Використання методу проекту на уроках історії як засобу формування ключових компетентностей учнів у навчально-виховному процесі

Одним із найважливіших завдань освіти є виховання нового громадянина, національно свідомої, соціально активної, професійно компетентної особистості. На цьому наголошується в нормативних документах. Із погляду на це дуже важливо, щоб підростаюче покоління було орієнтоване на соціалізацію.
Натомість ми бачимо, що останнім часом інтерес школяра до школи стрімко падає, і кожен наступний рік несе істотнезменшення цього інтересу. У чому ж причини? Можливо через корумпованість у вищій освіті? Можливо, життя за стінами школи більш цікаве? Можливо, школа стала менш цікавою, або вчителі не так цікаво викладають свої предмети? Або діти перевантажені шкільною програмою при постійному зменшенні кількості годин? На мою думку, все це є, і можна додати ще сотню причин.
У вихованні дітей потрібна постійна взаємодія батьків, вчителів і суспільства. Натомість: більшість батьків зайняті зароблянням грошей, про суспільство годі й говорити! Тому долати проблеми підлітків мусять, як правило, вчителі. Виникає так зване "примусове шкільне опікунство”.
Школа регулює поведінку шляхом виховання. Школа постійно контролює, накладає обмеження на стиль одягу й зачісок, макіяжу. І в кого перетворюється вчитель за таких обставин?
Як тільки дітей ми починаємо заганяти у визначені межі й нав’язувати їм жорсткі правила, вони зразу ж починають протестувати. Діти взагалі схильні протистояти контролю, а в школі – особливо.
Ми звикли дивитися на проблеми з точки зору поведінки: яку ситуацію ми б не обговорювали, головним завжди є "хто і як себе поводить”. При цьому ми випускаємо дещо дуже важливе. Правильно було б розглядати проблеми з точки зору інтересу дітей…
Метод проектів дає можливість використовувати інтереси й захоплення учнів: комп’ютером, літературою, музикою, образотворчим мистецтвом та ін.
Робота над проектами дає можливість учителю пізнати дітей, а в дітей з’являється можливість більше пізнати вчителя.
Метод проектів дає можливість учням самостійно пройти всі етапи дослідження обраної теми, формує навички пошукової, аналітичної, творчої діяльності. І це дуже важливо, адже, як показала практика, старшокласники і студенти так рано перестають думати, самостійно розмірковувати в основному через те, що їм простіше запитати когось, хто знає, ніж шукати відповідь самим і думати над нею.
За такого способу навчання забезпечується комфортне психологічне самопочуття тих, хто навчає, й тих, хто навчається, різке зниження конфліктних ситуацій на уроках. Створюються сприятливі передумови для підвищення рівня загальнокультурної підготовки школярів, розвитку їхнього творчого потенціалу. Психологічно грамотно організований процес навчання забезпечує можливість формування іншого типу особистості: людини обізнаної, комунікабельної, здатної до саморозвитку.
При використанні методу проекту виникає ситуація, коли для вчителя велику цінність становить не сам результат (хоча й він важливий), а ставлення учня до матеріалу, бажання не тільки вивчити його, довідатись щось нове, але й здатність реалізувати себе в пізнавальній діяльності, досягти бажаного.
Використання методу проекту має забезпечити необхідний рівень компетентності особистості для життєвого самовизначення. Завдання перед учителем полягає в необхідності змінити умови навчання так, щоб більшість учнів училися на рівні пізнавальних інтересів, що зростають.
Актуальність досвіду полягає в реалізації основних завдань сучасної освіти – виховання покоління, яке соціально-орієнтоване. А тому й необхідно розвивати і впроваджувати метод проекту, основними ознаками якого можна вважати формування важливих для життя в суспільстві компетенцій, у першу чергу соціальної, яка включає:

 

• мовну, комунікативну компетентності;
• інформаційну компетентність (учні вчаться шукати, аналізувати, структурувати інформацію, формувати власну точку зору);
• критичне мислення, здатність розв’язувати проблеми, працювати індивідуально, у групах, у колективі, бажати та вміти навчатися протягом життя;
• ступінь підготовки учнів до життя в суспільстві, формування громадянської активності, усвідомлення національних та загальнолюдських цінностей, уміння визначати своє місце в суспільстві;
• формування соціально-трудових навичок (вони формуються під час виготовлення плакатів, буклетів, публікацій, кліпів, реклами тощо);
• формування ціннісних орієнтацій: вчаться керувати емоціями, свідомо приймати рішення, формують світогляд, усвідомлюють особисту роль.

