Злочини проти безпеки руху

Під транспортними злочинами слід розуміти передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, що посягають на безпеку руху та експлуатації усіх видів механічного транспорту, а також магістрального трубопровідного транспорту.

Боротьба з транспортними злочинами в сучасних умовах набуває важливого значення, про що свідчить виділення цих злочинів у самостійний XI розділ Особливої частини КК України. Ці злочини розміщені в певній системі. При цьому враховується тяжкість злочину, а також види транспорту, на яких вони вчиняються. На першому місці є злочини, які вчиняються на залізничному, водному і повітряному транспорті (статті 276-285 КК України), на другому - на автомобільному і міському електротранспорті (статті 286-290 КК України). Завершують главу злочини, що виражаються в порушенні чинних на транспорті правил та в пошкодженні магістральних трубопроводів (статті 291, 292 КК України).

Розміщення транспортних злочинів у певній системі дає можливість більш правильно конструювати санкції цих статей, що, зокрема, підвищить ефективність кримінально-правових заходів боротьби з цими посяганнями, поліпшить статистичний облік цих злочинів.

Головною ознакою, за якою транспортні злочини об'єднано в одну групу, є їх єдиний родовий об'єкт. Таким об'єктом є відносини, які забезпечують безпеку руху та експлуатації усіх видів механічного транспорту.

Безпосереднім об'єктом першої групи посягань є відносини, що забезпечують безпеку руху та експлуатації залізничного, водного і повітряного транспорту; другої групи - безпеку руху та експлуатації автомобільного і міського електротранспорту; третьої групи - безпечне функціонування всіх видів механічного та магістрального трубопровідного транспорту.

Предметом цих злочинів є транспортні засоби, шляхи сполучення, споруди на них, транспортні комунікації, вокзали, засоби зв'язку, сигналізації, автоматизації, які забезпечують безпеку руху транспортних засобів.

З об'єктивної сторони ці злочини сконструйовано по-різному. Більшу частину цих посягань описано в законі як злочини з матеріальним складом, меншу частину - з формальним.

Відповідальність за транспортні злочини диференційовано залежно від тяжкості наслідків, що настали. Тому тяжкі тілесні ушкодження, загибель однієї або кількох осіб вказано в деяких статтях як кваліфікуючі обставини.

Суб'єктивна сторона транспортних злочинів визначається залежно від складності її об'єктивної сторони. Злочини з формальним складом вчинюються з прямим умислом. У злочинах із матеріальним складом необхідно встановлювати психічне ставлення особи до діяння і його наслідків, що має важливе значення для кваліфікації та призначення покарань.

Суб'єктом транспортних злочинів є особа, яка досягла 16-ти років. Лише за пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277 КК України), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278 КК України), а також незаконне заволодіння транспортними засобами (частини 2 і 3 ст. 289 КК України) відповідальність настає з 14-літнього віку. Деякі транспортні злочини може здійснювати лише працівник транспорту, тобто спеціальний суб'єкт.

 

 

13. Загальна характеристика злочинів проти життя та здоров’я особи.

Преступления против жизни представляют большую общественную опасность. К ним УК относит разные виды умышленных убийств, убийство по неосторожности, доведение до самоубийства, угрозу убийством. Убийство – это умышленное или неосторожное причинение смерти другому человеку.

Объектом убийства является жизни человека. Началом жизни при этом нужно считать начало физиологических родов. Посягательство на плод человека к началу родительного процесса не является посягательством на жизнь и может привести к ответственности за незаконное проведение аборта. Конечным моментом жизни является биологическая смерть.

Из объективной стороны убийство может быть осуществлено путем действия или бездеятельности. Для лишения человека жизни может применяться как физическое влияние (удар ножом, удушение, отравление и т.п.), так и психический (причинение душевной травмы, которая вызвала смерть, подстрекательство к самоубийству лица, которое не осознает значения этого акта).

Обязательным признаком законченного состава убийства есть наступления преступного следствия — смерти человека. При этом необходимо установить причинную связь между действием виновного и наступлением смерти пострадавшего.

Из субъективной стороны убийство может быть содеяно как с умыслом (прямым или косвенным), так и по неосторожности (преступной самоуверенности или преступной небрежности). Правильная квалификация умышленного убийства предусматривает тщательное исследование его мотивов и цели.

Субъект убийства — лицо, которое достигло 14-ти лет за убийство, и с 16-ти — за убийство, по неосторожности.

