Основні напрями та форми участі держави у сфері господарювання.

Поняття та види господарської діяльності.

 

Під господарською діяльністю у Господарському ко­дексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлен­ня та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч. 1 ст. З ГК).

«Про зовнішньоеко­номічну діяльність» господарська діяльність - це будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару. А ЗУ від 1 червня 2000 р. «Про ліцензування певних видів господарсь кої діяльності»¹ під господарською діяльністю розуміє будь-яку, у тому числі підприємницьку, юридичних осіб, а також фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяль­ності, пов'язану з виробництвом (виготовленням) про­дукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Залежно від мети і способу організації та здійснення господарської діяльності ч. 2 ст. З ГК виділяє два її види - господарську комерційну діяльність і некомерційну гос­подарську діяльність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнен­ня економічних і соціальних результатів та з метою одер­жання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти такої діяльності (підприємництва) є підприємцями.

Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Господарська комерційна діяльність (підприємництво) здійснюється суб'єктом господарювання (підприємцем) як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК).

Некомерційна господарська діяльність здійснюється з метою задоволення певних суспільних потреб незалежно від прибутковості такої діяльності: отримання прибутку від такої діяльності відіграє другорядну роль (такою є діяльність час­тини казенних, експериментальних та інших планово-збит-кових підприємств, які фінансуються за рахунок держави).

Згідно з ч. 1 ст. 52 ГК некомерційне господарювання -це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

 

Основні напрями та форми участі держави у сфері господарювання.

 

Відповідно до ст. 19 ГК держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарю­вання у таких сферах:

збереження та витрачання коштів і матеріальних цінно­стей суб'єктами господарських відносин - за станом і дос­товірністю бухгалтерського обліку та звітності;

фінансових, кредитних відносин, валютного регулюван­ня та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютно­го законодавства, податкової дисципліни;

цін і ціноутворення - з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги;

монополізму та конкуренції - з питань додержання ан-тимонопольно-конкурентного законодавства;

земельних відносин - за використанням і охороною зе­мель; водних відносин і лісового господарства - за викори­станням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ре­сурсів і лісів;

виробництва і праці - за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, еко­логічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;

споживання - за якістю і безпечністю продукції та по­слуг;

зовнішньоекономічної діяльності - з питань технологі-і чної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.

Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за гос­подарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Важливим чинником активізації підприємництва в умовах побудови ринкової економіки є державна підтрим­ка підприємництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ГК з метою створення сприят­ливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, пе­редбачених законом:

надають підприємцям земельні ділянки, передають дер­жавне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності;

сприяють підприємцям в організації матеріально-тех­нічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів;

здійснюють первісне облаштування неосвоєних тери­торій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх підприємцям у визначеному законом порядку;

стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг;

подають підприємцям інші види допомоги.

Державна підтримка малого підприємництва здійсню­ється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва, іншими центральними органами вико­навчої влади за такими напрямами:

1) формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва;

2) встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва;

3) запровадження спрощеної системи оподаткування бухгалтерського обліку та звітності;

4) фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;

5) залучення суб'єктів малого підприємництва до вико­нання науково-технічних і соціально-економічних про­грам, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.