Вогнище (зона) радіоактивного забруднення

Вогнище радіоактивного забруднення – це територія, у межах якої в результаті аварії на небезпечному з радіаційного боку об’єкті сталося радіоактивне забруднення, що викликає опромінення людей вище допустимих норм.

Головними джерелами радіоактивного забруднення є аварії на підприємствах ядерного циклу (АЕС, сховище відходів, збагачувальні фабрики, радіохімічні заводи), а також кораблі з ядерними енергетичними установками. В процесі ланцюгової реакції поділу накопичується велика кількість радіоактивних ізотопів, що мають такі періоди життя: короткий (І¹³¹, Хе¹³³, Kr⁸⁵), середній (Се¹⁴⁴, Y⁹¹, Cs¹³⁴), довгий (Сs¹³⁷, Sr⁹⁰, Pu²³⁹), і є джерелами опромінення та забруднення. Хара­к­тер радіоактивного забруднення має ряд особливостей: тривалість забруд­нення, складність конфігурації границь зон забруднення та осередковий їх характер.

Згідно з Міжнародною шкалою МАГАТЕ аварії на АЕС поділяються на 7 класів (рівнів): глобальна аварія – 7 клас (великий викид 3,5 × 10⁸ Бк по І¹³¹ – Чорнобильська аварія); тяжка аварія – 6 клас (значний викид 1,4 × 10¹⁶ Бк по І¹³¹ – Уінскейле – Англія); Аварія з ризиком для навколишнього середовища – 5 клас (обмежений викид – 10¹⁶ Бк – Три-Майл Айленд – США); Аварія 4-го класу (невеликий викид у межах АЕС). Інші події 1 – 3 класу – події з частковим опроміненням персоналу.

Розрізняють зони слабкого забруднення (А– Д = 5,6 рад, Р₁ = 0,014 рад/год); помірного забруднення (А – Д = 56 рад; Р₁ = 0,14 рад/год), сильного забруднення (Б –Д = 560 рад, Р₁ = 1,4 рад/год; небезпечного забруднення (В – Д = 1690 рад, Р₁ = 4,2 рад/год) та надзвичайно небезпечного забруднення (Г – Д = 5600 рад, Р₁ = 14 рад/год).

Розміри зон залежать від маси радіоактивних речовин, викинутих під час аварії і складають, наприклад, (для реактора РМБК-1000) при 10 % виході радіоактивних речовин А^’ L/Ш = 270/18 км

А - 75/4; Б - 18/0,7; В - 6/0,6; Г - немає.

Розрахунок рівнів радіації та доз зовнішнього опромінення виконується залежно від часу, що пройшов після аварії.

Для прийняття конкретних заходів захисту від опромінення введені значення критеріїв поглинутої та ефективної дози Д_П, Д_ЕФ.

Після радіаційної аварії на території встановлюється «Зона радіаційної аварії», в межах якої зовнішнє та внутрішнє опромінення за перший рік не повинно перевищувати 5 мЗв (0,5 бер). Встановлюються 4 зони за статусом проживання:

· зона відселення, в якій Д_ЕФ > 50 мЗв/рік (5 бер/рік);

· зона добровільного відселення Д_ЕФ = 20 – 50 мЗв/рік (2 – 5 бер/рік);

· зона обмеженого перебування Д_ЕФ = 5 – 20 мЗв/рік (0,5 – 2 бер/рік);

· зона радіаційного контролю Д_ЕФ = 1 –5 мЗв/рік (0,1 – 0,5 бер/рік).

У всіх зонах проводиться постійний моніторинг (контроль) навколишнього сере­довища та заходи, що запобігають опроміненню населення вище допустимих норм.

Дії населення у вогнищі радіаційного ураження. За сигналом оповіщення «Увага всім. Радіаційна небезпека» і мовної інформації населення та персонал об’єкту повинні:

¨ використати індивідуальні засоби захисту (протигаз, респіратор, пов’язки з вати та марлі);

¨ сховатися у будівлі, краще у своїй квартирі, провести герметизацію вікон, дверей, вентиляційних отворів, сховати продукти і запас води;

¨ провести іодизацію сім’ї (КІ або 3 – 4 краплі йоду на склянку води для дорослого та 1 – 2 краплі на 100 г води для дітей);

¨ приміщення залишати тільки за командою влади під час евакуації. При цьому використовувати засоби захисту органів дихання та шкіри.