Tema 2. Інформаційне право - комплексна галузь права: поняття, предмет і методи

Поняття інформаційного права. Предмет і об'єкт інформаційного права. Методи інформаційного права. Система інформаційного права. їнформаційно-правові норми. Інститути інформаційного права: генеральні, основні, субінститути.

Ключові слова: інформація, інформаційна галузь, інформаційне право, предмет і методи права, комплексна галузь, інформаційні відносини, інформаційна діяльність, система інформаційного права, інформаційно-правові норми, інститути інформаційного права.

Поняття «інформаційне право» можна розглядати загалом у таких взаємопов'язаних значеннях:

1) як галузь правознавства - інституція юридичної науки, предметом дослідження якої є суспільні правовідносини, об'єктом яких є інформація, інформаційні ресурси, інформаційна діяльність;

2) галузь права, яка регулює інформаційні відносини;

3) навчальна дисципліна.

Первинним компонентом у цьому випадку є інформаційне право як галузь права.

У загальному вигляді інформаційне право є галуззю права, норми якого регулюють суспільні відносини, пов'язані із збиранням, одержанням, використанням, поширенням, зберіганням інформації, реалізацією права на інформацію, забезпеченням інформаційної безпеки.

Назва галузі походить насамперед від терміна «інформація» (від лат. information - роз'яснення, уявлення, відомості про предмети, явища й процеси навколишнього світу).

В юридичній науці за існування концепції про інформаційне право як комплексної галузі питання про її самостійність на сьогодні все ще залишається дискусійним. Існує також декілька концептуальних підходів до формування змісту інформаційного права.

Проте інформаційне право в Україні офіційно закріплене в переліку наукових спеціальностей, за якими проводяться захисти дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата і доктора наук

¹ Основи інформаційного права України: навч. посіб. / за ред. М.Я. Швеця, P.A. Калюжного, П.В. Мельника. -К.: Знання, 2004. - С. 30-31.

КОСТЕЦЬКА TJL

(спеціальність: 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право).

Тривалий час теоретичною дискусійною проблемою є питання про визначення правового статусу комплексу законодавчих та інших нормативно-правових актів, окремих норм, що регулюють інформаційні відносини, його місця в правовій системі. При цьому Інтерес до відповідних питань виявляли і виявляють не тільки юристи, а й спеціалісти інших професійних напрямів - економісти, представники прикладних наук.

У спеціальній літературі застосовують різні терміни: «правова інформатика», «комп'ютерне право», «електронне право», «інформа-ційно-комп'ютерие право» тощо. І це зрозуміло, оскільки названа галузь перебуває на стадії становлення і науковці намагаються визначити її зміст.

Характерно, що при застосуванні, наприклад, терміна «інформаційне право», автори при визначенні його змісту зазвичай не обмежуються тільки сукупністю регулюючих юридичних норм,

У спеціальній літературі, наприклад, інформаційне право визначається як:

- комплексна галузь права, що являє собою систему соціальних норм і відносин (які охороняються державою), що виникають в інформаційній галузі (інформаційних відносин) - галузі виробництва, перетворювання та споживання інформації¹;

- сукупність доктринальних положень юридичної науки, правових норм утворюють самостійний масив національного права, норм міжнародного законодавства, а також як стан правової свідомості суб'єктів права у галузі інформаційної діяльності та відносин, пов'язаних із інформаційними ресурсами, функціонуванням інформаційних мереж і систем в умовах застосування сучасних інформаційних технологій, спрямованих на забезпечення безпечного задоволення інформаційних потреб громадян, їх організацій, держави і суспільства в цілому, забезпечення адекватної реакції юридичної системи на порушення встановлених законодавством правил у гапузі інформації та інформатизації²;

Копылов В.А. Информационное право: учебник / В.А, Копылов. - М: Юрист, 2002.-С. 86-87.

" Бачило ИЛ. Информационное право: учебник / И.Л. Бачило, В.Н. Лопатин, М.Ф. Федотов. -М., 2001. -С. 14.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

- в об'єктивному значенні - як суспільні відносини щодо інформації, які знаходять вираження в нормах, урегульованих на публічно-иравовому та приватно-правовому рівні¹ та ін.

Оскільки в об'єктивному значенні право — це складна нормативно регулююча система, функціонування якої не зводиться лише до суспільних відносин, виражених у нормах, при існуючих різноманітних підходах і з урахуванням загальнотеоретичних положень про інформаційне право як галузь права доцільно вести мову як про сукупність правових норм, що регулюють відповідні суспільні відносини (інформаційні), що складають її предмет.

У загальній теорії права, як відомо, сформовано чіткі критерії для визначення самостійної галузі права: предмет і методи правового регулювання, джерела, розроблено процесуально-процедурний механізм їх застосування на ін. Відсутність таких ознак не дає змоги визначити певну сукупність норм, інститутів як галузь права.

Загальна тенденція поглиблення процесів диференціації та інтеграції в сучасній системі національного права зумовлює закономірне збільшення комплексних галузей права та міжгалузевих інститутів. З'являються суміжні предмети правового регулювання, що значно розширює його межі. При збереженні основного каркасу профілюючих галузей права не виключається постійна ротація її вторинних елементів, які змінюються як за якісними, так і за кількісними показниками: окремі галузі втрачають своє самостійне значення, утворюються нові галузі права, підгалузі права трансформуються в самостійні галузі, виникають нові комплексні утворення в рамках системи права².

За таких умов не тільки метод, але й предмет правового регулювання, не завжди є достатнім показником розмежування галузей.

