Зміст гуманітарного і соціального розвитку ЗС України

 

Важливим компонентом гуманітарного та соціального розвитку в ЗС України є його змістовийкомпонент.

Зміст – це сукупність теорій, положень, норм, знань, традицій, що покладенні в основу:

забезпечення гуманітарного та соціального розвитку як військових колективів в цілому, так і військовослужбовців, працівників ЗС України, зокрема;

створення умов для всебічного, гармонійного розкриття фізичного, духовного та творчого потенціалу кожної особистості військовослужбовця, працівника ЗС України;

ефективної професійної діяльності.

Зміст гуманітарного та соціального розвитку в ЗС України розкривається через його складові, напрями та завдання, на основі яких визначаються та плануються заходи щодо їх реалізації, формуються відповідні функціональні обов’язки посадових осіб органів військового управління.

В Концепції гуманітарного та соціального розвитку ЗС України такими складовими визначено: військово-соціальне забезпечення; правове (політико-правове) забезпечення; інформаційне (інформаційно-пропагандистське) забезпечення; культурологічне забезпечення; міжнародне співробітництво з питань гуманітарного та соціального розвитку; морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил); кадрове забезпечення.

На основі аналізу нормативно-правових актів держави, поглядів вчених-аналітиків щодо визначення та розуміння основних напрямів гуманітарного та соціального розвитку держави його напрямами в ЗС України можна виділити такі: створення необхідних умов для задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, працівників ЗС України, сприяння їм у реалізації, встановлених законами прав і пільг; розвиток та вдосконалення системи соціального захисту, соціального страхування, пенсійного забезпечення військовослужбовців, працівників ЗС України; формування у військових колективах культури гуманних взаємовідносин, що ґрунтуються на загальнолюдських та національних цінностях; сприяння підвищенню рівня самосвідомості особистості військовослужбовців як громадян-патріотів України; гуманізація військової освіти (в тому числі і бойової підготовки військ як її складової), інтегрування її в державну систему освіти на засадах єдиної законодавчої та нормативно-правової бази; створення умов для своєчасного, якісного та ефективного інформаційного забезпеченнявійськовослужбовців, працівників ЗС України, підвищення ролі військових засобів масової інформації в збереженні та відтворенні національних, історичних традицій народу та ЗС України; розвиток фізичної культури та спорту, як основи зміцнення здоров’я, здійснення здорового способу життя, фізичного і духовного розвитку особистості військовослужбовця.

Третім елементом змістового компоненту гуманітарного та соціального розвитку в ЗС України виступаютьзавдання.

Саме в завданнях відображаються функції суб’єктів гуманітарного та соціального розвитку. При цьому, часто виділяються загальні завдання та завдання конкретних суб’єктів.

До загальних завдань, що сформульовані в Концепції гуманітарного та соціального розвитку відносяться такі:

реалізація конституційних прав і свобод військовослужбовців, працівників Збройних Сил з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України, іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами України;

підвищення престижу військової служби в суспільстві;

поглиблення процесу гармонізації службових відносин у військах (силах) як одного з чинників поліпшення морально-психологічного стану військовослужбовців та їх ставлення до служби;

забезпечення повноцінного функціонування державної мови в усіх сферах діяльності Збройних Сил;

сприяння підвищенню освітнього рівня військовослужбовців та членів їхніх сімей, реалізації права на працю та відпочинок;

розвиток у Збройних Силах культури і духовності, створення необхідних умов для національно-культурного та духовного самовдосконалення військовослужбовців та членів їхніх сімей, розвитку творчих здібностей і талантів;

забезпечення гідного рівня матеріального забезпечення та соціальної захищеності військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил;

створення належних житлово-побутових умов, сприяння здобуттю дітьми військовослужбовців освіти та обраної професії у військових та інших навчальних закладах;

забезпечення надійності системи охорони здоров'я військовослужбовців, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей;

захист прав військовослужбовців, працівників Збройних Сил та осіб, звільнених з військової служби у зв'язку зі скороченням;

приведення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку в різні роки, учасників бойових дій, сімей загиблих військовослужбовців у відповідність із змінами у грошовому забезпеченні військовослужбовців, що перебувають на службі у Збройних Силах;

розвиток фізичної культури і спорту в підрозділах та військових частинах.

Далі ці завдання уточнюються серед обов’язків суб’єктів військового управління різних рівнів. В Концепції гуманітарного і соціального розвитку ЗС України констатується, що „...у військах (силах) загальне керівництво гуманітарним і соціальним розвитком здійснюють командири (начальники). А безпосередніми організаторами діяльності військових службових осіб з питань гуманітарного і соціального розвитку є відповідні заступники командирів (начальників) з гуманітарних питань”. Їх права і обов’язки визначаються положенням про органи з гуманітарних питань.

Згідно з положенням про органи з гуманітарних питань (проектом) заступник командира підрозділу з гуманітарних питань здійснює свою діяльність згідно з вимогами Статуту внутрішньої служби ЗС України та завдань, які стоять перед військовими частинами та підрозділами. Він відповідає за: безпосередню організацію і проведення виховної роботи; морально-психологічний стан особового складу підрозділу; морально-психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки, виконання бойових завдань, правопорядку, повсякденної діяльності особового складу військової частини; гуманітарну підготовку та інформаційну роботу, організацію дозвілля військовослужбовців.

