Електричний стан повітря, вплив на рослини

Іонізація і деіонізація повітря тісно пов'язана з атмосферною електрикою. Перші дослідження в цій області відносяться до 18-го століття. Вражають досліди Ф.Гардіні. Він натягнув в своєму саду над рослинами кілька рядів металевого дроту. Дослід тривав три роки. Весь цей час рослини всихали. Але варто було дріт прибрати, як рослини ожили. У цьому досліді шар землі і ряди дроту утворювали так звану «клітку Фарадея» всередині якої відсутнє електричне поле і екранується проникнення заряджених частинок. Це був перший вражаючий досвід, що доводив необхідність атмосферної електрики для життєдіяльності.

На початку 20-го століття російський вчений А. Л. Чижевський отримує практичні відповіді на всі питання, пов'язані з впливом атмосферної електрики на життєву активність рослин, тварин і людини. Учений виявив складну динамічну іонну структуру повітря, яким ми дихаємо.

А. П. Чижевський підійшов до вивчення питання інакше. Були розроблені лабораторні установки, в яких було можливо встановлювати задану атмосферу: звичайну, деіонізовану (позбавлену будь-яких іонів), а також іонізовану позитивно чи іонізовану негативно. У всіх дослідах хімічний склад повітря не змінювався. Скрупульозні досліди тривали понад 10 років і неодноразово перевірялися іншими науковими колективами. Виявилося, що деіонізоване повітря і повітря насичене позитивними аероіонами призводить до пригнічення життєвих процесів. Сприятливо впливали негативно заряджені йони.

Дія підвищеної іонізації повітря на рослини ще мало вивчена, можливо, саме вона служить матеріальною основою здатності деяких рослин «пророкувати погоду» (зниження фотосинтезу і дихання, закривання продихів і припинення транспірації перед грозою задовго до падіння атмосферного тиску).

ВИСНОВКИ

1. До шкідливому впливу несприятливих температур рослини пристосовуються за допомогою анатомо-морфологічних і фізіологічних механізмів. Анатомо-морфологічні адаптації рослин до холоду: мінімізація розмірів при збереженні великих розмірів репродуктивних органів (верба полярна, рододендрони камчатський і Адамса, берізка худа (арктична), численні арктичні рослини); формування укорочених пагонів-брахібластов (модрини, верби); опушення пагонів і листя (береза ​​шерстиста, перстач, простріли, модрина Курильська), наявність воскового нальоту; обплітання сисним корінням модрини теплих горбків (камені, валеж) на грунтах з мерзлотою; геофілізація - занурення в субстрат нижньої частини рослин.Деякі із зазначених адаптацій властиві рослинам і по відношенню до максимальних температур - повстяне опушення у лоха вузьколистого, акації піщаної; потовщення покривної тканини і восковий наліт на листках (знижена інтенсивність транспірації); вертикальна орієнтація листя, наявність захисного коркового шару (ізоляція камбію від перегріву). Термофіли - своєрідний морфологічний тип рослин з частково або повністю редукованим листовим апаратом (саксаул - Haloxylon aphyllum, різні молочаї Euphorbia), дуже товстий шар кутикули (сукуленти, кактуси). У холодних районах ростуть, в основному багаторічники, в жарких - багато однорічників.Фізіологічні (біохімічні) адаптації: зниження інтенсивності транспірації, що зменшує тепловіддачу; накопичення в клітинах цукрів і інших речовин, що збільшують концентрацію клітинного соку; накопичення в клітинах антоціанів, що забезпечують в холодну пору сезону червоний колір і відтінки фотосинтезуючого апарату. Фізіологічні адаптації проявляються, насамперед, у зміні фізико-хімічного складу речовин в клітинах і тканинах. У одних і тих же рослин холодостійкість різних органів і в різні пори року неоднакова. Найбільш уразливі молоді тканини і регенеративні органи.

Рослини сонячних сухих місць існування, здатні переносити короткочасне (до півгодини) підвищення температури до +60 ° С без пошкодження тканин. Найбільш жаровитривалі - лишайники.Жаростійкість рослин залежить від географічного положення, сезону року, положення в рельєфі.

2.Низька вологість повітря близько листа сприяє транспірації. По відношенню до вологості розрізняють еврігігробіонтні і стеногігробіонтні організми. Водяні пари здатні зменшувати прозорість атмосфери, тим самим зменшуючи освітленість.По відношенню до водного режиму рослини діляться на вологолюбні (гігрофіти), сухолюбні (ксерофіти) і помірно вологолюбні (мезофіти). Ефемероїди і ефемери пристосовуються до переживання несприятливих у плані вологості періодів за рахунок своїх життєвих циклів.

3. Анемофілія - запилення за допомогою вітру. Вітрозапильні види переважають серед голонасінних і однодольних. Анемохорія - поширення плодів та насіння за допомогою вітру. Серед анемохорів розрізняють такі типи: а) мають дрібне і легке насіння; б) крилате насіння і плоди; в) опушені плоди та насіння; г) насіння і плоди в мішечках, роздуті; д) перекотиполе. Вітер не тільки посилює процес випаровування води, він чинить на рослини механічний вплив (утворення подушковидних, карликових форм, зміна форми крони дерев).

4. Йонізація повітря є важливою умовою нормальної життєдіяльності рослин, дейонізація і позитивна йонізація несприятливо впливають на більшість рослин.