Поняття перехідної економіки

Виникнення перехідних економік у суспільстві є закономірним явищем розвитку економічних систем. Економічна система, як будь-яке об'єктивне явище суспільного життя, проходить етапи становлення, досягнення зрілості, старіння й відмирання, тобто заміни на нову систему. В такому процесі стадія відмирання водночас стає стадією становлення нової системи. У цей період економіка перебуває у перехідному стані.

Це означає, що економічна система, досягнувши своєї зрілості, під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів починає вичерпувати ресурси свого самовідтворення. Оскільки економічна, насамперед виробнича діяльність не може зупинятися, починається процес зародження і формування елементів нової системи, що функціонують одночасно і поряд з елементами існуючої. Такий стан триває до того моменту, коли нова економічна система витісняє стару і перетворюється на панівну економічну систему, що досягла своєї зрілості, її подальший розвиток здійснюється на власній основі. Протягом цього періоду економіка носить перехідний характер.

Отже, перехідна економіка — це особливий етап в еволюції економіки, коли вона функціонує під час переходу суспільства від одного історичного ступеня до іншого. Вона характеризує проміжний стан суспільства, епоху соціально-економічних і політичних перетворень. Звідси й особливий характер перехідної економіки, що відрізняє її від економіки, що функціонує на власній основі, або звичайної економіки. Найхарактернішим для неї є дія двох типів економічних форм і зв'язків — відмираючих, притаманних старій системі, і нових, зростаючих, що є основою формування нової економічної системи.

Перехідна економіка характеризується рядом ознак. По-перше, їй притаманне переважання особливих перехідних економічних форм. Для перехідної економіки характерна наявність поєднання старого і нового, тобто старих і нових економічних форм і зв'язків. У результаті взаємодії між: ними виникають нові, перехідні економічні форми. Вони несуть у собі змішаний зміст, поєднання старих і нових якостей, суперечать традиційним чинникам, виступають своєрідним сигналом про процес відмирання попередньої системи. Поява таких форм засвідчує зародження та існування перехідної економіки. Вони, будучи по суті перехідними, не можуть бути законсервовані, їх найхарактерніша суть у змінюваності, зумовленій боротьбою старих і нових економічних зв'язків і відносин. Причому нові відносини та зв'язки поступово відтісняють старі, замінюючи їх. Тому перехідні економічні форми свідчать про спрямованість розвитку економіки в перехідний період та про його необоротність.

Другою ознакою перехідної економіки є її нестійкість. У будь-якій економічній системі відбуваються різні зміни. Але вони виступають як своєрідний засіб реалізації мети, притаманної даній системі, як засіб приведення її у стійкий, рівноважний стан. Перехідна економіка характеризується змінами іншого порядку. Вони не просто тимчасово порушують стійкість системи, щоб через інші зміни остання повернулась у рівноважний, стійкий стан. Зміни у перехідній економіці носять необоротний характер, а тому посилюють нестійкість існуючої системи, примушують її втрачати рівновагу і тим самим сприяють витісненню її новою системою. А це призводить до скорочення обсягів виробництва, зростання безробіття, підвищення цін тощо. Такий стан характерний для економіки України 90-х років XX ст. — початку XXI ст.

Третьою ознакою перехідної економіки е альтернативний характер розвитку. Він полягає у тому, що результати розвитку перехідної економіки багатоваріантні. Альтернативність зумовлена її природою, що полягає у поєднанні елементів старого і нового типів економічної системи. Велику роль відіграє І та обставина, що розвиток економіки відбувається під впливом багатьох, нерідко різноспрямованих і суперечливих, чинників. Альтернативність перехідної економіки означає, що вона обов'язково повинна перерости в якийсь інший, але неминучий стан. Повернення до попереднього стану виключається, бо інакше перехід до нової економічної системи не зміг би початись. Альтернативний характер перехідної економіки означає, що суспільство має можливість впливати на перехідні процеси, щоб спробувати забезпечити найсприятливіший для цього варіант. Вибір варіанта розвитку значною мірою зумовлюється співвідношенням соціально-економічних факторів суспільства.

Перехідній економіці властива й така ознака, як особливий характер її суперечностей. Вони є суперечностями не функціонування, а розвитку, тобто нового і старого, суперечностями різних соціальних сил суспільства, що є суб'єктами даних відносин. Зміни, на які орієнтована перехідна економіка, носять революційний характер, а за певних умов можуть спричинити і соціально-політичну революцію.

Для перехідної економіки властива також; історичність. Ця ознака зумовлена двома обставинами. По-перше, перехідна економіка носить обмежений характер у часовому вимірі, тобто має визначений початок і кінець. По-друге, перехід відбувається у певну історичну епоху. Перехід від традиційної до індустріальної ринкової економіки здійснюється в одну історичну епоху, тоді як перехід від командної економіки до ринкової — в іншу. При цьому різні й вихідні етапи, і кінцеві результати, і суперечності у суспільстві. Залежно від історичних умов навіть загальні для перехідної економіки закономірності виступають у різних формах.

Перехідна економіка характеризується також інерційністю відтворення. Вона пов'язана з безперервністю економічної діяльності. Будь-яка економіка є процесом, що постійно відновлюється, відтворюється. Тому неможливо повністю змінити стару економічну систему, а після цього створювати нову. Інерційність передбачає збереження в економіці старих відмираючих форм і зв'язків протягом тривалого періоду. Це, насамперед, стосується структури виробництва, на зміну якої потрібен тривалий час. Тому неможливе швидке перетворення однієї економічної системи на іншу. Суть інерційності й полягає у забезпеченні спадковості перехідної економіки з вихідним етапом і поступової трансформації в нову цілісну систему. Інерційність відтворення об'єктивно зумовлює неможливість зворотної еволюції перехідної економіки.

Ще одна риса перехідної економіки — інтенсивний переважаючий розвиток нових економічних форм і відносин. Вони виникають у надрах старої системи і в силу інерційності відтворення починають розвиватися швидше, інтенсивніше порівняно із старими. Старі форми витісняються, починається формування спочатку елементів нової економічної системи, а на певному етапі на їх основі — й механізму її функціонування.

Такі найхарактерніші ознаки перехідної економіки. За характером перехідних процесів можна виділити два її типи. Перший тип — природно-еволюційний, що характеризується природним ходом історичної еволюції і притаманний глобальним перехідним процесам у межах усього світового господарства. Заміна однієї економічної системи на іншу при цьому відбувається виключно під впливом об'єктивних економічних закономірностей без втручання зовнішніх по відношенню до економіки сил.

Другий тип — реформативно -еволюційний. Для нього характерним є регулювання перехідних процесів у певному напрямі на основі свідомо створюваних програм регулювання суспільства. За допомогою таких програм створюється можливість прискорення природних процесів переходу до нової системи без ігнорування об'єктивних закономірностей. При цьому успіх реформування залежить значною мірою від того, наскільки пізнані такі закономірності і як вони враховані у реформаторських програмах. До цього типу належить перехід від командної до ринкової економіки, що характерно й для України.