Зразки бібліографічного описання

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ КОНДРАТЮКА

КАФЕДРА ІСТОРІЇ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО САМОСТІЙНОЇ та індивідуальної РОБОТИ

З ДИСЦИПЛІНИ «ІСТОРІЯ уКРАЇНИ»

ДЛЯ СТУДЕНТІВ УСІХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

Частина I

 

Полтава 2011

Методичні рекомендації до самостійної та індивідуальної роботи з дисципліни «Історія України» для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання: У 2-х частинах. – Полтава: ПолтНТУ, 2011. – Ч. I. – 28 с.

 

Укладачі: І.М. Гавриленко, доцент, кандидат історичних наук;

С.М. Капко, магістр історії, асистент

 

 

Відповідальний за випуск:

В.В. Сажко, доцент, кандидат історичних наук

 

 

Рецензент: Н.І. Самойленко, доцент, кандидат історичних наук

 

 

Затверджено науково-методичною

радою університету

Протокол № ___ від 2011 р.

 

 

Коректор Є.В. Найчук

Загальні зауваження

Підписання Україною Болонської декларації і запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу як його складової частини передбачають посилення ролі індивідуальної та самостійної роботи студентів, їх наполегливої, послідовної й регулярної пізнавальної діяльності. Саме студенти за допомогою викладачів мусять активно організовувати своє навчання за вибраним напрямом, усвідомлюючи власну відповідальність за якість отриманих знань і навичок, їхнє значення для всього подальшого життя.

Стимулюванню систематичної самостійної роботи студентів упродовж усього семестру сприяє також розуміння вирішального впливу суми балів, одержаних за цей період, на підсумкову оцінку з навчальної дисципліни. Водночас контроль із боку викладача за систематичністю засвоєння студентами навчального матеріалу дозволяє більшоб’єктивно оцінювати їхні знання, а головне – виявляти найбільш обдарованих студентів, із тим, щоб подальші зусилля спрямовувати на розвиток їх творчих здібностей.

Студентам варто пам’ятати, що загальній обсяг часу для вивчення будь-якого предмету включає час як для аудиторних форм навчання, так і для індивідуальної та самостійної роботи. Останні є основним засобом засвоєння студентами навчального матеріалу в час, вільний від обов’язкових аудиторних занять. При цьому їх обсяг може становити від 1/3 до 2/3 загального обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення дисципліни.

Робочою програмою дисципліни «Історія України» передбачені такі види індивідуальної та самостійної роботи студентів:

1. Опрацювання лекційного матеріалу.

2. Підготовка до семінарських занять (за планами семінарів).

3. Послідовне опрацювання тем курсу за списками рекомендованої літератури.

4. Виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань.

5. Відвідування консультацій (згідно з графіком консультацій кафедри).

6. Підготовка до поточних та підсумкових контрольних заходів (виконання тестових завдань, модульного контролю), за необхідності – підготовка до складання іспиту за переліком питань.

Виконуючи індивідуальну та самостійну роботу з дисципліни «Історія України», студенти вчаться розподіляти свій робочий час, планувати черговість виконання окремих етапів завдання, користуватися бібліотечними фондами і каталогами, працювати з історичними документами та літературними джерелами, аналізувати матеріал, порівнювати різні наукові концепції та робити висновки, складати конспекти. Ці вміння стануть у нагоді й надалі, при вивченні інших гуманітарних дисциплін та в науковій роботі.

Опрацювання історичного матеріалу сприяє розвиткові тих якостей осо­би­сто­сті, котрі допомагають людині глибше розуміти сутність багатьох сус­пільно-політичних явищ сьогодення, будувати прогнози на майбутнє, а відтак краще адаптуватися до умов конкуренції на ринку праці. Не менш важливе й те, що інтеграція України в європейський простір передбачає знання кожним громадянином минулого власного народу, без чого неможливо адекватно уявити місце української державності в європейській спільноті, бо «хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього» (М. Рильський).

