Класи пожеж. Вогнегасильни речовини

Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів пожежі поділяються на відповідні класи:

клас А - горіння твердих речовин;

клас В - горіння рідких речовин;

клас С - горіння газів;

клас Д - горіння металів;

клас Е - горіння електроустановок під напругою.

Нині широко використовуються такі вогнегасильні речовини:

Вода – рідина за температури від 0 до 100°С. Основний спосіб впливу на горіння – охолодження. Має вторинний ефект – під час перетворення у пару ізолює вогнище пожежі й знижує вміст кисню у зоні горіння. Способи подання – компактний або розпилений струмінь.

Вода з домішками. З метою покращення якості та підвищення ефективності гасіння у воду додають різноманітні речовини. Для зниження поверхневого натягу вживають поверхнево-активні речовини(ПАР), (піноутворювачі, сульфазоли тощо). Для підвищення в’язкості застосовують згущувальні домішки, наприклад, натрій – карбоксиметилцелюлоза (КМЦ).

Піна – дисперсна система, що складається з комірок – міхурців газу, розділених плівками рідини. Основний спосіб впливу на горіння – ізоляція вогнища горіння. Додатковий – охолодження за рахунок наявної води. За способом видобутку піни розподіляються на хімічні та повітряно-механічні. Хімічна піна утворюється в результаті хімічної реакції між лужною та кислотною частинами заряду. Повітряно-механічна піна утворюється в результаті механічного розпилювання розчину піноутворювача та його змішування з повітрям у піно генераторах. Піни поділяються за кратністю (відношення об’єму піни до об’єму розчину, з якого вона вилучена) на піни низької кратності (до 10), середньої (10-200), високої (більше 200).

Вогнегасні порошки – дрібно подроблені мінеральні солі з різноманітними домішками. Основний спосіб впливу на горіння – інгібірування. Додаткові ефекти: розбавлення пари горючого палива, утворення умов вогнеперешкоди, охолодження.

 

41. Засоби пожежогасіння

До первинних засобів пожежогасіння належать:

• вогнегасники;
• пожежні крани-комплекти, ручні насоси
• лопати, ломи, сокири, гаки, пили, багри;
• ящики з піском, бочки з водою;
• азбестові полотнища, повстяні мати та ін.

Первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щитах, які встановлюють на території об'єкта з розрахунку один щит на 5000м2.

Покривало повинне мати розмір не менш як 1×1 м. У місцях застосування та зберігання ЛЗР та ГР розміри покривал можуть бути збільшені до величин: 2×1,5 м, 2×2 м. Покривало слід застосовувати для гасіння пожеж класів А, В, D, (Е).

Бочки з водою встановлюються у виробничих, складських та інших приміщеннях, спорудах у разі відсутності внутрішнього протипожежного водогону та за наявності горючих матеріалів. Їх кількість у приміщеннях визначається з розрахунку установки однієї бочки на 250-300 м захищуваної площі. Бочки для зберігання води з метою пожежогасіння відповідно до ГОСТ 12.4.009-83 повинні мати місткість не менше 0,2 м³ і бути укомплектовані пожежним відром місткістю не менше 0.008 м³.

Ящики для піску повинні мати місткість 0,5; 1,0 або 3,0 м³ та бути укомплектованими совковою лопатою.

 

42. Вимоги до шляхів евакуації, плану евакуації

Шлях евакуації — це безпечний для руху людей шлях, який веде до евакуаційного виходу.

Евакуаційний вихід — це вихід з будинку (споруди) безпосередньо назовні або вихід із приміщення, який веде назовні, до коридору чи сходової клітки безпосередньо або через суміжне приміщення.

Евакуаційні шляхи і виходи повинні утримуватися вільними, нічим не захаращуватися і у разі виникнення пожежі забезпечувати безпеку під час евакуації всіх людей, які перебувають у приміщеннях будівель та споруд.

У приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасно розміщувати (дозволяється перебування) не більше 50 осіб.

Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель.

Допускається улаштування дверей з відчиненням усередину приміщення у разі одночасного перебування в ньому не більше 15 осіб, а також у санвузлах, з балконів, лоджій, площадок зовнішніх евакуаційних сходів (за винятком дверей, що ведуть у повітряну зону незадимлюваної сходової клітки).

При наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замикатися лише на внутрішні запори, які легко відмикаються.

На сходових маршах і площадках мають бути справні огорожі з поручнями, котрі не повинні зменшувати встановлену будівельними нормами ширину сходових маршів і площадок.

Сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуацій­ним освітленням. Шляхи евакуації, що не мають природного освітлення, мають постійно освітлюватися електричним світлом (у разі наявності людей).

План евакуації — попередньо підготовлена план-схема для швидкого відходу людей із зони надзвичайної ситуації по підготовлених шляхах та маршрутах евакуації, при дотриманні встановлених правил поведінки і порядку дій при НС.

План евакуації складається з двох частин: графічної та текстової.

У графічній частині зображуються схематичні плани будівлі, на яких позначаються шляхи евакуації людей: так зеленими стрілками вказують основні рекомендовані маршрути евакуації, а пунктирними стрілочками зображують другорядні, додаткові шляхи евакуації. На всіх схемах евакуації умовними позначками повинно бути зображено місця розміщення елементів систем пожежогасіння: вогнегасників, пожежних кранів, сигналізації, пожежного щитка та ін.

Текстова частина виконується у вигляді таблиці або оформляється у формі інструкцій та пам’яток про дії під час пожежі.

 

43. Види вогнегасників та вимоги до них. Порядок приведення в дію

Дивись практичну роботу № 3 (№2 – для студентів заочного відділення)

 

44. Пожежна сигналізація

Автоматична пожежна сигналізація — це сукупність технічних засобів, установлених на об’єкті, для виявлення пожежі, обробки, подавання у вигляді повідомлення про пожежу на цьому об’єкті спеціальної інформації та (чи) подавання команд для ввімкнення автоматичних установок пожежогасіння та технічного обладнання.

Система автоматичної пожежної сигналізації складається з пожежних сповіщувачів, які входять до сигнальної лінії контрольно-приймального приладу, ліній зв’язку. Пожежні сповіщувачі перетворюють прояви пожежі (тепло, світло, полум’я, дим) в електричний сигнал, який лініями зв’язку надходить до контрольно-приймального приладу. Цей прилад приймає інформацію від пожежних сповіщувачів, виробляє сигнал про виникнення пожежі чи несправності, передає цей сигнал на інші пристрої (наприклад, вмикає автоматичні установки пожежогасіння чи димовидалення).

У теперішній час використовуються такі автоматичні сповіщувачі:

• теплові, що реагують на певну температуру та (чи) швидкість її наростання;
• димові, що реагують на аерозольні продукти горіння;
• полум’я, що реагують на електромагнітне випромінювання полум’я

 

45. Дія струму на організм людини

Електричний струм, проходячи через організм людини, надає біологічну, електролітичну, теплову та механічну дію.

Біологічна дія струму проявляється в подразненні і збудженні тканин і органів, порушуючи роботу серця, нервової системи, скорочення м'язів.

Електролітична дія струму проявляється в електролізі (розкладанні) рідин, у тому числі і крові, а також істотно змінює функціональний стан клітин.

Термічна дія електричного струму призводить до опіків шкірного покрову, а також загибелі підшкірних тканин, аж до обвуглювання.

Механічна дія струму проявляється в розшаруванні тканин і навіть відривах частин тіла.