Тема: основні проблеми, поняття та закони екології

План:

1. Причини виникнення екологічної кризи.

2. Екологічна ситуація в Україні.

3. Визначення та основні поняття екології.

4. Структура екології.

5. Природні ресурси, їх класифікація.

 

1. Розвиток взаємовідносин людства з навколишнім природним середовищем супроводжувався рядом екологічних криз, обумовлених протистоянням людського суспільства природі. Основними принципами розвитку суспільства в кінці XVIII ст. – першій половині ХХ ст. були: боротьба з природою, її підкорення, впевненість, що природні ресурси невичерпні, – це призвело в ті часи до локальних і регіональних криз.

Останні 40–50 років характеризуються розвитком глобальної екологічної

кризи. Сьогодні людина виступає як могутня геологічна сила, що змінює стан екосистеми всієї планети. Щорічно видобувається понад 10 млрд. т гірських порід із земних надр. Наслідком викидів в повітря та гідросферу великої кількості промислових відходів, хімізації сільського господарства є зникнення на планеті різноманітних видів тварин та рослин (20 років тому на Землі щоденно зникав один вид тварин, а зараз, за даними Всесвітнього фонду охорони живої природи, - один вид на годину).

Розвиток взаємовідносин людства з навколишнім природним середовищем супроводжувався рядом екологічних криз, обумовлених протистоянням людського суспільства природі. Основними принципами розвитку суспільства в кінці XVIII ст. – першій половині ХХ ст. були: боротьба з природою, її підкорення, впевненість, що природні ресурси невичерпні, - це призвело в ті часи до локальних і регіональних криз.

Останні 40–50 років характеризуються розвитком глобальної екологічної кризи. Сьогодні людина виступає як могутня геологічна сила, що змінює стан екосистеми всієї планети. Щорічно видобувається понад 10 млрд. т гірських порід з земних надр. Наслідком викидів в повітря та гідросферу великої кількості промислових відходів, хімізації сільського господарства є зникнення на планеті різноманітних видів тварин та рослин (20 років тому на Землі щоденно зникав один вид тварин, а зараз, за даними Всесвітнього фонду охорони живої природ, - один вид на годину).

Особливістю екологічної кризи ХХ століття є те, що вона має якісно іншу природу порівняно з усіма попередніми кризами. Це криза, яка охопила всю планету і зумовлена не природними, а технолого-виробничими процесами. Особливість сучасної екологічної кризи - в глобальних масштабах деградації природного середовища, коли темпи зміни параметрів біосфери в сотні і тисячі разів перевищують темпи природної еволюції.

Таким чином, визначити сучасну екологічну кризу можна як глибоке порушення природної екологічної рівноваги та напружений стан взаємин між людиною та природою, що пов’язане з невідповідністю виробничих сил та виробничих відносин в людському суспільстві ресурсним можливостям біосфери.

Особливістю екологічної кризи ХХ століття є те, що вона має якісно іншу природу порівняно з усіма попередніми кризами. Це криза, яка охопила всю планету і зумовлена не природними, а виробничими процесами. Особливість сучасної екологічної кризи - в глобальних масштабах деградації природного середовища, коли темпи зміни параметрів біосфери в сотні і тисячі разів перевищують темпи природної еволюції.

До основних причин екологічної кризи можна віднести: демографічний вибух, урбанізацію населення, науково-технічних прогрес, хімізацію сільського господарства, відсутність міри в експлуатації природних ресурсів, використання природних багатств без урахування законів природи.

Демографічний вибух можна проілюструвати динамікою зростання чисельності населення планети.

Зростання чисельності населення планети супроводжувалося ростом урбанізації населення, тобто появою великої кількості міст та зростанням чисельності міського населення.

Чисельність населення планети Земля

 

Роки (до н.е.), н.е.	Кількість населення на Землі, млн. чол.
8000 (до н.е.)

