Структура дипломного проекту

2.1 Загальні вимоги до дипломного проекту

Дипломний проект розробляється згідно ДСТУ 3008-95 „Документація. Звіти в сфері науки та техніки. Структура і правила оформлення” [4] та Стандарту підприємства «Пояснювальна записка до курсових і дипломних проектів. Вимоги і правила оформлення. СТП 15-96» [5].

Дипломний проект містить в собі рішення інженерних задач з розробки різноманітних апаратних і програмних частин систем захисту інформації тощо. Дипломний проект повинний містити сукупність схемних та конструкторських рішень, які ґрунтуються на системному аналізі кращих вітчизняних та закордонних аналогів. В дипломному проекті розробляються питання економіки та організації виробництва, техніки безпеки та охорони праці.

Комплексний (груповий) дипломний проект виконується за визначеною темою кількома студентами, кожен з яких розробляє самостійно визначену частину системи.

Склад дипломного проекту

Дипломний проект складається із технічного завдання, пояснювальної записки та графічних матеріалів.

Технічне завдання на дипломний проект оформлюється на типовому бланку (Додаток А), який підписується студентом і керівником дипломного проекту та затверджується завідувачем випускаючої кафедри.

Випуск графічної документації відноситься до кінцевого етапу розробки – оформлення прийнятих рішень. Тому планувати виконання креслень та плакатів доцільно після опрацювання пояснювальної записки.

Пояснювальна записка до дипломного проекту повинна в стислій та чіткій формі розкривати:

- творчий задум роботи;

- вміщувати аналіз вимог, що висуваються до системи, яка проектується;

- визначення функцій, які виконує пристрій або комп’ютерна система;

- методи пошуку та прийняття рішень на підставі функціонального та техніко-економічного порівняння варіантів;

- детальний опис етапів розробки програмних та апаратних частин системи, що проектується.

Пояснювальна записка, крім текстової частини, повинна включати необхідні ілюстрації, схеми, таблиці тощо, виконані в процесі роботи над проектом.

Пояснювальна записка (ПЗ) повинна містити:

а) титульний лист – 1 с.;

б) технічне завдання на дипломний проект – 2 с.;

в) реферат –1 с.;

г) зміст –1-2 с.;

д) перелік скорочень (необов’язково) – 1 с.;

е) вступ (розділ ПЗ, не нумерується) –1-3 с.;

ж) розділи пояснювальної записки (нумеруються) – 70-80с.:

1) огляд аналогів – 10-15с.;

2) техніко-економічне обґрунтування – 15-20с.;

3) проектні рішення або електричні розрахунки схем – 15-20с.;

4) конструкторсько-технологічні рішення – 15-20с.;

5) заходи з забезпечення якості та надійності – 10-15с.;

6) економічна частина – 15-25с.;

7) охорона праці – 8-12 с.;

з) висновки (розділ ПЗ, не нумерується) –2-3 с.;

і) перелік посилань (розділ ПЗ, не нумерується) – 2-3 с.;

к) додатки (необов’язково) – 1-7 с.

2.3 Зміст розділів пояснювальної записки

У ВСТУПІ пояснювальної записки розглядається стан питання, що розглядається, обґрунтовується необхідність та можливість його вирішення та зв'язок з виробничими задачами. У вступі також обґрунтовується актуальність теми проекту, формулюються основні задачі. Вступ має бути коротким (1-3 сторінки залежно від обсягу всієї роботи) і чітким. Його не слід перевантажувати загальними фразами. Головне, щоб було зрозуміло, чому присвячена робота, які завдання автор поставив для себе.

У першому розділі ПЗ необхідно провести огляд та аналіз предметної області і розглянути існуючі системи (пристрої)-аналоги. На підставі цього студент повинний виділити коло проблем, які необхідно вирішити в дипломному проекті.

У другому розділі на підставі проведеного аналізу розробляється структура системи та виконується обґрунтування вибору та опис окремих структурних компонент.

Третій розділ повинний містити опис розробки нових апаратних або програмних компонентів системи (мережі), видів її забезпечення. Цей розділ містить вибір конкретних елементів реалізації функціональної та принципових електричних схем, у тому числі покупні вироби, розрахунок окремих елементів, вузлів, підсистем, або розробку прикладних програм. На підставі інженерних методик проводяться електричні розрахунки елементів, блоків, пристроїв, надається обґрунтування та вибір елементної бази.

В четвертому розділі розкриваються питання конструкторсько-технологічних рішень.

В п’ятому розділі розкриваються питання із забезпечення якості та надійності системи, мережі, можуть розкриватися питання апаратного, програмного захисту інформації, а також захисту від несанкціонованого доступу.

В шостому розділі наводиться оцінка проектної трудомісткості, розглядаються питання організації виробництва, складаються сіткові графіки, проводиться комплексна оцінка техніко-економічних показників системи, що спроектована.

В сьомому розділі враховуються вимоги з техніки безпеки, промислової санітарії та протипожежної безпеки.

В висновках формулюються основні результати (як позитивні, так і негативні), що отримані під час виконання дипломного проекту. Також повинна бути оцінка виробничого, наукового, соціального ефекту, що очікується від впровадження даного дипломного проекту.

Перелік посилань виконується чітко за стандартною формою.

До додатків можна включати зразки вихідної та додаткової документації: таблиці, параметри, діаграми, тексти програм тощо. Кожен додаток оформлюється з нової сторінки з вказівкою зверху справа слів „Додаток А”, „Додаток Б” тощо.

Рекомендований обсяг основної частини пояснювальної записки: 80 – 100 сторінок друкованого тексту (за виключенням додатків). Розмір кожного розділу визначається студентом разом з керівником проекту.

В деяких випадках, коли цього вимагають особливості тематики роботи, дозволяється, за згодою з керівником проекту, відхилення від вище наведеного переліку. Особливо це стосується розділів, які носять дослідницький або реферативний характер.

