Самостійна аудиторна робота. Принцип методу. Залишковий азот крові визначають в безбілковому фільтраті після осадження білків крові і з наступною мінералізацією безбілкового фільтрату

1. Отримання безбілкового фільтрату

В сухі пробірки наливають 1,8 мл дистильованої води. Потім додають 0,2 мл крові, 0,3 мл 10% р-ну вольфрамату натрію (або ТХО) і 0,2мл 2/3 н р-ну сірчаної кислоти. Суміш в пробірці ретельно перемішують, залишають на 15 хвилин і фільтрують в суху пробірку.

2. Спалювання

1 мл безбілкового фільтрату відмірюють в термостійку пробірку, додають 3 краплі концентрованої сірчаної кислоти і 3 краплі пергідролю. Вміст пробірки обережно випаровують, а потім нагрівають до отримання безколірного мінералізату.

3. Фотометрування

Мінералізат охолоджують і додають до нього 10 мл води, 6 крапель 50% розчину їдкого натрію для нейтралізації кислоти по лакмусу і 0,5 мл реактиву Несслера. Одночасно готують контроль. Для цього до 10 мл води доливають 6 крапель 50% розчину їдкого натрію і 0,5 мл реактиву Несслера. Фотометрують проти контролю на ФЕКу при синьому світлофільтрі в кюветі на 5 мм. По готовому калібрувальному графіку знаходять відповідну кількість азоту.

Розрахунок проводять за формулою:

А х У х 100

Залишковий азот крові = ------------------- мг/100 мл, де

0,2

А – кількість азоту, знайдена по калібрувальному графіку в досліджуваній пробі, мг/мл,

У – загальний об’єм крові, отриманий після осадження білків крові (дорівнює 2,5 мл);

0,2 – кількість крові, взятої для аналізу, мл.

Коефіцієнт перерахунку в одиниці СІ (ммоль/л) дорівнює 0,714.

Клініко-діагностичне значення

Підвищення залишкового азоту крові називається азотемією. Азотемія може бути двох видів: абсолютною (нагромадження в крові компонентів залишкового азоту) і відносною (дегідратація організму, наприклад, при блювоті, проносі). В залежності від причин, які викликають захворювання, абсолютна азотемія поділяється на ретенційну і продукційну. Ретенційна азотемія виникає в результаті недостатнього виділення з сечею азотвмісних сполук при нормальному попаданні їх в кров. Ретенційна азотемія може бути нирковою і позанирковою. При нирковій азотемії підвищення концентрації залишкового азоту в крові відбувається внаслідок порушення екскреторної функції нирок. Цей тип азотемії зустрічається при гломерулонефритах, піелонефриті, туберкульозі нирок, амілоїдозі нирок. Позаниркові ретенційні азотемії зумовлені порушенням гемодинаміки і, відповідно, зниження клубочкової фільтрації. Вони виникають в результаті серцево-судинної декомпенсації, локальному порушенні кровотоку в ниркових артеріях.

Продукційна азотемія зумовлена надлишковим поступленням в кров продуктів розпаду тканинних білків. Функція нирок при цьому не порушена. Азотемія такого типу спостерігається при кахексії, лейкозах, злоякісних пухлинах, лікуванні глюкокортикоїдами.

Зниження вмісту залишкового азоту спостерігається при недостатньому харчуванні і, іноді, при вагітності.

Література

1. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 736с.
2. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508с.
3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744с.

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.

Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.

Заняття № 2