Правила звернення в Європейську Комісію з прав людини

Для того, щоб Ваша заява була прийнята до розгляду Європейською Комісією, необхідно добре знати, розуміти і дотримуватися таких правил:

1. Комісія розглядає петиції, спрямовані на адресу Секретаря Комісії від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які підтверджують, що стосовно їх були порушені права, передбачені Європейською конвенцією (ст. 25). При цьому не має значення, як Ви назвете своє звернення в Комісію: заявою, петицією або скаргою.

2. Комісія розглядає тільки ті скарги, що спрямовані проти держав, які підписали і ратифікували Конвенцію, і відносяться до подій, що наступили після ратифікації Конвенції цими державами. На це положення варто звернути особливу увагу. Жодний український громадянин або неурядова організація не мають права наполягати на задоволенні навіть найсправедливіших вимог, якщо сам факт порушення тих або інших прав відбувся до ратифікації Україною Конвенції і не виконані умови, викладені в пункті 5.

3. Комісія розглядає скарги, пов´язані з порушенням тільки тих прав, що гарантовані Конвенцією і протоколами до неї. В інших випадках скарги відхиляються. Необхідно при цьому мати на увазі, що більшість соціально-економічних прав не закріп лені в Конвенції. У ній установлюються, головним чином, цивільні і політичні права.

4. Підставою для прийняття скарг до розгляду є вичерпання усіх внутрішньодержавних правових засобів захисту (ст. 26). Зміст цієї важливої процесуальної вимоги Європейський Суд з прав людини роз´яснив в одному із перших своїх рішень. Він зазначив, що система захисту прав людини, передбачена Конвенцією, за своєю природою є субсидіарна, тобто допоміжна, що втілено у встановленому нею процесуальному правилі: особа має право скаржитись в Раду Європи, лише якщо здійснено усі доступні внутрішньодержавні засоби правового захисту. Це значить, що захист прав людини повинні забезпечувати насамперед державні органі, включаючи національні суди, що зобов´язані визнавати принципи і норми Конвенції в якості пріоритетної основи своєї діяльності.

5. Особливу увагу варто звернути на правило, відповідно до якого Комісія може прийняти справу до розгляду після вичерпання усіх внутрішніх засобів правового захисту і лише протягом шести місяців із дати прийняття остаточного рішення на національному рівні (ст. 26).

6. Комісія не розглядає скарги, які:

є анонімними;
є по суті тими ж, що були вже розглянуті Комісією раніше або вже є предметом іншої процедури міжнародного розгляду або врегулювання і не містять нової інформації;
є необгрунтованими;
являють собою зловживання правом подачі петиції (ст. 27).

7. Оскільки Комісія розглядає скарги тільки проти дій або рішень державних органів влади, вона не приймає скарги, спрямовані проти приватних осіб або недержавних установ.

Комісія може на будь-якій стадії розгляду прийняти рішення про виключення скарги зі свого списку справ, тобто визначити її як неприйнятну, якщо зроблено висновок про те, що:

скарга не відповідає вищезгаданим правилам і тому є неприйнятна для розгляду;
заявник більше не має наміру домагатися розгляду своєї скарги;
питання було вирішене або з будь-якої іншої причини, якщо Комісія врахує невиправданим розгляд петиції.

Комісія може прийняти рішення відновити скаргу в списку справ, якщо вона врахує, що обставини виправдовують такий крок.

Рішення Комісії щодо прийнятності скарг є остаточними і не підлягають оскарженню. Проте заявник може подати на розгляд нову скаргу, якщо в справі виникли додаткові обставини.

У разі прийняття справи до розгляду Комісія проводить розслідування за фактами порушень прав людини і направляє матеріали зацікавленим сторонам для дружнього вирішення суперечки.

Якщо зусилля Комісії направлені на дружнє врегулювання суперечки увінчаються успіхом, вона надсилає доповідь державі, проти котрої була спрямована скарга, Комітету Міністрів Ради Європи і Генеральному Секретарю Ради Європи для опублікування. Ця доповідь обмежується стислим викладом фактів і результатами досягнутого врегулювання. На цьому процедура розгляду суперечки закінчується.

Якщо дружнього врегулювання суперечки досягти не вдається, Комісія готує доповідь із викладом фактів по справі своєї позиції по предмету суперечки для передачі державі, проти котрої була подана скарга, і Комітету Міністрів Ради Європи. Сторони в суперечці не в праві публікувати цю доповідь.

Після цього Комісія або зацікавлена держава протягом трьох місяців можуть передати справу в Європейський Суд з прав людини. Рішення Суду ухвалюється простою більшістю і повинно носити мотивований характер. Воно не підлягає оскарженню й обов´язкове до виконання державою, яка допустила порушення Конвенції. Контроль за виконанням судового рішення здійснює Комітет Міністрів Ради Європи.

Якщо справа не була передана в Європейський Суд зацікавленою державою або Комісією з прав людини, то Комітет Міністрів більшістю в дві третини голосів може винести рішення, яке це може бути оскаржене щодо того, чи мало місце порушення положень Європейської конвенції, а також призначити термін державі для прийняття відповідних заходів і контролює їх виконання.

Процес розгляду скарги Європейською Комісією не припускає ніяких витрат, тому що процедура є безкоштовна і не потребує обов´язкової участі адвоката (проте його участь рекомендується).

Комісія має право надавати безкоштовну юридичну допомогу автору скарги, який не має достатніх коштів. Позивач, в цьому випадку має підтвердити відсутність у нього необхідних коштів документально.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗАПОВНЕННЯ АНКЕТИ

Заповнений формуляр буде підготовленою петицією (скаргою, заявою) в Комісію. Це буде підставою для розглядання справи заявника. В зв´язку з цим необхідно заповнити формуляр повно і акуратно.

Формуляр містить в собі 9 частин. У формулярі викладаються відомості, що вимагаються відповідно до статті 25 Конвенції, а також статей 43 та 44 Правил Процедури Комісії.

В частині І "Сторони " вказуються наступні відомості:

Прізвище заявника

Ім´я та по батькові

Громадянство

Фах

Дата та місце народження

Постійна адреса

Номер телефону

Адреса, за якою заявник мешкає на даний час

Прізвище, ім´я та по батькові представника

Фах представника

Адреса представника

Номер телефону представника

Висока договірна сторона, проти якої подано заяву.

У випадку, якщо петиція подається більш ніж одним заявником, необхідно надати інформацію про кожного з них. Цей представник (представники) має мешкання в одній із країн, які приєдналися до Конвенції.

В частині II "Викладення фактів "

необхідно чітко викласти всі факти в тій послідовності, в якій вони мали місце.

В частині III

дається опис порушень положень Конвенції та наводяться відповідні аргументи.

Частина IV "Виконання положень cm. 26 Конвенції "иге містити відомості: кінцеве рішення (дата, суд, копія рішення), інші рішення (надаються в хронологічному порядку), чи існують інші інстанції, в які може звернутися заявник, і чому він не використав таку можливість.

В частині V " Предмет петиції"

необхідно вказати, яких результатів чекає заявник.

В частині VI " Процедури в інших міжнародних інстанціях "

необхідно вказати чи надсилались скарги, заяви в інші міжнародні інстанції, що є предметом цієї петиції.

В частині VII "Список документів "

необхідно додати копії всіх рішень по справі. Документи адресату не повертаються, тому ні в якому разі не потрібно надсилати оригінали.

В частині VIII

необхідно вказати, якою мовою заявник має бажання листуватися з Комісією. Заповнюючи цю позицію, слід мати на увазі, що офіційними мовами Ради Європи є англійська та французька.