Обробка верхнього краю накладних кишень

Таблиця 1-Специфікація деталей крою

Найменування деталей	Кількість
Лекал	деталей крою

Таблиця 2 - Технологічна послідовність обробки виробу

Номер техноло-гічної операції	Найменування стадії, вузла обробки, технолог-гічної операції	Вид роботи	Розряд роботи	Норма часу, с	Обладнання, інструменти, засоби малої механізації
1.	2.	3.	4.	5.	6.

Разом по вузлу

Завдання до лабораторної роботи:

1. Виконати графічне зображення накладної кишені.

2. Скласти специфікацію деталей крою кишені.

3. Скласти технологічну послідовність обробки кишені.

4. Виготовити зразок накладної кишені.

Контрольні питання:

1. Яким чином обробляють верхній край накладних кишень?

2. Які способи обробки та з’єднання накладних кишень з основною деталлю?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА

Тема: Обробка застібок, які доходять до низу виробу

Мета роботи (дидактична (навчальна), виховна ): Вивчення методів обробки застібок, які доходять до низу виробу.

Розвиток самостійності, акуратності, удосконалення професійної уваги під час виготовлення застібок.

Обладнання, прилади та матеріали:

1. Швейне обладнання: універсальна швейна машина зі спец. лапкою, краєобметувальна машина, праска.

2. Інструменти: голки, булавки, ножиці, наперсток, лінійка, крейда, олівець, ручка.

3. Предмети праці: деталі крою, нитки бавовняні №50-40.

Контрольні питання або завдання (тестові) для попереднього контролю готовності студентів до проведення лабораторної роботи:

1. Які види застібок існують по конструкції?

2. Які види застібок існують по розташуванню?

3. Яким чином класифікуються застібки за способом застібання?

Вміння та навички (що повинні сформуватись у студентів підчас лабораторної роботи): Формування вмінь та навичок по виготовленню застібок у блузах, сорочках та сукнях, які доходять до низу виробу.

Методичні вказівки до організації лабораторної роботи:

Застібки у сукнях і блузках,сорочках дуже різноманітні. За розташуванням у виробах вони можуть досягати низу виробу, не досягати низу виробу, можуть бути розташовані всередині деталі. Сукня може застібатися на петлі і ґудзики, гачки і петлі, кнопки., застібки-блискавки, зав’язуватися на шнур.

Застібки, що досягають низу виробу, обробляють підбортами, підбортами суцільно викроєними з передом або коміром, пришивними і настрочними планками. Для підвищення міцності петель і пришивання ґудзиків у застібках можна застосовувати прокладки з клейових та не клейових матеріалів. До підбортів пришивають надставки, шви розпрасовують або запрасовують. Внутрішні краї підбортів обметують, застрочують. Петлі можуть бути обметаними, обшитими, обробленими вшивним або плетеним шнуром. У сукнях з бавовняних тканин можна використати спеціальну тасьму, в яку вплетені петлі для застібання ґудзиків. При обробці застібки підбортами обшивають борт і уступ переду, припуск на шов, настрочують застібки на підборт і борт на рівні лацкана.

У виробах з товстих тканин і в моделях з гострими кутами бортів уступ обшивають після обробки краю борта, розташовуючи припуск на шов обшивання борта в бік переду.

Нижні кінці підбортів обробляють одночасно з підшиванням низу виробу. Шви у верхніх і нижніх кутах підрізають, борти вивертають і пропрасовують, утворюючи кант. Внутрішні краї підбортів прикріплюють до виробу з бавовняної тканини наскрізною строчкою, з інших тканин – потайними стібками через 15-20см. У виробах із застібкою доверху з ґудзиками і петлями внутрішні краї підбортів не прикріплюють. У виробах з відкладними лацканами підборти прикріплюють тільки на рівні лацкана однією закріпкою, розташовуючи її між плечовим швом і першою петлею та ґудзиками. Плечові зрізи підбортів пришивають до плечових швів виробу з підгином зрізів або без нього, якщо вони заздалегідь обметані.

При обробці застібки підбортами, суцільнокрійними з передом, підборти прегинають по наміченій лінії, обшивають уступи і нижні кути борта, борти вивертають, пропрасовують і закріплюють їх внутрішні краї. У деяких моделях обробку бортів підбортами виконують з окантуванням краю борту. Підборт з’єднують з передом виворотнім боком всередину, з’єднують по горловині, борту і низу, а потім окантовують зрізи.Застібки пришивними і настрочними планками обробляють аналогічно застібкам чоловічих верхніх сорочок.Застібки, що не досягають низу виробу, виконують у розрізах переду або спинки однією обшивкою, обшивками з утворенням канта або рамки, вшивними планками, настрочними планками, застібкою-блискавкою. Застібки, розташовані всередині деталі, - це застібки, розташовані в бічному шві, складах, виточках. Вони можуть бути оброблені двома обшивками або застібкою-блискавкою.

