Методи та прилади для радіометричного і дозиметричного контролю та вимірювання

Організм людини не відчуває іонізуючих вимірювань, тому при роботі з радіо­активними речовинами необхідно проводити систематичний індивідуальний та загаль­ний контроль доз опромінення. Прилади дозиметричного контролю і вимірювання, по суті, компенсують людині відсутність органів чуття на іонізуючі випромінювання.

Всі прилади для радіометричного та дозиметричного контролю і вимірювання підрозділяються на 4 групи: для вимірювання зовнішніх потоків радіоактивного ви­промінювання — дозиметри; для вимірювання рівнів забруднення — індикатори рівнів та радіометри; для індивідуального дозиметричного контролю — індивіду­альні дозиметри; для вимірювання радіоактивності повітря та води. Дозиметричні прилади складаються з давача (іонізаційна камера, газовий чи сцинтиляційний лічильник) та вимірювального блока, який складається з підсилювача, блока живлення та вимірювального приладу. Такими приладами можна регіструвати заряджені частинки, гамма-випромінювання та нейтрони.

Робота приладів для радіометричного та дозиметричного контролю базується на таких основних методах вимірювання: іонізаційний метод, який полягає у здатності радіоактивного випромінювання іонізувати повітря; сцинтиляційний метод, який по­лягає у здатності деяких кристалів, газів та розчинів випромінювати світло при проходженні через них іонізуючого випромінювання; фотографічний метод, який полягає у здатності фотографічної емульсії чорніти під впливом іонізуючого випро­мінювання.

ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ ПОЛЯ

ТА ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ ВИПРОМІНЮВАННЯ

РАДІОЧАСТОТНОГО ДІАПАЗОНУ

2.10.1. ДЖЕРЕЛА ЕЛЕКТРОМАГНІТНИХ ПОЛІВ РАДІОЧАСТОТ,

КЛАСИФІКАЦІЯ ЕЛЕКТРОМАГНІТНИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ

ЗА ЧАСТОТНИМ СПЕКТРОМ

Розрізняють природні та штучні джерела електромагнітних полів (ЕМП). В процесі еволюції біосфера постійно знаходилась та знаходиться під впливом ЕМП природного походження (природний фон): електричне та магнітне поля Землі, кос­мічні ЕМП, в першу чергу ті, що генеруються Сонцем. У період науково-технічного прогресу людство створило і все ширше використовує штучні джерела ЕМП. В тепе­рішній час ЕМП антропогенного походження значно перевищують природний фон і є тим несприятливим чинником, чий вплив на людину з року в рік зростає. Джере­лами, що генерують ЕМП антропогенного походження є телевізійні та радіотрансля­ційні станції, установки для радіолокації та радіонавігації, високовольтні лінії елект­ропередач, промислові установки високочастотного нагрівання, пристрої, що забезпе­чують мобільний та сотовий телефонні зв'язки, антени, трансформатори і т. п. По суті, джерелами ЕМП можуть бути будь-які елементи електричного кола, через які прохо­дить високочастотний струм. Причому ЕМП змінюєтьсй з тою ж частотою, що й струм, який його створює.

Електромагнітні поля характеризуються певною енергією, яка поширюється в просторі у вигляді електромагнітних хвиль. Основними параметрами електромаг­нітних хвиль є: довжина хвилі Я, м; частота коливання /, Гц; швидкість поширення радіохвиль с, яка практично дорівнює швидкості світла с = 3 • 10⁸ м/с. Ці параметри пов'язані між собою наступною залежністю:

=c/f. (2.39)

Залежно від частоти коливання (довжини хвилі) радіочастотні електромагнітні випромінювання поділяються на низку діапазонів (табл. 2.19).

 

Таблиця 2.19 Спектр діапазонів електромагнітних випромінювань радіочастот

 

№ зп.	Назва діапазону частот	Діапазон частот, Гц	Діапазон дов­жин хвиль, м	Назва діапазону довжин хвиль
	Низькі частоти (НЧ)	3*104— 3*105	104— 103	Довгі (кілометрові)
	Середні частоти (СЧ)	3*105— 3*106	103— 102	Середні (гектаметрові)
	Високі частоти (ВЧ)	3*106— 3*107	102— 10	Короткі (декаметррві)
	Дуже високі частоти (ДВЧ)	3*107— 3*108	10—1	Ультракороткі (метрові)
	Ультрависокі частоти (УВЧ)	3*108— 3*109	1-10-1	Дециметрові
	Надвисокі частоти (НВЧ)	3*109— 3*1010	10-1— 10-2	Сантиметрові
	Надзвичайно високі частоти (НЗВЧ)	3*1010— 3*10"	10-2— 10-3	Міліметрові

Примітка: діапазони частот та довжин хвиль включають верхнє значення параметра і ви­ключають нижнє.