Виды убийств. За субъективной стороной различают убийства умышленные (статьи 115-118) и убийства по неосторожности (ст. 119). В свою очередь умышленные убийства различаются за степенью своей общественной опасности (тяжести) на три вида: так называемое простое убийство, то есть содеянное без отягчающих или смягчающих обстоятельств (ч. 1 ст. 115); содеянное при отягчающих обстоятельствах, так называемое квалифицированное убийство (ч. 2 ст. 115) и содеянное при смягчающих обстоятельствах, так называемое привилегированное убийство.

Перечень отягчающих обстоятельств, указанных в ч. 2 ст. 115, есть исчерпывающим. Если умышленное убийство содеяно при отягчающих обстоятельствах, перечисленных в двух или больше пунктах ч. 2 ст. 115, то при его квалификации должны указываться все пункты.

Умышленное убийство при смягчающих обстоятельствах: умышленное убийство, содеянное в состоянии сильного душевного волнения; умышленное убийство матерью своего новорожденного ребенка; умышленное убийство при превышении границ необходимой обороны или в случае превышения мер, необходимых для задержания преступника.

Убийство по неосторожности (ст. 119) — может быть содеянное как вследствие преступной самоуверенности, так и вследствие преступной небрежности.

Доведение к самоубийству (ст. 120). Объектом преступления, которое рассматривается, есть жизни человека.

Объективная сторона (ч. 1 ст. 120) преступления выражается в доведении лица до самоубийства или к покушению на самоубийство, что является следствием жестокого с ним обращения, шантажа, принуждения к противоправным действиям или систематическому унижению ее человеческого достоинства.

Угроза убийством (ст. 129). Грозясь посягнуть на жизнь, виновный вызывает у человека чувства тревоги и беспокойства, мешает ее нормальной работе и отдыху. С объективной стороны под угрозой совершить убийство следует понимать выявленные извне намерения лишить другого человека жизни. Это может быть содеяно словесно, письменно, с помощью разного рода действий (жестов, мимики, демонстрации оружия и т.п.).

 

14.Злочини в сфері господарської діяльності.

Під злочинами у сфері господарської діяльності пропоную розуміти передбачені нормами розділу VII Особливої частини Кримінального кодексу посягання на порядок обігу грошей, цінних паперів, інших документів, на системи оподаткування, бюджетного і валютного регулювання, порядок переміщення предметів через митний кордон, порядок зайняття підприємницькою та іншою господарською діяльністю, права і законні інтереси кредиторів і споживачів, добросовісну конкуренцію і антимонополістичну діяльність, а також на порядок приватизації.

Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності передбачена нормами, об'єднаними у розділ VII Особливої частини КК „Злочини у сфері господарської діяльності”, нараховує 38 статей (ст.ст. 199-235). Кількість юридичних складів злочинів перевищує зазначену цифру, оскільки у переважній більшості статей містяться ознаки не лише основних, а й кваліфікованих складів.

Питання про визначення поняття господарських злочинів (злочинів у сфері господарської діяльності), їх родовий об'єкт та про класифікацію цих злочинів традиційно належать в юридичній літературі до числа дискусійних.

Родовий об'єкт господарських злочинів – посягання на суспільні відносини у сфері економіки. У цьому об'єкті виділяються три великі комплекси суспільних відносин, взятих під охорону кримінальним правом.

Класифікацій господарських злочинів досить багато. Найбільш вдалою є така:

1) злочини, що посягають на встановлений порядок здійснення господарської діяльності та окремих її видів;

2) злочини, що посягають на фінансову діяльність;

3) злочини, що посягають на встановлений порядок виготовлення і використання документів в господарській діяльності;

4) злочини, що посягають на встановлений порядок формування та витрачання бюджетних коштів;

5)злочини, що посягають на встановлений порядок реалізації споживачам товарів і надання послуг;

6)злочини, що посягають на свободу господарської діяльності;

7) злочини, що посягають на відносини у сфері приватизації державного чи комунального майна.

 

15. Загальна характеристика злочинів у сфері охорони державної таємниці.

