НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

У період навчально-професійної діяльності поведінка представників віку ранньої юності (15—17 років) докорінним чином відрізняється від поведінки підлітків. Із незграбних підлітків вони перетворюються на юнаків і дівчат (з бридкого каченяти в прекрасного лебедя). Це період початку зрілості, самостійності. Центральним новоутворенням цього періоду стає процес активного розвитку особи, формування світогляду. Основною потребою стає оцінка своїх морально-психологічних влас­тивостей і самоутвердження.

Відчуття «дорослості» виявляється у хлопців і дівчат інакше по­рівняно з підлітками. Його відмінною рисою є самоствердження і самовираження у сфері соціальних і етичних взаємин. У цьому віці становлення самостійного «я» досягає апогею. І в цьому підсумковому моменті стають очевидними всі напрацьовані, набуті позитиви й супе­речності в структурі соціальних ролей, а також рівні особистих дома­гань. Питання «хто я?» стає центральним в розумінні буття. Проблема розуміння сенсу життя постає глобальною, і від дорослого (вихователя, ігромайстра) очікують справжньої відповіді.

Причому в поведінкових актах хлопці й дівчата можуть доходити до крайнощів: з одного боку — максималізм, екстремізм, маргіналізм тощо, а з другого — замкнутість, самообмеження. Концентрація на внутрішньому світі, на особистих переживаннях викликають відчуття уявної самоти (І. Кон) і навіть можуть спровокувати суїцид.

Характерною особливістю періоду ранньої юності є виступ на по­верхню третинних рис характеру. Це риси не так індивідуальності, як особи. Вони привносяться разом зі змінами соціального статусу людини, його ролі як члена сім'ї, колективу, суспільства. Педагогічним завданням ігромайстра є завдання наголосити, а можливо, і вперше переконливо показати (не за шкільною партою, а в довільному середовищі), що масштаб людської особи залежить від обсягу і кількості ввібраних індивідуумом скарбів людських знань і досвіду та, через опосередку­вання їх, наскільки буде готовий до самовіддачі себе на благо інших.

Онтогенез особистості й генезис гри людини

Молоді люди тяжіють до «клановості» (ми і вони), визначають і від­працьовують ролі, окреслені колективом. Ролі привносяться лідерами з того середовища, де розвивався індивід. Зрозуміло, ці ролі можуть мати і позитивний, і негативний вектори. Більш життєстійкі хлопці й дівчата знаходять своє місце в цьому лабіринті доволі легко і посідають певне місце в колективі. Незатребувані ж, тобто ті, що не «вписалися» в систему, — стають асоціально настроєними: вони або впадають в депресію (самота), або можуть завдавати неприємнощів нестандартною зухвалою поведінкою. Якщо самооцінка індивідуума не збігаються з установкою і оцінкою колективу, — конфлікт буде неминучим.

Як бачимо, поле діяльності для розв'язання численних проблем молоді через гру широке. Можливі цілі ігор: корекція взаємин, позитивне ставлен­ня до людей, прогнозування успіху, опанування технологіями успіху.

ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

У період професійної діяльності, коли людина стає дорослою, вона не покидає стосунки з грою. Як мінімум, дві частини її життя — праця і дозвілля — неможливі без гри.

Процес навчання необхідних умінь та навичок без ігрових ситу­ацій в сучасному світі просто неможливий. Немає жодної професії, де б фахівець не заглиблювався у простори майбутнього фаху, не за­лучаючи позитивів гри.

У всьому світі дуже поширені так звані ділові, рольові, імітаційні, організаційно-ділові ігри тощо. їхні переваги полягають в тому, що в умовних ситуаціях практично точно вдається відтворити предметний і соціальний зміст майбутньої професійної діяльності та змоделювати системи взаємин, характерних для цього виду практики. Так навча­ються і робітники, і бізнесмени, і керівники підприємств. Перед грою всі рівні.

Стрижневим методом всіх видів ділових ігор є імітаційний метод. Завдяки йому вдається використати в ділових іграх моделі реальних соціально-економічних систем.

Такі ігри навчають розуміти мотиви прийняття рішень певних поса­довців, адже всі відіграють певні ролі і діють, прислухаючись не тільки до свого «внутрішнього голосу», а через призму своєї ролі. Звичайно, ролі нав'язують вибір рішень, що не завжди влаштовують інших грав­ців. Це призводить до конфліктних ситуацій, які й вирішуються в цих самих ігрових ситуаціях.

