Моделювання як інструмент прикладної лінгвістики

According to the transformational approach translation is viewed as the transformation of objects and structures of the source language into those of the target.

Within the group of theories which we include in the transformational approach a dividing line is sometimes drawn between transformations and

equivalencies.

In the transformational approach we shall distinguish three levels of substitutions morphological equivalenacies, lexical equivalenacies, and syntactic equivalencies and/or transformations.

From the above you may conclude that according to the transformational approach translation is a set of multi-level replacements of a text in one language by a text in another governed by specific transformation rules.

However, the transformational approach is insufficient - when the original text corresponds to one indivisible concept which is rendered by the translator as a text in another language also corresponding to the relevant indivisible concept.

For instance, the translation of almost any piece of poetry cannot be explained by simple substitution of target, language words and word combinations for those of source language.

This type of translation is characteristic of any text, written or spoken, rather than only for poetry or high-style prose and the denotative approach is an attempt to explain such translation cases.

According to denotative approach the process of translation is not just mere substitution but consists of the following mental operations:

♦ translator reads (hears) a message in the source language;

♦ translator finds a denotatum and concept that correspond to this message;

♦ translator formulates a message in the target language relevant to the above denotatum and concept.

According to communicational approach translation is a message sent by a translator to a particular user and the adequacy of translation depends on similarity of their background information rather than only on linguistic correctness.

Naturally enough when communicating we inform others about something we know. That is in order to formulate a message, we use our system of interrelated data, which is called a thesaurus. We shall distinguish between two kinds of thesauruses in verbal communication: language thesau-rus and subject thesaurus.

Language thesaurus is a system of our knowledge about the language which we use to formulate a message, whereas subject thesaurus is a system of our knowledge about the content of the message. Thus, in order to communicate, the message sender formulates the mental content of his or her message using subject thesaurus, encodes it using the verbal forms of language thesaurus, and conveys it to the message recipient, who decodes the message also using language thesaurus and interprets the message using subject thesaurus as well. This is a simple description of monolingual com-munication.

One may note that the communicational approach pays special attention to the aspects of translation relating to the act of communication, whereas the translation process as such remains unspecified, and one may only presume that it proceeds either by a transformational or denotative path (see their relevant descriptions above).

The transformational approach quite convincingly suggests that in any language there are certain regular syntactic, morphological, and word-building structures which may be successfully matched with their analogies in another language during translation.

The denotative approach treats different languages as closed systems with specific relationships between formal and conceptual aspects, hence in the process of translation links between the forms of different languages are established via conceptual equivalence.

The communicational approach highlights a very important aspect of translation - the matching of thesauruses. Translation may achieve its ultimate target of rendering a piece of information only if the translator knows the users' language and the subject matter of the translation well enough (i.e. if the translator's language and subject thesauruses are sufficiently complete)» [8, с. 40-43].

Задання 6. Які основні типи лінгвістичних моделей пропонує Партико З. В.?

Переважну більшість масивів одиниць мови можна подавати у формі баз даних. Тому теорія баз даних і практика їх використання мають для комп’ютерної лінгвістики першорядне значення.

Крім того, дуже важливою є співвіднесеність слів з фрагментами реального світу (структуру такої будови знака висвітлено в попередніх темах). На цьому базується функціонування систем розуміння текстів. Для функціонування таких систем, зокрема робототехнічних, до кожного слова у словнику системи додають еталонний образ позначуваного ним фрагмента світу (наприклад, для розпізнавання коробок на складі — образ бруска).

Прикладом програмно реалізованої моделі мови (для лексичного рівня) є інтегрована лексикографічна база даних «Словники України», укладена Українським мовно-інформаційним фондом HAНУ. Ця модель містить п'ять компонентів: орфографічний словник (зі словозмінною парадигмою кожного слова), орфоепічний словник, словник синонімів, фразеологічний словник і словник антонімів» [7, с. 192].

Задання 7. Чому істотного значення набуває форма запису інформації при роботі з мовним матеріалом?

«Для комп'ютерного опрацювання інформація має бути представлена у придатній, доступній для "розуміння" комп'ютера формі. Відтак істотного значення набуває форма запису інформації, або, інакше, мова її запису. У КЛ розрізняють: 1) формалізацію внутрішню, або формалізацію самої мови і визначають її як вироблення формальних прийомів та методів аналізу й опису природної мови, та 2) формалізацію зовнішню, або формалізацію тексту (продукту аналізу й опису природної мови) і визначають останню як формалізацію вже здобутої інформації, витворення формальних засобів її представлення комп'ютеру. Інформація, записана у певній формі, перетворюється на дані або знання. В основі такого формалізованого запису інформації завжди лежить певна інформаційна модель тієї предметної галузі, якої стосується така інформація. Предметну галузь становить тематично однорідна ділянка дійсності - сфера природи, виробництва, громадського або приватного життя людини. Ступінь деталізації структурування предметної галузі залежить від конкретного завдання, яке ставить перед собою дослідник.