2.4 Склад графічної частини дипломного проекту

В графічній частині дипломного проекту пропонується виконувати креслення або плакати на 5-6 листах формату А1. Кількість графічних документів та їх зміст узгоджується з керівником дипломного проекту з урахуванням особливостей теми проекту. В склад графічної частини включають документи з нижченаведеного переліку:

- назва, мета проекту, об’єкт проектування (дослідження), основні задачі, які вирішувалися в проекті;

- структурна схема системи, мережі, що проектується;

- обґрунтування вибору компонентів системи, мережі, пристрою;

- порівняльний аналіз варіантів вибору компонентів системи, мережі;

- функціональна схема системи, мережі, пристрою;

- склад програмного забезпечення системи, мережі;

- схема зв’язків в системі, мережі;

- монтажні схеми розташування апаратних засобів системи, мережі;

- варіанти розташування апаратних засобів системи (мережі);

- схеми алгоритмів функціонування програм, приладів, системи в цілому, мережі, компонентів системи, мережі та тощо;

- схема розміщення фрагментів бази даних у мережі підприємства;

- схема електрична принципова;

- компоненти інтерфейсу користувача;

- схема забезпечення безпеки роботи комп’ютерної мережі, системи, пристрою;

- теоретичні розрахунки та графіки;

- техніко-економічні розрахунки.

Усі графічні матеріали оформлюються однотипово (готуються з використанням комп’ютерних засобів, або за традиційним методом).

2.5 Порядок оформлення документації до дипломного проекту

Керівник дипломного проекту повинний весь час уважно слідкувати за роботою студента над дипломним проектом, систематично консультувати його з усіх питань, що виникають.

На заключному етапі студент і керівник підписують наступні документи:

- титульний лист пояснювальної записки;

- лист реферату пояснювальної записки;

- графічні документи: креслення та плакати.

Консультанти за розділами економічної частини та охорони праці перевіряють свої розділи та проставляють свій підпис тільки на титульному листі пояснювальної записки.

Нормоконтролер підписує титульний лист та креслення графічної частини.

Виконаний та повністю оформлений проект студент передає керівнику для складання офіційного відзиву, в якому той оцінює якість дипломного проекту.

Готовий дипломний проект подається на кафедру для отримання допуску до захисту та для підпису у завідувача кафедри. Підписаний дипломний проект з прошитою пояснювальною запискою направляється на рецензування.

Повністю оформлений дипломний проект разом з відзивом та рецензією подається в ДЕК для захисту.

 

3 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ МАТЕРІАЛІВ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ

3.1 Вимоги до оформлення пояснювальної записки

Пояснювальна записка дипломного проекту оформлюється відповідно до діючих стандартів на оформлення програмної, текстової та графічної документації: ДСТУ 3008-95 „Документація. Звіти в сфері науки та техніки. Структура і правила оформлення” та СТП 15-96 "Стандарт підприємства. ПЗ записка до курсових і дипломних проектів”.

Додатково вимоги СТП 15-96 можна доповнити наступними.

Пояснювальна записка дипломного проекту виконується на одному боці білого листа паперу формату А4 (210х297 мм). Ширина полів обирається наступною: ліве – 25 мм, верхнє та нижнє – 20 мм, праве – 10 мм. Нумерація сторінок застосовують тільки для основної частини ПЗ та виконується у правому верхньому куті.

Перша сторінка пояснювальної записки (титульний лист) не нумерується. Зразок оформлення титульного листа наведено в Додатку А.

Друга та третя сторінки пояснювальної записки – технічне завдання, виконується з обох сторін аркуша. Зразок оформлення технічного завдання наведено в Додатку Б.

Четверта сторінка – реферат, який оформлюється згідно зразку, наведеного в Додатку В. Він призначений для ознайомлення з ПЗ і повинен містити:

- відомості про обсяг ПЗ, кількість частин ПЗ, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел згідно з переліком посилань /усі відомості наводять, включаючи дані додатків/;

- об'єкт дослідження або розроблення;

- мету роботи;

- методи дослідження;

- результати та їх новизну;

- основні конструктивні, технологічні й техніко-експлутаціїні характеристики та показники,

- взаємозв'язок з іншими роботами;

- рекомендації щодо використання результатів роботи;

- економічну ефективність;

- значимість роботи та висновки;

- перелік ключових слів (від 5 до 15 слів /словосполучень/, надрукованих великими літерами в називному відмінку в рядок через коми).

Обсяг реферату складає не більш, як 500 слів, і, бажано, щоб він вміщувався на одній сторінці формату А4.

3.1.1 Оформлення основного тексту пояснювальної записки

Текст пояснювальної записки оформлюється за допомогою текстового редактора Microsoft Word. Основний текст в пояснювальній записці набирається шрифтом Times New Roman розміром 14 пунктів із вирівнюванням за шириною, з полуторним міжрядковим інтервалом та відступом першого рядка (абзацним) на 15 мм.

Розділові знаки ставляться безпосередньо після останньої букви слова. Після них, крім багатокрапки, робиться пробіл. Слова, укладені в дужки, не відокремлюються від дужок проміжком. Знак „тире” завжди відокремлюється із двох сторін пробілами.

Текст кожного розділу має бути розподілений за змістовним значенням на абзаці. Абзац починається с нового рядка з відступом від лівого боку сторінки на 15 мм.

3.1.2 Заголовки розділів та підрозділів

Текст пояснювальної записки розподіляється на розділи, підрозділи першого та другого рівня, пункти. Зміст, перелік скорочень та умовних позначень, вступ, висновки та перелік посилань починаються з нової сторінки та не мають порядкового номера.

Заголовки розділів слід друкувати з нової сторінки великими літерами жирним шрифтом розміром 14 пунктів із вирівнюванням по центру. Заголовки підрозділів, пунктів та підпунктів слід друкувати маленькими літерами, крім першої великої, жирним шрифтом розміром 14 пунктів з абзацу. Інтервал до та після заголовків – 14 пунктів.

Розділам привласнюють порядкові номери, позначені арабськими цифрами без крапки після цифри. При наявності підрозділів, пунктів проставляються двох- та трьохрівневі номери, розділені крапками без крапки на кінці (наприклад, 3.2.1). Підкреслювати заголовки та переносити слова в заголовках не можна.

Наприкінці заголовків розділів, підрозділів, пунктів розділові знаки не ставляться.

Не можна розміщати заголовок наприкінці сторінки, якщо на ній не вміщаються два рядки тексту, що йде за заголовком.

3.1.3 Перелічення, знаки та числа в тексті

Перелічення, які складаються з окремих слів та невеликих словосполучень (без розділових знаків) можна писати разом з текстом і відокремлювати комами. Наприклад:

Під час розробки були розглянуті три операційні системи: 1 – QNX, 2 – LINUX, 3 – WINDOWS.

Якщо перелічення складається з окремих фраз, великих словосполучень, то кожен елемент пишіться з нового рядка та відокремлюється крапкою з комою.

Для позначення елементів перелічень використовується мала літера української абетки, або не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації). Перший рядок кожного елемента перелічення пишеться з абзацу. Усі наступні рядки основного тексту мають відступ на рівні першого символу першого рядку. Після кожного рядку списку проставляється крапка з комою, при кінці останнього – крапка.

Не можна закінчувати основну фразу на прийменниках та сполучниках: „з”, „на”, „від”, „як” та інше. Наприклад:

Під час проектування були отримані наступні результати:

- обґрунтовано вибір структурної схеми системи, що дозволяє вирішувати всі поставлені задачі;

- розроблені принципи побудови апаратних засобів системи та на цій основі визначені принципи комплектування системи;

- розроблені принципи побудови програмного забезпечення системи.

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати літери та арабські цифри з дужкою, з подальшим абзацним відступом. Наприклад:

а) керовані випрямлячі;

б) перетворювачі частоти:

1) з безпосереднім зв’язком;

2) з проміжною ланкою постійного струму;

в) імпульсні перетворювачі.

Математичні знаки використовуються тільки у формулах, в тексті пишуться словами. Наприклад:...напруга дорівнює 50 мВ.

Виняток знаки (+) та (–) разом з цифрами. Наприклад:...температура змінюється від –5 С до +25°С.

Знаки: №, °, %, <, >, × та ін. використовуються тільки при літерних та чисельних величинах.

Знаки №, % для позначення множини не слід подвоювати. Наприклад:...давачі № 1, 2 та 3.

Числа з розмірністю подаються тільки цифрами. Наприклад:...маса 20 кг. Числа до десяти без розмірності подаються в тексті словами, більше десяти – цифрами. Дробі завжди подаються цифрами. Наприклад: ½, 4,544. Кількісні чисельники подаються в літерно-цифровій формі. Наприклад: 25 млн., 150 тис.

При зазначенні границь виміру розмірність наводять тільки один раз. Наприклад: 25 – 30 мм; від 1 до 5 м; 15×7,3 мм. При написанні позначень похідних одиниць, що не мають власні позначення, використовують крапки та дробову риску. Наприклад: Н∙м³; кг/м³.

3.1.4 Скорочення, умовні позначки, одиниці вимірів, розмірність

В тексті пояснювальної записки всі слова повинні бути написані повністю, за виключенням загальноприйнятих скорочень: та ін. (та інші), і т.д. (і так далі). Всі інші скорочення треба наводити в списку скорочень. Скорочуються терміни, прийняті в технічній та науковій літературі: ЕОМ, КПД, ЕРС. Скорочені назви підприємств, установ, марки виробів, апаратів та матеріалів, що складаються з перших літер слів, які входять в назву, пишуться великими літерами без крапок та лапок (ЗНТУ – Запорізький національний технічний університет).

Слово „рік” після дат скорочують до однієї літери „р.”, а після кількох дат пишуть дві літери „рр.” (2006 р., 2001–2005 рр.). Гривні та копійки скорочують: грн., коп.

Одиниці вимірів та розмірності, що використовуються без чисельних значень, пишуться в тексті повністю словами, а в таблицях, на плакатах та кресленнях, в розшифровці літерних формул – з скороченням (ГОСТ 8.417.81 – Одиниці фізичних величин).

Правила написання формул

Математичні формули та співвідношення є складовою частиною тексту. Формули розміщуються посередині рядка, а слова – з початку наступного рядка. Розділові знаки проставляються безпосередньо після формули. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Основні формули, на які посилаються, в межах розділу нумеруються арабськими цифрами, розділеними крапкою. Перша цифра визначає номер розділу, друга - номер формули в цьому розділі. Номер формули в усіх випадках позначається в круглих дужках з правого боку сторінки на рівні формули. В багаторядковій формулі номер проставляють проти останнього рядка.

Після формули розміщують перелік символів з розшифровкою та зазначенням розмірності. Перелік символів починається з нового рядка словом „де” та розміщується у вигляді колонки: символ, тире, розшифровка. Розмірність відокремлюється від тексту комою. В кінці розшифровки ставиться крапка з комою. Наприклад, добуток двох комплексних чисел виконується згідно формули

 

, (3.1)

 

де а ₁, а ₂ – дійсні частини першого та другого комплексних чисел;

b ₁, b ₂ – уявні частини першого та другого комплексних чисел.

Переносити формулу на інший рядок можна на знаках рівності, множення, складання, віднімання.

В межах пояснювальної записки не можна позначати однаковими символами різні поняття та різними символами одне поняття.

3.1.6 Оформлення таблиць та списків

Цифровий матеріал може бути оформлений у вигляді таблиць або списків. В таблиці цифровий та текстовий матеріал групуються в рядки та графи (стовпці), розділені лініями однакової товщини.

Таблиці розміщують усередині тексту на листах або на наступних листах, де в тексті на них вперше здійснюється посилання. Всі таблиці повинні мати назви (заголовки) „Таблиця 3.1”. При перенесенні таблиць на наступну сторінку заголовок таблиці повторюють та пишуть „Продовження табл. 3.1”. Запозичені з робіт інших авторів таблиці мають містити після назви (заголовка) посилання на джерело цієї інформації.

