V. Повідомлення учнів про особливості живопису періоду класицизму

Перебіг уроку

I. Мотивація навчальної діяльності.
Оголошення теми та мети уроку.

 

II. Спостереження та аналіз літературно-історичних явищ.

III. Слово вчителя про класицизм як художній напрям у літературі.

Класицизм (лат. classicus — взірцевий)
Розвивався у XVII-XVIII ст., вплив його традицій відчувався й на початку XIX ст. Теоретик класицизму — французький поет Н.Буало. Зразком для класицизму було класичне давньогрецьке і давньоримське мистецтво.

«В основі естетики — раціоналізм, простота, ясність побудови.

«Естетичний ідеал класицизму:
раціонально організована держава (абсолютна монархія);
громадянин, що підпорядковує свої почуття розумові, особисті інтереси – інтересам держави.

«Людина знаходиться в центрі соціально-ієрархічних стосунків.

«Класицистичним творам притаманні:

¨ абстрактність, умовність, схематизм зображеного;

¨ не типовість подій, обставин, характерів;

¨ велика кількість мовних стилів (високий, низький,

¨ середній, цвітистий, суворий, жартівливий); змішування

¨ високого і низького не допускається.

«Розкриття характерів героїв прямолінійне.

«Різкий поділ героїв на позитивні й негативні, наділення їх однією-двома рисами вдачі: чесністю, доблесністю, талантом або зрадливістю, підступництвом, недоумкуватістю тощо.

«Позитивні персонажі — герої греко-римської або національної історії, полководці, монархи, представники панівної верхівки;
негативні дійові особи — вихідці з соціальних „низів”.

«Сувора ієрархія жанрів. „Високі”: трагедія (основний жанр), ода, героїко-дидактична поема, гімн, панегірик; „низькі”: комедія, інтермедія, сатира, епіграма, комічна опера (в них розкривається повсякденне життя звичайних людей).

«В побудові твору дотримання правил „трьох єдностей”: „єдність місця”, „єдність часу”, „єдність дії”; у поезії „єдність почуття” („нача грустію, не должно кончатся веселієм”)

 

IV. Повідомлення учнів про Н. Буало, П. Корнеля, Ж. Расіна.

Н. Буало (1636-1711) — найвідоміший теоретик класицизму. В його трактаті „Поетичне мистецтво” (1674 р.) практика сучасних літераторів стала виглядати як стійка система. Кожному жанру в теорії Буало відповідає свій стиль: слог, яким написано байку („середній” жанр), не підходить для героїчної поеми („високий” жанр) та ін. На перше місце Н.Буало ставив драматургію, а в ній відзначав трагедію.

П. Корнель (1606-1684) — у пам’яті нащадків залишився як найвидатніший драматург французького класицизму. саме його творчість — своєрідний взірець класицистичної трагедії, хоча сучасники докоряли П. Корнелю за дуже вільне ставлення до правил та норм. Порушуючи канони класицизму, він геніально втілив самий дух та великі можливості класицистичної поетики. Найвідоміші твори: „Сід”, „Брехун”, „Родогуна, царівна Порфенська”, „Іраклій, імператор Сходу” та ін.
Корнель пережив свою славу та помер у злиднях. Але його внесок у розвиток європейського театру не можна переоцінити. Наполеон Бонапарт сказав, що якби Корнель був живий, то він зробив би його князем.

Ж. Расін (1639-1699) — зробив видатну кар’єру. З 1677 року — історіограф при дворі короля, з 1694 року — особистий секретар короля, таємно створив „Коротку історію Порт-Роялю”. Написав трагедії „Андромаха”, „Федра”, „Гофолія” та ін. У трагедіях Расін створює образи героїв, які борються із своїми почуттями. Здається, що у Расіні живе дві людини: видатний знавець театру, сміливий мислитель, художник, що переживає великі пристрасті, — і супротивник розваг, відданий монарх царедворець, суворий мораліст.

 

V. Повідомлення учнів про особливості живопису періоду класицизму.

Караваджіо (1573-1610) — сутність художньої реформи полягала у зверненні до натури, яку він визнавав єдиний джерелом творчості. Але реальним персонажам надавав узагальненого характеру, він шукав прихований зміст як у людині, так і в світі, тому його полотна відзначаються глибоким філософським змістом. Одухотвореність – характерна риса всіх персонажів Караваджіо.

 

Представлення репродукцій („Ворожка”, „Юнак з лютнею”, „Успіня Марії” та ін.)

 

Бесіда.

· Як зображається людина на полотнах Караваджіо?

· Охарактеризуйте душевний стан героїв картин.

· У чому виявляється гуманізм творчості Караваджіо?

 

Веласкес (1599-1660) — „художник істини”. був змушений працювати на замовлення Філіпа IV, але навіть парадних портретах художник показував глибину образу, відтворював його духовну сутність. На картинах Веласкеса співіснує прекрасне і потворне, високе і нище, міф і реальність, піднесене і буденне. За зовнішнім спокоєм персонажів приховане невичерпне багатство людської душі. Одна з найбільш відомих картин Веласкеса — „Меніни”, на якій художник показав буденне життя королівської родини.

 

Бесіда.

· Охарактеризуйте художній простір картини. У чому виявляється його складність? Яке він має значення для розкриття задуму художника?

· Які художні засоби використав автор для зображення королівської родини? Який настрій домінує на полотні?

VI. Підсумки. Висновки.

VII. Оцінювання.

VIII. Домашнє завдання.

Сторінки 217-225, доповнити конспект уроку матеріалом підручника, підготувати короткі повідомлення про видатних діячів науки, культури XVII століття.

 

Література

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Зарубіжна література 5-11 класи.
—К.: Ірпінь, 2005.

Звинецьковський В. Зарубіжна література: Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів. —К.: Генеза, 2004.

Енциклопедія для дітей. Т.15. Всесвітня література 4.1. —М.: Аванта+, 2000.