Адресація ресурсів Інтернет

Пересилання інформації в мережі здійснюється за принципом „запит - відповідь". За допомогою одного комп'ютера — клієнта — формують запит і звертаються до іншого комп'ютера — серверу - за потрібною ін­формацією. Запит містить адресу комп'ютера, на якому знахо­диться потрібна інформація (її називають ресурсом), тобто шлях до ресурсу та адресу клієнта. Колись комп'ютерів, під'єдна­них до Інтернет, було небагато, і кожний з них мав своє ім'я в мережі. Ці імена записувались у спеціальні файли, які постійно розсилала серверам організація InterNIC (Network Information Center).

Коли кількість комп'ютерів досягла певної критичної межі, робота з такими файлами ускладнилася. Тому Інтернет вирішили умовно поділити на зони. Кожному комп'ютеру на­дали номер, який складається з чотирьох чисел, кожне з яких менше ніж 256. Числа розмежовані крапками. Такі ад­реси називаються IP-адресами. Ось приклади адрес:

124.178.65.12; 193.131.45.112: 193.101.48.96.29. Кожна така адреса складається з двох частин. До першої частини можуть належати від одного до трьох чисел зліва. Ця частина визначає адресу мережі, до якої входить комп'ютер, і називається ідентифікатором мережі. До другої частини вхо­дить інша група чисел адреси. Вони визначають у певний проміжок часу конкретний комп'ютер у мережі і називаються ідентифікатором вузла.

Для адміністрування (керування) мережею така система адресації зручна, а ось для користувачів - ні. Не зручно по стійно пам'ятати набори цифр, їх можна легко переплутати, крім того, вони можуть змінюватися. Тому поряд з ІР-адреса-цією була введена інша система імен - доменна система. Вона дає змогу поставити у відповідність IP-адресі деяке ім'я, зручне користувачам. Для цього мережу умовно поділили на так звані домени (тематичні частини). Домени побудували так, щобза назвами можна було визначити їхнє призна­чення, належність, форми обслуговування та фінансування. Так, спочатку в США були створені шість доменів:

com комерційні компанії

net провайдери

edu освітні організації

mil військові організації

gov державні організації

org суспільні організації.

Домен com призначений для обслуговування різноманіт­них комерційних організації, edu- для Міністерства освіти США, a mil- для військового комплексу. Приклади домен­них адрес: yahoo.com - адреса пошукового каталогу Yahoo!, microsoft.com - адреса серверу корпорації Майкрософт, uasport.net - адреса серверу спортивних новин України, uar.net - адреса провайдера УАРнет у Львові тощо.

Коли Інтернет вийшов на міжнародний рівень, існую­чих доменів стало недостатньо. Було вирішено створити до­датково домени за територіальним принципом, тобто для дер­жав, наприклад:

ua Україна

uk Великобританія

ru Росія

fr Франція

са Канада

jp Японія

ch Кітай

it Італія.

Приклади таких адрес: rada.kiev.ua - адреса серверу Верховної Ради України; narod.ru - адреса пошукового ката­логу Народ у Росії, polynet.lviv.ua - адреса серверу Націо­нального університету „Львівська політехніка" та ін.

Домени другого рівня (lviv, kiev, narod, microsoft тощо) може отримати будь-яка особа або організація. Після придбання домену другого рівня його власник може розподіляти (продава­ти) домени третього рівня і т. д. Довгі імена (адреси) вважають­ся непрестижними і солідні компанії ними не користуються.

На противагу IP-адресам, доменні адреси читають спра­ва наліво. Наприклад, повна адреса серверу корпорації Micro­soft - www. microsoft. com. Справа зазначено домен вищого рівня - com, зліва від нього - домен другого рівня - назву комерційної компанії microsoft, а зліва від домену другого рівня - назву відповідної служби Інтернет - www (зазначимо, що для www це не обов'язково).

Доменне ім'я в числове можна перевести за допомогою спе­ціальної програми ping. Якщо комп'ютер під'єднаний до мережі, її слід запустити, наприклад, з командного рядка Windows.

Інтернет складається з тисячі різних мереж, кожна з яких може працювати за своїми правилами, використовувати різноманітні протоколи та системи адресацій. Для обміну ін­формацією між такими мережами служать спеціальні ком­п'ютери, які називають шлюзами. їх встановлюють на виході кожної мережі. Шлюзи перекладають внутрішні мережні ад­реси комп'ютерів в адреси Інтернет.

Висновок. Кожний комп'ютер, під'єднанний до Інтер­нет, має свою адресу. Існує два способи написання адрес: текстово-доменний (domain) і числовий (IP-адреси), між якими є однозначна відповідність. На практиці користувачі рідко використовують IP-адреси. Спеціальні комп'ютери, які називають серверами DNS (Domain Name System - система доменних імен), перекладають доменні адреси в числові та навпаки. Побачивши доменну адресу, комп'ютер спочатку звертається до серверу DNS,визначає IP-адресу потрібного ресурсу, а потім шукає його в мережі Інтернет.

- 92 - - 93 -

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

 

1. Що називають службою Інтернет і які служби ви знаєте?

2. Що таке протоколи Інтернет і які протоколи ви знаєте?

3. Для чого призначена WEB-служба?

4. Який протокол використовує WEB-служба?

5. Для чого призначена електронна пошта?

6. Які протоколи використовує електронна пошта?

7. Для чого призначена служба новин?

8. Для чого призначена служба FTP?

9. Для чого призначена служба Telnet?

10. Яку службу обслуговує протокол WAP?

11. Які системи адресації комп'ютерів ви знаєте?

12. З чого складаються ІР-адреси?

13. Які домени вам відомі?

14. Як утворюють доменні імена?

15. Що таке сервер DNS?

16. Як можна перевести доменне ім'я у числове?

 

Самостійна робота №14

ТЕМА: Послуги, які надає глобальна мережа