Історична концепція межд має рацію

Поняття предмет функції МПП

Міжнародне право - це система юр норм, що грунтується на звичаєвому праві і регулює відносини в цілях забезпечення миру і співпраці.

Предмет – це міжнародні відносини в цілях забезпечення миру і співпраці в соціальній та культурній сферах.

Функції межд права - це основні напрями його дії на соціальне середовище, визначувані його суспільним призначенням.

Міжнародне право виконує в міжнародних відносинах такі функції:

координуючу функцію — полягає в тому, що за допо­могою його норм встановлюють правила поведінки, які є стандартами для всіх держав у їх взаємовідносинах, щоб взаємодіяти сприяючи, а не заважаючи одна одній;

регулюючу функцію — полягає в тому, що в нормах і загальновизнаних принципах держав закріплюються пра­вила, без яких неможливе їх спільне існування та спілку­вання;

забезпечувальну функцію — полягає в тому, що міжнародне право містить норми, які спонукають держави дотримуватись певних правил поведінки як у мирний час, так і в період війни;

— охоронну функцію — полягає в тому, що міжнародне право закріплює механізми, які захищають законні права й інтереси держави та дозволяють спільно (колективно) ка­рати порушників.

Істотна функція інтернаціоналізації, що полягає в розширенні і поглибленні взаємозв'язку між державами.

Співідношення МП і національного

Є 2 теорії співвідношення:

- дуалістична

- моністична

Виділяють також 5 концепцій в межах цих 2 теорій:

- верховенства однієї системи над іншою

- примат внутрішнього права над міжнародним

- примат міжнар. над нац.

- теорія координації

- верховенство кожної з 2 систем

- системи існують і ніколи не перетинаються

Відмінності у: предметі у порядкові застосування примусу.

Поняття МП як науки

МП походить від стародавнього риму. Право народів дало початок МП.

Напрям ки МП:

- природно-правовий – МП виникло з розуму

- гроціанський – МП утв. із законів пророди через міжнар. звичаї та угоди договори

- позитивізму – МП має наднаціональний характер.

Субєкти МП: поняття види х-ка

Суб’єкт - це учасник Мвідносин, що врегульований нормами МП, який володіє юридичною незалежністю і спроможністю самостійно здійснювати має рацію і обов’язки.

Суб’єкті бувають:

1. Основні = первинні (держава, Нації та народи що борються)

2. похідні = вторинні (МО-ПЕРМАЛОЙ, Державоподібні утворення)

І.Держава (характер.: населення, територія, суверенна влада).

ІІ Державоподібні утворення (Ватикан не має самостійного статусу)

ІІІ. Нації та народи що борються за суверенність держави.

Ще одне розмежування суб’єктів:

Суб’єкті правостворюючі (держави і міжнародні організації)

Правозастасовуючі (всі суб’єкти МП).

Співвідношення Міжнародного публічного права та Міжнародного приватного

Спільне:

- регулюють міжнародні відносини

- регулюють міжнародне співробітництво

Відмінне:

- за субєктами

- за обєктами регулювання (МПП регулює М цивільні сімейні трудові відносини)

- за методом регулювання (координаційний - МПП) (коліційний МПрП)

- за джерелами (МПП – звичай договір)(МПрП – нац. з-во)

- МПрП – є цивільна відповідальність

Періодизація історії розвотку МП

Історична концепція межд має рацію.

Періодизація історії межд має рацію:

n Стародавні століття;

n Середньовіччя

n Класичний період

n Сучасне межд право.

Стародавні століття. Суб'єктами межд відносин були не держави, а їх володарі. Широкого поширення набули договори. Вони служили здійсненню не тільки зовнішніх, але і внутрішніх функцій.

Твердження щодо того, що межд право існувало на стародавньому світі, явл головним чином результатом перенесення сучасних уявлень в абсолютно інші умови. Судять формою, ігноруючи суть явища. Не дивлячись на жорстокість вдач межд зв'язків, накопичений досвід мав істотне значення для майбутнього межд має рацію. Була доведена принципова можливість нормативного регулювання межгос відносин. Були вироблені форми нормативного регулювання - звичаї і договори. Останні за формою малого чим відрізнялися від нинішніх межд-прав договорів.

Середньовіччя

Не дивлячись на некот особливості, у всіх регіонах існували більш менш однакові способи і рівень регулювання межгос відносин. Всі регіони внесли свій внесок до формування загальноприйнятої практики. Проте через історичні умови головним регіоном, де був підготовлений грунт для створення межд має рацію, опинилася Європа.

