведені у 60–70‑х роках вченими колишнього СРСР стосовно правового статусу іноземців на сьогодні або є недостатніми, або не відповідають реаліям часу і потребують перегляду. У вітчизняній монографічній літературі питання правового статусу іноземців в Україні майже не знайшли свого висвітлення. Правовому становищу іноземців присвячені здебільшого окремі розділи навчальних посібників з міжнародного права. Тому питання правового статусу іноземців в Україні потребує самостійного теоретичного дослідження.

Метою даного дослідження є аналіз сучасного українського законодавства з питань правового статусу іноземців в Україні, реалізації ними своїх прав та обов’язків з метою внесення пропозицій щодо удосконалення правового регулювання суспільних відносин в цій сфері.

Методологічною основою дослідження став системний підхід, який виявився у комплексному аналізі правового статусу іноземців в Україні та порядку їх прав та обов’язків. Історичний метод дозволив дослідити розвиток доктрини із зазначених питань. Порівняльний метод застосовувався для виявлення позитивного правотворчого досвіду іноземних держав у досліджуваній сфері правового регулювання та можливості його переймання Україною. Використання методів моделювання та прогнозування дозволило формулювати редакції норм законодавства України, міжнародних договорів за її участю та запропонувати створення нових нормативно – правових актів України.

Теоретичні аспекти правового статусу іноземців в Україні