Метод оцінки по видах (номенклатурних номерах) запасів (позиційний метод).

При цьому методі по кожній позиції (найменуванню) товарів визначається собівартість і ринкова вартість, і приймається менша з них.

Метод оцінки по основних товарних групах (категоріях) запасів.

Оцінка проводиться по групах (категоріях) товарів, порівнюється по категоріях собівартість та ринкова вартість і береться до обліку менша з них.

Метод оцінки за сукупністю товарних запасів на складі.

Усі товарні запаси оцінюються за собівартістю та за ринковими цінами і до обліку береться менша з них.

Найдоцільнішим і найточнішим є перший метод оцінки – позиційний.

Третій метод не може застосовуватись для розрахунків з бюджетом по податку на прибутки (не дозволяється).

Виходячи з позиційного методу оцінки, має місце знецінення товарів на суму 9000 дол. ($168000 - $159000). В США, Великобританії та деяких інших країнах знецінення відображається серед збитків підприємства. В нашому прикладі:

31.12.20__ р.

Д-т рах. “Збитки від знецінення запасів” 9000

К-т рах. “Складські запаси” 9000

Дещо інша методика і техніка відображення процесу знецінення складський запасів в західноєвропейських країнах.

На суму знецінення наприкінці року створюється резерв на знецінення запасів за рахунок збільшення витрат:

Д-т рах. “Витрати на створення резервів” 9000

К-т рах. “Резерв на знецінення запасів” 9000

Наприкінці наступного року цей резерв анулюється (повністю або частково):

Д-т рах. “Резерв знецінення запасів”

К-т рах. “Доходи від анульованих резервів”

Або донароховується:

Д-т рах. “Витрати на створення резервів”

К-т рах. “Резерв на знецінення запасів”.

У західноєвропейських країнах складські запаси відображаються в балансі таким чином:

Актив	Номінальна (фактична) вартість	Амортизація і резерв	Реальна (чиста) вартість
Складські запаси (за видами)		(9000)

 

У валюту балансу зараховуються складські запаси в сумі 159000 дол. Можлива й інша форма подання знецінення запасів у балансі.

 

Питання для самоперевірки.

1. Дати визначення запасів згідно принципів бухгалтерського обліку України, США, Німеччини.

2. Як трактуються запаси в МСФЗ?

3. Які існують класифікації запасів?

4. Як відображено цикл запасів згідно ЗПБО США?

5. Які витрати формують первісну вартість запасів в різних країнах?

6. Які існують методи оцінки собівартості запасів?

7. Навести відмінності між методами ФІФО і ЛІФО.

 

ТЕМА 8. ОБЛІК ДОВГОСТРОКОВИХ АКТИВІВ

8.1.Сутність та класифікація довгострокових активів.

8.2.Оцінка та облік формування вартості довгострокових активів.

8.3.Особливості відображення в обліку довгострокових активів.

 

Сутність та класифікація довгострокових активів.

Довгострокові - це такі активи, які:

1) Мають строк служби більше одного року.

2) Придбані для використання в господарській діяльності (в бізнесі).

3) Не призначені для реалізації (в останньому випадку – вони відносяться до складських запасів).

Питання змісту, оцінки, амортизації та обліку довгострокових активів регулюються Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку № 4 “Облік амортизації” та № 16 “Основні засоби”.

До довгострокових активів належать: основні засоби, земля, нематеріальні активи, природні ресурси. До них належать також довгострокові фінансові вкладення, які будуть розглянуті окремо в розділі 7.

Довгострокові активи класифікуються за різними ознаками:

За ознакою матеріальності

· Матеріальні - (Основі засоби, земля, природні ресурси)

· Нематеріальні - (Права користування майновою та інтелектуальною власністю)

2) За ознакою амортизації:

· Необоротні активи, що амортизуються (Основні засоби, нематеріальні активи, природні ресурси)

· Необоротні активи, що не амортизуються (Земля)

3) 3а ознакою відтворення:

· Ті, що відтворюються

· (Основні засоби, нематеріальні активи, земля)

· Ті, що не відтворюються (Природні ресурси)

В зарубіжній обліковій практиці поняття “необоротні активи” позначається різними термінами: постійні активи, власність, споруди та обладнання, матеріальні постійні активи тощо. Так, в Швейцарії необоротні активи в активі балансу об’єднані в одну групу – основні засоби; в Росії – позаоборотні активи, які включають нематеріальні активи, основні засоби та доходні вкладення в матеріальні цінності; в Німеччині – основний капітал та фінансові активи; в Єгипті – основний (основні засоби), моральний (нематеріальні активи) та ресурсний капітал (природні багатства). В країнах англо-американської системи обліку це довгострокові активи, що об’єднують основні засоби або власність, будівлі та обладнання, нематеріальні активи, витрати майбутніх періодів, інвестиції і фонди та інші непоточні активи.

