Урок як основна форма навчання

В умовах існуючих організаційних форм навчання застосовується різноманітний арсенал різних методичних засобів. Від форми організації навчання багато в чому залежить вибір тих або інших джерел, з яких учні одержують знання. Тому одним з найважливіших завдань методики є розробка форм організації навчання в єдності з розкриттям їхніх методичних можливостей.

Найбільшого поширення, як у нашій країні, так і за рубежем одержала класно-урочна система навчання, творцем якої вважається Я.А. Коменський. Протягом 300 років ця система піддавалася подальшому вдосконаленню за участю тисяч учителів, методистів і таких видатних педагогів-мислителів, як І.Ф. Гербард, І. Г. Песталоцці, К. Д. Ушинський, Я. В. Давид, Б. Наврочинський та інших. Суть системи Я.А. Коменського заснована на поділі учнів на класи, що реалізують відповідні програми навчання. При цьому програма вивчення кожного предмету складалася з розділів, а вони у свою чергу ділилися на теми, що опрацьовують на 40-45 - хвилинних уроках під керівництвом вчителя.

Класно-урочна система витримала випробування протягом декількох сторіч й, незважаючи на гостру критику, зберігається дотепер майже в усьому світі. Але в той же час ця система зазнає зараз значної еволюції в західноєвропейських країнах і США.

Ключовим компонентом класно-урочної системи організації навчання є урок.

Проблема уроку історії знайшла своє відображення у працях радянських, російських, а також українських методистів. Зокрема, у працях А.Т. Степанищева можна знайти типологізацію сучасних уроків історії. Він порівнює й застосовує сучасні типи уроків на практиці. Не менш важливим джерелом можуть служити праці Є. В'яземського, який найбільше докладно викладає свої теоретичні судження в підручнику „Методика викладання історії в школі”. У даній книзі він аналізує й розглядає основні типи уроків, основні технології проведення уроків, і ін. Не менш важливими джерелами, послужили роботи наступних авторів: Дайрі Н.Г. „Викладання історії в середній школі„, Шевченко Н.І. „Технології навчання історії в старшій школі”, Шарикова Н. І. „Методичні рекомендації з історичної пропедевтики”, О. Ю.Стрєлова „Методика викладання історії в школі”, Дичковської І. М., яка у своїй роботі „Інноваційні педагогічні технології” розкриває проблему, пов’язану з основними технологіями навчання історії в школі, аналізує їхнє застосування в практиці школи тощо.

Що таке урок? Однозначно відповісти на це питання важко. Дотепер у педагогічній науці переважною є думка, відповідно до якої урок – це систематично застосовувана для вирішення завдань навчання, виховання й розвитку організація діяльності постійного складу учителів й учнів у певний відрізок часу. У цій формі уроку представлені всі компоненти навчально-пізнавального процесу: мета, зміст, засоби, методи діяльності з організації й керування,а також всі його дидактичні елементи. Його сутність і призначення в процесі навчання як цілісної динамічної системи зводяться, таким чином, до колективно-індивідуальної взаємодії вчителів й учнів, у результаті якої відбувається засвоєння учнями знань, умінь і навичок, розвиток їхніх здібностей, досвіду діяльності, спілкування й відносин, а також педагогічної майстерності вчителі.

Дидактика дає й інші аспекти поняття „урок”:

Урок – це організаційна одиниця навчального процесу у досягненні завершеної, але часткової мети навчання.

У ряді методичних рекомендацій з історії відзначається:

1. Урок історії – це заняття, які вчитель веде із класом у школі. Вони мають однакову тривалість, проводяться за розкладом й у сумі повинні вичерпувати вивчення всіх завдань програми.

2. Урок – частина навчального процесу, але не механічно обумовлена й замкнута, а логічно й педагогічно завершена. Як елемент процесу навчання урок характеризується всіма його рисами, одночасно перебуваючи й основною його формою.

У наведених вище визначеннях можна також виділити специфічні ознаки, що відрізняють урок від інших організаційних форм. Це постійна група учнів, керівництво діяльністю учнів з урахуванням особливостей кожного з них й оволодіння основами навчального матеріалу безпосередньо на уроці.

Вирішуючи конкретні завдання в кожному окремо взятому тимчасовому відрізку навчального процесу, урок є частиною теми, курсу навчального предмету і відповідно займає своє місце в системі навчального предмета, вирішує властиві йому на даний момент дидактичні цілі, співвіднесені з навчально-виховними завданнями курсу.

Слід зазначити, що перевага уроку як форми організації педагогічного процесу полягає в тому, що він має:

1) сприятливі можливості для поєднання фронтальної, групової й індивідуальної роботи;

2) дозволяє вчителеві систематично й послідовно викладати матеріал, управляти розвитком пізнавальних здібностей і формувати науковий світогляд учнів;

3) стимулює інші види діяльності школярів, у тому числі позакласну й домашню;

4) на уроці учні опановують не тільки систему знань, умінь і навичок, але й самі методи пізнавальної діяльності.

Урок був, є й у доступному для огляду майбутньому залишиться основною формою організації навчання й виховання учнів.

Незважаючи на малу тривалість, урок складний і відповідальний етап навчального процесу. Від якості окремих занять в остаточному підсумку залежить загальна якість шкільної підготовки. Тому основні зусилля теоретиків і практиків в усьому світі направлені на створення й впровадження таких технологій уроку, які дозволяють ефективно й у короткий термін вирішувати завдання навчання даного складу учнів.

Урок історії є частиною змісту історичної й суспільствознавчої освіти, що займає певне місце в системі шкільного курсу й побудованого на основі проблемно-хронологічному принципу; події і явища представлені в комплексі на кожному відрізку часу. Взаємозв'язки процесів і закономірностей встановлюються з уроку в урок учнями під керівництвом вчителя із проблем економічного, соціально-політичного, історико-культурного й іншого аспектів змісту.

Засвоєння логічно завершеної частини змісту курсу здійснюється в процесі взаємозалежної діяльності вчителі й учнів, спрямованої на їхнє виховання й розвиток.

Урок вимагає постійного вдосконалювання й модернізації. Тільки творчий підхід до уроку з урахуванням нових досягнень в області педагогіки, психології й передового досвіду забезпечить високий рівень викладання. Тому провести якісний урок – справа непроста навіть для досвідченого вчителя.

Урок як основна форма органічно доповнюється іншими формами організації навчання. Це додаткові форми (екскурсії, консультації, додаткові заняття) і допоміжні форми, спрямовані на задоволення різноманітних інтересів і потреб учнів відповідно до їх здібностей. До них додаються факультативи й різноманітні форми гурткової й клубної роботи.

Поряд з постійно діючими формами організації позакласної діяльності велике значення в структурі історичної освіти мають й епізодичні заходи, такі, як олімпіади, вікторини, конкурси, виставки.

При вмілому використанні основної, додаткової й допоміжної форм навчання досягається висока ефективність у вивченні історії.

У методичній літературі з історії можна зустріти різне тлумачення суті уроку. В одних навчальних посібниках значна частина тексту присвячена типам уроків, в інших – викладу історичного матеріалу вчителем або організація самостійної роботи учнів на уроці історії, рекомендаціям з використання засобів наочності.

Сучасна педагогіка відносить до уроку, як основної форми організації навчально-виховного процесу в школі, наступне:

– вимоги, запропоновані до сучасного уроку історії, його змістовні взаємозв'язки з попередніми уроками, місце кожного уроку в темі, розділі, курсі історії;

– освітньо-виховні й розвиваючі цілі кожного уроку й системи уроків;

– дидактичне устаткування уроку;

– планування системи уроків по темі, розділу курсу, проблемах, що відбивають історичні етапи розвитку певної системи або процесу громадського життя;

– типи уроків історії: нестандартні уроки з історії, різні точки зору на типологію уроків у методичній літературі, а також фактори, що спричиняють доцільність вибору типу уроку;

– підготовка вчителя до уроку, тематичне планування, план-конспект;

– організація пізнавальної діяльності учнів на уроках різних типів, особливості уроків у молодших і старших класах.