Мета і зміст групової навчальної діяльності

Мета технології групової навчальної діяльності – розвиток дитини як суб'єкта навчальної діяльності. Завдання:

Ø навчати школярів співпраці у виконанні групових за­вдань;

Ø стимулювати моральні переживання взаємного навчання, зацікавленість у власному успіхові та результаті спільної діяльності;

Ø формувати комунікативні вміння школярів;

Ø формувати рефлексивні компоненти навчальної діяль­ності (цілеспрямованість, планування, контроль, оцінку);

Oslash; поєднувати фронтальну, індивідуальну та групову форми навчальної діяльності.

Понятійний апарат технології групової навчальної діяльності:

Актуальний рівень розвитку – ті психічні властивості, які вже сформувалися, засвоєні дитиною.

Гетерогенний склад груп – учні з різними навчальними можливостями.

Дискусія у навчанні – навчальний метод, який передбачає організацію спільної мовної діяльності для пошуку ефектив­ного розв'язання певної проблеми.

Диференційовано-групова робота передбачає організацію ро­боти учнівських груп з різними навчальними можливостями. За­вдання диференціюються за рівнем складності.

Діалогічне навчання – розмова, бесіда між двома особами, мета якої в пізнанні сутності предмета чи явища у процесі обміну думками суб'єктів спілкування.

Емпатія – співпереживання, розуміння почуттів, які пере­живає інша людина, і відповідне виявлення своїх почуттів.

Ефективність навчання – міра досягнення навчальної мети.

Зона найближчого розвитку – поняття про зв'язок на­вчання і психічного розвитку дитини, який визначається роз­ходженням між рівнями актуального і потенційного розвитку, тобто тими можливостями дитини, які вона може реалізувати з допомогою дорослих і які повинні стати її досягненнями у найближчому часі.

Кооперативно-групова форма роботи передбачає виконання частини загального, рівноцінного за ступенем складності завдання.

Ланкова форма або так званий “принцип паровоза” – організація навчальної діяльності щодо постійних малих учнівських груп, керованих лідерами. Учні працюють над єдиним завданням, де організовує роботу той, хто краще орієнтується в матеріалі і розподіляє завдання іншим як зі своєї ініціативи, так і враховує бажання членів групи.

Мала група – це група із двох і більше осіб, об'єднаних єдиною метою, схожими інтересами і потребами у спілкуванні та спільній дальності і які перебувають у безпосередньому кон­такті одне з одним.

Метод проектів – система навчання, за якою учні набу­вають знань і вмінь у процесі планування й виконання практичних завдань-проектів, що поступово ускладнюються.

Парна форма навчальної роботи – два учні виконують деяку частину роботи разом.

Рефлексія – здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви й зіставляти їх із суспільно значущими цінностями, а також з діями та вчинка­ми інших людей.

Рівень засвоєння – послідовний перехід учня від незнання до знання.

Самоконтроль у навчанні – перевірка суб'єктом власних дій аналізом відносно поставленої мети, корекцією.

Самооцінка – оцінка суб'єктом самого себе, своїх можли­востей, досягнень, якостей порівняно з іншими людьми.

Форма навчальної діяльності – спеціально організована діяльність учителя і учнів, яка відбувається за встановленим порядком, у певному режимі.

Запропонована технологія групової навчальної діяльності школярів базується на таких положеннях: необхідно навчати школярів прийомів ділової співпраці; забезпечувати спеціальний добір дітей у групи; актуалізувати активність кожного учня; поєднувати всі ефективні форми навчальної діяльності школярів на занятті. Встановлено, що оптимальний розмір групи як функціональ­ної системи не визначається її психологічними властивостями, а зумовлюється конкретним змістом предметної діяльності та факторами, що мають соціальну природу.

Для педагогічної теорії і практики питання кількості на­вчальної групи має першочергове значення. Як свідчать публікації в педагогічній літературі, кількість навчальних груп коливається у межах від трьох до восьми осіб.

Реальні умови навчання у загальноосвітніх школах свідчать, що в початковій школі найбільш раціонально організовувати навчальні групи із чотирьох – п’яти осіб, в середніх і старших класах – по п’ять і більше осіб. Нечисленні групи сприяють зручному і швидкому розміщенню учнів, активній діяльності кожного члена групи, розподілу обов’язків. Старші учні, які мають практику групової взаємодії можуть створювати і більші групи. Істотним моментом у ство­ренні навчальних груп є їх склад. Групи мають бути гетеро­генними за навчальними та психологічними можливостями дітей: у групі повинен бути хоча б один сильний учень, тобто лідер. Групу слід формувати на основі особистісних переваг учнів, обрати консультанта, розподілити обов'язки. При створенні груп потрібно брати до уваги психологічну єдність дітей, бажання учнів, потенціал можливостей для їх успішної спільної діяльності. Консультанта, за товариською згодою, призначає вчитель, у старшокласників може визначати учнівський колектив. Це зазвичай успішний у даній на­вальній діяльності учень. Робота в навчальних групах будується на прин­ципі розподілу функцій.

Організовуючи групову навчальну діяльність на занятті, потрібно забезпечити активність кожного учня. Цього можна досягти, розподіливши запропоновані групі завдання на час­тини за кількістю учасників групи, коли кожен має виконати свою частину роботи і пояснити спосіб її виконання іншим, а також налагодивши систему обліку діяльності кожного учня в групі. Для цього після виконання запропонованого групі завдання діти на спеціальних картках відображають оцінку роботи всієї групи, а також дають оцінку роботі кожного учня в групі.

Для відображення діяльності роботи учням можна запро­понувати такі питання:

1. Функціонування у групі: