Статус та чисельність рідкісних і зникаючих видів птахів у Шацькому національному природному парку протягом 1982-2001 років

Баранчик великий Galinago media після різкої деградації популяцій, що відбулась внаслідок осушувальних робіт з кінця 1960 років, в середині 1990-х років і особливо після дощового літа 1997 року почав відновлювати гніздування в традиційних місцях і зокрема на торфовищах національного парку. Незважаючи на деякий ріст чисельності виду, ми пропонуємо включити цей вид у новий список зникаючих птахів країни для національної Червоної книги. Кульон великий Numenius arquata ще не належить до видів, яким загрожує зникнення у Європі, але з 1994 року знаходиться в списку зникаючих видів Червоної книги України. В національному парку на заплавних луках біля берегів озер переважно в постійних місцях гніздуються окремі пари, але підвищення інтенсивності використання земель з сільськогосподарською метою, призводить до збільшення факторів хвилювання, погіршення успішності гніздування і в наслідок цього різких коливань і зменшення чисельності виду (Горбань, 1991). Грицик великий Limosa lіmosa на Шацькому поозер’ї гніздується поруч з кульоном і за останнє десятиліття чисельність грициків скоротилась більше ніж у чотири рази. Сучасні колонії не перевищують тепер угруповань більших 10 пар. Найбільш низька чисельність виду зазначена у 2000 році, на багатьох торфовищах грицики не гніздувались, що спричинено дуже низьким рівнем весняних вод. У коловодника звичайного Tringa totatnus у посушливі роки відбувались дуже значні коливання чисельності, але загалом кількість гніздових пар відносно стабільна. Однак на окремих ділянках, де біля берегів озер заборонено випасання худоби, відбулось заростання ділянок традиційних для гніздування коловодників і птахи ці території повністю покинули. Хоча коловодник лісовий Tringa ochropus не належить до видів, що мають міжнародний природоохоронний статус, але на території парку його чисельність скорочується і не перевищує 2-4 пар. На більшості сусідніх територій Полісся цей вид або скорочує чисельність, або повністю зник тому очевидно є актуальним розглянути питання включення цього виду до нового видання Червоної книги.

Голуб-синяк Columba оenas переважно обирає постійні місця гніздування, що знаходяться на ділянках змішаних лісів, часто з перевагою дуба. Але навіть в національному парку, де даний вид гніздувався переважно в не заповідній зоні, протягом досліджуваного періоду часто проводились лісогосподарські роботи по очистці сухостою та старих дуплистих дерев і чисельність голуба-синяка скоротилась у п’ять разів.

Для більшості сов, характерне скорочення кількості гніздових пар, що обумовлено наростанням фактору хвилювання, інтенсивною забудовою окремих узлісь біля берегів озер і заболочених лук. Чисельність пугача Bubo bubo в парку залишається порівняно стабільною, проте низькою. Враховуючи значне зменшення площ біотопів придатних для гніздування болотяної сови Asio flammeus, білоспиного дятла Dendrocopos leucotos, погіршення умов необхідних для успішного розмноження, ми вважаємо, що ці види необхідно внести в нове видання Червоної книги України. Останній вид спорадично поширений по всій країні і трапляється на окремих ділянках де переважає стара береза Betula sp, осика Populus tremula, а склад цих порід в лісах національного парку зменшується. Внаслідок скорочення площ старих дубових лісів на Волинському Поліссі, навіть в умовах національного парку зменшилось число гніздових пар середнього дятла Dendrocopos medius.

Періодичні коливання чисельності характерні для лісового жайворонка Lullula arborea, сірого сорокопуда Lanius excubitor, садової вівсянки Emberіza hortulana. В агроценозах відновили своє гніздування чубаті жайворонки Galerida cristata, вперше на території парку почали гніздуватись чикалки чорноголові Saxicola torquata, що безумовно викликане зменшенням стану вологості в пасовищних екосистемах. Ці ж причини очевидно негативно вплинули на умови гніздування чикалки лучної Saxicola rubetra, бо бувші вологі ділянки. були залишені цими птахами через їх осушення та заростання. Зростання чисельності строкатої мухоловки Ficedula hypoleuca та крутиголовки Jynx torquilla в кінці 1980 рр., горихвістки звичайної Phoenicurus phoenicurus, у 1990 рр., пов’язане з поширенням у всіх лісництвах парку штучних гніздівель. В родині кропив’янкових помітне скорочення чисельності відбулось у всіх видів, але найбільш значні у Locustella naevia, Sylvia borin.

В таблиці 3.9 ми розглянули статус та зміни чисельності рідкісних видів птахів, що занесені до Червоної книги України – (R), або таких, які ми пропонуємо включити до нового видання – (Р), включені до списку тварин Бернської конвенції, середовище проживання яких у Європі, стрімко погіршується – (В). Крім них, цифрами 1-4 виділені види, що мають міжнародний природоохоронний статус у відповідності до розмірів популяцій та їх популяційних тенденцій.

Значення екосистем Шацького національного парку для охорони гніздових птахів реально оцінити через аналіз наявності видів з важливим природоохоронним статусом та через оцінку їх чисельності для визначення потенційних можливостей відтворення популяцій. Серед перелічених видів – 11 занесені до Червоної книги України, а 88 видів мають міжнародний природоохоронний статус категорій SPEC 1-4 [28, 29]. Процентне співвідношення видового багатства гніздових птахів національного парку відповідає SPEC 1 (3,4%), SPEC 2 (10,23%), SPEC 3 (35,23%), SPEC 4 (51,13%). Для видів, що знаходяться під загрозою зникнення у Європі (Aythya nyroca, Aquila pomarina, Haliaeetus albicilla, Crex crex, Gallinago media), вже складені національні плани дій для практичної охорони [2, 10, 29].

В Шацькому національному парку в останні роки збільшилася кількість гніздових пар Grus grus, Chlidonias hybridus, але скоротилися площі придатні для гніздування Anas querquedula, Anas clypeata, Tringa totanus, Gallinago media, Limosa limosa. В останнє десятиріччя ми не відмічали гніздування Lanius minor, зникли на гніздуванні Lanius senator, Coracias garrulus. Однак вперше зареєстровані спроби гніздування креха великого Mergus merganser та синиці білої Parus cyanus, що є рідкісними по всій країні і потребують внесення до національної Червоної книги. Через відсутність менеджменту заповідних територій, зокрема, через заборону сінокосіння чи випасання на багатьох торфовищах відбулось заростання очеретом Phragmitis australis, чагарниковими вербами Salix sp.. Це негативно вплинуло на стан гніздових популяцій Tetrao tetrix, Limosa limosa, Tringa totanus, Asio flammeus, Saxicola rubetra. Різко скоротилася чисельність видів, що живуть в рідколіссі і на лісових галявинах: Circaetus gallicus, Tetrao tetrix, Рicus viridis, Lullula arborea, Emberiza hortulana, і навіть раніше багаточисельний Carduelis chloris, Carduelis cannabina. За останні десятиріччя постійні коливання чисельності відмічаються у Lanius collurio [25].

На Західноукраїнському Поліссі в період 1960-1980 рр. проводилися широкомасштабні осушувальні роботи, які дуже негативно вплинули на стан локальних популяцій гніздових птахів, у першу чергу цінних у господарському відношенні видів гусей, качок та куликів Anseriformes та Charadriiformes [1]. Лучні біотопи залишаються основними для добування корму лелек (Сiconia ciconia, C. nigra), малого підорлика (Aquila pomarina), болотяної сови (Asio flammeus), а тому від їхнього стану прямо залежить успішність гніздування вказаних видів. Останнім часом в національному парку проводяться спеціальні роботи по ренатуралізації торфовищ та заплавних лук, що позитивно впливає на відтворення якості гніздових біотопів та чисельності рідкісних видів. Для відтворення гніздових популяцій глобально вразливих видів (SPEC1) – коростель (Crex crex) та білоока чернь (Aythya nyroca) існує необхідність розробки менеджмент-плану для проведення сільськогосподарських робіт на луках та сінокосах, регуляції та обмеження в термінах полювання, традиційного випасання худоби з використанням собак. У першу чергу це стосується обґрунтування та рекомендацій стосовно термінів сінокосіння та полювання. Всі перелічені у даному розділі види, мають безпосередньо важливе значення для планування та організації орнітологічних екскурсій на території національного парку, а їх наявність дає можливість заздалегідь передбачити можливості потенційного успіху і подальшого розвитку орнітологічного туризму у регіоні. Помітне скорочення чисельності багатьох цінних для забезпечення екологічного туризму видів птахів, засвідчує про гостру необхідність подальшого планування природоохоронних заходів для збереження цих видів та їх осередків проживання. Збереження найбільш цінних ландшафтних ділянок від забудови, розорювання та заростання лук чагарниками, сприятиме покращенню стану гніздових популяцій цих видів на території національного парку.