Антропосоціогенез, його комплексний характер. Основні концепції антропосоціогенезу

Основні концепції антропосоціогенезу

Антропосоціогенез – процес історико-еволюційного формування фізичного типу людини, первинного розвитку його трудової діяльності, розмови і його соціальне становлення. Можна виділити декілька концепцій антропосоціогенезу: креаціоністська, трудова, ігрова, психосоматична, семіотична тощо.

Найбільш ранні підходи пов’язані з різними міфологічними концепціями дивовижного народження людини з землі, води, повітря або космосу.

На зміну міфологічному світогляду приходить релігійне, у рамках якого була заснована креаціоністська (від лат. сreatio – творіння) модель походження світу і людини – створення людини Богом. Людина створена за образом і подобою Бога і по його всесильній волі. Людина, єдина, хто має безсмертну душу і вільну волю.

Відповідно до еволюційної теорії Дарвіна («Походження людини і статевий відбір») вважається, що людина пішла від мавпи. Вважається, що 3-3,5 млн. років назад виникли перші гуманоїдні істоти, що стали проміжною ланкою між мавпою і людиною. Антропологи заклопотані пошуками «бракуючої ланки» у біологічній еволюції від мавпоподібного предка людини до Homo sapiens.

У 19 ст. отримала поширення трудова теорія Енгельса («Роль праці у процесі перетворення мавпи на людину»), яка доповнює еволюційну теорію: праця, що розпочинається з виготовлення знарядь праці, створила людину. У результаті глобальної зміни клімату і похолодання предки людини вимушені були спуститися з дерев і забезпечити собі умови виживання. У ході діяльності рука стає гнучкішою і вільнішою, появи. прямоходження, збільшується об’єм головного мозку, і в результаті виникає членороздільна мова. Праця стала не лише біологічною основою антропогенезу, але і джерелом соціальності і культури людини, сприяла регулюванню шлюбних стосунків, переходу від первісного стада до суспільства, появлення моральності.

Існують альтернативні трудовій концепції підходи, що зв’язують походження людини з виникненням культури, оскільки вона формує людський розум і тіло.

Ігрова концепція («Людина граюча» Й. Хейзінги) – людині, щоб влаштуватися у соціальному суспільстві, необхідно осягнути його закони і принципи, часто це спостерігається при грі (у дітей, а також у дорослих). Гра – основа походження релігії, мистецтва, права, філософії, форма творчої діяльності людини. Вона породжує культуру.

Згідно психосоматичної моделі (Фрейд), виникнення людини обумовлене появою культу, фундаментальні підстави якого – тотем і табу.

Семіотична модель розглядає культуру як особливу знаково-символічну реальність, серцевиною якої є мова. Людина стає суб’єктом тієї або іншої культури, лише опанувавши її мову. Мова визначає межі, властивості дійсності і самої людини. Мова – творець культури і людини, а не тільки засіб спілкування.

Космогенетична концепція – на Землю були занесені люди інопланетними цивілізаціями, можливо для певного досвіду або ще з якогось приводу.

Бісоціальність людини

Природа людини біосоціальна. Людину можна включити відразу у двох світи – у світі суспільства і у світі органічної природи. Арістотель називав людину «політичною твариною», підкреслюючи тим самим наявність у людині двох начал: тваринного (біологічного) і політичного (соціального). Людина – частина природи. З цієї точки зору люди належать до вищих ссавців, утворюючи особливий вид Homo sapiens, а, отже, людина виявляється істотою біологічною. Біологічну природу людини визначає сукупність видових ознак, які забезпечують основні життєві процеси: саморегуляцію, адаптацію, продовження роду. Біологічно обумовлена тривалість дитинства, зрілого віку і старості людини; засвоєння їжі, освоєння мови у ранньому віці, поява вторинних статевих ознак і тому подібне. Біологічно кожен з людських індивідів, що коли-небудь жили або живуть нині, є унікальним, єдиним, бо неповторюваний набір генів, що отримуються їм від батьків.

Соціальне у людині – гарматно-виробнича діяльність, мова, мислення, суспільна і політична діяльність. Маркс, підкреслював, що визначальним в людині є соціальне. Людина і суспільство нерозривні: тільки в суспільстві, у рамках конкретних соціальних утворень, він реалізується як людина. Свідомість і мислення людини виникають як громадський продукт і, отже, виявляються вторинними по відношенню до його громадського буття.

Біологічне і соціальне мають бути в єдності. Без біологічних передумов неможливо представити поява людини, а без соціального не можна представити становлення людини.