Перспективність досвіду полягає у створенні умов, за яких учні адаптуються до нових способів навчання, вчаться самостійно здобувати знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, критично мислять, вчаться розв’язувати будь-які проблеми, пов’язані з використанням різноманітних форм роботи (індивідуальної, парної, групової) і засобів навчання, а також інтегрувати знання і уміння з різних галузей знань.
Метод проекту допомагає кардинально змінити відносини між вчителем і учнем у навчальному процесі таким чином, щоб мала місце ситуація, за якої учень вчиться сам, а вчитель здійснює всебічне керування його навчанням, тобто мотивує, організовує, координує, консультує.
Технологія дає можливість широко застосовувати міжпредметні зв’язки, що дуже важливо.
Першими проектами були проекти Intel@ – "Історико-географічні райони України” та "Запоріжжя – рідне місто”. Ці проекти створювалися, переважно, на базі шкільного комп’ютерного класу. На той час комп’ютерний клас було обладнано комп’ютерами з дуже низькими характеристиками, які не дозволяли встановити сучасне програмне забезпечення (оперативна пам’ять – 16 Мб, пам’ять на жорсткому диску – 1,5 Гб). Працювати було дуже важко, але цікаво. Велике значення мала тісна співпраця з учителем інформатики Т.Д. Веретенніковою та вчителем географії Л.П. Пиріг.
Робота над зазначеними проектами зацікавила і дітей, і нас – учителів, крім того, підштовхнула до пошуку й вивчення інших видів проектів, які б не були пов’язані з комп’ютерними технологіями.
Сьогодні комп’ютерний клас укомплектовано сучасною технікою, що дає можливість широко використовувати можливості комп’ютера і, найголовніше, – зацікавленість і творчі можливості дітей. Але щоб учителі могли повністю реалізувати свій і дитячий творчий потенціал, бажано забезпечити сучасними комп’ютерами предметні класні кімнати.

Метод проекту має один великий недолік. Робота над проектами потребує великих витрат навчального та додаткового часу. Більшість наших проектів було розроблено після уроків, тоді ж відбувається презентація й захист проектів.

Але робота була того варта. Перелічу лише частину результатів роботи:

 

1. Учителем історії й інформатики визначено алгоритм роботи над проектами з використанням ІКТ, який постійно використовується.

2. Розроблено та реалізовано:

o Інформаційно-творчі проекти в 9 класі за темами: "Культура зарубіжних країн наприкінці ХVIIІ – першої половини ХІХ ст.”, "Культура зарубіжних країн другої половини ХІХ — початку ХХ ст.”.

o Проекти "Голодомор – геноцид українського народу” (10 клас) та "Голодомор в історії та українській літературі” (11 клас) об’єднали в собі ряд проектів (за досвідом вчителя-методиста із Торонто В. Курилів): "Папка ­­­­­­­­­­­­­­­ (практично орієнтовані проекти).

o Творчі проекти: вірші дітей (6–11 клас), сценарії свят "Ніхто не забутий, ніщо не забуто!” (10 клас), "Ім’я моєї мами” (5 клас).

3. Підготовлено переможців обласного конкурсу "Колосок пам’яті”, присвяченого 75 роковинам Голодомору 1932–1933 рр.

4. Участь і перемога в обласному конкурсі педагогічної майстерності вчителів, які викладають курс "Історія рідного краю”, присвяченого 70-й річниці утворення Запорізької області: номінація "Розробка уроку” – ІІІ місце (урок в 11 класі "Соціальне становище і суспільно-політичне життя запоріжців”), номінація "Навчальні і дослідницькі проекти” – І місце (проект Intel@ "Запоріжжя – рідне місто”).

5. Випускники 2009 р. (учні 11-а класу, які три роки активно працювали над різноманітними проектами) успішно склали тести ЗНО. Із вісімнадцяти учнів філологічного класу троє стали студентами історичного факультету ЗНУ.

Щоб показати, як можна використовувати різні проекти, наведу план-конспект уроку.

 

Тема: ГОЛОДОМОР 1932–1933 РОКІВ В УКРАЇНІ

Навчальна мета:	з’ясувати передумови, причини, масштаби і трагічні наслідки Голодомору 1932–1933 рр.; допомогти учням усвідомити трагедію народу, трагедію окремої людини того часу;
Розвиваюча мета:	розвивати в учнів уміння сумлінно і кваліфіковано аналізувати історичні факти, систематизувати матеріал, виділяти головне, дискутувати, працювати з додатковою літературою, пам’ятками; формувати і вдосконалювати навички роботи зі статистичним матеріалом як джерелом історичних знань, критично оцінювати історичні факти та діяльність осіб, навчити робити висновки на основі альтернативних поглядів на проблеми, на основі історичних фактів аргументовано відстоювати власні погляди, працювати з доступними джерелами.
Виховна мета:	виховувати повагу до національної історії, толерантне ставлення до протилежної думки, здійснювати патріотичне виховання.
Методична мета:	продемонструвати впровадження в практику нетрадиційних уроків історії.
Тип уроку:	засвоєння нових знань.
Форма уроку:	нестандартний, захист проекту.
Основні поняття:	голодомор, розселянювання, "чорні дошки”, натуральні штрафи, політвідділи МТС, колгоспний лад.
Основні дати:	7 серпня 1932 р. – постанова ВЦВК і РНК СРСР "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення громадської (соціалістичної) власності”; 20 жовтня 1932 р. Запровадження урядом УСРР "натуральних штрафів” за невиконання плану хлібозаготівель; 1932–1933 рр. – Голодомор; грудень 1932 р. – постанова РНК УСРР і ЦК КП(б)У про занесення на "чорну дошку” сіл, які "саботують хлібозаготівлю”; січень 1933 р. – встановлення фіксованої поставки зерна державі колгоспами та одноосібниками.
Обладнання:	магнітофон, телевізор, DVD-програвач, фрагменти фільму "Час правди 1933 р.”.