Государственная тайна - это «вид тайной информации, что охватываетведомости в сфере обороны, экономики, науки и техники, внешних отношений, государственной безопасности и охраны правопорядка, разглашение которых может нанести ущерб национальной безопасности Украины и которые признанные в порядке, установленном Законом, государственной тайной и подлежат охране государством». В системе Особой части УК преступления, предметом которых являются ведомости, которые представляют государственную тайну, рассматриваются соответственно как преступления против основ национальной безопасности Украины, преступления в сфере охраны государственной тайны; преступления против правосудия; преступления против установленного порядка несения военной службы (военные преступления). Однако общественное отношение, которое выступало основными непосредственными объектами этих преступлений, всегда выявляют свою связь с охраной национальной безопасности Украины и этот фактор есть основным в определении характера общественной опасности этих преступлений. Информация, отнесенная к государственной тайне, согласно ст. 8 названного Закона по смыслу может касаться сфер: 1) обороны; 2) экономики, науки и техники; 3) внешних отношений; 4) государственной безопасности и охраны правопорядка. Среди видов этой информации есть и такие, которые обобщенно можно назвать информацией о лице, в частности, это информация о личном составе органов, которые осуществляют оперативно-розыскную деятельность; о лицах, которые сотрудничают или раньше сотрудничали на конфиденциальной основе с органами, которые проводят такую деятельность; о составе и конкретных лицах, которые являются негласными штатными работниками органов, которые осуществляют оперативно-розыскную деятельность, и прочие.

Правовой режим государственной тайны характеризуют в совокупности: 1) наличие законодательного определения государственной тайны, согласно которому это могут быть лишь ведомости, «разглашение которых может нанести ущерб национальной безопасности Украины», что является содержательным основанием для засекречивания этих ведомостей; 2) обязательность соблюдения определенного порядка, установленного этим Законом, в процессе отнесения категории ведомостей или отдельных ведомостей к государственной тайне; отдельно определяется порядок засекречивания и розсекречивания материальных носителей информации; обязательность для каждого такого носителя реквизитов, которые должны содержать гриф секретности — «особой важности», «совершенно секретно», «секретно», дату и срок засекречивания и тому подобное; 3) наличие перечня видов информации, которая не относится к государственной тайне; 4) право заинтересованных граждан и юридических лиц подавать жалобу на законность оснований и/или процедуры засекречивания определенных ведомостей; 5) приоритет правового режима государственной тайны над правом собственности на секретную информацию и ее материальные носители, которые владелец осуществляет с учетом ограничений, установленных в интересах национальной безопасности Украины согласно Закону; 6) специальный порядок допуска и доступа граждан к государственной тайне; обязательным условием предоставления индивидуального допуска к государственной тайне, в частности, есть взятие гражданином на себя письменного обязательства относительно сохранения государственной тайны, которое включает в себя обязательство не допускать разглашение любым образом государственной тайны, которая ему доверена или постоянно известной в связи с выполнением служебных обязанностей.

В правовом режиме государственной тайны доступ к тайной информации не находится в прямой зависимости от согласия владельца информации или лица, о котором речь идет в содержании информации, вместо того Законом определяются государственные органы и должностные лица, уполномоченные предоставлять специальные разрешения и допускать к конкретной секретной информации.

Объективную сторону указанных преступлений характеризуют как государственная измена в форме шпионажа — передача или собирания для передачи иностранному государству, иностранному организации или их представителям ведомостей, что представляют государственную тайну;- разглашение таких ведомостей военного характера;- потеря указанных в этих статьях материальных носителей государственной тайны или предметов, ведомости о которых представляют такую тайну, в результате нарушения установленного законом порядка (правил) обращение с этими предметами;- разглашение ведомостей о мерах безопасности относительно лица, взятой под защита, если эти действия послужили причиной вреда здоровью лица, взятого под защита или послужили причиной смерти такого лица или другие тяжелые следствия.

Субъективная сторона указанных преступлений характеризуется умышленной формой вины; умышленной или неосторожной формой вины. Неосторожной или смешанной (умысел — к нарушению определенных правил и неосторожность — к следствиям) может быть форма вины при совершении преступлений, предусмотренных ст. УК. Кроме того, обязательное значение для квалификации собирания ведомостей, которые представляют государственную тайну, имеет цель их передачи иностранному государству, иностранному организации или их представителям. Государственную измену отличает от умышленного разглашения государственной тайны -направленность умысла на причинении вреда суверенитету, территориальной целостности и неприкосновенности, обороноспособности, государственной, экономической или информационной безопасности Украины.

 

 

20. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.

Закон об уголовной ответственности, который частично смягчает ответственность, а частично и усиливает, имеет обратное действие во времени лишь в той части, которая смягчает ответственность.

Обратное действие во времени имеет только такой закон об уголовной ответственности, который 1) отменяет преступность действия, 2) смягчает уголовную ответственность

Под законом об уголовной ответственности здесь понимается не только Уголовный кодекс Украины в целом, а и его отдельные структурные элементы (нормы) разделы, статьи, части статей, пункты, абзацы, предложение, словосочетание, слова и цифры.

При смягчении санкции нормы Особой части УК новый закон может: а) устанавливать другой, менее тяжелый вид основного наказания (одного из альтернативных основных наказаний при равенстве других основных наказаний); б) отменять наиболее тяжелое среди альтернативных основных наказаний; в) делать максимальную границу основного наказания того же вида (одного из альтернативных основных наказаний) низшей (меньшей); г) делать минимальную границу основного наказания того же вида (одного из альтернативных основных наказаний) низшей (меньшей); д) не предусматривать дополнительное наказание; е) устанавливать другой, менее тяжелый вид дополнительного наказания (одного из альтернативных дополнительных наказаний); е) отменять наиболее тяжелое среди альтернативных дополнительных наказаний; ж) делать максимальную границу дополнительного наказания того же вида (одного из альтернативных дополнительных наказаний) низшей (меньшей); з) делать минимальную границу дополнительного наказания того же вида (одного из альтернативных дополнительных наказаний) низшей (меньшей); и) делать дополнительное наказание (одно из альтернативных дополнительных наказаний) факультативным, а не обязательным; и) предусматривать меньшее количество дополнительных обязательных наказаний; к) делать дополнительное наказание (одно из альтернативных дополнительных наказаний) таким, что может быть присоединенное лишь к отдельным, а не к любому из основных наказаний, и т.п.

Закон, который имеет обратное действие во времени, распространяется на лица, которые совершили соответствующие действия до вступления этого закона в законную силу и:

а) не были притянуты к уголовной ответственности (в этом случае уголовное дело не может быть возбуждено в связи с отсутствием события преступления); б) которым было предъявленно обвинение в совершении преступления (уголовное дело подлежит закрытию из-за отсутствия события преступления); в) осужденные обвинительным приговором суда, который набрал законной силы, и отбывают наказание (освобождение от наказания и смягчения наказания в этом случае производятся судом по заявлению осужденного или по представлению прокурора или органа, который ведает выполнением наказания);

Г) отбыли наказание, но имеют непогашенную или неснятую судимость.

Вопрос о применении старого или нового закона об уголовной ответственности в случаях совершения действий организатором, подстрекателем или пособником преступления, то есть действий, нормы об ответственности за которые не имеют собственных санкций, решается так же, как и в случае совершения законченного преступления его исполнителем.

 

21. здійснення захисту у справах про зберігання і збут наркотичних речовин

Роль захисника у процесі – це подання юридичної допомоги обвинуваченому в охороні його прав, інтересів і сприяння таким чином правосуддю.

Діяльність захисника має певною мірою однобічний характер, оскільки обмежена рамками зясування лише обставин, що виправдовують обвинуваченого чи пом’якшують його вину, або виключають його кримінальну відповідальність. У кримінальній справі захисник не має особистого інтересу. Вся його діяльність спрямована на захист інтересів підзахисного, на подання останньому кваліфікованої юридичної допомоги

Стаття 307. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання,

перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх

аналогів

1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи

пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних

речовин або їх аналогів -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка

раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 цього

Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних

речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і

культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача

цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби,

психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні

засоби або психотропні речовини, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою

групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або

їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо

малолітнього, - караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією

майна.

4. Особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і

вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов’язаних з їх незаконним

обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне їх виробництво,

виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання

 

22. Здійснення захисту по крим справах про зловживання владою або службовим положенням

Роль захисника у процесі – це подання юридичної допомоги обвинуваченому в охороні його прав, інтересів і сприяння таким чином правосуддю.

Діяльність захисника має певною мірою однобічний характер, оскільки обмежена рамками зясування лише обставин, що виправдовують обвинуваченого чи пом’якшують його вину, або виключають його кримінальну відповідальність. У кримінальній справі захисник не має особистого інтересу. Вся його діяльність спрямована на захист інтересів підзахисного, на подання останньому кваліфікованої юридичної допомоги