На кафедрі історії ПолтНТУ створені необхідні умови для успішної індивідуальної та самостійної роботи студентів із вивчення курсу «Історія України». Для них запроваджено консультації викладачів, складено їх графіки. Розроблені опорні конспекти лекцій, плани семінарських занять, пакети завдань для самостійної роботи. Списки літератури для самостійного вивчення складені з урахуванням її наявності в бібліотеці університету.

Забезпеченість університетської бібліотеки підручниками, навчальними посібниками та спеціальною літературою з історії України є в цілому достатньою.

Підручники можна отримати на навчальному абонементі. Основна кількість навчальних посібників, спеціальної літератури, журналів знаходиться в читальному залі № 1. До цього ж залу кафедрою передаються плани семінарських занять з історії України та списки рекомендованої літератури до них. Словники, довідкову літературу, поточну періодику теж можна переглянути у читальному залі № 1, спеціальну літературу для поглибленого вивчення окремих тем курсу – одержати на абонементі наукової літератури.

Крім того, кафедрою створено спеціальний фонд роздавального матеріалу у вигляді ксерокопій з історичних джерел, окремих наукових статей та публікацій у періодиці. Матеріали цього фонду постійно доповнюються і поновлюються, вони містять найсучасніші наукові концепції, репрезентують різні погляди на проблеми вітчизняної історії та рекомендуються студентам для обов’язкового опрацювання в ході самостійної підготовки. У списках літератури біля назви такого матеріалу помічено: ксерокопії на кафедрі. Це означає, що їх не треба шукати в бібліотеці, а звертатися безпосередньо до лаборанта на кафедру.

2 Основні види самостійної роботи студентів

2.1 Опрацювання лекційних матеріалів. Однією з форм навчальної роботи студентів денної форми навчання є самостійне опрацювання матеріалу лекцій за власним конспектом, який вівся під час прослуховування лекції, або за опорним конспектом, розробленим викладачем.

Конспект лекцій студента повинен бути акуратним, написаним в окремому зошиті чітким, розбірливим почерком. Теми, назви питань, визначення, ключові поняття необхідно виділяти, підкреслювати. Звичайно, важко встигнути належно оформити конспект під час лекції, тому він потребує подальшого ретельного доопрацювання: розшифрування скорочень, уточнення окремих положень, – що студент робить, пригадуючи виклад лекції або використовуючи літературу. Лектор обмежений у часі, а тому деякі питання можуть бути окреслені надто схематично, в загальних рисах, наукові проблеми – тільки названі, для обґрунтування концепції подані посилання на джерела. На всі ці моменти необхідно звернути увагу, обов’язково вдаючись до літератури, рекомендованої лектором. Тільки повний, належним чином оформлений конспект лекцій допоможе студенту добре підготуватися до семінарського заняття, контрольної роботи, тестування чи іспиту.

Якщо з поважних причин студент пропустив лекцію, він повинен звер­ну­тися на кафедру в час консультацій викладача-лектора, скористатися опорними конспектами, отримати рекомендації щодо літератури та джерел і опрацювати тему самостійно.

2.2 Підготовка до семінарських занять. Семінар – форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують власні виступи. Метою семінарських занять є розширення, поглиблення й деталізація наукових знань, отриманих студентами на лекціях та в процесі самостійної роботи. Крім того, семінари спрямовані на прищеплення студентам необхідних умінь і навичок, розвиток їхнього наукового мислення, творчої самостійності та усного мовлення. Зокрема, досвід публічних виступів, участі в дискусіях формує у студентів почуття тактовності та коректності до опонентів під час суперечок.

На семінари звичайно виносяться найбільш складні й актуальні питання вітчизняної історії, які викликають підвищений інтерес фахівців, мають неоднозначне трактування в літературі, містять у собі предмет для наукової полеміки. Тому, самостійно вивчаючи окремі питання курсу вітчизняної історії, студентам не слід лякатися різниці у підходах до висвітлення різними авторами одного й того ж питання. Важливо навчитися розрізняти концептуальні підходи різних дослідників, виділяти в них об’єктивні й суб’єктивні моменти, відрізняти аргументовані висновки від бездоказових.