Офіцер-психолог військового підрозділу відповідно до покладених на нього завдань:

формує й підтримує у військовослужбовців високий рівень психологічної готовності до захисту Батьківщини, а також морально-психологічні якості, необхідні для свідомого виконання військового обов’язку;

здійснює заходи психологічної роботи щодо забезпечення бойової готовності, бойових і учбово-бойових задач, вартової та внутрішньої служби;

забезпечує психологічну готовність й стійкість особового складу до виконання бойових і навчально-бойових завдань, вартової та внутрішньої служби;

використовує під час організації бойового навчання розроблені форми та методи психологічної підготовки особового складу;

вивчає індивідуально-психологічні особливості військовослужбовців, соціально-психологічні процеси і явища у підрозділах (взводах, відділеннях, обслугах, екіпажах) та прогнозує їх розвиток;

вивчає молоде поповнення та розробляє пропозиції щодо його раціонального розподілу;

здійснює заходи щодо соціально-психологічної та професійної адаптації військовослужбовців до умов служби;

бере участь у розподілі військовослужбовців (по взводах, відділеннях, обслугах, екіпажах) відповідно до їх психічних якостей, знань та здібностей;

формує здоровий психологічний клімат у підрозділах;

забезпечує оптимальний режим індивідуальної та групової діяльності військовослужбовців на основі закономірностей функціонування психіки й психологічних процесів;

бере участь у підборі військовослужбовців на посади сержантів (старшин);

проводить заняття з психологічної підготовки особового складу, бере участь у здійсненні загальної, спеціальної та цільової психологічної підготовки військовослужбовців;

бере участь у плануванні та проведенні занять з командирської підготовки офіцерів і сержантів з питань військової педагогіки та психології;

надає допомогу та розробляє рекомендації командирам підрозділів (взводів, відділень, обслуг, екіпажів) щодо організації індивідуально-виховної роботи з підлеглими;

здійснює психопрофілактику правопорушень та випадків недисциплінованості;

вивчає та аналізує дисциплінарну практику, виявляє основні причини проступків і упущень по службі, а також конкретних дій, за які військовослужбовців були заохочені;

здійснює психологічний аналіз службово-бойової діяльності, учбового процесу, виховної роботи та готує пропозиції щодо підвищення їх ефективності;

бере участь щодо комплектування підрозділів, які несуть вартову службу, а також у підборі команд для виконання завдань окремо від військової частини;

вживає заходи щодо недопущення осіб з нервово-психічною нестійкістю до несення гарнізонної, вартової та внутрішньої служби;

здійснює оцінку морально-психологічного стану особового складу, який заступає у варту;

організовує психічну підтримку військовослужбовців з підвищеним психічним навантаженням в ході несення вартової служби;

вживає заходи щодо відновлення психічних і фізичних сил військовослужбовців після зміни з варти;

проводить психологічний аналіз діяльності особового складу при несенні вартової служби, розробляє пропозиції щодо підвищення її ефективності;

проводить цілеспрямовану психодіагностичну роботу щодо вивчення індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців, схильних до девіантної поведінки;

аналізує службові, позаслужбові міжособисті взаємини та особливості відносин військовослужбовців до службової діяльності і особистих обов’язків;

здійснює психологічну діагностику психічних станів військовослужбовців, за відповідними методиками визначає стани тривожності, самопочуття, активності, настрою, самооцінки та інші, вживає заходи щодо своєчасної й оперативної їх корекції та профілактики;

організовує та проводить заходи саморегуляції психічних станів військовослужбовців, при необхідності застосовує техніки психокорекційної та психотерапевтичної роботи;

здійснює психологічну допомогу військовослужбовцям, членам їхніх сімей;

веде постійний облік всіх випадків нервозності, нестриманості, підвищеної роздратованості, агресивності;

своєчасно виявляє внутрішньоособистісні конфлікти у військовослужбовців та попереджує про розвиток їх наслідків;

отримує необхідну психологічну інформацію у фахівців, які організовують психологічну роботу на вищих рівнях;

забезпечує збереження та конфіденційність отриманої психологічної інформації;

своєчасно доповідає командиру роти (відповідного військового підрозділу), заступнику командира батальйону (дивізіону та йому рівних) з гуманітарних питань про проведені заходи, їх результати, динаміку психологічного стану, стан військової дисципліни серед військовослужбовців.

Отже, слід констатувати, що діяльність органів з гуманітарних питань на тактичному рівні має бути спрямована на гуманізацію життєдіяльності військового підрозділу, створення умов для самореалізації соціального та духовного потенціалу особистості військовослужбовців, працівників ЗС України. ЇЇ домінантою має стати “...утвердження особистості військовослужбовця, працівника ЗС України, як найвищої соціальної цінності, найповніше розкриття їх здібностей в інтересах гармонійного розвитку громадян-патріотів, високопрофесійних військових спеціалістів, свідомих захисників Вітчизни”.

Більш детально діяльність посадових осіб підрозділу щодо реалізації завдань гуманітарного та соціального розвитку буде розглянута в наступних розділах.

Розділ 2. ВИХОВНА РОБОТА В Збройних силах УКРАЇНИ: СИСТЕМА, СУТНІСТЬ І ЗМІСТ

 

Боєздатність ЗС України обумовлюється не тільки суто технічними параметрами, але й людським фактором, моральним духом, професійною підготовленістю військовослужбовців до виконання поставлених завдань. У зв’язку з цим, питання створення оптимальної системи виховної роботи, її подальшого реформування та розвитку, знайшли органічне місце в програмних засадах широкомасштабного реформування ЗС України.