Відповідно ЗПБО США у балансовому звіті в частині основних засобів необхідно відображати наступні показники:

- баланси основних видів активів, які підлягають амортизації, залежно від їх характеру або призначення;

- накопичену амортизацію за основними видами активів або в сукупності;

- опис методів нарахування амортизації.

В США нарахований знос матеріальних активів, на відміну від українського балансу, частіше зазначається у примітках до фінансової звітності. По нематеріальних активах контррахунок накопиченої амортизації не ведеться.

У Великобританії та Австралії всі необоротні активи в балансі представлені в розділі основного капіталу, який складається з нематеріальних активів, матеріальних активів та інвестицій.

У зв’язку з тим, що у Франції існує п’ять основних типів балансу, які використовуються в системі економічного аналізу різного роду діяльності, назва групи необоротних активів, а відповідно, і їх склад сильно змінюються. Так, при побудові ліквідного (майнового радикального) балансу всі активи поділяються на нематеріальні та матеріальні, виходячи з їх ліквідної вартості. Те ж характерно і для майнового (лояльного) балансу. В функціональному (радикальному) балансі все майно, яким розпоряджується підприємство тривалий період, обліковується незалежно від того, чи є воно його власністю. При цьому відображення в баланс активів не залежить від природи їх походження – матеріальна вона чи ні. Відповідно всі активи у функціональному балансі представлені як іммобілізації, тобто активи, строк служби яких більше одного року.

Цікавим моментом є те, що в майновому (лояльному) балансі нематеріальні активи відсутні серед іммобілізацій. Це пов’язано з тим, що вони розглядаються як безнадійний борг.

Офіційною моделлю балансу у Франції для річної звітності визнано саме функціональну форму балансу, в якій необоротні активи виступають як іммобілізований актив.

В свою чергу іммобілізований актив складається з інкорпоративних засобів – невідчутні активи, корпоративні засоби – відчутні активи або реальний основний капітал, а також фінансові засоби – довгострокові інвестиції.

Інкорпоративні засоби докорінно відрізняються від корпоративних. Вони складаються з витрат на організацію підприємства (плата за реорганізацію, комісійні збори тощо), витрат на дослідження та розвиток, що здійснюються за власний рахунок підприємства; витрати на ліцензії, товарні знаки, права на оренду, комерційних фондів та інших матеріальних активів.

Корпоративні засоби відображають право на реальний основний капітал та складаються із земель (власником яких є підприємство), обладнання, конструкцій (будинків, обладнання інфраструктури), технічного оснащення і виробничого інвентарю, будівель та установок, власником яких не є підприємство, інших видів основних засобів (транспортні засоби, меблі, конторське приладдя, зворотна тара), незавершеного капітального будівництва.

Фінансові засоби складаються з інвестицій в акції, інших фінансових коштів (позик, депозитів та поручительств).

Отже, в більшості країн необоротні активи можна поділити на наступні загальна групи:

- матеріальні довгострокові активи;

- нематеріальні довгострокові активи;

- довгострокові фінансові інвестиції.

В окремих країнах (зокрема у США) виділяють в окрему групу й природні ресурси у зв’язку з їх особливими ознаками.

Природні ресурси у США називають “вичерпними активами”, тому що вони постійно зменшуються в процесі експлуатації. В день придбання чи виявлення природний ресурс відображають в обліку згідно з принципом вартості. Протягом експлуатації природного ресурсу його купівельна вартість згідно з принципом відповідності має розподілятись між обліковими періодами, в яких використання природного ресурсу сприяло отриманню доходу. Термін вичерпання означає розподіл купівельної вартості природного ресурсу на частини,які визнаються поточними витратами у відповідних облікових періодах протягом всього строку експлуатації ресурсу. Норма вичерпання на одиницю ресурсу визначається шляхом ділення загальної суми купівельної вартості ресурсу (мінус очікувана ліквідаційна вартість, яка визначається досить рідко) на встановлений загальний обсяг ресурсу в натуральному вимірі, який планується добути. Обчислену за таким способом норму вичерпання ресурсу в кожному обліковому періоді помножують на фактичну кількість одиниць ресурсу, що добуто в цьому періоді.