Концепція конфлікту цивілізацій С.Гантінгтона

Світова політика вступає в нову фазу, і інтелектуали негайно обрушили на нас потік версій щодо її майбутнього обличия: кінець історії, повернення до традиційного суперництва між націями-державами, занепад націй-держав під напором разнонаправленных тенденцій - до трайбализму і глобализму - і ін. Кожна з цих версій вхоплює окремі аспекти реальності, що народжується. Але при цьому втрачається самий істотний, осьовий аспект проблеми. Я думаю, що у світі, що народжується, основним джерелом конфліктів буде вже не ідеологія і не економіка. Найважливіші границі, що розділяють людство, і переважні джерела конфліктів будуть визначатися культурою. Нація-держава залишиться головним діючим обличчям у міжнародних справах, але найбільш значимі конфлікти глобальної політики будуть розвертатися між націями і групами, що належать до різних цивілізацій. Зіткнення цивілізацій стане домінуючим фактором світової політики. Лінії розламу між цивілізаціями - це і є лінії майбутніх фронтів. Прийдешній конфлікт між цивілізаціями - завершальна фаза еволюції глобальних конфліктів у сучасному світі. Протягом півтора століть після Вестфальского світу, що оформив сучасну міжнародну систему, у західному ареалі конфлікти розверталися головним чином між государями - королями, імператорами, абсолютними і конституційними монархами, стремившимися розширити свій бюрократичний апарат, збільшити армії, зміцнити економічну міць, а головне - приєднати нові землі до своїх володінь. Цей процес породив нації-держави, і, починаючи з Великої Французької революції, основні лінії конфліктів стали пролягати не стільки між правителями, скільки між націями. У 1793 р., говорячи словами Р.Р.Палмера, "війни між королями припинилися, і почалися війни між народами". Дана модель зберігалася протягом усього XIX в. Кінець їй поклала перша світова війна. А потім, у результаті російської революції і відповідної реакції на неї, конфлікт націй поступився місцем конфлікту ідеологій. Сторонами такого конфлікту були спочатку комунізм, нацизм і ліберальна демократія, а потім - комунізм і ліберальна демократія. Під час холодної війни цей конфлікт втілився в боротьбу двох наддержав, жодна з який не була нацією-державою в класичному європейському змісті. Їхня самоідентифікація формулювалася в ідеологічних категоріях. Конфлікти між правителями, націями-державами й ідеологіями були головним чином конфліктами західної цивілізації. У.Линд назвав їх "громадянськими війнами Заходу". Це настільки ж справедливо у відношенні холодної війни, як і у відношенні світових воєн, а також воєн XVII, XVIII, XIX сторіч. З закінченням холодної війни підходить до кінцю і західній фазі розвитку міжнародної політики. У центр висувається взаємодія між Заходом і незахідними цивілізаціями. На цьому новому етапі народи й уряди незахідних цивілізацій уже не виступають як об'єкти історії - мішень західної колоніальної політики, а поряд із Заходом починають самі рухати і діяти історію.

ПРИРОДА ЦИВІЛІЗАЦІЙ

Під час холодної війни світ був поділений на "перший", "другий" і "третій". Але потім такий розподіл утратив зміст. Зараз набагато уместнее групувати країни, ґрунтуючись не на їх політичних чи економічних системах, не за рівнем економічного розвитку, а виходячи з культурних і цивілізаційних критеріїв.

Що мається на увазі, коли мова йде про цивілізацію? Цивілізація являє собою деяку культурну сутність. Села, регіони, етнічні групи, народи, релігійні громади - усі вони володіють своєю особливою культурою, що відбиває різні рівні культурної неоднорідності. Село в Південній Італії по своїй культурі можуть відрізнятися від такого ж села в Північної Італіка, але при цьому вони залишаються саме італійськими селами, їхній не поплутаєш з німецькими. У свою чергу європейські країни мають загальні культурні риси, що відрізняють їх від китайського чи арабського світу.

Цивілізації визначаються наявністю загальних рис об'єктивного порядку, таких як мова, історія, релігія, звичаї, інститути, - а також суб'єктивною самоідентифікацією людей. Є різні рівні самоідентифікації: так житель Рима може характеризувати себе як римлянина, італійця, католика, християнина, європейця, людини західного світу. Цивілізація - це самий широкий рівень спільності, з яким він себе співвідносить. Культурна самоідентифікація людей може мінятися, і в результаті міняються склад і границі тієї чи іншої цивілізації.