Інтенсивний розвиток якісно нових суспільних відносин, їх структурна неоднорідність та своєрідність засвідчили про неспроможність належного правового регламентування в межах традиційних галузей права - конституційного, адміністративного, цивільного та ін.

Таким чином, глибокі соціальні зміни в інформаційній галузі не тільки вплинули на диференціацію правової системи а й виділили

¹ Інформаційне законодавство України: концептуальні основи формування / Швець М, Калюжний P., Гавловський В., Цимбалюк В. /У Право України. - 2001. - № 7. - С 88.

²Федоренко В. Поняття системи конституційного права України / В. Федоренко II Право України. - 2000. - № 7. - С 1 ї.

КОСТЕЦЬКА Т.А.

сукупність галузевих інформаційно-правових норм, зумовили формування окремої галузі - інформаційного права - із самостійним предметом, який становлять інформаційні відносини.

За теорією гіперсистем, сутність якої полягає в тому, що виділяється предмет (об'єкт) правовідносин, який може агрегуватися з об'єктами інших міжгалузевих комплексних інститутів права, інформаційне право - це такий міжгалузевий інститут, який сформовано шляхом перерозподілу сфери нормативного регулювання між окремими галузями права.

Слід зазначити, що поняття «комплексна галузь права» - порівняно нове явище, а тому вченими-правознавцями було сприйнято неоднозначно.

Водночас, як відзначають вітчизняні теоретики права, виділення такої категорії - це об'єктивна необхідність, обумовлена ускладненням суспільного життя, потребами його комплексного сприйняття.

Предмет інформаційного права. Питання про визначення предмета інформаційного права (або «предметної сфери інформаційного права») у спеціальній літературі на сьогодні залишається дискусійним. При будь-якому підході все так чи інакше зводиться до правовідносин, пов'язаних із інформацією, її видами, режимом доступу до неї тощо. Дослідники інформаційних правовідносин вважають, що «з інформацією пов'язані всі правовідносини»¹. Такий підхід, на наш погляд, загалом є справедливим. Саме інформація є важливим системоутворювальним елементом будь-яких відносин, активно їх формує.

Таким чином, визначальним для предмета правового регулювання інформаційного права є сукупність різноманітних інформаційних відносин, пов'язаних із об'єктом інформаційного права -інформацією.

Як слушно вказує відомий російський учений-юрист І.Л. Бачило, предметом інформаційного права є та частина суспільних відносин, яка пов'язана із:

Бачило И.Л. Информационное право: учебник / И.Л. Бачило, В.Н. Лопатин, М.Ф. Федотов. - М., 2001. - С. 199,

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

- створенням, формуванням, зберіганням, обробкою, розповсюдженням, використанням інформаційних ресурсів і їх конкретних об'єктів;

-управлінням у галузі формування та використання цього соціального ресурсу в суспільстві та окремих його структурах;

- створенням та використанням нових технологій роботи з інформацією та технологій її передавання в інформаційних системах та комунікаційних мережах із метою задоволення потреб в інформації;

- забезпеченням безпеки в інформаційній галузі;

- встановлення юридичної відповідальності суб'єктів права в названій галузі¹.

Функціонування різноманітних видів інформації, інформаційних ресурсів, система інформаційних відносин, які виникають при реалізації конституційного права на інформацію (тобто при збиранні, використанні, зберіганні та поширенні інформації), інформаційна діяльність учасників відповідних правовідносин, що базується на використанні інформаційних технологій, електронних засобів комунікацій тощо є чинником, який становить систему галузі інформаційного права.

Отже, в загальному вигляді об'єктом інформаційного права є вся інформаційна галузь, визначення якої наведено в попередньому розділі.

Слід зазначити, що проблема чіткого обмеження предметної сфери інформаційного права є однією з актуальних не тільки для вітчизняної науки. Так, висловлюється думка, що предметом інформаційного права є лише суспільні відносини, що виникають з приводу встановлення режимів та параметрів суспільного обігу інформації, реалізації інформаційних прав та правового статусу суб'єктів інформаційних процесів та формування їх правомірної поведінки і звязків.

Дещо інший підхід до змісту інформаційного права міститься в російській навчальній літературі. Зокрема обґрунтовується думка про те, що існування специфічного середовища формування та існування

¹ Бачило ИЛ. Информационное пораво. Основы практической информатики: учеб. пособие /И.Л. Бачило. -М., 2001. -С. 32.

² Кормич Б. Предмет і метод інформаційного права / Б. Кормич // Держава і право: зб. наук. пр. ~ 2004. -№ 26. - С. 43.

КОСТЕЦЬКА ГЛ.

всесвітньої інформаційної комп'ютерної мережі (Інтернет) — віртуального середовища - зумовлює те, що предметом інформаційного права мають бути не просто відносини у сфері обігу інформації, а тільки ті, що виникають, змінюються, припиняються у так званому кібер-просторі. Таким чином, предметом правового регулювання є суспільні відносини, що формуються в процесі електронної діяльності¹.

Деякі вітчизняні науковці, наприклад, підтримують концепцію комп'ютерного права як комплексної галузі права, яка врегульовує суспільні відносини у сфері інформатики, створення і використання електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), засобів і продуктів електронного програмування. Предметом комп'ютерного права називають правове регулювання інформаційних відносин, пов'язаних зі створенням і використанням комп'ютерних технологій, автоматизованих систем управління (АСУ), машинної інформації тощо.

Наявність різноманітних підходів зумовлює необхідність доктринального тлумачення предмета правового регулювання інформаційного права.