Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції до суб'єктів господарювання застосовуються такі види санкцій:

1. Штрафи відповідно до ст. 52 Закону «Про захист економічної конкуренції» накладаються органами Антимоно польного комітету на об'єднання, суб'єктів господарюваньня за такі порушення:

а) антиконкурентні узгоджені дії; зловживання моно польним (домінуючим) становищем; невиконання рішені ня, попереднього рішення органів Антимонопольного ко мітету або їх виконання не в повному обсязі - у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, за який накладаєть ся штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф накладається у розмірі до двадцяти тисяч нео податковуваних мінімумів доходів громадян;

б) здійснення учасниками узгоджених дій - суб'єктами господарювання дій, заборонених згідно з ч.5 ст. 10 Закону; обмежувальну та дискримінаційну діяльність, за­боронену згідно із ч. 2 ст. 18, ст. 19 і 20 Закону; недотри­мання умов, передбачених пунктом 2 ч. З ст. 22 Закону; порушення положень погоджених з органами Антимоно­польного комітету України установчих документів суб'єк­та господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції; концент­рація без отримання відповідного дозволу органів Антимо­нопольного комітету України, у разі якщо наявність тако­го дозволу необхідна; невиконання учасниками узгодже­них дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було обу­мовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію - у розмірі до п'яти відсотків доходу (ви­ручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що переду­вав року, за який накладається штраф, а якщо доходу (ви­ручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимоно­польного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф на­кладається у розмірі до десяти тисяч НМДГ;

в) обмежувальну діяльність, заборонену згідно із части­ною першою статті 18 Закону; неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного ко­мітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інфор­мації в неповному обсязі Антимонопольному комітету Ук­раїни, його територіальному відділенню у встановлені орга­нами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими ак­тами строки; подання недостовірної інформації Антимо­нопольному комітету України, його територіальному відділенню; створення перешкод працівникам Антимоно­польного комітету України, його територіального відділен­ня у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накла­денні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації; обмеження в господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Ан­тимонопольного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про за­хист економічної конкуренції - у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалі­зації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, за який накладається штраф, а якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф накладається у розмірі до двох тисяч НМДГ.

Рішення про накладення штрафів у розмірах понад одну тисячу НМДГ приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного ко­мітету України на їх засіданнях.

2. Примусовий поділ застосовується Антимонопольним комітетом у випадках, коли суб'єкт господарювання, що; займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, зло­вживає ним.

3. Відшкодування шкоди. Особи, яким заподіяно шко­ду внаслідок порушення законодавства про захист еконо­мічної конкуренції, можуть звернутися до суду, госпо­дарського суду із заявою про її відшкодування.

4. Вилучення товарів. У разі встановлення факту непра­вомірного використання чужих позначень, рекламних ма­теріалів, упаковки або факту копіювання виробів заінте­ресовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із зая­вою про вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого суб'єкта господа­рювання як у виробника, так і у продавця.

Поняття і види бірж.

Терміном «біржа» в літературі і практиці біржової торгівлі позначається: 1) сукупність осіб, що постійно в певному місці здійснюють торговельні операції; 2) місце їх зібрання; 3) сукупність угод, які укладаються у цьому місці.

Залежно від предмета діяльності розрізняються фондові і товарні біржі.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону «Про товарну біржу» товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг щодо укладання біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій товарів, вив­чення, упорядкування і полегшення товарообороту і пов'я­заних з ним торговельних операцій.

Фондова біржа — є організатором торгівлі на фондово­му ринку. Вона провадить діяльність із створення органі­заційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації сто­совно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірин­гу та розрахунків за ними, та розв'язання спорів між чле­нами організатора торгівлі.

Правове становище фондової біржі визначається Зако­ном України «Про цінні папери та фондовий ринок».

З точки зору правового становища фондова біржа являє собою суб'єкт господарювання у формі акціонерного това­риства, яке зосереджує в собі попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу.

Залежно від характеру асортименту товарів товарні біржі поділяються на вузькоспеціалізовані (предметом торгівлі на таких біржах є один вид товарів); спеціалізовані (предметом біржової торгівлі є, як правило, однотипні групи товарів); універсальні (предметом торгівлі є широ­кий асортимент різноманітних товарів).

Залежно від характеру біржових угод виділяють: біржі реального товару, на яких предметом купівлі-продажу є реальний товар (як вироблений, так і намічений для виго­товлення); ф'ючерсні, на яких здійснюється торгівля не реальними товарами, а контрактами на них; опціонні предметом торгів на яких є тільки права на купівлю або продаж реальних товарів або контрактів на них у наступ­ному періоді; комплексні, на яких укладаються угоди щодо реального товару, а також ф'ючерсні та опціонні угоди.

Залежно від ступеня відкритості (можливості участі в торгах) товарні біржі поділяються на відкриті (публічні), на яких крім членів біржі в біржових операціях можуть брати участь і відвідувачі торгів (постійні і разові), та зак­риті, на яких право участі в біржових торгах і укладання біржових угод мають лише члени цієї товарної біржі.