 

 

Техногенний тип розвитку цивілізації в умовах швидкого росту населення призвів до наслідків сучасної екологічної кризи, якими є:

деградація природи;

ріст хвороб населення (генетичних, онкологічних, хвороб серцево-судинної системи, алергічних, інфекційних);

різка зміна санітарно-гігієнічних умов життя людини;

голод в деяких регіонах планети.

соціальні лиха;

глобальні зміни клімату (потепління клімату та викликане цим підняття рівня Світового океану);

руйнування озонового шару атмосфери;

знищення природних ресурсів;

кислотні опади;

забруднення навколишнього середовища хімічними речовинами;

ерозія ґрунтів;

руйнування екологічних ніш багатьох видів, що призвело до зниження стійкості біоценозу планети.

 

 

2. Екологічний стан України характеризується як критичний. Велика кількість підприємств металургійної, машинобудівної, хімічної, енергетичної промисловостей, велика кількість промислових міст надзвичайно ускладнили екологічний стан довкілля. Дуже гостро стоять проблеми забруднення повітряного басейну більшості регіонів України, найважливіших рік - Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Азовського та Чорного морів.

Лише в басейн Дніпра щорічно скидається близько 10 млрд. м3 неочищених стічних вод, які містять надмірні кількості амонійного та нітритного азоту, нафтопродуктів, фенолів, солей важких металів та хлорорганічних пестицидів, при цьому слід враховувати, що дніпровською водою користується більше половини населення України. В останні десятиріччя екосистема Дніпра повністю деградована через порушення всіх зв’язків між біотичними й абіотичними елементами. Основними причинами кризової ситуації на Дніпрі є спорудження водосховищ, меліорація земель, будівництво цілого ряду промислових комплексів у басейні ріки, величезні об’єми водозабору для промисловості й зрошення, дуже великі обсяги забруднень. Штучно річковий режим Дніпра трансформовано на озерний, це призвело до різкого уповільнення водообміну, з’явилися зони застою, розповсюдилось таке явище як евтрофікація водойм. В останні часи негативним і дуже небезпечним явищем стало постійне зростання радіоактивності донних відкладень, особливо у Київському водосховищі.

На Україні проблема водосховищ, якими було затоплено майже 700 тис га родючих земель, дуже складна. Водосховища значно погіршили стан довкілля – піднявся рівень ґрунтових вод далеко від берегів, посилилося засолення ґрунтів, в десятки разів збільшився об’єм підземного стоку, а це, в свою чергу, обумовило зростання забруднення підземних вод, знизився вміст гумусу в ґрунті, посилилася ерозія берегової зони.

Подібні негативні наслідки характерні і для басейну Дністра. Крім того, політика природокористування призвела до загибелі в Україні за останні 30 років близько 20 тис. малих річок.

Азовське море перетворилося на зону екологічної катастрофи. Вміст отрутохімікатів, важких металів в донних відкладеннях моря набагато перевищує допустимі концентрації. Зменшився видовий склад мешканців моря, в декілька разів зменшилися вилови промислової риби. Головними причинами катастрофічного стану Азова є хижацький вилов риби, який розпочався з 50-х років; будівництво гребель і водосховищ на живлячих ріках – Дон, Кубань, перетворення цих водосховищ у гігантські промислові відстійники; інтенсивний розвиток у сусідніх регіонах зрошуваного землеробства; забруднення довкілля викидами хімічної та металургійної промисловості у містах Маріуполь, Ростов, Таганрог та інших; будівництво на узбережжі моря будинків відпочинку, що призвело до катастрофічного збільшення побутових відходів; неконтрольоване збільшення кількості пестицидів, які потрапляють у море з прилеглих сільськогосподарських масивів.