 

б¹¹²

Онтогенез особистості й генезис гри людини

«гра для дітей є спосіб навчитися того, чого їх ніхто не спроможний навчити» (Л. Френк).

Пропонуючи своїй дитині наведені далі розвивальні ігри, ви допо­можете їй вирости як особистості, надасте їй змоги вирішити завдання завтрашнього дня. Такі ігри мають стати педагогічними цілями чи завданнями для батьків, педагогів і вихователів, а також для прогре­сивного ігромайстра.

Таблиця 1 Система ігор, що відповідають віковим особливостям людини

 

№	Вік та відповідна йому провідна ді­яльність	Напрями актуальних для віку ігор
	Період безпосередньо емоційного спілку­вання з матір'ю (0—1 рік)	Сенсорно-моторні ігри: зорово-рухові та слухо-рухові (перші покликані концентрувати увагу на руховому об'єкті, стежити за ним; другі — вчать орієнтуватися у звуковому просторі, стежити за витоками звуків (задіяні параметри звуку: висо­та, гучність, тембр, згодом інтонація, темп, ритм, характер)); тактильно-дотикові ігри та ігри на ви­явлення і проявлення емоцій (реакція на зовнішні події), мімічні, звукоімітаційні (ігри з власним голосом і звуками); найпростіші маніпуляційні ігри з предметами (переважно звукові іграшки)
	Період предметно-маніпуляційної ді­яльності (1—3 роки)	Ігри на координацію рухів, груп м'язів тіла, ро­боти м'язів рук, координацію між оком і рукою; ігри на координацію себе у просторі (тренування вестибулярного апарату), на тренування спосо­бів захоплення предметів руками; фізичні ігри на тримання рівноваги, на напрацювання спритності, витривалості; ігри з предметами різних об'ємів (відерця, пасочки, посуд, предмети для ігор з водою), основними геометричними формами, кольорами; розвивальні мовленнєві («Що це?», «А ще де?», «Що з цим можна робити?», «Хто! це?», «Що в нього є?», «Де це?» тощо) і графічні (залишати «сліди» на чомусь) ігри. Комбінаторні ігри та конструктори: різновиди кубиків, пірамі­док, мозаїк, простих «Пазл», «Лего», викладання картин із різнорідних матеріалів та предметів, аплікації тощо

⁶* 43

Генезис людини і гри

Протилежним напрямом використання можливостей гри є зняття зайвої напруги, релаксація, врівноваження нервової системи задля нових трудових звершень.

Отже, гра як вид діяльності вирізняється від попередніх і наступних видів своїми унікальними можливостями природного, змістовного та емоційно забарвленого включення об'єктів і предметів у неосяжне поле життєдіяльності.

Всі перелічені види діяльності під час генезису згортаються, взаємо-проникають й утворюють ядро як для продуктивно-творчої діяльності свого типу, так і закладають механізми наступних типів діяльності. Наступність виступає головною передумовою успішності опанування провідними видами діяльностей.

Загальна траєкторія розвитку змісту дитячих ігор має такий вигляд: від ігор, в яких основним змістом є сенсорно-емоційна та предметна діяльність, до ігор, в яких відбиваються взаємини між людьми, до ігор, в яких змістом виступає засвоєння правил суспільної поведінки і по­зитивних взаємин та підпорядкування їм, до ігор на самовдосконалення в найширшому діапазоні.

Діти, котрі не грали в дитинстві та в підлітковому віці, мають значно менші шанси розуміти математику, фізику, мистецтво тощо й реалізуватися в таких видах людської життєдіяльності, які вимагають продуктивних абстрактного мислення, уяви, уміння мислити образами, символами. Гра допоможе визначитись у позитивах і негативах напра­цьованих взаємин, пізнати глибину власної емоційності, впливовості, підкорення. Гра дозволить набути комплекси різнобічних умінь та на­вичок і перевірити рівень практичної компетенції. З досвіду ігрових взаємин та рішень черпаються зразки для розв'язання нових посталих завдань, а значить, гра стимулює творчі здатності.

Для забезпечення ефективного розвитку особистості недостатньо лише вільних ігор дітей. У зону «наступного розвитку» їх може спряму­вати лише відповідальна, істинно зацікавлена в позитивному результаті, гуманістично спрямована доросла людина. Одним із таких може бути справжній ігромайстер.

Дослідження особливостей психологічного й соціального розвит­ку людини та відповідних конкретному віку діяльнісно-практичних прагнень її дає змогу виокремити комплекси ігор, впровадження яких оптимізує зростання й примноження всіх потенцій людини. Адже

Генезис людини і гри