Вступ до кримінології. Поняття, предмет, функції кримінології

(2 години)

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Кримінологія як соціально-правова наука є, певною мірою, результатом синтезу наробок, що були отримані фахівцями, які працювали у двох провідних (відносно самостійних) напрямках дослідження кримінальної активності:

- антропологічному, предметне поле якого складали характеристики та особливості індивідів, які вчиняли злочини; основним завданням, що було поставлене перед дослідниками, стало формулювання переліку ознак, за якими можна відрізнити законослухняного громадянина від особи, схильної до вчинення злочину; відповідно, «кримінальність» розумілася як індивідуальна властивість, що межує із хворобливим станом;

- соціологічному, в рамках якого фахівці зосередилися на виявленні та дослідженні закономірностях явищ, наявність яких свідчила про відхилення від «нормального» суспільного розвитку.

Власне сам термін «кримінологія» був запропонований Рафаелем Гарофало (1851-1934) у 1885 р. У цей же час не слід забувати про вплив роботи Чезаре Беккаріа «Про злочини та покарання», яка вийшла друком у 1764 р., адже в англійській та американській традиціях саме з цією подією, яка похитнула традиційні уявлення про природу кримінальності, карального впливу на злочинця тощо, пов`язують виникнення якісно нового (кримінологічного) знання.

Правознавцями були сформульовані погляди на сутність і предмет кримінології, які стали основою для формування різних шкіл кримінології, що існують й сьогодні. У загальному вигляді їх можна звести до декількох основних напрямків. Представники першого напрямку вважають кримінологію частиною кримінального права, якщо його розглядати в широкому сенсі. Представники другого напрямку включають до предмету вивчення кримінології причини злочинності, методи боротьби з нею, проблеми кримінальної політики, пенології та кримінального права. Певним чином, йдеться про об'єднання всіх «допоміжних стосовно кримінального права наук з включенням науки про слідство та пенології» у єдину систему кримінології. Дещо звужено розглядає кримінологію наступний напрямок – переважно як науку про злочинність та її причини задля вироблення рекомендацій щодо протидії кримінальній активності на загальному, груповому та індивідуальному рівнях. Крім цього, існує напрямок, який розглядає кримінологічні проблеми у зв'язку з пенітенціарними, тобто велика увага приділяється вивченню особистості осіб з девіантною поведінкою та тих заходів, які застосовуються до них.

У вітчизняній традиції були представлені як антропологічні, так й соціологічні погляди, що не виключало певних «модних тенденцій» в окремі періоди (зокрема, після 1917 р. актуальності набули антропологічні пояснення кримінальності, а після відродження кримінології у 60-х рр. ХХ ст. – соціологічні).

Сьогодні кримінологія розглядається як самостійна комплексна соціально-правова наука, що вивчає злочинність, її причини, особу, яка вчиняє злочин, жертв злочинів, організацію системи протидії злочинності.

Відповідно до цього в предмет кримінології входять:

- злочинність;

- причини злочинності;

- особистість особи, яка вчиняє злочини;

- індивідуальна кримінально активна поведінка;

- організація системи протидії злочинності;

- особливості попередження злочинів окремих видів.

При цьому слід наголосити, що кримінологія не становить окрему галузь права, однак внаслідок прикладної спрямованості кримінологічного знання правова складова у кримінологічних дослідженнях та впровадженні їх результатів в практичну діяльність посідає особливе місце та підлягає опануванню з боку студентів.

На сучасному етапі функціями кримінології є описова, пояснювальна, прогностична та перетворювальна. Завдяки реалізації цих функцій кримінологія набуває світоглядного, практичного та дидактично-ерудиційного значення.

З певним ступенем умовності кримінологія як навчальна дисципліна може бути поділена на Загальну (феноменологія та етіологія злочинності, вчення про особу правопорушника, його злочинну поведінку та систему протидії злочинності) та Особливу (теоретико-прикладні концепти протидії окремим видам злочинності) частини.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

(2 години)

1. Поняття кримінології.

2. Складові предмету кримінології в історичній традиції та сучасних кримінологічних підходах.

3. Завдання кримінології на сучасному етапі.

4. Практичне значення кримінологічного знання.

5. Правова складова кримінологічної науки.

6. Розмежування кримінології та суміжних наук.

 

РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. Розвиток вітчизняної кримінології.

2. Становлення кримінології за кордоном.

3. Провідні кримінологічні установи сучасності.

4. Тенденції розвитку кримінологічної науки.

 

ЛІТЕРАТУРА:

Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України. - №1209-р. – 30.11.2011 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1209-2011-р

Алексеев А.И., Овчинский В.С., Побегайло Э.Ф. Российская уголовная политика: преодоление кризиса. – М.: НОРМА, 2006. – 144 с.

Бойко А.И. Системная среда уголовного права: Автореф. дисс.... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Моск. гос. ун-т им. М. Ломоносова. – М., 2008. – 30 с.

Брейтуэйт Д. Преступление, стыд и воссоединение / Пер. с англ. Н.Д.Хариковой; Под общ. ред. М.Г.Флямера; Ком. д.ю.н., профессора Я.И.Гилинского. – М.: МОО Центр «Судебно-правовая реформа», 2002. – 310 с.

