Характеристика типів закритого ґрунту

Під захищеним ґрунтом розуміють спеціально обладнані культиваційні приміщення, а також утеплений ґрунт, в яких вирощують овочеві культури в умовах штучного мікроклімату.

Утеплений ґрунт являє собою земельну ділянку для вирощування овочевих рослин із застосуванням підігріву ґрунту та легких тимчасових накривань.

Найпростішими спорудами утепленого ґрунту є тунельні плівкові укриття і розсадники. Для спорудження тунельних накривань використовують світлопроникні плівкові матеріали. Для захисту ж розсадників застосовують непрозорі матеріали (солом'яні мати, брезенти тощо). Крім того, розсадники і тунельні плівкові укриття бувають із підігрівом - теплі, - та без додаткового обігріву - холодні.

До утепленого ґрунту також належать утеплені грядки, для підігріву яких також використовують енергію розкладання органічних речовин. Спеціальне накривання поверхні грядок, як правило, не передбачається.

Культиваційні споруди - це постійні споруди, які слугують для створення сприятливих штучних умов вирощування овочевих культур. Основними типами культиваційних споруд є парники і теплиці.

Парники - це прості споруди, вкриті світлопроникним матеріалом та розраховані переважно на нетривале ранньовесняне і весняне вирощування овочів і розсади.

За будовою парники бувають одно- і двосхилі, заглиблені та наземні, стаціонарні та переносні.

За строками використання парники поділяють на ранні, середні і пізні.

Ранні, або теплі, парники закладаються за 2-2,5 місяці до початку весняних польових робіт (в Лісостепу це січень - початок лютого).

Середні, або напівтеплі, парники вводять в експлуатацію за 1-1,5 місяці до весняних польових робіт (друга половина лютого - початок березня).

Пізні, або холодні, парники закладають за півмісяця до весняних польових робіт (середина березня).

Стандартний односхилий заглиблений парник складається з котловану, коробу та покривних рам. Котлован копається довжиною 20 м та шириною 1,5 м у верхній частині. Глибина котловану залежить від початку використання парника. Для ранніх парників котлован копається найглибший - 70-80 см, для середніх - 50-60 см і для пізніх - 30-50 см. Глибина котловану пов'язана з кількістю біопалива, необхідного для обігріву парника.

Периметром котловану монтується короб шириною 1,6 м та довжиною 21,2 м, що і визначає власне загальний розмір парника. Короб виготовляється з дерева, залізобетонних блоків, мурується тощо.

Зверху на короб парника встановлюють захисні рами. Розмір стандартної рами 160х106 см. Отже, для накривання стандартного односхилого заглибленого парника необхідно 20 рам, які розміщують із нахилом 8-10о на південь.

Закладання біопалива у парник, або його набивання, проводять всією шириною та довжиною котловану.

Набивають парники попередньо розігрітим у буртах гноєм. Для розігрівання біопаливо розпушують і додають 12-14 кг/м3 аміачної селітри. Кращим для використання в парниках є так званий гарячий гній овець і коней. Розігріте біопаливо вкладають у котлован парника і легко ущільнюють. Для зростання в парнику температури його закривають рамами.

Після необхідного розігрівання парника поверх гною насипають шар ґрунтової суміші товщиною від 12 до 20 см. Для парників пропонують різні ґрунтові суміші, але найбільш доступною і поширеною є суміш, що складається із 50% дернової або городньої землі, 40% перегною або торфу і 10% піску.

У парниках вирощують розсаду і овочі на продукцію. Овочеві рослини на продукцію розміщують у парниках як після розсади, так і першою культурою. Овочі вирощують безпосереднім посівом у ґрунт парника (редиска, кріп, салат) або садять розсадою (огірки, помідори), а також цибулинами (цибуля) тощо.

Після завершення використання парника ґрунтова суміш та біопаливо вивантажується, а сама споруда ремонтується і піддається дезінфекції.

Крім біопалива, парники можуть обігріватись гарячою водою або парою у вмонтованих трубах, електротенами тощо.

Теплиці - це складні приміщення, вкриті світлопроникним матеріалом, які призначені для вирощування овочевих культур та їх розсади.

За способом вирощування овочів теплиці бувають ґрунтові, стелажні та із штучним субстратом.

У ґрунтових теплицях субстрат для вирощування розміщують безпосередньо на поверхні захищеної землі, а в стелажних - на піднятих стелажах.

Теплиці, в яких для вирощування овочів використовується штучний субстрат та розчини поживних речовин, називаються гідропонними.

За часом використання є зимові та весняні теплиці. Теплиці, в яких вирощують овочеві культури протягом цілого року, називають зимовими, а в яких лише навесні або з весни до осені – весняними. Крім того, в частині зимових теплиць вирощують розсаду для висадки в теплицях і парниках, а також для відкритого ґрунту.

За будовою теплиці бувають одно-, двосхилі, аркові, а також ангарні, блокові та повітряноопорні.

За метою використання виділяють розсадні (вирощується тільки розсада) і культиваційні (вирощують розсаду і овочі на продукцію) теплиці.

Виділяють також особливу групу теплиць, які мають світлонепроникне накриття. Такі теплиці використовуються для вирощування грибів і називаються шампіньйонницями.

Обігрівають теплиці за допомогою сонячної енергії, біопаливом та технічно. Основними видами технічного обігріву є водоопалювальні системи, електрообігрів калориферами, теплим повітрям, спалюванням палива та ін.

У теплицях застосовують, поряд із природним, штучне освітлення, а також поливи, збагачення повітря вуглекислим газом.

Склад ґрунтових сумішей для теплиць подібний до парникової.