Політична діяльність і політичні технології

ОСНОВИ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ

ПЛАНИ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для підготовки контрольної роботи

(як обов"язкової індивідуальної роботи)

Для студентів усіх спеціальностей

Національного університету "Львівська політехніка"

Максимальна кількість балів – 10.

Затверджено

на засіданні кафедри політології

Протокол №__ від ____________

ЗМІСТ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1. 5

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 2. 6

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 3. 6

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 4. 8

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 5. 9

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 6. 10

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 7. 10

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 8. 11

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 9. 12

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 10. 14

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 11. 14

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 12. 15

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 13. 16

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 14. 17

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 15. 18

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 16. 20

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 17. 21

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 18. 22

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 19. 24

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 20. 26

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1

ПОЛІТИКА І НАУКА ПРО ПОЛІТИКУ

1. Політика як соціальне явище. Теоретичні підходи до визначення змісту політики.

2. Предмет, об’єкт та структура науки про політику.

3. Методи та функції політології.

Література

1. Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: [Монографія]. – К.: МАУП, 2000. – 384 с.

2. Гелей С., Рутар С. Основи політології. – Львів: Світ, 2001.

3. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. – Львів: Новий світ-2000.

4. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Генеза. – 1997. – 395 с.

5. Політологія /Навч. посібник /О.О.Волинець, М.П.Гетьманчук, В.В.Гулай, С.І.Дорошенко, І.Р.Малик, О.Ю.Мороз, Р.Я.Пасічний, О.В.Піскорський, П.П.Ткачук, В.І.Харченко. – Серія „Дистанційне навчання”. – № 28. – Львів: Видавництво НУ „Львівська політехніка”, 2005. – 360 с.

6. Політологія /За ред. Колодій А. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003.

7. Політологія у схемах, таблицях та визначеннях: Навчальний посібник для курсантів та студентів вищих військових навчальних закладів /За ред. Гетьманчука М.П. – Львів: Військовий інститут, 2003. – 273 с.

8. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика /А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.

9. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. – К.: „ТАНДЕМ”, 1996. – 240 с.

10. Словник-довідник політологічних термінів /За ред. М.П.Гетьманчука. – Львів: Військовий інститут, 2003. – 229 с.

Методичні рекомендації

Головним фактором народження політології як нової науки стала загальна суспільна потреба в глибокому та об’єктивному усвідомленні політичних аспектів соціального життя. Тому у першому питанні контрольної роботи необхідно розглянути об’єктивні обставини виникнення політичної сфери, які зумовили потребу у раціональному впорядкуванні різних аспектів колективного буття. Важливо вказати місце політичної сфери в системі соціальних відносин, охарактеризувати її функціональне спрямування на управління основними процесами суспільного життя, охарактеризувати зміст директивного, комунікативного та функціонального підходів до визначення змісту політики [1; с. 97-107; 5, с. 6-15; 6, с. 4-6; 7, с 10-12].

Розкриваючи друге питання, слід зазначити, що предмет політології не характеризується суворою демаркацією: кількість тем, які досліджує вказана наука, постійно збільшується. Необхідно звернути увагу на розкриття плюралістичного та моністичного підходів до змісту предмета політології. Охарактеризувати структуру та складові предмета політології. Розуміння предмету та об’єкта політології дозволить чітко окреслити структуру політології як науки, що в свою чергу, сприятиме розумінню методологічного інструментарію політичної науки [1; с. 94-97; 5, с. 6-15; 6, с. 4-6; 7, с. 10-12].

У третьому питанні слід розглянути способи або методологічний інструментарій оснащення політичної науки, до якого зараховують: а) філософське обгрунтування природи політики, політичних цінностей; б) політичні теорії, що визначають основні тенденції розвитку державних, а також міжнародних політичних процесів; в) різноманітні методи, що дають змогу політології всебічно розглянути об’єкт дослідження. Варто звернути увагу на те, що виконання більш конкретних функцій спрямовує політичну науку не лише на проведення глибоких досліджень теоретичного спрямування, але й ефективне обслуговування політичної практики. [1, с. 117-136; 4, с. 274-275; 5, с. 7-12; 6, с. 15].