Таблиця 1-Специфікація деталей крою

Найменування деталей	Кількість
Лекал	деталей крою

Таблиця 2 - Технологічна послідовність обробки виробу

Номер техноло-гічної операції	Найменування стадії, вузла обробки, технолог-гічної операції	Вид роботи	Розряд роботи	Норма часу, с	Обладнання, інструменти, засоби малої механізації
1.	2.	3.	4.	5.	6.

Разом по вузлу

Завдання до лабораторної роботи:

1. Виконати графічне зображення вузла застібки.

2. Скласти специфікацію деталей крою.

3. Скласти технологічну послідовність обробки застібки.

4. Виготовити зразок застібки, яка доходе до низу виробу..

Контрольні питання:

1.Обладнання, яке використовують при обробці застібок.

2. Обробка оздоблювальних деталей.

3. Які деталі необхідні для обробки застібки?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА

Тема: Обробка застібок, які не доходять до низу виробу

Мета роботи (дидактична (навчальна), виховна): Систематизування знань та вмінь з обробки застібок у легкому одязі.

Розвиток прагнення отримувати нові знання самостійно, почуття відповідальності.

Обладнання, прилади та матеріали:

1. Швейне обладнання: універсальна швейна машина, краєобметувальна машина, праска.

2. Інструменти: голки, булавки, ножиці, наперсток, лінійка, крейда, олівець, ручка.

3. Предмети праці: деталі крою, нитки бавовняні №50-40.

1. Яким чином класифікуються застібки по способу обробки?

2. Яким чином класифікуються застібки за конструкцією?

3. Яким чином класифікуються застібки по місцю розташування?

Методичні вказівки до організації лабораторної роботи:

Застібки, яки не доходять до низу виробу дуже різноманітні. Вони можуть бути з заходом і без нього, під складкою, планкою; утворюватися за рахунок вшивних та настрочених планок, підборта, обшивок, бейок. Застібка може бути відкритою, закритою, потайною; спосіб застібання – на ґудзики та петлі, гачки і петлі, начіпні петлі і ґудзики, шнури, пряжки, блискавки. Для підвищення міцності петель та пришивання ґудзиків у застібках можна застосовувати прокладки з клейових та не клейових матеріалів.

Таблиця 1-Специфікація деталей крою

Найменування деталей	Кількість
Лекал	деталей крою

Таблиця 2 - Технологічна послідовність обробки виробу

Номер техноло-гічної операції	Найменування стадії, вузла обробки, технолог-гічної операції	Вид роботи	Розряд роботи	Норма часу, с	Обладнання, інструменти, засоби малої механізації
1.	2.	3.	4.	5.	6.

Разом по вузлу

Завдання до лабораторної роботи:

1. Виконати графічне зображення вузла застібки.

2. Скласти специфікацію деталей крою.

3. Скласти технологічну послідовність обробки застібки.

4. Виготовити зразок застібки, яка не доходе до низу виробу..

Контрольні питання:

1. Які деталі необхідні для обробки застібки?

2. Яке основне призначення прокладочних матеріалів при обробці застібок?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА

Тема: Обробка комірів в чоловічих сорочках

Мета роботи (дидактична (навчальна), виховна): Вивчення методів обробки комірів у чоловічих сорочках.

Виховання прагнення отримувати нові знання самостійно, акуратності.

Обладнання, прилади та матеріали:

1. Швейне обладнання: універсальна швейна машина, краєобметувальна машина, праска.

2. Інструменти: голки, булавки, ножиці, наперсток, лінійка, крейда, олівець, ручка.

3. Предмети праці: деталі крою, нитки бавовняні №50-40.

1. Яким чином класифікуються коміри за конструкцією?

2. Перерахувати способи обробки відльоту та кінців коміру?

3. Які деталі коміру необхідні при виконання коміра у чоловічих сорочках?

Вміння та навички (що повинні сформуватись у студентів підчас лабораторної роботи): Формування вмінь та навичок при виготовленні коміру у чоловічих сорочках.