У загальному середньовіччі внесло свій внесок до підготовки грунту для створення межд має рацію. Головне полягало в тому, що воно переконливо продемонструвало згубність беззаконня як для внутригос, так і для межд відносин. Був накопичений некот досвід неправового нормативного регулювання межгос відносин, причому особливо слід зазначити значення формування звичаїв морської торгівлі.

Класичний

Класичне межд право почало складатися в 1789-1919. Великий крок вперед в розвитку межд права був зроблений Великою французькою революцією. Основами зовнішньої політики Франції були проголошені “загальний мир і принципи справедливості”, відмова від всякої війни з метою завоювання. Наполеон все звів нанівець. Але прогрес не можна було зупинити. З розвитком пошти, телеграфу, ж/д повідомлення гостро стало питання про їх межд-прав регулюванні. У 1874 р. був підписаний акт про установу Усесвітнього поштового союзу, кіт встановив вільний транзит листів і посилок через території учасників. У 1875 р. приймається конвенція про Телеграфний союз. У 1890 р. полягає багатобічна ж/д конвенція.

Межд право стало необхідним регулятором значного об'єму межд відносин. Був накопичений нормат матеріал, закладені початки межд-прав свідомості. Намітилися зрушення і в національному праві, кіт, наприклад, закріпило привілеї іноземних дипломатів, встановило прав режим іноземців.

Сучасний

Фундамент сучасного межд права був закладений Статутом ООН. У основу межд права був покладений принцип співпраці. Він наказував відмову від концепції панування сили, що домінувала впродовж століть, і заміну її концепцією панування права. Однією з найтиповіших рис совр межд права явл твердження в нім прав людини. Статут визначив загальні цілі і принципи межд права.

10. Поняття види джерел МП

Існує п’ять видів джерел МПП:

1. всі системи світу визнають за джерело МПП внутрішнє законодавство країн;

2. також всі системи світу визнають за джерело МПП звичай як внутрішньодержавний, так і міжнародний;

3. багато країн визнають джерелом договір;

4. багато країн визнають джерелом судову та арбітражну приктику;

5. деякі до джерел відносять доктрину МПП.

Джерела міжнародного права в юридич­ній науці розуміють, зокрема, форми, в яких знаходить ви­раження правова норма.

11. Міжнародний договір як джерело МП

Договір - це міжнародна угода укладена між державами в письмовій формі. Договори посідають основне місце в системі джерел МП через такі риси:

- процес створення договірної норми в хронологічному плані коротше процесу створення звичаєвих норм

- процедуру укладання, виконання договорів детально розроблена і закріплена в кодифікованих міжнародно-правових актах

Договір завжди виникає з активних дій держав. Писана норам підлягає тлумаченню у випадку виникнення неясностей або ускладнень при її застосуванні. Тільки з писаною нормою пов’язаний такий інститут МП як кодифікація. Міжнародні договори мають пріоритет перед міжурядовими. Його пріоритетність залежить від часу укладення.

12. Міжнародний звичай

Звичай – це нормі що виникли в результаті кілька разового і тривалого застосування суб’єктами МП, але такі, що не знайшли свого закріплення в міжнародних договорах. Звичай не підлягає тлумаченню до нього звичайно не може бути заявлене застереження що завжди робиться в писемній формі.

Звичай не має нормативного закріплення, ств. в практиці держав, має обовязковий характер.

13. Допоміжні джерела МП

Це є:

- рішення міжнар. органів, та організацій,

- рішення міжнар. судів та арбітражних трибуналів(є обовязковим тільки щодо конкретної справи),

- рішення спеціалізованих установ ООН (акти)

До джерел МПП не відносять національне з-во і рішення національних судів.

14. Система МП

Система – це сукупність принципів і норм МП що становлять єдине ціле.

МП ділиться на:

- галузі

- інститути

Галузі МП:

- населення в МП

- правовий режим тереторій

- право міжнародних договорів

- повітряне

- консульське

- право збройних конфліктів

- атомне

- міжнар. право захисту прав людини

15. Загальна характеристикака норм МП: поняття структура види

Норма – це юридично обовязкове правило поведінки держав та інших субєктів МП у міжнародних відносинах.

Структура:

Найчастіше норми містять диспозицію рітше гіпотезу і диспозицію. Відсутня санкція. Санкція – це окремий інститут що застосовується потерпілими державами.

