Теоретичні основи соціальної роботи 31

Принцип державного підходу до завдань що реалізуються в соц­іальній і соціально-педагогічній діяльності підкреслює активну роль держави в постановці пріоритетних завдань та організації соціального виховання.

Принцип зв'язку змісту і форми діяльності фахівця соціальної сфери з конкретними умовами життєдіяльності особистості чи соц­іальної групи має на меті адресну організацію допомоги та підтримки, обумовлену соціально-економічними, соціально-иолітичними та соціаль­но-культурними умовами макро та мікросередовища об'єкта соціально-педагогічпої діяльності.

Психолого — педагогічні принципи підкреслюють пріоритети особи­стості в соціальній і соціально — педагогічній діяльності. Одним з про­відних в цій групі є принцип сприяння самореалізації дітей та молоді у всіх сферах їх життєдіяльності. Він забезпечує здійснення соціаль­ного впливу як створення умов для саморозвитку особистості в трьох автономних і в той же час взаємопов'язаних сферах: освіті, організації соціального досвіду через участь особистості в діяльності позашкільних закладів громадських організацій формованих та неформальних групах; індивідуальній допомозі людині будь-якого віку.

Принципи диференційованого та індивідуального підходу до об'єктів соціальної та соціально — педагогічної діяльності базується на відповід­них принципах класичної педагогіки. Його сутність полягає в тому, що життєві проблеми, потреби клієнта потрібно віддефіренціювувати до певної групи подібних явищ. Проте здійснення соціально-технологічних проце­дур відбувається з урахуванням індивідуальних характеристик особис­тості, бо, як зазначив свого часу К.Д. Ушинський, необхідно щоб кожен прагнув пізнати людину, якою вона є в дійсності, з усіма ЇЇ буденними, дрібними нуждами і з усіма Її великими духовними вимогами. Саме вихо­вателю слід знати все про людину в ЇЇ родині, у суспільстві, серед наро­ду, серед людства і наодинці зі своєю совістю.

Принцип цілеспрямованості полягає в тому, що фахівець повинен цілеспрямовано досягати професійної мети, впливаючи па свідомість, почуття, волю, вчинки людей. Не можна залишати вирішення проблеми на півдорозі, не довівши справу до кіпця, оскільки в такому випадку межа соціальної роботи не може бути реалізована повністю.

З попереднім тісно пов'язаний принцип системності. Соціальна і соціально-педагогічна діяльність завжди виступає як певний планомірний процес, що вимагає єдності форм, засобів, прийомів вирішення різних

32 Соціальна робота

професійних завдань. Ефективність цієї роботи забезпечується послідов­ністю та варіативністю технологій, які мають бути тісно пов'язані між собою. Цей принцип заперечує епізодичність, фрагментарність, хаотичність під час роботи щодо вирішення індивідуально — групових та суспільних проблем.

Ефективність соціальної роботи значною мірою обумовлена особливос­тями реалізації організаційних принципів. Серед цієї групи варто відзначи­ти такі: принцип компетентності кадрів, перш за все, підкреслює обов'яз­ковість професійної підготовки спеціалістів. Це забезпечують знання психо­логії, соціальної педагогіки, соціології, менеджменту та інших дисциплін, що виступають підґрунтям фахової обізнаності спеціаліста. Ці знання доз­воляють правильно діяти в конкретній ситуації, обираючи відповідні опти­мальні технології. На практиці цей принцип диктує систематичне навчання та перепідготовку кадрів у всіх лапках соціальної сфери.

Принцип інтеграції забезпечує координацію діяльності державних, громадських та інших організацій стосовно вирішення соціально — педа­гогічних проблем. Він спрямований на їх комплексне розв'язання, перед­бачаючи залучення ресурсів всіх перерахованих результатів на досягнен­ня позитивних результатів. Так, наприклад, проблеми дітей — інвалідів вирішуються органами охорони здоров'я, соціальними службами для мо­лоді, освітніми закладами та ін. Максимального ефекту така робота може набувати за умови скоординованості планів реабілітації дітей — інвалідів, що дасть змогу уникнути дубляжу окремих заходів і виявити ті завдан­ня, які потребують подальшого рішення.

З розглянутим вище тісно пов'язаний принцип контролю та пере­вірки виконання. Він забезпечує реалізацію гарантованих державою за­ходів щодо соціального захисту різних груп населення. Реалізація цього принципу вимагає контролю, його регулярності, об'єктивності, форму­вання практичних рекомендацій по усуненню недоліків.

Якщо вести мову про соціально — педагогічну діяльність, то ба­зується також на принципах, реалізація яких забезпечує її функціону­вання як особливого виду педагогічної роботи. Це група специфічних принципів, що оформилася в результаті аналізу особливостей суспіль­но — педагогічної практики як якісно відмінної від суміжних видів: виховної діяльності, громадсько — суспільної роботи тощо.

