Як відрізнити продукти ГМО?

По-перше, вони практично не псуються і не цікавлять комах. Тому купуйте «надкушену» картоплю, яка має найбільші різні розміри. Адже ідеальна картопля однакової величини - це витівки генетиків. Всі ГМ овочі зазвичай довго зберігаються (за рахунок «вклеєних» генів) і виглядають просто ідеально. Так ось, уникайте глянцевих, великих помідорів, розкішної полуниці, яблук «як на малюнку». Природа створює овочі не зовсім «красивими», і не ідеальної форми. Це генні інженери «роблять» овочі, що задовольняють будь-які вимоги покупців. ГМ продукти при розрізуванні не втрачають форму і не пускають сік. Ось вам ще один індикатор. А ось гречку купуйте сміливо, її ще не модифікують. Напевно, немає потреби.

Закон і ГМО

В Європі вже давно діє норма вмісту ГМО в продуктах - не більше 0,9%, в Японії - 5%, в США - 10%. Причому в багатьох країнах маркування товарів з ГМО суворо обов'язкове.

На початку лютого 2009 року Кабмін України таки затвердив порядок реєстрації продукції з ГМО. Весь імпорт тепер повинен проходити відповідну експертизу, причому безпосередньо на кордоні. У разі перевищення у продукції європейської норми вмісту ГМО 0,9% - їй буде відмовлено у ввезенні. До речі, раніше заборонено було лише ввезення дитячого харчування з ГМО, але тим не менше, багато незалежних проб їжі для малят встановлювали факт наявності в ній ГМ добавок.

На ділі виходить, що в Україні ввіз і вміст ГМО в продуктах просто ігнорують, в результаті чого ринки країни перетворилися на смітник незатребуваних трансгенних продуктів всієї Європи. Тому українцям потрібно бути гранично уважними і обережними у виборі їжі.

Наші сусіди-росіяни схаменулися раніше, і на даний момент в Україні діє закон, що регламентує обов'язкове маркування продуктів, що містять ГМО в кількості більше 0,9%. В іншому випадку - штраф, і покарання аж до закриття підприємства (за рішенням суду).

У Європі теж діє обов'язкове маркування, тамтешній покупець сам вирішує, чи купувати йому дешеву їжу, але з ГМО, або ж розщедритися на продукцію без трансгенів. А в Росії, і в Україні і та, і інша продукція коштує однаково...

До речі, в Європі вже існують так звані продукти «organic», які є екологічно чистими і підлягають найсуворішому контролю на всіх етапах виробництва. Нам про таке залишається тільки мріяти.

Ще один парадоксальний факт. Продукти з ГМО спочатку планувалися як їжа для бідних країн Африки. Так ось, ці бідні країни ось вже 5 років як заборонили ввезення продуктів з ГМО. Мабуть, вирішили, що краще голодувати.

3. Загальна історія питання.

Генетично модифіковані організми (ГМО) з`явились ще наприкінці

80-х років минулого століття. Відтоді перед вченими постають непрості питання, пов`язані з прогнозуванням можливих, нині недостатньо досліджених, наслідків поширення ГМО та безконтрольного вживання ГМ-продуктів. Генетично модифікований організм має в собі нову, неприродну для себе комбінацію генетичного матеріалу, переміщеного завдяки генній інженерії. Так зване генетичне забруднення, яке відбувається на фоні втрат біологічного та генетичного різноманіття, стає однією з найбільших загроз сучасності.

Якщо у 1996 році площі під вирощуванням ГМО складали приблизно 2,8 млн га, то за останні десять–дванадцять років площа засіяна трансгенами збільшилась на планеті у понад 40 разів. Активно культивуються і використовуються ГМ культури в Китаї, Індії, Японії, країнах Латинської Америки, і особливо – у США. Водночас, більшість країн Євросоюзу категорично обмежують ввезення та використання трансгенів. Від генно-модифікованої продукції зараз відмовилось понад 130 країн світу. У 2005 році було прийнято "Берлінський маніфест", що передбачає більш, ніж 100 регіонів вільних від ГМО.

Біологічна й генетична безпека є складовою частиною національної безпеки цивілізованої держави. І тому переважна більшість країн, які досягли певного рівня розвитку встановили правила поводження з генетично модифікованими організмами і приділяють цьому процесу серйозну увагу.

У січні 2000 року було ухвалено Картахенський протокол про біобезпску до Конвенції про біологічне різноманіття, який є першим міжнародним документом, що регулює відносини між країнами в сфері поводження з генетично модифікованими організмами і його основна мета – встановити міжнародні правила щодо безпечного перевезення, обробки та використання організмів, які можуть мати несприятливий вплив на збереження і стале використання біологічного різноманіття, з урахуванням ризиків для здоров'я людини. 11 вересня 2003 року Протокол офіційно вступив в силу після того, як його ратифікували понад 50 країн світу.

Передові країни світу мають як розвинену систему наукових досліджень в галузі біобезпеки і аналізу перспектив розвитку біотехнології, так і досить відрегульовану національну правову базу щодо застосування ГМО.

У вересні 2002 року Верховна Рада України прийняла Закон України про приєднання до Картахенського протоколу. Приєднавшись до протоколу, Україна заявила про застосування принципу обережності при ухваленні рішень стосовно поширення ГМО, але далі справа не просунулася. Картахенський протокол встановив лише рамки, від яких можна відштовхуватися при створенні національних підходів до регулювання питань, пов’язаних із ГМО.

Кілька спроб, починаючи з кінця 90-х років минулого століття, прийняти відповідний закон провалювалися трьома скликаннями Верховної Ради. І лише 31 травня 2007 року Верховною Радою України було прийнято закон «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів». Який, як вже зазначалося, відкрив доступ на територію України генетичномодифікованих організмів.