Класифікація:

І За місцем в системі МП:

Принципи (що встановлюють основи міжнародного правопорядку, миру і співробітництва)

Норми (загальнообов’язкове правило поведінки)

ІІ За способом створення і формою існування (за джерелами):

Договірні

Звічаєві

ІІІ За сферою дії:

Універсальні (регулюють відносини між усіма державами членами світового співтовариства)

Партікулярні:

Регіональні (закріплені в догодах між державами визначених геогр. регіонів)

Субрегіональні (закріплені в догодах між групою держав у середини геогр. регіону)

ІV За юридичною силою:

- Імперативні

- Діспозітівні

V За змістом правив поведінки

- Матеріальні (містять правила і обов’язки сторін)

- Процесуальні (норми, що регламентують діяльність міжнародних правозастосовних органів (Рада безпеки ООН).

VІ За своєю роллю в механізмі міжнародно правового регулювання:

- Регулятівні

- Охоронні

16. Поняття ф-ції природа основних принципів МП

Основні принципи – це норми що відображають зміст МП і мають вищу юридичну імперативну силу.

Функції:

- стабілізуюча – щоб відносини були перспективні

- сприяння розвитку міжнар. відносин

- заповнюють прогалини в праві

Всі принципи є універсальними іє критерієм законності. Х-ся стабільністю.

17. Ознаки та класифікація основних принципів МП

Ознаки:

- загальновизнаність

- формують законні інтереси

- мають перевагу над іншими нормами

- порушення принципів кваліф. Як порушення норми

Принципи закріплені в статуті ООН 1945р. …

Принципи:

Принцип незастосування сили в МП

Принцип мирного вирішення спорів.

Принцип поваги прав людини.

Принцип суверенної рівності.

Принцип невтручання.

Принцип територіальної цілісності.

Принцип непорушності кордонів.

Принцип рівноправ'я та самовизначення народів.

Принцип співробітництва.

Принцип добросовісного виконання міжнародно-правових обов'язків.

18. Нормативний зміст основних принципів МП

Принип незастосув сили в МП.

Цей принцип означає, що держ і ін суб`єкти міжн права повинні утримуватись від погроз або застосув сили проти територіал недоторк або політич незалежності будь-як держави.

Принцип мирного виріш спорів

Цей принцип займає одне з найважливіших місць в системі прнципів МП. Цей принцип розвивався паралелно з принципом незастосування сили. Вперше принцип був закріплений в актах Гаагзьких конференцій миру 1899 і 1907р. Однак лише після прийняття статуту ООН, цей принцип ставши нормативно- закрвпл в МП, ставши загальновизнаним і загальнообов`язковим. Цей принцип передбачає, що всі спори між державами повинні розв`язуватись винятково мирними засобами, незалежно від походження і характеру цих спорів. У статуті ООН зазначено перелік засобів, пов`язаних з мирним розв`яз спорів (шляхом переговорів, обстеження, посередництва, примирення, арбітражу, суднового розгляду та ін.)

Принцип поваги прав людини.

Кожна людина користується правами і свободами, що зазначені в конституції і з-ах держ. Законодавство будь- якої держави визначає правове становище, обсяг прав та обов`язків усіх осіб, які перебув на її тер (громадян даної держ., іноземців, апатридів).

 

Принцип суверен рівності

Суверенна рівність являє собою поєднання принципів поважання суверенітету та рівноправності держав. Суверенітет має на увазі верховенство і незалежність влади; це повнота законодав, виконав і судової влади держ на її тер, а т.ж. незалежність у зовніш справах.

Принцип невтручання

Статут ООН забороняє втручання у справи, які стосуються внутріш компетенції будь-як держ. Принцип невтручання також забороняє будь-яке збройне втручання у внутрішні або зовніш справи, щоє внутрішньою компетенцією держ.; забороняється будь-який примус для підкорення своїм власним інтересам; держ повинні утримуватись від надання прямої або опосередкованої допомоги терорист діял.,

Принцип територ цілісності

Цей принцип зводиться до заборони насильницького захоплення або зміни належності інозем територій, а також до заборони протиправного використ інозем територій або заподіяння їм значних збитків.

Принцип непорушності держ кордонів

Суть цього принципу зводиться до міжнар.- правов визнання існуючих кордонів європей держав і до відмови від зазізань на ці кордони.

Принцип рівноправ та самовизнач народів.

Цей принцип визначає, що кожний народ має право самостійно виріш всі питання свого внутріш розв і міжнар відносин. Принцип співробіт-ва. Цей принцип є основою побудови і розв міжн віднос. Без додержання цього принципу неможливінормальні міжн віднос., Отже, цей принцип має на меті, що держ повинні: підтримув міжнар мир і безпеку; сприяти міжнар стабіс-ті і прогресу, загальному добробуту народів.

Принцип добросовіс викон міжн.- правов зобов`язань

Він вказує на тих, що якщо не буде поваги до вже існуючих міжнар зобов`яз.,то мало надії на їх належне виконання.