Ведерникова Н.О. Основные криминологические системы современности (сравнительный анализ) // Государство и право. – 2002. - № 10. – С. 32-40.

Гилинский Я.И. Девиантность, преступность, социальный контроль. Избранные статьи. – СПб.: Изд-во Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 322 с.

Гилинский Я.И. Криминология. Курс лекций: Учебник для ВУЗов. – СПб.: Питер, 2002. – 384 с.

Голіна В.В. Лукашевич С.Ю. Кримінологічна політика держави: концептуальні положення та основні принципи її формування // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. праць. Вип. 16 / Ред. кол.: Ю.В. Баулін (голов. ред.) та ін. – Х.: Вид-во «Кроссроуд», 2008. - С. 36-48.

Джужа О., Кирилюк А. Сучасний погляд на розвиток кримінології // Право України. – 2003. - № 2. - С. 97-101.

Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн. – Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – К.: Видав. Дом «Ін Юре», 2007.- 424 с.

Зелинский А.Ф. Криминальная психология: науч.-практич. изд. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.

Зелінський А. Перспективи подальшого розвитку кримінології // Право України. – 2001. – № 1. - С. 107-109.

Иншаков С.М. Криминология: Учебник. - М.: Юриспруденция, 2000. - 432 с.

Квашис В.Е. Основы виктимологии. Проблемы защиты прав потерпевших от преступления. – М., 1999. – 450 с.

Кондратюк Л.В. Антропология преступления (микрокриминология). – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 344 с.

Костенко А.Н. О криминологических основаниях реформы уголовной юстиции в Украине // Кримінологія в Україні та протидія злочинності: [зб. наук.статей / за ред. М.П.Орзіха, В.М.Дрьоміна]. – Б-ка журналу «Юридичний вісник». – О.: Фенікс, 2008. – С.20-26.

Криминология – ХХ век / Под ред. д.ю.н., проф. В.Н.Бурлакова, д.ю.н., проф. В.П.Сальникова. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2000.- 554 с.

Криминология / Под ред. Дж.Ф. Шели / Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2003. – 864 с.

Криминология: Учебник для вузов / Под общ. ред. д. ю. н., проф. А. И. Долговой. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Норма, 2005. - 912 с.

Криминология: приглашение к дискуссии / Авт. кол.: Баляба А.В., Виленская Е.В., Дидоренко Э.А., Розовский Б.Г. – Луганск: РИО ЛИВД, 2000. – 318 с.

Кудрявцев В.Н., Казимерчук В.П. Современная социология права. – М.: Юристъ, 1995. – 297 с.

Лист Ф. Задачи уголовной политики. Преступление как социально-патологическое явление / Сост. и предисл. В.С.Овчинского. - М.: Инфра-М, 2004. - 110 с.

Литвак О.М. Держава і злочинність. - К.: Атіка, 2004. — 303 с.

Орловська Н. Концептуальні проблеми вітчизняної кримінологічної системи // Сучасний вимір держави та права: зб. наук. праць / За ред. В.І. Терентьєва, О.В. Козаченка. – Миколаїв: Вид-во «Іліон», 2008. – С.108-110.

Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. Т. 5. Кримінально-правові науки. Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю в України / В.В. Сташис, А.П. Закалюк, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, В.П. Тихий, Ю.В. Баулін; Акад. прав. наук України. — Х.: Право, 2008. — 839 с.

Рахманова Е.Н. Защита прав человека от преступности в условиях глобализации: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / ФГОУ ВПО «Северо-западная академия государственной службы». – СПб., 2010. – 66 с.

Спиридонов Л.И. Социология уголовного права. - М.: Юрид. лит., 1986. - 240 с.

Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні / за заг. ред. В.І.Борисова, В.С.Зеленецького. – Х.: Право, 2011. – 344 с.

Туляков В.А. Виктимология: учеб. пособие. – О.: Юрид. лит., 2003. – 148 с.

Туляков В.А. Криминология современности // Кримінологія в Україні та протидія злочинності: [зб. наук. статей / за ред. М.П. Орзіха, В.М. Дрьоміна]. – Б-ка журн. «Юридичний вісник». – О.: Фенікс, 2008. – С. 71-79.

Филимонов В.Д. Криминологические основы уголовного права / Под ред. А.Л. Ременсона. – Томск: Изд. Томск. ун-та, 1981. – 214 с.

Фойницкий И.Я. Учение о наказании в связи с тюрьмоведением. – М.: Добросвет-2000; Городец, 2000. – 464 с.

Фокс В. Введение в криминологию. Пер. с англ. / Под ред. В.М.Когана, Б.С.Никифорова. – М.: Прогресс, 1985. – 312 с.

Хохряков Г.Ф. Криминология: Учебник / Отв. ред. В.Н.Кудрявцев. – М.: Юристъ, 1999. – 511 с.

Шестаков Д Л. Криминология. Преступность как свойство общества. - СПб.: СПбГУ, 2001. – 430 с.

Шнайдер Г.И. Криминология. – М.: Изд группа «Прогресс», 1994. – 504 с.

Яковлев А.М. Социология преступности (криминология): Основы общей теории: Учебное пособие. – М.: Содействие новый век, 2001. – 239 с.

Тема №2