Специфічні принципи в першу чергу визначають основні вимоги щодо надання соціальних послуг різним об'єктам соціально — педагогічної діяльності.

Теоретичні основи соціальної роботи 33

Принцип гуманізму є стрижневим у всій соціально — педагогічній діяльності. Його витоки можна простежити ще в благодійних діяннях князів Київської Русі після введення християнства. Вчення церкви про людинолюбство, духовність, доброчинне ставлення до нужденних, бла­годійність через спеціальний податок і милостиню стали наріжним каме­нем гуманістичної спрямованості соціальної допомоги та підтримки лю­дини. Сьогодні принцип гуманізму передбачає визнання людини найви­щою цінністю. Він має на меті здійснення соціально — педагогічної діяльності на засадах альтруїзму, емпатії, людяності, прийняття особис­тості клієнта з усім його позитивом та негативом.

Принцип незалежності означає, що об'єктами соціально-педагогіч­ної діяльності є всі, хто потребує допомоги та підтримки, виключаючи, дискримінацію за їх ідеологічними, політичними, релігійними, національ­ними, віковими особливостями.

Принцип клієнтоцентризму визнає пріоритет прав клієнта в усіх випадках, крім тих, в яких це суперечить правам та інтересам інших людей. В межах цього принципу слід розглядати суверенність та авто­номність клієнта таким чином, що він має право приймати чи не приймати допомогу соціального педагога, обирати певний вид допомоги чи один з варіантів плану вирішення проблеми, запропонованих йому спеціалістом. Діяльність соціального педагога з клієнтом спрямована в першу чергу на захист інтересів та залучення всіх можливих компонентів соціально-пе­дагогічних технологій для подолання певних труднощів останнього.

Принцип опори на потенційні можливості людини підкреслює актив­ну роль клієнта у вирішенні власних проблем. Очевидно, що в даному випадку мова йде про осіб, що є дієздатними з точки зору їх інтелекту­альних, психічних та фізичних ресурсів. Головним завданням діяльності спеціаліста якраз і є те, що необхідно навчити особистість самостійно знаходити вихід із складних життєвих ситуацій та приймати адекватне рішення.

Принцип конфіденційності означає, що в процесі професійної діяль­ності спеціалісту стає відомо різноманітна інформація, довірена йому клієнтом. Це можуть бути відомості про хворобу, негативні звички, пси­хічний стан, сімейні проблеми, окремі прояви девіантної поведінки тощо, її розголошення близьким, колегам, іншим особам можливе лише зі зго­ди останнього. Ця інформація може бути використана спеціалістом педа­гогом з професійною метою в інтересах клієнта. Проте в окремих випад­ках, коли в ній є повідомлення про загрозу життю та здоров'ю інших

34 Соціальна робота

людей, особливо дітей, соціальний педагог може інформувати представ­ників окремих державних органів.

Принцип толерантності полягає в тому, що соціальний працівник чи соціальний педагог працює з різними групами клієнтів, в тому числі з особами, яким він з різних об'єктивних та суб'єктивних причин не сим­патизує. Проте йому необхідно бути коректним і терплячим по відношен­ню до їх поведінки, особливостей спілкування, ціннісних орієнтацій. Ніхто не може осуджувати життєдіяльність іншої людини до тих нір, доки вона не буде нести загрозу для оточуючих. Тому спеціаліст має працювати з усіма тими, хто потребує і звертається за допомогою, не сортуючи їх на "добрих-поганих", "зручних-незручпих ", "податливих-безнадійних".

Принцип максимізації соціальних ресурсів виходить з того, що кож­на держава виділяє певну кількість коштів на реалізацію соціальної пол­ітики. Завдання соціальних інститутів та їх працівників полягає в тому, щоб оптимально використати ці ресурси на ефективне вирішення соціаль­них проблем. Поряд з цим необхідно докладати зусиль на залучення додаткових коштів від неурядових, громадських, благодійних, виробни­чих організацій з метою вдосконалення та урізноманітнення різних видів соціального обслуговування дітей та молоді.

Дотримання розглянутих принципів є однією з базових умов профес­іоналізму в практичній роботі спеціаліста соціальної сфери.

Література

1. Мигович 1.1. Соціальна робота / Вступ до спеціальності. — Уж­город, 1997.

2. Сидоров В.М. Введення социальную роботу. Аннотация категори-ального аппарата социальпой работьі. — Донецк, 1997.

3. Теория социальпой работьі: Учебник / Под ред. Е.И. Холосто-вой. - М., 1998.

Питання для самоперевірки

1. Як можна охарактеризувати принципи: як норму, закономірність чи методологічну основу?

2. Як, на Вашу думку, впливає знання суті принципів на характер роботи спеціаліста?

3. Виявити "ядро" кожного із принципів.

Теоретичні основи соціальної роботи 35

ГЛАВА 2.