До кожного семінарського заняття викладачами кафедри історії розроблено план, що містить 3–5 питань та список літератури, опрацьовуючи котру, студент знайде на них відповідь.

Підготовку будь-якого питання рекомендується починати з вивчення від­по­відного розділу одного з підручників з історії України. Це дасть можливість визначити місце даного історичного явища чи події в загальноісторичному контексті, проаналізувати його причини та наслідки. Склавши для себе загальну картину, бажано з’ясувати висвітлення питання в інших підручниках. Тільки після цього можна починати ознайомлення з першоджерелами, які реко­мен­до­вані в списку літератури, публікаціями в наукових виданнях, монографіями. Насамкінець варто звернутися до публікацій у пресі, котрі мають полемічний ха­рактер, що дозволить розширити погляд на розуміння проблеми, помітити сильні й слабкі сторони в її висвітленні та аргументації. Завершуючи опрацювання літератури, слід обміркувати причини одно- чи різноманітності підходів до вивчення питання, виділити концепцію, яка здається найбільш вірогідною та краще аргументованою і якої можна дотримуватись у подальшій роботі.

Готуючись до семінару, необхідно вести конспект, в якому робити виписки з літератури, занотовувати основні положення наукових концепцій, обов’язково зазначаючи назви статей чи книг і прізвища їх авторів.

Конспектування літератури не означає механічного переписування всієї рекомендованої статті або розділу підручника. Воно може мати такі форми:

§ текстуальне конспектування (дослівні виписки окремих місць, що мають най­біль­ше теоретичне значення і найточніше характеризують історичне яви­ще, подію), його застосовують при опрацюванні першоджерел, праць ви­датних учених, історичних діячів;

§ вільне конспектування (виклад думок автора своїми словами) – для загального опрацювання великих за обсягом наукових статей, розділів підручника, монографій;

§ змішане конспектування (окремі положення виписуються у формі цитат, інша частина тексту передається своїми словами).

На кожному семінарському занятті викладач на основі розроблених та затверджених кафедрою критеріїв оцінює підготовлені студентами виступи, враховуючи елемент самостійності у відповіді, активність у дискусії, уміння формулювати й відстоювати свою позицію, кількість опрацьованих джерел тощо, а також перевіряє ступінь опрацювання відповідних розділів підручника, якість позааудиторної підготовки студента.

2.3 Виконання індивідуальних завдань. Метою індивідуальних завдань, що враховують навчальні потреби та можливості кожного конкретного студента, є систематизація, узагальнення, закріплення та розширення теоретичних знань щодо історії України, її народу та державності, котрі студенти одержують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Такі завдання створюють умови для якнайповнішої реалізації творчих можливостей тих студентів, які виявили особливі здібності в навчанні та нахил до науково-дослідної роботи й творчої діяльності.

Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно під ке­рів­ництвом викладачів. Це може бути підготовка рефератів, виступів на студентську чи загальноуніверситетську наукову конференцію, написання наукової статті або тез виступу, підготовка й участь у конкурсі студентських наукових робіт.

За бажанням студентів індивідуальні завдання творчого характеру можуть замінятися виконанням більш простих завдань «технічного» змісту, а саме: розробкою й виготовленням ілюстративних схем, порівняльних таблиць, пошуком і добиранням інформації з певної теми (зокрема з Інтернету) тощо.

2.4 Написання рефератів. Найбільш поширеною формою індивідуальних завдань є написання розгорнутих реферативних робіт (у формі реферату-доповіді або реферату-огляду). Тематика рефератів визначається щорічно згідно з календарем історичних та пам’ятних дат й підбирається викладачем для кожного студента окремо, відповідно до його уподобань та наявності необхідних джерел і літератури.

Реферативна робота має бути виконана творчо, на належному науково-теоретичному рівні. Готуючи реферат, студент повинен показати вміння самостійно аналізувати спеціальну літературу з відповідного питання, зіставляти точки зору різних авторів. Результати дослідження оформляються у вигляді стислого висновку.

Якщо текст реферативної роботи є простою компіляцією текстів із 1–2 підручників та навчальних посібників, без залучення монографій або журнальних статей, робота до захисту (участі в конкурсі) не допускається.

Реферативна робота повинна включати такі розділи: вступ, основна час­тина, висновки, використана література. Реферат може містити також додатки. Мінімальний обсяг для текстів, набраних на комп’ютері, 10–12 сто­рі­нок (при використанні шрифту Tіmes, розмірі шрифту – 14, інтервалі – 1,5 рядка, ширині всіх полів – 2,5 см).

Вступ складається з 1–2 сторінок, де обґрунтовується актуальність теми, формулюються мета і завдання дослідження.

В основній частині (8–10 сторінок) подається теоретичний огляд літе­ра­тури з досліджуваного питання різних авторів, здійснюється історичний аналіз питання, висвітлення теоретичних основ питання згідно зі складеним планом.

Висновки (1–2 сторінки) мають бути стислими, добре обґрунтованими, чітко сформульованими і містити основні результати роботи.

Якщо в процесі виконання реферативної роботи використовувалася вели­ка кіль­кість інформаційного і довідкового матеріалу, його доцільно розмістити в додатку.

До списку літератури вносять усі джерела, які студент фактично використовував у роботі над темою.

Вимоги до списку літератури

Список використаної літератури (книги, статті) подається в алфавітному порядку. Праці одного автора – в хронологічній послідовності.

Неодмінними елементами бібліографічного описання літератури є: прізвище та ініціали автора (авторів), повна назва, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Елементи описання розділяються відповідними умовними знаками (крапка, крапка і тире, дві крапки, крапка з комою, кома, навскісна риска, подвійна навскісна риска). Відсутність якогось із елементів опису позначається в квадратних дужках, наприклад [б. р.] (без року).

Обов’язковому скороченню підлягають такі слова і словосполучення:

1. Міста: Москва – М.; Ленінград – Л.; Санкт-Петербург – СПб.; Петербург – П.; Петроград – Пг.; Ростов-на-Дону – Ростов н/Д; Київ – К.; Одеса – О., Харків – Х.; Тернопіль – Т.; Сімферополь – Сімф.

2. Місяці: січень – січ.; лютий – лют.; березень – берез.; квітень – квіт.; травень – трав.; червень – черв., липень – лип.; серпень – серп.; вересень – верес.; жовтень – жовт.: листопад – листоп.; грудень – груд.

3. Видавництва: Видавництво політичної літератури України – Політвидав України; «Наукова думка» – Наук. думка, «Вища школа» – Вища шк.; Видавництво Київського університету – Вид-во Київ. ун-ту; Издательство Московского университета – Изд-во Моск. ун-та і т.д.

4. Мова видання: англійська – англ., болгарська – болг., іспанська – ісп., італійська – італ., латинська – латин., російська – рос., турецька – турец, українська – укр., французька – фр., японська – яп. і т.д.

5. Види видавничої продукції: автореферат – автореф., альманах – альм., брошура – брош., бюлетень – бюл., вісник – вісн., газета – газ., дисертація – дис., довідник – довід., енциклопедія – енцикл., журнал – журн., зібрання (творів) – зібр., збірник – зб., каталог – кат., книга (книжка) – кн., монографія – моногр., підручник – підруч., покажчик – покажч., посібник – посіб., препринт – препр., репринт – репр., словник – слов.

ЗРАЗКИ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСАННЯ

Книги, монографії (до трьох авторів)

Дорошенко В. «Просвіта»: її заснування і праця: короткий історичний нарис. – Філадельфія: [б. в.], 1959. – 102 с.

Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української Конституції. – К.: Основи, 1993. – 175 с.