Важка екологічна ситуація характерна і для басейна Чорного моря. З водами Дніпра, Південного Бугу, Дністра, Дунаю у басейн Чорного моря щорічно потрапляють мільйони кубічних метрів забруднених стоків, дуже великим є забруднення шельфової зони побутовими, каналізаційними стоками. У північно-західній частині Чорного моря у зв’язку з розробкою підводних нафтогазових родовищ має місце забруднення води нафтопродуктами. Дуже серйозною катастрофою загрожує поступове підняття верхньої межі насичених сірководнем глибинних вод моря. Зміна гідрохімічного, теплового балансу водних мас призвела до зникнення дуже цінних видів риб та інших гідробіонтів. Зоною підвищеного ризику є припортові потужні заводи й Південний порт поблизу Одеси, де виробляються великі об’єми рідкого аміаку, функціонує потужний аміакопровід Одеса-Тольятті.

Забруднення атмосферного повітря в таких містах, як Запоріжжя, Макіївка, Лисичанськ, Дніпродзержинськ досягло небезпечного для життя людини рівня: концентрація деяких шкідливих речовин перевищує ГДК в 25-100 разів.

Наслідки планетарного характеру має аварія на ЧАЕС. З 1987 року лише в Києві збільшилася кількість захворювань: онкологічних – в 3 рази; захворювань ендокринної системи – в 6,5 разів; органів дихання – в 31 раз. Майже 1,5 млн. чоловік проживає на території, де радіоактивний фон у десятки разів перевищує допустимі норми (Київська, Житомирська. Чернігівська, Рівненська, Черкаська, Вінницька, Чернівецька, Кіровоградська, Івано-Франківська області).

Порушення природних процесів, забруднення навколишнього середовища мешкання людини з одночасним розвитком стресових ситуацій від соціальних струсів призвели до катастрофічного погіршення стану здоров’я населення України. Під серйозною загрозою - генофонд нації, з 1992 року рівень смертності населення України перевищує рівень народжуваності.

Складна екологічна ситуація у будь якому регіоні планети примусила людство вирішувати проблеми довкілля. Тому сучасний період розвитку суспільства має ще ту особливість, що змінилося ставлення людей планети до природи, розширюється громадський рух за охорону довкілля, розвиваються альтернативні традиційним джерела енергії, дехімізація та ресурсозберігаючі технології, приймаються нові національні і міжнародні закони про охорону природи, почалася демілітаризація в найбільш розвинених країнах.

Головними шляхами виходу з сучасної екологічної кризи можна назвати такі як:

- організація загальної екологічної освіти;

- формування екологічної свідомості у кожної людини й суспільства в цілому;

- зміна економічної моделі суспільства - включення у вартість продукції виробництв вартості витрат, які потребує відновлення природи;

- зміна стратегії і тактики користування навколишньою природою – при формуванні взаємовідносин людини з природним середовищем врахування законів природи, відтворення умов для самовідновлення природних екосистем.

 

 

3. Термін «екологія» вперше вжив в 1866 році німецький вчений Ернст Геккель для позначення науки, що вивчає взаємовідносини організмів з навколишнім середовищем. Саме слово «екологія» складається з двох грецьких слів: «ойкос» – будинок і «логос» – наука, що означає в перекладі «наука про місцезнаходження».

Як самостійна біологічна дисципліна екологія сформувалася в кінці 80-х років XIX сторіччя.

Однім з сучасних визначень екології є таке:

Екологія – це наука про взаємовідносини і взаємозв'язки живих істот між собою і з навколишньою неорганічною природою, про структуру і функціонування надорганізмених систем.

Об'єкт досліджень екології.

- Екологія займається вивченням 3-х рівнів організації життя:

окремими організмами (особинами);

- популяціями (сукупністю особин одного виду на певній території);

біоценозами (сукупністю особин різних видів).

Таким чином, об'єктами екології в залежності від рівня досліджень є екологічні системи або елементи екосистем.

Мета загальної екології: розробка тактики і стратегії збереження і стабільного розвитку життя на Землі.

Особливістю сучасного етапу розвитку екологічних знань є те, що екологія зобов'язана не тільки вивчати функціонування різнорівневих систем, але й обґрунтовувати раціональні форми взаємовідносин природи і людського суспільства.