Зони сільського господарства

За наведеною вище спеціалізацією сільського господарства окремих областей можна виділити такі сільськогосподарські зони:

- виноградарсько-зерново-олійна із садівництвом та молочно-м'ясним тваринництвом - південні райони Одеської, Миколаївської, Херсонської областей і Степовий Крим;

- зерново-олійна з виробництвом цукрових буряків і молочно-м'ясним тваринництвом - північні райони Одеської. Миколаївської і Херсонської областей;

- овоче-молочна приміського типу - навколо Одеси, Миколаєва, Херсона;

- виноградарсько-тютюнова з молочно-м'ясним тваринництвом (вівчарством) — передгір'я Криму, Південний берег Криму.

Інфраструктура

Найбільша густота залізниць в Одеській області. Головні залізничні вузли - Одеса, Херсон, Каховка, Миколаїв, Вознесенськ, Сімферополь, Джанкой.

Загальна довжина автомобільних шляхів — 25,4 тис. км. Основні автомобільні шляхи державного та міжнародного значення: Миколаїв - Одеса - Кишинів; Миколаїв - Херсон - Сімферополь; Миколаїв - Кіровоград; Миколаїв - Кривий Ріг; Рені -Ростов-на-Дону; Одеса - Ізмаїл.

Морський транспорт забезпечує переважно каботажні перевезення, має державне й міжнародне значення. Головні порти - Одеса, Херсон, Генічеськ, Скадовськ, Миколаїв, Очаків, Севастополь, Керч, Феодосія, Ялта, Євпаторія. Діють паромні лінії Поті - Іллічівськ - Варна, Іллічівськ - порти Туреччини. Євроазіатський транспортний коридор включає Іллічівський морський торговий порт. Судноплавство здійснюється Дніпром (річкові порти - Херсон, Нова Каховка, Гола Пристань), а також Південним Бугом, Інгулом та Інгульцем (порти Миколаїв, Вознесенськ).

Територією Південного економічного району проходять траси нафтопроводів Кременчук - Херсон, Снігурівка - Одеса; газопроводу Шебелинка - Одеса; аміакопроводу Тольятті - Одеса. Аеропорти державного та міжнародного значення є в Одесі, Сімферополі, Миколаєві та Херсоні.

Рекреаційний потенціал

Новим у туристичній індустрії Південного району стає зелений (сільський) туризм. Район має всі можливості для розвитку нетрадиційних форм туризму: спелеологічного, скалолазання, кінного, велосипедного, дельтапланеризму, гірсько-пішохідного, мисливського, вертолітного, прогулянок на яхтах, підводного (з аквалангом) та ін. Собівартість туристичних послуг у Причорномор'ї досить висока, що пов'язано із значними витратами на оренду приміщень, землі тощо.

Розвиток іноземного туризму в Криму стримується слабкою матеріальною і технічною базою. Необхідне будівництво нових підприємств і модернізація існуючих. Зона іноземного туризму може розширюватися за рахунок показу об'єктів м. Севастополя, Феодосії, Старого Криму, Судака, Бахчисарая і Керчі.

Для курортів Причорномор'я в цілому характерні:

nвідсутність комплексності їхнього розвитку (рекреація випадає з економічної структури району);

nнизький рівень зовнішнього рекреаційного потоку;

nнерівномірний розподіл потоку рекреантів на території й концентрація його на більш освоєних територіях;

nяскраво виражена сезонність потоку рекреантів;

nвідсутність єдиної рекреаційної політики будівництва й управління курортами;

nслабка транспортна забезпеченість курортів;

n концентрація місцевого населення на найбільш цінних у рекреаційному відношенні територіях;

nслаборозвинена, вузькоспеціалізована економічна база міст-курортів.

Екологія

Діяльність об'єктів портово-промислового комплексу в прибережній зоні Чорного та Азовського морів негативно впливає на природне середовище. Забруднювачами навколишнього середовища в районі є хімічні, металургійні, нафтопереробні комбінати, а також підприємства харчової промисловості і житлово-комунальне господарство. Зусиллями природоохоронних органів України викид стічних вод більшості підприємств морську акваторію припинено завдяки організації замкнутого циклу водогосподарської діяльності. Крім того, створено природоохоронне обладнання для локального очищення різних категорій стічних вод, які містять нафтопродукти, в морських торгових портах і на деяких судноремонтних заводах.

Заходи з охорони навколишнього середовища проводяться, проте коштів на них виділяється занадто мало, застаріле обладнання часто спричиняє залпові аварійні викиди, що створює передумови для тотального забруднення прибережних акваторій, морського дна і берегової зони нафтопродуктами, технічними мастилами, важкими металами, поверхнево-активними речовинами та іншими інгредієнтами.

Розвитку сільськогосподарського виробництва шкоди завдає ерозія ґрунтів. На зрошуваних землях розвиваються вторинне засолювання, підтоплення. Спостерігається замулювання водойм. Узбережжя Чорного та Азовського морів зазнають абразії, зсувів. Важливими заходами боротьби з цими негативними процесами є контурне землевпорядкування, створення полезахисних, водоохоронних та протиерозійних лісосмуг, комплексна меліорація, лісовідновлення, поліпшення лук, берегоукріплення, терасування селенебезпечних гірських схилів.

Негативно впливають на природне середовище також рекреаційна діяльність, стихійний відпочинок, туризм, їх хаотичний розвиток завдає шкоди природі, особливо на берегах морів, озер, річок, на гірських схилах і терасах Криму. Наслідками неорганізованого туризму часто стають накопичення різноманітних відходів, лісові пожежі, що призводять до порушення природних екосистем.

З метою збереження різноманітності природно-територіальних комплексів та генетичних ресурсів тваринного і рослинного світу, проведення наукових досліджень на території Причорноморського економічного району створено ряд заповідників, заказників, заповідно-мисливських господарств. Найбільші заповідники - «Асканія - Нова» і Чорноморський включені в 1984 р. ЮНЕСКО в міжнародну мережу біосферних заповідників. Державними заповідниками України є Карадазький, Ялтинський гідро-лісовий.З чотирьох заповідно-мисливських господарств України два розміщені в районі —Азово-Сиваське та Кримське.