Хронічне фізичне перенапруження системи імунітету.

ХРОНІЧНЕ ПЕРЕНАПРУЖЕННЯ, СПЕЦИФІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ТА ТРАВМИ ВЕДУЧИХ ОРГАНІВ І СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ У СПОРТСМЕНІВ

 

Хронічне перенапруження ведучих органів і систем організму

У спортсменів

До предпатологічних та патологічних станів, які можуть виникнути при нераціональному використанні фізичних навантажень та наявності супутніх факторів ризику, відносять:

· перевтому,

· перетренованість.

· перенапруження ведучих органів і систем організму.

Перевтома – це стан, який виникає при нашаруванні втоми, коли організм спортсмена протягом певного часу не відновлюється від одного заняття чи змагання до наступного. Перевтома проявляється як тривале збереження відчуття втоми, погіршення самопочуття, сну, підвищення стомленості, нестійкого настрою.

Спортивна працездатність може не змінюватися, але виникають утруднення при засвоєнні нових рухових навичок, вирішенні складних технічних задач, з’являються технічні похибки. Об’єктивно визначаються зниження силових якостей, погіршення координації, подовшення періодів відновлення після навантажень.

Перетренованість – патологічний стан, який визначається станом дезадаптованості, порушенням досягнутого в процесі тренування рівня функціональної готовності, змінами у нервовій регуляції рухового апарату. В основі перетренованості лежить перенапруження коркових процесів із змінами ЦНС за типом неврозів.

Виділяють два типи перетренованості. Причинами І типу є психічна та фізична перевтома на фоні

А) негативних емоцій,

Б) грубих порушень режиму,

В) перенесення черепно-мозкових травм, деяких соматичних та інфекційних захворювань.

Організм спортсмена постійно знаходиться в стані перенапруження, неекономного споживання енергії, коли процеси катаболізми переважають над процесами анаболізму.

Найбільш часто реєструються наступні клінічні синдроми:

· невротичний,

· кардіологічний,

· вегето-дистонічний,

· змішанний.

Невротичний синдром характеризується загальною слабкістю, млявістю, подразливістю, яка може проявлятися у запальності, нестійкому настрої. Можуть бути різні прояви нав’язливого стану як то думки про поразку, страх захворювання. У спортсмена порушуються циркадні ритми, погіршується сон, зменшується маса тіла, знижується апетит.

Кардіологічний синдром характеризується болем, що локалізується у зоні серця або під лівою лопаткою. Часто скарги на задуху, задишку.

Вегетативно-дистонічний синдром найбільш поширений. Проявляється неадекватною реакцією ССС на фізичне навантаження. Відмічають блідість, синюшність під очима, пітливість.

Профілактика. Спортсмени повинні мати адекватне тренувальне невантаження. Не допускати порушення режиму праці, відпочинку, харчування. Необхідні санація хронічних та інфекційних захворювань, подовжений сон, зниження тренувальних навантажень, дотримання принципів здорового способу життя.

Перетренованість ІІ типу. При надмірних об’ємах роботи на фоні високого рівня витривалості може виникнути переекономізація забезпечення м’язової діяльності. Результатом є низькі результати при відсутності патологічних симптомів та наявності великих фізіологічних можливостей. Єдина можливість корекції є тривале (6-12 місяців), переключення на інший тип м’язової діяльності.

Хронічне фізичне перенапруження – порушення функцій органів і систем органів внаслідок впливу неадекватних навантажень. У розвитку перенапруження провідну роль відіграє невідповідність функціональних можливостей силі провокуючого фактора. Важливим є співвідношення фізичних та психічних навантажень тому, що при умові їх поєднання перенапруження може проявитися при їх незначних величинах.

Виділяють три клінічні форми фізичного перенапруження: гостре; хронічне; гостре, що виникає хронічно. Гостре розвивається одразу під час чи після звичайного навантаження, що свідчить про невиявлену патологію органів і систем. Хронічне перенапруження виникає при повторних невідповідностях навантаження вихідному функціональному рівню. Гостре, що виникає хронічно навантаження має риси двох попередніх.

Хронічне фізичне перенапруження ССС може протікати у вигляді наступних синдромів: дистрофічного (синдром порушення роботи міокарду), аритмічного, гіпертонічного, гіпотонічного.

Дистрофічне перенапруження переважно розвивається у спортсменів при тренуваннях на витривалість або при хронічних інфекціях.

Аритмічний синдром у спортсменів зустрічається в 2-3 рази частіше ніж у нетренованих. Потребує ретельного обстеження, оскільки фізичні навантаження здатні спровокувати різні важки наслідки.

Гіпотонічний синдром характеризується зниженням артеріально тиску менше 100 та 60 мм.рт.ст. Ця патологія більш характерна для жінок. Одночасно помірно зменшується ЧСС.

Гіпертонічний синдром частіше зустрічається у спортсменів, які мають патологічну спадкову схильність до захворювання на гіпертонічну хворобу.

Профілактика всіх перерахованих видів синдромів полягає в адекватності навантажень функціональному стану організму; підтриманні режиму дня, тренувань, харчування; профілактиці захворювань; відмові від шкідливих звичок.

Хронічне фізичне перенапруження системи імунітету.

Зниження захисних сил організму на фоні нераціональних (за величиною та інтенсивністю) навантажень може походити у вигляді гострих захворювань (ангіна, ГРВІ, фурункульоз) та загострення хронічних інфекцій. Лікування повинно супроводжуватися корекцією процесу тренувань.