 

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів:

• Який голод ви вже вивчали в курсі історії України?
• Що призвело до голоду 1921–1922 рр.?

III. Вступне слово вчителя.

IV. Історія українського народу знала чимало трагічних подій, але те, що сталося в Україні в 1932–1933 рр., не має аналогів в історії цивілізованого людства. Без війни, без епідемії, без стихійного лиха загинули мільйони ні в чому не винних людей.
Ще донедавна навіть згадувати ці події було небезпечно. Державна влада намагалася знищити пам’ять про ті страшні роки. Події пояснювалися згідно з офіційною версією колективізації.
Але пам’ять про те, що було насправді, жила і живе в народі.
Група ваших однокласників отримала завдання: використовуючи різні джерела, дослідити цю трагедію, з’ясувати передумови, причини, масштаби, трагічні наслідки Голодомору 1932–1933 рр.; розглянути питання про дослідження й визнання Голодомору в Україні та за кордоном.

V. Вони підготували проект "Голодомор 1932–1933 рр. – геноцид Українського народу”.

IV. Вивчення нового матеріалу.

VI. Проходить у вигляді захисту проекту.

VII. Група учнів отримала випереджальне завдання – підготувати проект "Голодомор 1932–1933 рр.”

VIII. З цією метою перед ними було поставлено такі завдання:

1. Підготувати дослідницько-інформаційний проект із заданої теми.

2. Зібрати інформацію, обробити дані. Визначити форму представлення результатів. Розподілити обов’язки кожного члена групи.

Учням заздалегідь було запропоновано дати відповідь на проблемне питання:
Чому голод 1932–1933 рр. називають Голодомором, геноцидом українського народу?

Хто причетний до вирішення проблеми:

• Історики.
• Юристи.
• Журналісти.
• Статистики.
• Літературознавці.

Орієнтовні завдання:

Статистики:
Підготуйте статистичні дані, які дадуть відповіді на запи-тання:

• В які роки (період 30–40-і рр.) було найменше зібрано зерна?
• Порівняйте виробництво зерна в 1944 і 1945 рр. та в 1932 і 1933 рр.
• Чи був голод під час Великої Вітчизняної війни?
• Яка кількість людей, що загинули від голоду в 1932-1933 рр.?

Історики:
Схарактеризуйте політику радянського керівництва щодо України наприкінці 20-х – початку 30-х рр.

• Визначте причини Голодомору 1932–1933 рр.
• Яким було ставлення радянського керівництва до ситуації, яка склалась на селі в 1932–1933 рр.
• "Закон про п’ять колосків”.
• Діяльність комісії Молотова в Україні.
• Запровадження урядом УСРР "натуральних штрафів”.
• Постанова РНК УСРР і ЦК КП(б)У про занесення на "чорну дошку” сіл, які саботують хлібозаготівлю.
• Схарактеризуйте становище селян.
• Наслідки Голодомору в Україні.
• Діяльність та висновки комісій, які досліджували Голодомор.

Юристи:
Який статус мала УСРР у складі СРСР.

• Визнання Голодомору 1932–1933 рр. в Україні геноцидом українського народу.

Журналісти:
Зробіть аналіз публікацій за останні роки, в яких піднято питання про Голодомор 1932–1933 рр. (використати метод проекту "Папка з газетними статтями”).

• Як реагували країни Заходу на трагічні події 1932–1933 рр.? Як ці події було відображено в іноземній пресі?
• Узяти інтерв’ю в очевидця подій і написати статтю до га-зети (використати метод проекту "Інтерв’ю з очевидцем”).

Літературознавці:
Проаналізувати історичні романи (використати метод проекту "Опис історичного роману”):

• В. Барка "Жовтий князь”,
• У. Самчук "Марія”.
• Підібрати уривки літературних творів, які характеризують ситуацію, яка склалась в роки Голодомору 1932–1933 рр.

Випереджальні завдання:

• Дослідити документи (хрестоматія новітньої історії України та ін.).
• Підібрати фотоматеріали та проаналізувати їх (за схемою).
• Підібрати відеоматеріали.
• Підібрати музику, яка б відповідала змісту уроку.
• Конструювання підсумкового проекту.

V. Підсумки уроку.
Сьогодні ви проаналізували трагічну сторінку історії українського народу, з’ясували передумови, причини, масштаби і трагічні наслідки Голодомору 1932–1933 рр. Зробили спробу з’ясувати міру вини тодішнього керівництва країни.

Цього вимагає правда історії, вимагає наш час. Адже тільки з урахуванням уроків минулого ми можемо йти в майбутнє.

Правда про голод потрібна не лише тим, хто пережив його, а й вам, молодому поколінню, бо ви творите і творитимете історію для наших нащадків, а це – пам’ять народу.
Забути не можна, щоб не допустити повторення цієї страшної трагедії.

VI. Домашнє завдання.