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 2

ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ І ПОЛІТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ

1. Політична діяльність: поняття, суб’єкти, види.

2. Ефективність політичного функціонування та політичні технології.

3. Політичні рішення: сутність, технології прийняття і впровадження.

Література

2. Гелей С., Рутар С. Основи політології. – Львів: Світ, 2001.

3. Головатий М. Мистецтво політичної діяльності. – К., 2002.

4. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. – Львів: Новий світ-2000.

5. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Генеза. – 1997. – 395 с.

6. Політологія /Навч. посібник /О.О.Волинець, М.П.Гетьманчук, В.В.Гулай, С.І.Дорошенко, І.Р.Малик, О.Ю.Мороз, Р.Я.Пасічний, О.В.Піскорський, П.П.Ткачук, В.І.Харченко. – Серія „Дистанційне навчання”. – № 28. – Львів: Видавництво НУ „Львівська політехніка”, 2005. – 360 с.

7. Політологія /За ред. Колодій А. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003.

8. Політологія у схемах, таблицях та визначеннях: Навчальний посібник для курсантів та студентів вищих військових навчальних закладів /За ред. Гетьманчука М.П. – Львів: Військовий інститут, 2003. – 273 с.

9. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика /А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.

10. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. – К.: „ТАНДЕМ”, 1996. – 240 с.

11. Словник-довідник політологічних термінів /За ред. М.П.Гетьманчука. – Львів: Військовий інститут, 2003. – 229 с.

Методичні рекомендації

Зміст політичного процесу розкривається через політичну діяльність – специфічну форму активного ставлення людей до свого суспільного середовища. При вивченні політичної діяльності слід ураховувати такі особливості як, зв'язок діяльності та бездіяльності, співвідношення вмотивованої та неусвідомленої форм участі, раціональні та ірраціональні складники, парадоксальність наслідків політики. Особливу увагу слід приділити класифікації політичної діяльності [3, с. 76; 6, с. 53-59; 7, с. 86-89; 8, с. 35-37].

Політична діяльність оцінюється насамперед за своїми конкретними наслідками, котрі певною мірою впливають на якісні зміни у суспільстві. Поняття ефективності можна застосовувати не до всіх рівнів політичної діяльності, а лише тих, де існує усвідомлена мета, а управлінська діяльність спрямована на досягнення певного результату. Досягнення ефективності політичної діяльності багато в чому залежить від вибору цілей і вироблення політичної стратегії [6, с. 59-62; 7, с. 90-92; 8, с. 37-38].

Розглядаючи третє питання слід наголосити, що прийняття і реалізація політичного рішення є серцевиною усього процесу політичного функціонування. Рішення є засобом узгодження інтересів та розв’язання проблем суспільства. Існує кілька технологій прийняття політичного рішення, які необхідно розглянути. Процес прийняття політичних рішень проходить кілька стадій і є продуктом діяльності одних політичних суб’єктів і спонукою до діяльності інших [3, с. 75-120; 6, с. 62-81; 7, с. 93-109; 8, с. 38-48].

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 3

ПОЛІТИЧНА ВЛАДА

1. Політична влада: сутність, структура та різноманітність її форм.

2. Ефективність та легітимність влади.

3. Еволюція джерел та ресурсів влади від давніх часів до сьогодення.

Література

1. Білецька І. Парламент у системі розподілу функцій влади //Віче. – 1997. – №1.

2. Висоцький О. Проблема легітимації політики в концепції М.Вебера //Грані. – 2003. – №6. – С.132–136.

3. Висоцький О. Сутність легітимної політики //Політичний менеджмент. – 2004. – №4. – С.24–34.

4. Воронов І.О. Феномен влади: горизонти людського і політичного виміру: Монографія /НАН України, Ін-т політ. і етнонац. досліджень. – К.: Генеза, 2005. – 287с.

5. Гелей С., Рутар С. Основи політології. – Львів: Світ, 2001. – С.53–80.

6. Зуев В.И. Власть в системе политических категорий //Государство и право. – 1992. – №7.

7. Кравченко Ю., Чечель В. Легітимність влади й можливість її досягнення //Політологічні читання. – 1993. – №2.

