Нетрадиційні уроки трудового навчання

Нині в школі використовуються різноманітні за структурою, змістом, методикою та умовами проведення уроки, які називаються нетрадиційними або нестандартними. Нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що має нестандартну структуру. Не існує загальноприйнятої типології нестандартних уроків, тому усі існуючі класифікації значною мірою можна назвати умовними. Так, наприклад, І. Підласий класифікує нестандартні уроки за структурою, способом та особливостями їх проведення на такі:

1. Уроки змістової спрямованості ( уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції, уроки-контрольні роботи) ґрунтуються на змісті теоретичної частини програмного матеріалу.

2. Уроки міжпредметні, мета яких «спресувати» споріднений навчальний матеріал кількох шкільних предметів.

3. Уроки-змагання (уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси) – передбачають поділ дітей на групи, які змагаються між собою, створення експертної групи, проведення різноманітних конкурсів, оцінювання їх результатів, нарахування певної кількості балів за правильність і повноту відповідей.

4. Уроки громадського огляду знань ( уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експромт-екзамени, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми ). Особливість цих уроків полягає в опрацюванні найскладніших розділів навчальної програми та відсутності об’єктивності при оцінюванні, адже експертами виступають учні, дорослі, батьки. Ці уроки спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності вивчення додаткової літератури. Проводять їх переважно наприкінці вивчення розділу, семестру або навчального року.

5. Уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-пресконференції, уроки-репортажі) – передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Вони сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи, перетворюють малоцікаве повторення на захоплююче зіставлення різних поглядів на проблему.

6. Уроки театралізовані (уроки-спектаклі, уроки-концерти, відео-уроки, дидактичний театр). Проводять їх у межах діючих програм, передбачених навчальним планом. Вони викликають у школярів бурхливі емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, дитячу фантазію й уяву.

7. Уроки подорожі, дослідження (уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочні подорожування, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Ці уроки зацікавлюють дітей, чиї інтереси мають романтичну, фантастичну спрямованість. Пов’язані з використанням рольових ігор, відповідним оформленням, умовами проведення тощо.

8. Уроки з різновіковим складом учнів – проводять з учнями різного віку, «спресовуючи» у різні блоки матеріал одного предмету, що за програмою вивчається у різних класах.

9. Уроки ділової, рольової гри (уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки «Слідство ведуть знавці», уроки-імпровізації, уроки-імітації) – передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодшого підліткового віку, в яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. В іграх головним стимулюючим чинником є боязливість бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хто з педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоча і визнає їх роль у підтриманні в учнів пізнавальної активності.

10. Уроки-драматизації (драматична гра, драматизація розповіді, імпровізована робота у пантоміміці, тіньові п’єси, п’єси з ляльками і маріонетками, усі види непідготовленої драми – діяльність, де неформальна драма створюється самими учасниками гри). Ці уроки спрямовані на розвиток співробітництва та єднання в навчальній групі (класі). Драматизація є засобом надання навчальному матеріалу і навчальному процесу емоційності, забезпечує міжпредметні зв’язки з літературою, історією, предметами естетичного циклу тощо. Проте, деякі педагоги застерігають від надмірного захоплення драматизацією, зокрема, при вивченні історії, що може зашкодити серйозному аналізу історичних подій.

11. Уроки-психотренінги. Спрямовані на розвиток і корекцію дитячої психіки, виховання індивідуальності, цілісної та багатогранної особистості. Використовують їх при навчанні дітей різного віку. Психотренінги з навчання прийомів самоконтролю, самоорганізації, самодисципліни, загострюють сприйняття, поліпшують розумову діяльність, сприяють психокорекції особистості.

12. Уроки на інтегративній основі (уроки-комплекси, уроки-панорами). Їм властиве викладання матеріалу кількох тем блоками, розгляд об’єктів, явищ в їх цілісності та єдності. Проводять такі бінарні уроки здебільшого кілька вчителів, один з яких ведучий (модератор), поєднуючи різні шкільні предмети: трудове навчання і фізику, трудове навчання і образотворче мистецтво, трудове навчання і географію тощо.

Незважаючи на розмаїття, для більшості нестандартних уроків, зазвичай, характерні: колективні способи роботи; цікавість до навчального матеріалу; значна творча складова; активізація пізнавальної діяльності; партнерський стиль взаємин; зміна ролі вчителя; нестандартні підходи до оцінювання та ін. Звичайно, вибір типу уроку істотно полегшує підготовку і проведення вчителем самого уроку, але лише за умови чіткої і коректно сформульованої мети уроку. Тоді в інтересах реалізації цих цілей вибір типу уроку має практичне значення.