Методичні вказівки до організації лабораторної роботи:

За конструкцією коміри в сукнях і блузках, сорочках бувають вшивні, суцільновикроєні з підбортами або пілочками. Верхній комір може складатися з двох частин, зі стійкою, суцільновикроєної з відльотом коміра, або з відрізною стійкою. Для забезпечення гарної формостійкості в коміри, особливо у чоловічі сорочки прокладають прокладочні матеріали – ткані або неткані, клейові. Коміри з двох частин обшивають по відльоту і кінцям, коміри, суцільновикроєні по відльоту, обшивають тільки по кінцям.

Обшивання виконують з боку нижнього коміра на зшивальній машині або на напівавтоматі з одночасною обрізкою припусків на шви. Припуски на шви в кутах додатково підрізають, залишая шов шир.2-3мм, а у фігурних комірах надсікають не доходячи до строчки 1-2мм. Комір вигортають, виправляють кути і утворюють кант з верхнього коміра.

У виробах з шовкових, вовняних, щільних бавовняних тканин, трикотажних полотен кант закріплюють, настрочуючи нижній комір на припуск шва обшивання на відстані 2-3мм від строчки. Якщо у горловину вшивають одночасно верхній і нижній комір, їх попередньо скріплюють на відстані 5-6мм від зрізу горловини, утворюючи напуск з верхнього коміра 1-3мм.

У комірах для святкових сорочок застосовують в якості основної напівжорстку прокладку, яка викроєна під кутом до ниток основи, і жорстку з одностороннім покриттям клейової плівки в якості додаткової прокладки по відльоту. Зрізи додаткової прокладки повинні співпадати по кінцям і відльоту зі зрізами основної прокладки, а по стійці бути менше на 10мм. Відльот коміра зшивають по кінцям зі суміщенням шва в сторону нижнього коміра, потім комір обшивають по відльоту. Прокладку з відльотом коміра з’єднують накладним швом.

У виробах з відрізною стійкою зріз прокладки в стійку огинають зрізом стійки і прокладають строчку також на відстані 6мм від края. Відльот коміра вшивають в стійку, одночасно обшиваючи кінці стійки, потім стійку вигортають, шви виправляють і виконують строчку на відстані 2мм від шва з’єднання відльота зі стійкою.

У виробах з бавовняних тканин коміри виготовляють одинарними. Комір попередньо обробляють, зшиваючи посередині, зріз відльота обкантовують, обметують, засточують з одинарним або подвійним підгином, настрочують мережива.

Таблиця 1-Специфікація деталей крою

Найменування деталей	Кількість
Лекал	деталей крою

Таблиця 2 - Технологічна послідовність обробки виробу

Номер техноло-гічної операції	Найменування стадії, вузла обробки, технолог-гічної операції	Вид роботи	Розряд роботи	Норма часу, с	Обладнання, інструменти, засоби малої механізації
1.	2.	3.	4.	5.	6.

Разом по вузлу

Завдання до лабораторної роботи:

1. Виконати графічне зображення вузла коміру.

2. Скласти специфікацію деталей крою.

3. Скласти технологічну послідовність обробки коміра.

4. Виготовити зразок коміра.

Контрольні питання:

1. Яки види швів застосовують при обробці відльоту коміра?

2. З яких деталей складається комір у чоловічих сорочках?

3. Які технічні умови на виготовлення коміра?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА

Тема: З’єднання коміра з виробом.

Мета роботи (дидактична (навчальна), виховна): Вивчення і вибір способів з’єднання коміра з горловиною у виробах легкого асортименту.

Розвиток пізнавальної активності під час вибору способу з’єднання коміра з горловиною.

Обладнання, прилади та матеріали:

1. Швейне обладнання: універсальна швейна машина, праска.

2. Інструменти: голки, булавки, ножиці, наперсток, лінійка, крейда, олівець, ручка.

3. Предмети праці: деталі крою, нитки бавовняні №50-40.

1. Яке обладнання застосовують при обробці коміра та з’єднанні його з горловиною?

2. Перерахувати основні етапи виготовлення коміру.

3. Яким чином перевіряють якість виготовлення коміра?

Вміння та навички (що повинні сформуватись у студентів підчас лабораторної роботи): Формування вмінь та навичок при з’єднанні коміра з горловиною у чоловічих сорочках.

Методичні вказівки до організації лабораторної роботи:

Вшивний комір з’єднують з виробом після обробки коміра і зшивання плечових зрізів. Комір з’єднують з горловиною виробу з боку нижнього коміра по надсічкам. Верхній комір настрочують накладним швом с закритим зрізом, застосовуючи пристосування для підгинання зрізів всередину. Якщо комір з відрізною стійкою, спочатку з’єднують відльот коміра зі стійкою, потім вшивають комір у горловину. Після з’єднання коміра з виробом запошивним швом верхній комір викроюють на 10мм більше нижнього.

