Розрахунок ВВП по витратам

Згідно другого методу розрахунку ВВП (по витратам) він включає следуючі статті:

1.Кінцеві споживчі витрати домашніх господарств. Це товари повсякденного попита, предмети споживання тривалого користування, витрати на споживчі послуги та ін.

2.Кінцеви витрати органів державного управління (державних установ). Це витрати державних і муніціпальних органоі управління на купівлю економичних ресурсів і виробленої продукції для потреб держави, що відбивається сумою витрат на виплату заробітньої платні державним і мунініпальним службовцям (робітникам так званої бюджетної сфери), на закупку для державних потреб товарів та послуг.

3.Кінцеві витрати некомерційних організацій, обслуговуючих домашні господарства. Це витрати профспілок, політичних партій і релігіозних організацій, суспільних об`єднань на послуги суспільству цілком і окремим домашнім господарствам.

4.Валове нагромадження основного капіталу (валові капіталовкладення), яке состоит із так названих чистих капіталовкладень, тобто фінансуємих не за рахунок амортизаційних відрахувань, і амортизаційних відрахувань (вони також ідуть на фінансування капіталовкладень).

5.Зміни в запасах матеріальних зворотніх засобів, які, як і валове нагромадження основного капіталу, становлять частину усього валового нагромадження.

6.Чистий експорт товарів та послуг, розраховуваємий во внутрішніх цінах.

Розрахунок ВВП по доходам

Розрахунок ВВП по доходам відображає перввісні, тоб то ще не перерозподілені, доходи домашніх господарств, підприємств і державних установ. Ці доходи можна розподілити на оплату праці (заробітню платню найманих робітників, доходи самостійних робітників, доходи від індивідуальних і сімейних товариств і кооперативів), валовий прибуток (ренту, позичний і банковський відсоток, підприємницький прибуток, амортизаційні відрахування, різноманитні види змішаного доходу), а також чисті податки.

Чого не охоплює ВВП?

След відзначити, що, не дивлячись на те, що ВВП розраховувається з охоплен-ням обох сфер: матеріального и нематеріального виробництва, в цей показник не потрапляють багато які операції и послуги, які важко або неможливо урахувати:

- праця домогосподарок у своєму домашньому господарстві;

- праця ученых «на себе», не утілюванні у вигляді готової продукції: книжок, примірників и т.д.;

- бартерний обмін;

- доходи тіньового бизнесу;

- оплата у вигляді чаювих и т.п.

При усіх методах підрахунку ВВП до нього не включаються так названі невиробничі угоди, зокрема трансфертні платіжи. Обсяг цих платежів, як правило, достатньо велик, но вони являють собою просто перерозподіл створеного ВВП.

До числа трансфертних платежів відносяться:

- державні трансфертні платежі (выплати по соціальному страхуванню, допомоги на безробіття, стипендії, пенсії, виплати відсотків по державному боргу и т.п.);

- приватні трансфертні платіжи (разовые виплати з приватних фондів, стипендії приватніх осіб і організації и т.п.).

Не включаються в состав ВВП і чисто финансові операції (наприклад, купівля-продаж цінних паперів), так як вони не збільшують поточне виробництво.

Чистий національний продукт

Як вимірник валового річного обсягу виробництва ВВП має одну важливу ваду: він збільшує обсяг виробництва на вартість річних амортизаційних відрахувань і на суму непрямих податків.

Нас цікавить перед усього величина, яку виробництво реально додало до добробуту суспільства, а суми амортизаційних відрахувань, накопичуваних у спеціальних фондах, добробуту не збільшують.

Внаслідок цього, зменшив величину ВВП на амортизаційних відрахувань, нарахованих за рік, можна одержати ще один макроекономичний показник – чистий національний продукт (ЧНП).

За допомогою цього показника вимірюється річний обсяг виробництва товарів та послуг, який держава створила і спожила в усіх секторах свого національного господарстваІншими словами, ЧНП показує розмір доходу постачальників економичних ресурсів за надані їм землю, робітничу силу, капітал, підприємницьку спроможність, за допомогою яких створен цій ЧНП.

Єдиним компонентом, не ввідображаючим істинного внеску економичних ресурсів до ЧНП, є непрямі податки. Отже, для того, щоб визначити показник загального обсягу заробітньої платні, рентних платежів і прбутку, необхідно відняти від ЧНП суму непрямих податків. Одержаний показник носит назву «національний доход».

Національний доход

Наіиональний доход (НД) – це знову створена за рік вартість, характеризуча, що додало піідприємство у даному році до добробуту суспільства. Тому при його підрахунку, на відміну від ВВП, до нього не включаються суми амортизації, непрямих податків, державних субсидій.

Це – чистий «зароблений доход» суспільства, цім і визначається важливість НД як макроекономічного показника і його широке застосування при зіставленому аналізі.

на практиці розрізняють вироблений і витрачений НД. Вироблений НД – увесь обсяг знову створеної вартості товарів та послуг. Витрачений НД – це створений НД за мінусом збитків (від стихійного лиха, шкод при сховах і т.д.) і зовнішньоторговельного сальда.

В російскій практиці доселі застосовується розбивка на два фонди:

Фонд споживання – це частина НД, яка забеспечує задоволення матеріальних і культурних цінностів людей і потреб суспільства цілком (на освіту, оборону і т.д.);

Фонд накопичення – це частина НД, яка зобеспечує розвиток виробництва.

В СНР визначають звичайно норму накопичення і долю споживання, але у відсотках від ВВП, а не від національного доходу.

 

ТЕМА 13. ЦИКЛІЧНІ КОЛИВАННЯ І КРИЗИ В ЕКОНОМІЦІ

ПЛАН