8. Кухта Б. Політична влада та її рішення. – Львів: ЦИД, 2006. – 237 с.

9. Ледяев В. Формы власти: типологический анализ //Полис. – 2000. – №2.

10. Ледяєв В.Г. Власть: концептуальний анализ. – М.: Российская политическая енциклопедія (РОССПЄН). – 2001. – С. 292 – 295.

11. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. – К.: Каравела, Львів: Новий світ-2000, 2000. – С.96–103.

12. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Генеза. – 1997. – 395 с.

13. Політологія /Навч. посібник /О.О.Волинець, М.П.Гетьманчук, В.В.Гулай, С.І.Дорошенко, І.Р.Малик, О.Ю.Мороз, Р.Я.Пасічник, О.В.Піскорський, П.П.Ткачук, В.І.Харченко. – Серія „Дистанційне навчання”. – № 28. – Львів: Видавництво НУ „Львівська політехніка”, 2005. – 360 с.

14. Політологія у схемах, таблицях та визначеннях: Навчальний посібник для курсантів та студентів вищих військових навчальних закладів /За ред. Гетьманчука М.П. – Львів: Військовий інститут, 2003. – 273 с.

15. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика /А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.

16. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. – К.: „ТАНДЕМ”, 1996. – 240 с.

17. Сікора І. Проблеми легітимності політичної влади і державності в перехідних суспільтсвах //Політологічні читання. – 1992. – №1

18. Словник-довідник політологічних термінів /За ред. М.П.Гетьманчука. – Львів: Військовий інститут, 2003. – 229 с.

19. Халипов В. Введение в науку о власти. – М.: Технологическая школа бизнеса, 1995. – 640 с.

20. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник.- К., 2002.

Методичні вказівки

Влада є одним з фундаментальних начал суспільства та політики. Вона існує всюди, де є стійкі об’єднання громадян: в сім’ї, колективах, різноманітних установах та інститутах, в державі. В першому питанні слід проаналізувати різноманітні визначення влади, які відображають складність, багатоаспектність цього явища. Окрім цього увагу слід звернути увагу на структуру влади, визначити її суб’єкт, об’єкт та ознаки суспільної, політичної і державної влади. Слід також зосередити увагу на проблемі типологізації влади в залежності від різноманітних критеріїв [1; 4; 5, с. 65–79; 6; 8; 9; 10; 11, с. 158–169; 13, с. 33–38; 15, с. 51–63; 16; 18; 20].

Друге питання доцільно розпочати з розкриття основних властивостей політичної влади, таких як легальність, верховенство, легітимність, публічність, ефективність влади. Окремо варто розглянути поняття легітимності політичної влади, як такої що має позитивну оцінку, прийняття її суспільством, визнання її правомірною та згоду їй підкорятися. Необхідно пояснити, чому легітимність пов’язана з авторитетом влади, її відповідністю до ціннісних уявлень більшості громадян, з консенсусом суспільства стосовно основоположних політичних цінностей. Також слід розглянути типи легітимного панування М.Вебера, який вніс значний вклад у теорію легітимації влади. З легітимністю влади тісно пов’язана її ефективність. Необхідно розглянути за яких умов влада є ефективною, тобто результативною, якою є міра виконання нею своїх функцій в політичній системі та суспільстві. Слід пояснити, чому легітимність влади та її ефективність є двома важливими факторами її стабільності, довіри до неї та підтримки її громадянами. На завершення необхідно визначити, за яких умов можлива криза легітимності та як можна її подолати [2; 3; 5, с. 69–70; 7; 11, с. 162–164; 12; 15, с. 55–58; 17; 20].

Політична влада використовує певні ресурси (психологічні, матеріальні, структурні та ін.) та визначається за певними джерелами. У третьому питання слід проаналізувати зміни уявлень про різноманітні засоби та джерела влади, визначити позиції науковців стосовно їх історичної зміни. Доцільно порівняти основні ресурси, що їх сьогодні використовують суб’єкти владних відносин, визначивши головні з них [4; 6; 8; 10; 15, с. 52–54; 19].

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 4