Отруєння етиловим алкоголем.

Це отруєння виникає при передозуванні алкогольних напоїв. Воно належить до найпоширеніших видів гострих отруєнь, які легко піддаються терапії та перебігають здебільшого без патологічних наслідків. Однак при супутніх захворюваннях та при виникненні ускладнень отруєння алкоголем та його сурогатами становлять найчастішу причину смерті в токсикології.

Алкогольне отруєння, на відміну від сп'яніння, проявляється ознаками інтоксикації: блювотою, пригніченням діяльності ЦНС, розладами дихання та гемодинаміки. Хворі знаходяться, як правило, в стані коми різної глибини. Характерний запах алкоголю з рота. Шкіра обличчя здебільшого гіперемійована, суха. Її синюшність свідчить про дихальну недостатність, сірість шкіри вказує на серцеві розлади. Вологість її може бути ознакою гіпоглікемічної коми, гіперкапнії чи отруєння ФОР (фосфор-органічними речовинами), які маскуються алкогольним отруєнням.

Одяг у хворих розхристаний, забруднений внаслідок частих падінь та блювань, мокрий із-за мимовільного сечопускання.

Зовнішнє дихання та гемодинаміка при неускладненій комі, як правило, не порушені. Зіниці звужені чи розширені, симетричні, активно реагують на світло та інші подразники.

Об'єктивним критерієм ступеня алкогольного отруєння є наявність алкоголю в крові:

-до 1,5 промілє - легкого ступеню,

-1,5 - 3,5 промілє - середньої важкості,

-3,5 промілє і більше - важке отруєння.

Летальна концентрація алкоголю в крові становить 5 - 6 промілє.

Найпоширеніші ускладнення та супутні захворювання при алкогольній комі.

- Обстукція верхніх дихальних шляхів коренем язика чи біологічними рідинами (блювотними масами, харкотинням, кров'ю) при неправильному (горілиць) положенні коматозних хворих.

- Затікання шлункового вмісту в легені при блювоті та регургітації з розвитком аспіраційного пневмоніту. Летальнімть при цьому становить до 70 %.

- Травми черепа з ушкодженням головного мозку. Найчастіше хворі травмуються при падінні та ударах головою до долівки, асфальту. Клінічна картина внутрішньочерепних гематом (субдуральних, епідуральних, внутрішньомозкових) часто маскується алкогольним отруєнням, що може призвести до трагічного наслідку із - за запізнілого нейрохірургічного втручання. Для діагностики церебральних ком слід звертати увагу на такі ознаки:

1) наявність анізокорії (жодне з отруєнь не проявляється асиметрією зіниць!),

2) зовнішні прояви травми голови (садна, підшкірні гематоми та вдавлення кісток обличчя чи волосистої частини черепа, витікання прозорої або геморагічної рідини з зовнішнього слухового проходу, носових ходів),

3) асиметрія тонусу кінцівок та сухожильних рефлексів,

4) невідповідність між кількістю алкоголю в крові та сту пенем глибини коми,

5) тривалий період непритомності (неускладнена алкогольна кома навіть без спеціального лікування триває не довше 3 - 4 годин).

- Травми інших частин тіла (переломи ребер із порушенням функцій зовнішнього дихання, травматичний розрив селезінки чи печінки з геморагічним шоком, пошкодження порожнистих органів з перитонітом, переломи й вивихи кінцівок тощо).

- Синдром позиційного здавлення тканин. Потерпілий у стані алкогольної коми може тривалий час знаходитись без нагляду (у квартирі, на вулиці). Незручне положення тіла з перетискуванням судинно-нервових пучків та здавленням м'яких тканин може спричинити їх відмирання. Відновлення перфузії тканин та попадання в судинне русло біологічно активних речовин, некротизованих клітин, міоглобіну може завершитись гострою нирковою недостатністю.

При поступленні в стаціонар потерпілого в стані алкогольного отруєння для того, щоб не пропустити супутню патологію, медичний працівник повинен дотримуватись важливого правила: роздягнути коматозного хворого та скурпульозно оглянути, прослухати та пропальпувати його з голови до ніг!

 

Особливості надання допомоги хворим з алкогольними отруєннями:

- оцінити ступінь глибини коми, виявити супутню патологію,

- забезпечити прохідність дихальних шляхів (очистити їх від патологічного вмісту, вивести нижню щелепу, при необхідності заінтубувати хворого),

- при неадекватному диханні провести ШВЛ,

- оцінити стан серцево-судинної системи: наповненість та частоту пульсу, величину артеріального тиску,

- промити шлунок великими об'ємами води з допомогою зонда,

- взяти із вени кров для лабораторних досліджень (обов’язково на вміст алкоголю!)

- ввести хворому в вену 40% розчин глюкози (60 - 80 мл), 4% розчин гідрокарбонату натрію (60 - 80 мл), 5% розчин аскорбінової кислоти (5 - 10 мл), 5% розчин вітаміну В1 (1 - 2 мл),

- при відсутності супутньої патології внутрішньом'язово ввести розчини аналептичної суміші (2 - 3 мл), кордіаміну (2 мл) чи кофеїну-натрію бензоату (2 - 3 мл),

- при вираженій інтоксикації застосувати форсований діурез.