У виробах з товстих тканин і трикотажних полотен зріз головини верхнього коміра попередньо обметують, потім з’єднують накладним швом з відкритим (обметаним)зрізом.

У виробах з бавовняних тканин і трикотажних полотен комір можна вшивати на зшивально-обметувальній машині, обшиваючи одночасно уступи підбортів. Припуск на шов настрочують на виріб з боку верхнього коміра.

У виробах з лацканами з’єднання коміра з горловиною суміщують зі з’єднанням підборта з пілочкою. Комір вкладають між пілочкою і підбортом лицьовою стороною вниз на лицьову сторону пілочки і вшивають з боку підборта, доводячи строчку до плечового шва. Припуск на шов надсікають напроти плечового шва, верхній комір відгинають, а нижній вшивають в горловину спинки. Верхній комір настрочують накладним швом по горловині спинки.

Завдання до лабораторної роботи:

1. Виконати графічне зображення вузла.

2. Скласти специфікацію деталей крою.

3. Скласти технологічну послідовність з’єднання коміра з горловиною.

4. Виготовити зразок коміра та з’єднати його з горловиною.

Контрольні питання:

1. Які технічні умови на з’єднання плечових зрізів пілочок та спинки?

2. Які основні технологічні операції при з’єднання коміра з горловиною

3. Яки види комірів використовують при виготовленні чоловічих сорочок?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА

Тема: Обробка горловини без коміра

Мета роботи (дидактична (навчальна), виховна): Вивчення способів обробки горловини у виробах без коміра

Розвиток пізнавальної активності під час вибору раціонального способу обробки горловини у виробах без коміра.

Обладнання, прилади та матеріали:

1. Швейне обладнання: універсальна швейна машина, краєобметувальна машина, праска.

2. Інструменти: голки, булавки, ножиці, наперсток, лінійка, крейда, олівець, ручка.

3. Предмети праці: деталі крою, нитки бавовняні №50-40.

1. Який спосіб обробки горловини сукні зображено на малюнку…

А. бейкою;

Б. обшивкою;

В. обкантувальною смужкою;

Г. коміром.

2. Який спосіб обробки горловини сукні зображено на малюнку…

А. бейкою;

Б. обшивкою;

В. обкантувальною смужкою;

Г. коміром.

3. Спосіб з’єднання коміра з горловиною у блузках, який зображено на малюнку….

А. запошивним швом;

Б. зшивним швом на зшивально-обметувальній машині;

В. з настрочуванням верхнього коміра на горловину;

Г. з підбортами та обшивкою.

Вміння та навички (що повинні сформуватись у студентів підчас лабораторної роботи): Формування вмінь та навичок по обробці горловини у виробах без коміра.

Методичні вказівки до організації лабораторної роботи:

Обробка горловини виробу

У виробах без коміра обробляють горловину. Для виробів з вовняних, шовкових тканин горловину обробляють підкроєними обшивками або обшивками, які викроєні під кутом 45⁰ до нитки основи. Зрізи обшивок попередньо обробляють. Горловину виробу обшивають з боку обшивки.

У виробах з бавовняних тканин можливо обшивати горловину до зшивання плечових зрізів. Горловину переда і спинки обробляють обшивками окремо. З’єднують плечові зрізи з обробленими краями горловини, укладаючи обшивки спинки на зворотну сторону переда і спинки.

Виріз горловини обробляють обкантувальною смужкою. Обкантувальний шов виконують с застосуванням пристосувань з різною шириною обкантування: для виробів з бавовняних і шовкових тканин-7мм, вовняних-6мм. Якщо обкантувальна смужка закінчується в середньому шві спинки, то зрізи зшивають разом з середніми зрізами спинки і закріпляють края другою поперечною строчкою.

У виробах с застібкою, обробленою відрізними підбортами, горловину обкантовують до обшивання бортів. Верхні краї підбортів закріплюють по строчці обкантування. Виріз горловини обробляють також обкантувальним швом смужкою тканини, яка складена двічі. При обробці горловини бейкою, яка викроєна під кутом 45⁰, застосовують двоголову машину з пристосуванням для підгинання зрізів бейки і горловини всередину. Середні зрізи спинки зшивають разом з бейкою і закріплюють припуски на шви другою поперечною строчкою.

Таблиця 1-Специфікація деталей крою

Найменування деталей	Кількість
Лекал	деталей крою

Таблиця 2 - Технологічна послідовність обробки виробу

Номер техноло-гічної операції	Найменування стадії, вузла обробки, технолог-гічної операції	Вид роботи	Розряд роботи	Норма часу, с	Обладнання, інструменти, засоби малої механізації
1.	2.	3.	4.	5.	6.