У випадку використання таблиць варто враховувати, що:

- нумерація таблиць виконується за розділами (номер повинен складатись з номеру розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка. Наприклад, Таблиця 4.1, Таблиця 5.2). При необхідності через тире наводиться назва таблиці з великої літери і в кінці назви крапка не ставиться;

- текст, що повторюється в графі таблиці та складається з одного слова, можна замінювати лапками;

- текст, що повторюється в графі таблиці та складається з двох та більше слів, можна замінювати словами „теж саме”;

- не допускається ставити лапки замість цифр, марок та інших символів;

- якщо цифрові дані в таблиці не наводяться, то в графі проставляється тире;

- якщо цифрові дані в графах таблиці мають різну розмірність, то її вказують в назвах кожної графи або рядка;

- якщо параметри мають однакову розмірність, то скорочену позначку одиниць виміру розташовують під заголовком таблиці;

- у графах таблиці не можна залишати вільні місця. Варто заповнювати їх або знаком „–”, або писати „немає даних”;

- назви граф розміщується з вирівнюванням посередині за вертикаллю і за горизонталлю;

- заголовок таблиці зазначається попереду таблиці з абзацу.

 

Таблиця 3.1 – Тривалість основних операцій MPI

Умовна назва операції	Час, мкс
Timing	2.80617
Barrier	210.215
Global sum (Allreduce)	546.679
10 global sums (Allreduce)	584.826

 

Невеликий та нескладний матеріал може подаватись у вигляді колонок, які називаються списком. Списки можуть бути без заголовка або з заголовком, якщо список має самостійне значення. Списки не нумеруються. Наприклад:

Параметр.............................................................. 10 BASE-T

Швидкість передачі даних, Мбіт/с.................................. 10

Частота передачі в лінії, Мбіт/с....................................... 10

Амплітуда сигналу, В................................................ 2,2–2,8

Примітки та виноски до таблиць та списків визначаються під ними. Виноски позначаються тільки зірочками, до чотирьох. Позначка виносок окрема для кожної сторінки тексту.

3.1.7 Оформлення рисунків та графіків

Всі рисунки виконуються з дотриманням правил ЄСКД. Заголовки до рисунків повинні доповнювати текст ПЗ, а не повторювати його.

У випадку використання рисунків враховується наступне:

- нумерація рисунків повинна бути по розділам (Рисунок 4.1, Рисунок 5.2 і т.п.);

- заголовок рисунку зазначається після рисунку та вирівнюється посередині, наприкінці заголовка крапка не ставиться;

- використані на рисунках умовні позначки мають бути пояснені в підрисункових підписах;

- варто уникати використання на рисунках й таблицях англомовних написів;

- якщо рисунок не вміщується на одній сторінці, можна переносити його на інші сторінки, вміщуючи назву рисунку на першій сторінці, пояснювальні дані на кожній сторінці, і під ними позначають „Рисунок 3.3, аркуш 1”.

В пояснювальній записці всі рисунки повинні бути виконані одноманітно - з номером та назвою рисунка.

Графіки слід виконувати з сіткою, але без стрілок. Сітка визначається масштабом шкал (рівномірних або логарифмічних) осей координат. На осях вказують назву та розмірність величини, чисельні значення яких показані на діленнях шкали. Якщо на одному рисунку приведені кілька графіків, то вони викреслюються різними лініями, або різними кольорами, або коло них проставляють позначки з подальшою розшифровкою (рис. 3.2).

 

 

Рисунок 3.1 – Топологія мережі у вигляді зірки

 

 

Рисунок 3.2 – Перехідні характеристики аперіодичної ланки другого порядку при різних коефіцієнтах посилення: h 1(t) – при k =6;

h 2(t) – при k =3; h 3(t) – при k =1,5

Сітка не приводиться на графіках, що пояснюють тільки характер зміни функції. Наприклад:

 

 

Рисунок 3.3 – Перехідна функція диференціючого ланцюга

Посилання

Студент повинний подавати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, які наведено в пояснювальній записці, або на ідеях і висновках яких розробляють задачі, питання, розробки яких присвячений дипломний проект. Якщо використовують відомості, матеріали оглядових статей та інших джерел з великою кількістю сторінок, то в посиланні треба точно зазначити номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке зроблено посилання.

Посилання в тексті на джерела варто зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “...у роботах [1-7]...”.

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, номер посилань має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Приклад. Цитата в тексті: „...у загальному обсязі робочого часу частка інформаційної роботи перевищує 70% [6] ¹⁾ ”

Відповідний опис у переліку посилань:

6. Дорона М.С. Автоматизація робіт в установах // ТНПР. –№4.–К.: Академія, 1999. – С.66-71.

Відповідне подання виноски:

________________

¹⁾ [6] Дорона М.С. Автоматизація робіт в установах // ТНПР.–№4. – К.: Академія, 1999. – С. 66-71.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело треба наводити цитати.

Загальні вимоги до цитування такі:

- текст цитати треба починати і закінчувати лапками і наводити в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зберігаючи авторське написання;

- цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Їх ставлять у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці);

- кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело.

3.1.9 Перелік посилань

Список використаних джерел (перелік посилань) містить в собі бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків у кінці тексту пояснювальної записки, починаючи з нової сторінки. Список використаних джерел повинний бути однотипне оформлений згідно чинного державного стандарту [10]. Список використаних джерел треба розміщувати одним із таких способів:

- у порядку появи посилань у тексті [3];

- в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків;

- у хронологічному порядку.

Порядкові номери описів у переліку є посиланнями в тексті (номерні посилання).

До основних елементів бібліографічного опису належить інформація про автора (чи авторів), назву твору, вид видання (перевидання чи переклад), місце видання, видавця, рік видання та обсяг публікації. У бібліографічному описі використовують різні скорочення, які регламентовані відповідними стандартами. Кожну ділянку бібліографічного опису розділяють знаком крапка і тире (.–), який допускається заміняти знаком крапка (.).

Дані про автора. Ініціали осіб, на чиї праці посилаються, пишуть перед прізвищем. У бібліографічному описі навпаки - на першому місці ставлять прізвище. Ця вимога стосується і опису іноземними мовами. Прізвища авторів наводять у тій послідовності, в якій вони подані у виданні. Прізвища авторів розділяють комами. Якщо це робота двох або трьох авторів, то можна подавати прізвище та ініціали лише першого автора і додавати слова „та ін.” („et al.”).

Книги чотирьох та більше авторів, а також видання, що не мають індивідуальних авторів, записують за назвою. Інформацію про авторів, індивідуальних чи колективних (назва організації) подають після назви через косу лінію (/). У цьому випадку ініціали ставлять перед прізвищем. Якщо авторів понад чотири, можна зазначити перших трьох, додаючи слова „та ін.” Можна навести прізвища всіх авторів, якщо прізвище важливого автора стоїть на п’ятому чи дальшому місці.

Дані про наукові ступені, вчені звання, титули, посаду, місце праці, які наводять на титульних сторінках книг, в описі опускають.

Дані про назву та вид видання. Назву роботи наводять так, як подано на титульному аркуші. Якщо після назви подано другу назву - відомості, що доповнюють, уточнюють, пояснюють основну назву роботи, то їх наводять в описі, відокремивши від основної назви двокрапкою (:). Другу назву не скорочують.

Після назви уточнюють відомості про видання. Наприклад, „Навч.посібник”, „Підручник”, „Довідник”, „Зб.статей”, „Зб.наук. праць”, „У 3-х т.” тощо. Перед уточненням ставлять двокрапку. Слова в уточненні дозволено скорочувати відповідно до чинних стандартів.

Дані про переклад. Після назви через одну косу лінію вказують дані про переклад. Наприклад, „Пер. з англ.”, „Пер.з англ. С.Панчишина”. Якщо книга має понад три автори, то після даних про переклад ставлять крапку з комою і перелічують авторів.

Дані про перевидання. Дані про перевидання й опис змін (виправлене, доповнене, перероблене тощо) подають після даних про автора (-ів) і виділяють з обох боків тире. Порядковий номер видання подають завжди спочатку, позначаючи арабськими цифрами, незалежно від того, як надруковано в книзі. До цифри додають через дефіс закінчення (-ге, -тє, -те, -ме). Наприклад, „3-тє вид., перероб. і доп.”.

Вихідні дані видання. Після інформації про автора, назву і перевидання подають інформацію про те, де, хто і коли видав книгу. Першим елементом вихідних даних є місце видання, яке наводять повністю у називному відмінку. Дозволено подавати скорочено лише назви столиць (чи інших великих міст). Наприклад, „Львів”, „Харків”, проте „К.”, „М.”, „Спб”, „N.Y.” Якщо у книзі зазначено два місця видання, то в описі їх наводять через крапку з комою. Якщо одна з двох назв міст не скорочується, тоді зазначають повну назву обох. Наприклад, „М.; Спб.”, „Київ; Львів”. Але „К.; Львів” – неприпустимо.

Зазначивши місце видання, ставлять двокрапку. Далі подають назву видавництва коротко, без лапок, опускаючи слово „видавництво”. Якщо книгу видали два видавництва, то в описі зазначають обидва. Наприклад, „К.: Основи”, „Львів: Просвіта”, „Вид-во Львів. ун-ту”, „Львів: Світ; Київ: Либідь”, „К.: Либідь: Основи”.

Якщо ж книгу видали спільно три чи більше видавництв, то наводять перше зі словами „та ін.” або „etc.” Після назви видавництва ставлять кому (,) і подають рік видання. Рік видання зазначають арабськими цифрами. Слово “рік”, а також місяць і число не наводять. Наприклад, „Львів: Каменяр, 2000”.

Дані про обсяг публікацій. У бібліографічному описі книги подають об’єм монографії. Наприклад, „483 с.”. У бібліографічному описі статей подають сторінки, на яких надрукована ця стаття. Наприклад, „С. 34-63.”

Бібліографічний опис статті має вигляд:

Автор, назва статті // Відомості про документ, в якому є ця стаття.– Місце видання: Видавництво, рік видання. – Сторінки, на яких надрукована стаття.

Подання інформації про автора, назву статті, про книгу, в якій є ця стаття, вихідні дані видання наводять згідно правил бібліографічного опису наданих вище. Бібліографічні посилання і списки стереотипних і перекладних видань допустимо наводити у тому вигляді, як вони є в оригіналі. Назви періодичних видань (журналів, вісників, бюлетенів, збірників, серійних видань) наводять у вигляді загальноприйнятих скорочень чи абревіатури, які є достатніми для ідентифікації видань.

Бібліографічний опис джерел, опублікованих у всесвітній комп’ютерній мережі, Internet (WoгId Wide Web).

Посилання на електронні джерела остаточно ненормоване. Практикують такі стилі цитувань: MLA, APA тa ISO. ISO – це стандарт ISO 690-2, прийнятий Міжнародною організацією стандартизації, який передбачає опис джерела відповідно до вимог ГОСТу 7.1-84. Після опису в [ ] зазначають (після слова Цum. aбo Cited) дату відвідування Internet-сторінки. Потім зазначають: Доступний з: або Available from: i в < > адресу сторінки.

Додатки

Додатки слід оформляти, як продовження пояснювальної записки, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті ПЗ.

Кожний додаток повинний починатися з нової сторінки. Додаток повинний мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. У правому куті над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово „Додаток” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, З, I, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і таке інше.

Один додаток позначається як „Додаток А”.

Додатки повинні мати спільну з рештою пояснювальної записки наскрізну нумерацію сторінок.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатку А. Наприклад, таблиця А.2 – друга таблиця додатку А, формула А.1 – перша формула додатку А.

Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують. Наприклад, таблиця А.1‚ формула В.1.

 

3.2 Вимоги до оформлення графічних документів

Графічні документи дипломного проекту пропонується виконувати на папері для креслення з нанесенням зовнішньої рамки зліва на 20 мм, з інших сторін на 5 мм. В правому нижньому куті виконують основний надпис (рис. 3.4). Бажано виконувати графічні матеріали на папері формату А1 (594x841).

 

Рисунок 3.4 – Форма основного напису дипломного проекту

 

Кількість листів та вигляд графічних документів визначається завданням на дипломний проект, узгоджується студентом з керівником дипломного проекту з урахуванням особливостей теми проекту. Рекомендована кількість графічних документів – 5-6 листів.

Якщо креслення розміщується на декількох аркушах, то на першому листі оформлюється основний напис, а на інших - додатковий напис (рис. 3.5).

 

Рисунок 3.5 – Форма надпису на других аркушах

 

Графічні документи складаються з плакатів, що мають ілюстраційний характер, та креслень, які виконуються згідно стандартів. Графічна частина дипломного проекту обов’язково повинна містить в собі не менше трьох креслень.

На кожному плакаті у правому верхньому куті великими літерами пишеться слово «ПЛАКАТ №..», а нижче, по центру пишеться назва плакату. Якщо на одному плакаті буде представлено декілька малюнків чи зображень, то вони всі повинні бути надписані.

Децимальний номер дипломного проекту має структуру:

ГКІЮ. ХХXХХХ. ХХXХХ,

^{1 2 3 4}

де 1 – ідентифікатор навчального закладу (ЗНТУ);

2 – цифровий код пристрою або системи, який обирається за класифікатором;

3 – порядковий номер конструкторської документації закладу;

4 – літерно-цифровий код схеми, що обирається згідно ГОСТ 2.701-84 [11].

Наприклад, для схеми електричної принципової дипломного проекту децимальний номер – ГКІЮ.466452.001 Е3.

Приклад креслення блок - схеми алгоритму наведено у додатку Е.

3.2.1 Схеми алгоритмів, програм, даних та систем

Схеми алгоритмів, програм, даних та систем виконуються згідно ГОСТ 19.701-90, ГОСТ 19.002-80, ГОСТ 19.003-80 [6-8].

Схеми алгоритмів, програм, даних та систем (далі схеми) складаються з наявних значень символів, стислого пояснювального тексту та з’єднувальних ліній.

Нижче надані символи для використання в документації даних і наведені їх умовні зазначення (Таблиця 3.2) для використання їх в схемах алгоритмів, даних, програм, системи, взаємодії програм та тощо.

Розмір а повинен бути вибиратися з ряду 10, 15, 20 мм. Розмір а дозволяється збільшувати на число кратне 5. Розмір b дорівнює 1,5 а.

В схемах, якщо направлення лінії потоку зліва направо або зверху вниз то стрілка не ставиться, в інших випадках стрілка ставиться. В випадках, коли відображаються варіанти рішення (наприклад, так, ні), вони ставляться над лінією потоку або справа від неї.

 

Таблиця 3.2

Найменування	Позначення й розміри, мм	Функція
Пуск, зупинка		Початок, переривання, кінець обробки даних або виконання програм
Процес		Виконання операції або групи операцій, в результаті яких змінюється значення, форма подання або розташування даних
Рішення		Вибір направлення виконання алгоритму або програми в залежності від деяких змінних умов

 

Продовження табл. 3.2

Модифікація		Виконання операцій, які мають команди або групу команд, що змінюють програму
Введення – виведення		Перетворення даних в схему, яку можна використовувати для обробки (введення) або відображення результатів обробки (виведення)
Лінія потоку		Визначення послідовності зв’язків між символами
Паралельні дії		Початок або кінець двох або більше одночасно виконаних операцій
З'єднувач		Визначення зв’язку між перериваннями ліній потоку, які зв’язують символи
Найменування	Позначення й розміри, мм	Функція
Коментар		Зв’язок між елементом схеми та поясненням

 

Усі символи в схемі повинні бути пронумеровані. Порядковий номер проставляють зліва в верхній частині символу у розриві контуру (рис. 3.6).

 

 

 

Рисунок 3.6 – Приклад частини алгоритму програми

3.2.2 Загальні вимоги виконання електричних схем

Схема – це графічний конструкторський документ, на якому відображені у вигляді умовних зображень або позначень складові частини вироби та зв’язки між ними.

Схеми використовуються під час вивчення принципу дії механізмів, машин, пристроїв, апаратів, при їх налагоджені та ремонті, монтажі трубопроводів та електричних мереж, для пояснення зв’язку між окремими складових частин виробів без уточнення особливостей їх конструкцій.

Правила виконання й оформлення схем регламентують стандарти сьомої класифікаційної групи ЕСКД. Види та типи схем, загальні вимоги до їх виконання повинні відповідати ГОСТ 2.701-84 „ЕСКД. Схемы. Виды и типы. Общие требования к выполнению” [11], правила виконання усіх типів електричних схем – ГОСТ 2.701-75 „ЕСКД. Правила выполнения электрических схем” [12]. При виконанні електричних схем цифрової обчислювальної техніки керуються правилами ГОСТ 2.709-81 „ЕСКД. Правила выполнения электрических схем цифровой вычислительной техники” [13]. Позначення кіл в електросхемах виконуються за ГОСТ 2.709-72 „ЕСКД. Система обозначений цепей в электрических схемах” [14], літерно-цифрові позначення в електричних схемах – за ГОСТ 2.710-81 „ЕСКД. Обозначения буквенно-цифровые в электрических схемах” [15].

Схеми в залежності від елементів й зв’язків між ними розділяються на такі види:

- структурна схема Е1 (визначає основні функціональні частини виробів, їх значення та взаємозв’язки);

- функціональна схема Е2 (служить для роз’яснення процесів, які протікають в окремих функціональних колах виробу або у виробі в цілому);

- принципова (повна) схема Е3 (визначає повний склад елементів та зв’язків між ними та дає детальне уявлення про принципи роботи виробу);

- схема з’єднань (монтажна) Е4 (показує з’єднання складових частин виробів та визначає проводи, джгути, кабелі або трубопроводи, за допомогою яких виконуються ці з’єднання, а також місця їх з’єднань та виведення);

- схема підключення Е5 (показує зовнішні підключення виробів);

- загальна схема Е6 (визначає складові частини комплексу й з’єднання їх між собою на місці експлуатації);

- схема розміщення (визначає відносне розміщення складових частин виробу, при необхідності також джгутів, проводів, кабелів, трубопроводів);

- об’єднана схема (схема, коли на одному конструктивному документі виконуються схеми двох або кількох типів, випущених на один виріб).

3.2.3 Загальні вимоги до графічних документів інших видів

В електромонтажних кресленнях (шифр – ЕМ) елементи зображують в спрощеному вигляді без графічних дрібниць при умові збереження приблизної подібності зображення з самим елементом. Рекомендується для систем, монтаж яких повинний проводитися на стінах, що знаходяться під кутом одна до другої, відображати ці стінки так, як вони б знаходилися, якщо конструкцію умовно розрізати по ребрам та стінки сумістити в одну площину. Кожен провідник (провід, кабель, жгут, шину) повинний бути позначений.

Габаритне креслення (шифр – ГК) включає в собі контурне зображення виробу з габаритними, установочними розмірами.

Креслення загального вигляду (шифр – ВЗ) зображує загальний вигляд приладу, пристрою, робочого місця з габаритними, установочними розмірами.

Графічні документи, що носять ілюстраційний характер, виконуються як плакати без дотримань стандартів та мають шифр „Пл” з порядковим номером плакату.

Таблиці (ТБ), розрахунки (РР), інструкції (І), теоретичні креслення (ТК) та інші графічні документи оформлюються рамкою з основним надписом.

При захисті дипломного проекту на засіданні ДЕК, по узгодженню з завідувачем кафедри, допускається подавати графічні матеріали у електронному вигляді з використанням мультимедійних засобів та ін. В такому випадку графічні документи в дипломному проекті можна виконувати на папері формату А3 (420х297 мм) або А4 (210х297 мм) та подавати їх в окремій папці разом з пояснювальною запискою.

Після закінчення захисту всі графічні матеріали згортаються до формату А4 таким чином, щоб основний напис був на верхній лицевій стороні листа в його правому нижньому куті.

 

4 ПРИКЛАДИ ЗМІСТІВ ПОЯСНЮВАЛЬНИХ ЗАПИСОК ТА ГРАФІЧНИХ ДОКУМЕНТІВ

 

Дипломний проект

 

„Система комплексного захисту веб-серверу на підприємстві”

 

Зміст

 

Перелік скорочень.......................................................................................

Вступ.............................................................................................................

1 Аналіз проблем безпеки комп’ютерних мереж та огляд нормативних документів про службу захисту інформації підприємств.........................................................................................................................

1.1 Аналіз проблем безпеки комп’ютерних мереж................................

1.2 Огляд нормативних документів про службу захисту інформації підприємств................................................................................................

2 Аналіз можливих погроз та методів захисту даних в локальній мережі підприємства....................................................................................

2.1 Аналіз погроз та уразливих місць......................................................

2.1.1 Неавторизований доступ до локальної мережі........................

2.1.2 Невідповідний доступ до ресурсів мережі..............................

2.1.3 Розкриття та неавторизована модифікація даних...................

2.1.4 Розкриття та підміна трафіку мережі.......................................

2.1.5 Руйнування функцій мережі......................................................

2.2 Аналіз служб та механізмів захисту...................................................

2.2.1 Ідентифікація та аутентифікація...............................................

2.2.2 Керування доступом до ресурсів мережі.................................

2.2.3 Конфіденційність та цілісність даних та повідомлень...........

2.2.4 Контроль учасників взаємодії...................................................

2.2.5 Реєстрація та спостереження.....................................................

3 Розробка системи комплексного захисту веб-серверу на підприємстві...................................................................................................

3.1 Вибір та обґрунтування вибору програмно-апаратних засобів для створення веб-серверу..............................................................................

3.1.1 Вибір апаратної платформи для роботи веб-серверу...............

3.1.2 Вибір операційної системи для веб-серверу..............................

3.2 Розробка заходів з фізичного захисту веб-серверу та обладнання.

3.3 Розробка заходів щодо захисту програмних компонентів веб-серверу........................................................................................................

3.3.1 Установка компонентів веб-серверу..........................................

3.3.2 Настройка параметрів конфігурації Apache..............................

3.3.3 Установка прав доступу до файлів веб-серверу.......................

3.4 Розробка заходів щодо захисту веб-серверу та мережі за допомогою брандмауеру..........................................................................

3.4.1 Вимоги, що пред'являються до брандмауерів.........................

3.4.2 Вибір та установка брандмауеру...............................................

3.4.3 Розробка заходів безпеки брандмауеру....................................

4 Установка веб-серверу в локальній мережі............................................

4.1 Місце веб-серверу в локальній мережі..............................................

4.2 Варіанти розміщення веб-серверу.....................................................

5 Розробка заходів по захисту інформації..................................................

5.1 Заходи по захисту трафіка мережі за допомогою протоколу IpSec

5.2 Розробка системи спостереження та аудиту.....................................

5.3 Розробка заходів щодо захисту від комп’ютерних вірусів..............

6 Техніко-економічні розрахунки...............................................................

7 Охорона праці............................................................................................

Висновки.......................................................................................................

Перелік посилань...........................................................................................

Додаток А.......................................................................................................

Додаток Б........................................................................................................

 

Перелік графічних документів:

1) діаграма розподілу ОС серверів у домені;

2) структурна схема роботи пакетного фільтру;

3) архітектура протоколу IpSec;

4) структурна схема локальної обчислювальної мережі;

5) схема захисту веб-серверу в локальній мережі підприємства;

6) варіанти розміщення веб-серверу.

 

 

Дипломний проект

 

«Політика безпеки закриття акустичного та віброакустичного каналів в переговірній кімнаті Запорізької АЕС»

ЗМІСТ

 

Перелік скорочень........................................................................................

Вступ..............................................................................................................

1 Аналіз загальної системи безпеки ЗАЕС..................................................

1.1 Узагальнена структурна схема по організації системи безпеки ЗАЕС............................................................................................................

1.1.1 Цілі діяльності служби внутрішньої безпеки ЗАЕС.................

1.1.2 Організаційна структура СВБ.....................................................

1.1.3 Основні задачі і функції...............................................................

1.2 Перелік можливих загроз.....................................................................

1.2.1 Випадкові загрози інформації.....................................................

1.2.2 Умисні загрози..............................................................................

1.2.3 Основні ненавмисні штучні загрози...........................................

1.2.4 Основні навмисні штучні загрози...............................................

1.3 Класифікація можливих каналів просочування інформації.............

1.4 Питання про необхідність розробки організаційно-технічних заходів щодо закриття акустичного і віброакустичного каналу..........................................................................................................

2 Аналіз виділеного приміщення і загроз витоку мовної інформації.......................................................................................................

2.1 Аналіз виділеного приміщення...........................................................

2.1.1 Просторова і структурна моделі кімнати..................................

2.1.2 Інформація, циркулююча в приміщенні при проведенні нарад......................................................................................................

2.2 Аналіз потенційних загроз і каналів просочування інформації.......

2.2.1 Акустичний канал просочування інформації...........................

2.2.2 Загрози безпеки інформації і канали витоку при проведенні нарад......................................................................................................

3 Розробка організаційно – технічних заходів............................................

3.1 Організаційні заходи при проведенні нарад......................................

3.2 Технічні заходи по захисту акустичної інформації в кімнаті для нарад............................................................................................................

4 Упровадження технічних заходів захисту...............................................

4.1 Заходи щодо звукоізоляції переговорної кімнати.............................

4.2 Виявлення електронних засобів розвідки..........................................

4.3 Установка системи акустичного і віброакустичного захисту «Барон»........................................................................................................

4.3.1 Установка вібровипромінювачів................................................

4.3.2 Установка акустичних випромінювачів....................................

4.4 Оцінка ефективності системи..............................................................

5 Охорона праці.............................................................................................

5.1 Аналіз потенційних небезпек..............................................................

5.2 Заходи щодо техніки безпеки..............................................................

5.3 Заходи щодо виробничої санітарії і гігієни праці.............................

5.4 Заходи щодо пожежної безпеки..........................................................

5.5 Заходи щодо забезпечення безпеки в умовах надзвичайних ситуацій.......................................................................................................

6 Організаційно – економічна частина........................................................

6.1 Розрахунок одноразових витрат на створення системи акустичного і віброакустичного захисту.................................................

6.2 Планування робіт із створення системи акустичного і віброакустичного захисту..........................................................................

6.3 Визначення витрат на розробку проекту............................................

6.3.1 Розрахунок основної заробітної платні.....................................

6.3.2 Розрахунок додаткової заробітної платні..................................

6.3.3 Відрахування на соціальне страхування і до інших фондів....

6.3.4 Визначення витрат на матеріали................................................

6.3.5 Розрахунок витрат на зміст і експлуатацію устаткування......

6.3.6 Накладні витрати.........................................................................

6.4 Розрахунок капітальних витрат на придбання комплексу технічних засобів........................................................................................

6.5 Оцінка ефективності розробки і упровадження проекту САВЗ......

Висновки........................................................................................................

Перелік посилань...........................................................................................

Додаток А.......................................................................................................

Додаток Б........................................................................................................

Література

1. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах. Наказ Міністерства освіти України від 2 червня 1993 р. № 161. // Законодавчі та нормативні акти про освіту в Україні. Т4. –К., 1999. – с. 95-111.

2. Рекомендації про порядок створення, організацію і роботу державної екзаменаційної (кваліфікаційної) комісії у вищих навчальних закладах України, від 29 грудня 1993р. № 83-5/1259. – К., 1993.– 15c.

3. Документація. Звіти в сфері науки та техніки. Структура і правила оформлення. ДСТУ 3008-95: Вид.офіц. – К., 1995. – 38 с. –(Держ. стандарти України)

4. Довідник здобувача наукового ступеня: Збірник нормативних документів та інформаційних матеріалів з питань атестації наукових кадрів вищої кваліфікації / За ред. Р.В. Бойка. – 2-е вид., виправлене і допов. – К.: Редакція „Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України”, 2000. – 63 с.

5. Стандарт підприємства. Пояснювальна записка до курсових і дипломних проектів. Вимоги і правила оформлення. СТП 15-96. –Запоріжжя: ЗДТУ, 1996. – 36 с.

6. Единая система программной документации. Схемы алгоритмов, программ, данных и систем. ГОСТ 19.701-90:Изд.офиц. – М.: Изд-во стандартов. – 26 с.– (Гос. стандарты Союза ССР)

7. Единая система программной документации. Схемы алгоритмов и программ. Правила выполнения. ГОСТ 19.002-80: Изд.офиц. – М.: Изд-во стандартов. – 9 с. – (Гос. стандарты Союза ССР)

8. Единая система программной документации. Схемы алгоритмов и программ. Обозначения условные графические. ГОСТ 19.003-80: Изд.офиц. – М.: Изд-во стандартов. – 12 с.– (Гос. стандарты Союза ССР)

9. Усатенко С.Т. Выполнение электрических схем по ЕСКД: Справочник/ С.Т.Усатенко, Т.К.Каченюк, М.В.Терехова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во стандартов, 1992. – 316 с.

10. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. ГОСТ 7.1-84. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления. – М.: Изд-во стандартов. – 43 с.– (Гос. стандарты Союза ССР)

11. Единая система конструкторской документации. Схемы. Виды и типы. Общие требования к выполнению. ГОСТ 2.701-84: Изд.офиц. – М.: Изд-во стандартов. – 16 с.– (Гос. стандарты Союза ССР)

12. Единая система конструкторской документации. Правила выполнения электрических схем. ГОСТ 2.702-75: Изд.офиц. – М.: Изд-во стандартов. – 33 с. – (Гос. стандарты Союза ССР)

13. Единая система конструкторской документации. Правила выполнения электрических схем цифровой вычислительной техники. ГОСТ 2.708-81: Изд.офиц. – М.: Изд-во стандартов. – 16 с.– (Гос. стандарты Союза ССР)

14. Единая система конструкторской документации. Обозначения условные проводов и контекстных соединений электрических элементов, оборудования и участков цепей в электрических схемах. ГОСТ 2.709-89: Изд.офиц. – М.: Изд-во стандартов. – 10 с. – (Гос. стандарты Союза ССР)

15. Единая система конструкторской документации. Обозначения буквенно-цифровые в электрических схемах. ГОСТ 2.710-81: Изд.офиц. – М.: Изд-во стандартов. – 14 с. – (Гос. стандарты Союза ССР)

16. Перелік та зміст ГОСТів. Доступний з: http://freegost.spb.ru

Додаток А

 

Міністерство освіти і науки України

Запорізький національний технічний університет

До захисту допущений

Зав.кафедри ЗІ

_________ проф. Л.М.Карпуков

“_____” _____________ 2008 р.

 

 

Пояснювальна записка

До дипломного проекту на тему: