Категорії робіт за енерговитратами. Метеорологічні умови

1 часть. За величиною загальних енерговитрат організму фізична робота поділяється на три категорії:

• легка - під час виконання такої роботи людина витрачає до 150ккал/год (професії сфери управління, зв'язку, контролери, майстри та ін.);

• середньої тяжкості - під час виконання такої роботи людина постійно рухається, пересуває вантажі масою до 10 кг та має помірне фізичне напруження, витрачаючи 151-250 ккал/год (машинобудування, металозбірні цехи, ткацькі виробництва та ін.);

• важка - під час виконання такої роботи людина витрачає 251-300 ккал/год. Сюди належать роботи, пов'язані з постійним переміщенням вантажів вагою понад 10 кг (гірничодобувні підприємства, металургійні, будівництво, а також робота водіїв та ін.)

Фізична праця має статичний та динамічний характер.

Унаслідок довготривалого статичного напруження м'язів та відсутності умов для кровообігу статична робота стає причиною вираженої втоми. Тому довготривала наявність певного вогнища збудження в корі головного мозку від статично напруженої групи м'язів швидко призводить до розвитку втоми.

Динамічна робота пов'язана з переміщенням тіла людини чи окремих її органів у просторі. Енергія, яка витрачається під час динамічної роботи, перетворюється на механічну та теплову. Такий ритмічний характер роботи м'язів сприяє повноцінному кровопостачанню, унаслідок чого вони менше втомлюються, ніж при статичній роботі.

Розумова діяльність людини визначається в основному участю у трудовому процесі центральної нервової системи та органів чуття.

Під час розумової праці ускладнюється сприймання інформації, виникають нові функціональні зв'язки, нові умовні рефлекси, зростає роль уваги, пам'яті, напруження зорового та слухового аналізаторів. Порівняно з фізичною працею при окремих видах розумової діяльності напруженість органів чуття зростає в 5-10 разів (викладачі, конструктори, оператори та ін.), що зумовлює більш жорсткі вимоги щодо рівнів шуму, вібрації, освітленості і т. ін.

Для розумової праці характерна мала рухливість, вимушена одноманітна поза, Приплив крові до працюючого мозку збільшується в 10 разів порівняно зі станом спокою. При розумовій праці погіршується гострота зору, стійкість ясного бачення, збільшується час зорової моторної реакції та ступінь напруження уваги.

Втома — це сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психологічному стані людини внаслідок реакції центральної нервової системи людини на фізичну або розумову працю.

Втома призводить до зниження працездатності, рівня захисних реакцій оргамізму та погіршення кількісних і якісних показників діяльності. Втома є захисною реакцією організму, спрямованою проти виснаження функціонального потенціалу людини.

2 часть. Серед виробничих чинників суттєвий вплив на організм та працездатність людини здійснюють метеорологічні умови, або мікроклімат.

Мікроклімат— це особливості клімату, властиві закритим приміщенням, незначним ділянкам земної поверхні (галявина, ліс, долина й т. ін.).

Мікроклімат виробничих приміщень — це насамперед діюче на організм людини поєднання температури, вологості й швидкості руху повітря, а також температури навколишніх поверхонь. Виробничий мікроклімат залежить від особливостей приміщення, його призначення, часу дня й року, кліматопогодних умов та ефективності засобів щодо його нормалізації.

Якщо робота виконується на відкритому повітрі, метеорологічні умови визначаються кліматичним поясом і порою року, однак і в цих випадках у робочій зоні також створюється відповідний мікроклімат.

В умовах виробництва переважають окремі елементи мікроклімату: висока або низька температура чи вологість повітря, швидкий або повільний його рух, інтенсивна інфрачервона радіація або різноманітне їх поєднання.

Залежно від того, який компонент мікроклімату переважає, виробництва бувають:

• переважно з конвекційним мікрокліматом;

• переважно з радіаційним мікрокліматом;

• з підвищеною вологістю, яка поєднується з високою або низькою температурою.

Людина володіє складним комплексом реакцій на будь-які зміни погоди чи мікроклімату виробничого середовища. Це дає змогу людині регулювати життєві процеси та фізіологічні функції навіть при значних коливаннях температури повітря.

Температура повітря є одним з провідних чинників, що визначають мікроклімат виробничого середовища. Тепло чи холод людина спочатку сприймає нервовими закінченнями — терморецепторами, розташованими в шкірі. Від терморецепторів сигнали йдуть до центрів терморегуляції, що призводить до зміни тепловіддачі організму, яка або збільшується (при жаркому мікрокліматі), або зменшується при холодному. Отже, мікроклімат значною мірою впливає на важливу фізіологічну функцію організму — терморегуляцію.

Завдяки терморегуляції в організмі підтримується постійна температура. Організм людини як теплокровної істоти підтримує постійну температуру навіть тоді, коли значно змінюється температура навколишнього середовища.

Хімічна терморегуляція визначається здатністю організму змінювати інтенсивність обмінних процесів при вживанні їжі, підвищеному обміні речовин і надходженні теплоти ззовні за рахунок променевої енергій" Сонця, нагрітих предметів та ін.

Здатність організму зберігати рівновагу при перепадах температури навколишнього середовища має свою межу і визначає стан теплового балансу.

Тепловий баланс — це кількісне співідношення виробленої людиною теплоти завдяки хімічній терморегуляції і загубленої теплоти внаслідок фізичної терморегуляції.