Разом по вузлу

Завдання до лабораторної роботи:

1. Виконати графічне зображення вузла.

2. Скласти специфікацію деталей крою.

3. Скласти технологічну послідовність.

4. Виготовити зразок горловини у виробах без коміра..

Контрольні питання:

1. Перерахувати способи обробки горловини у виробах без коміру.

2. Якими способами можливо обробити горловину обкантувальною смужкою?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА

Тема: Обробка рукавів з манжетами

Мета роботи (дидактична (навчальна), виховна): Вивчення і вибір методів обробки нижніх зрізів рукавів.

Розвиток пізнавальної, самостійності, почуття відповідальності.

Обладнання, прилади та матеріали:

1. Швейне обладнання: універсальна швейна машина, краєобметувальна машина, праска.

2. Інструменти: голки, булавки, ножиці, наперсток, лінійка, крейда, олівець, ручка.

3. Предмети праці: деталі крою, нитки бавовняні №50-40.

1. Перерахувати способи обробки нижніх зрізів рукавів.

2. Які рукава ви знаєте за конструкцією?

3. Охарактеризувати способи обробки низу рукавів без манжет.

Вміння та навички (що повинні сформуватись у студентів підчас лабораторної роботи): Формування вмінь та навичок при обробці рукавів з манжетами різних конструкцій.

Методичні вказівки до організації лабораторної роботи:

Таблиця 1-Специфікація деталей крою

Найменування деталей	Кількість
Лекал	деталей крою

Таблиця 2 - Технологічна послідовність обробки виробу

Номер техноло-гічної операції	Найменування стадії, вузла обробки, технолог-гічної операції	Вид роботи	Розряд роботи	Норма часу, с	Обладнання, інструменти, засоби малої механізації
1.	2.	3.	4.	5.	6.

Разом по вузлу

Завдання до лабораторної роботи:

1. Виконати графічне зображення вузла.

2. Скласти специфікацію деталей крою.

3. Скласти технологічну послідовність.

4. Виготовити зразок рукава з манжетою.

Контрольні питання:

1. Які види манжет за конструкцією застосовують при обробці рукавів у легкому одязі?

2. Які деталі крою необхідні при обробці рукавів з манжетами?

3. З яких основних етапів складається обробка манжет?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА

Тема: Вибір моделі, матеріалу. Характеристика матеріалу (у табличній формі). Вибір методів обробки, обладнання. Характеристика обладнання (у табличній формі

Мета роботи (дидактична (навчальна), виховна): Навчитися обирати матеріали, обладнання та методи обробки в залежності від обраної моделі.

Розвиток пізнавальної активності, самостійності під час вибору матеріалів, обладнання та методів обробки.

Обладнання, прилади та матеріали:

Універсальна швейна машина, крає обметувальна машина, праска, зразки матеріалів для виробу (тканина верху, прокладочні матеріали), нитки.

1. На що слід звертати увагу при виборі моделей швейних виробів.

2. Якім показникам повинні відповідати матеріали, що обирають для обраної моделі виробу.

3. На що слід приділяти увагу при виборі методів обробки та обладнання?

Вміння та навички (що повинні сформуватись у студентів підчас лабораторної роботи): Формування вмінь та навичок при виборі моделей, матеріалів, методів обробки та обладнання для швейного виробу легкого асортименту.

Методичні вказівки до організації лабораторної роботи:

Обгрунтування вибору базових моделей.

Моделі необхідно підбирати відповідно з сучасним стилем і напрямком моди, з урахуванням прогнозу в галузі моделювання. Конструкція моделей повинна бути технологічною і економічною у відношенні матеріальних і трудових витрат.

При виборі колекції моделей, для виготовлення в одному потоці, необхідно враховувати можливість використання однотипних за технологічними властивостями матеріалів, однакових режимів обробки і роботи обладнання, а також максимальну конструктивну і технологічну однорідність моделей при їх зовнішньому відмінності.

Цим вимогам відповідають моделі базових конструкцій з використанням уніфікованих елементів. Завдання полягає в підборі колекції моделей для одночасного виготовлення в потоці (з урахуванням його типу), виборі базових моделей для розрахунку, угрупованню моделей для одночасного їх запуску протягом зміни. Базова модель по конструкції повинна володіти найбільшою кількістю родинних ознак (розмірних, конструктивних, технологічних), притаманних усім моделям сімейства. Змінюються тільки елементи одягу, що впливають на зовнішній вигляд виробу.