Зауважимо принагідно, що будь-який мовний продукт уже становить певну інформаційну модель того об'єкта дійсності, який він називає або описує. Позначаючи особу словами мудрець, молодик, дівчинка, бородань, мовознавець, українець, киянин або ліберал, неформал, ми використовуємо різні інформаційні моделі найменування особи, вироблені в лексиконі сучасної української мови. Кожна з цих лексем своєю змістовою структурою вказує на різні ознаки особи: її зовнішність, рівень розумового розвитку, стать, вік, фах, національну належність, місце проживання, політичні чи естетичні уподобання, а їхня форма (письмова й звукова) засвідчує спосіб представлення в українській мові такої інформації про особу. Отже, будь-яка формалізація мовного матеріалу полягає у витворенні уже вторинних інформаційних моделей, а саме: формалізації для комп'ютера інформації, уже сформалізованої засобами природної мови для людини. Недарма, пригадаймо, людську мову й називають вторинною сигнальною системою на відміну від органів чуття як первинної сигнальної системи» [5, с. 15-16].

Задання 7. Які вимоги пред’являють до мовних моделей?

«Для того, щоб модель дійсно служила аналогом натурного об'єкта, вона повинна відповідати певним вимогам до її побудови. Р.Г.Піотровський - автор теорії лінгвістичного автомата як універсальної комп'ютерної моделі оброблення текстової інформації - сформулював їх так:

1. Бути спрощеним аналогом, але не копією оригіналу.

2. Не бути складнішою за оригінал. Водночас застосування моделі дозволяє одержати потрібну інформацію про оригінал швидше за Інші прийоми його дослідження.

3. Побудова моделі має бути вільною від суперечностей (логічно коректною), вичерпною і гранично простою. Проте між цими трьома критеріями існує пріоритетна залежність: критерій коректності важливіший за критерії вичерпності та простоти, а критерій вичерпності істотніший за критерій простоти! Якщо існує кілька моделей з однаковими показниками всіх трьох перелічених критеріїв, то перевагу віддають тій з них, яка швидше діє, тобто дозволяє досліднику за коротший час одержати потрібну інформацію про оригінал.

4. Модель повинна мати універсальний характер, що дає змогу застосовувати її не до якогось конкретного об'єкта, а до певного класу натурних об'єктів.

5. Модель повинна мати пояснювальну силу, тобто здатність передбачувати, виявляти й пояснювати ще не реалізовані властивості оригіналу.

6. Модель мусить мати і евристичні (пошукові) властивості, тобто генерувати нові знання про оригінал» [5, с. 20].

Задання 9. Як наведений приклад пояснює можливість моделювання в фонетичній мовній підсистемі?

У лінгвістиці потреба в моделюванні мовних об'єктів виникла разом з необхідністю їхнього опису та унаочнення для запису мовних повідомлень, обміну ними або для їхнього зберігання, а також з метою навчання мови. Отже, використовуючи певне письмо (графемний запис звукових повідомлень) або навчаючись мови з допомогою певних граматик, ми працюємо з лінгвістичними моделями, розрахованими на людське сприйняття мовної інформації. Такі, некомп'ютерні, моделі відповідають усім вимогам до моделей, створюваним для оброблення мовної інформації комп'ютером. Переконаємося в цьому на прикладі моделей системи приголосних у сучасній українській мові. Причому свідомо відберемо моделі, різні за способом побудови або графічного зображення. Традиційну, загальноприйняту і всім нам знайому ще зі шкільної лави модель подає в табличному вигляді (див. табл. 5) Г. П. Півторак у своїй статті "Приголосні звуки" в енциклопедії "Українська мова" (К., 2000, с. 485). 45 приголосних звуків, реалізованих у словах сучасної української мови, описано за рядом основних і додаткових ознак. Основні ознаки: місце, спосіб творення та наявність голосу; як додаткові ознаки виступають наявність шуму та твердість/м'якість. Отже, кожен з приголосних звуків у такій моделі постає як пучок перетину основних та додаткових ознак.

Таблиця 5. Класифікація приголосних звуків сучасної

української мови (за моделлю Г.П.Півторака)

Запропонована модель узагальнення інформації пояснює, за якими формальними ознаками протиставляються один одному або об'єднуються приголосні звуки сучасної української мови, а разом з тим засвідчує нереалізовані можливості української фонетичної системи. Гіпотетичні (передбачувальні) властивості цієї моделі дають змогу встановити обмеження на реалізацію тих чи інших звуків, що їх накладає система сучасної української мови. Нереалізовані ресурси підсистеми приголосних звуків у поданому графічному варіанті моделі засвідчили пусті клітинки. Реальних приголосних звуків - 45, нереалізованих, але закладених в потенціалі цієї підсистеми - 75. Отже, потенціал підсистеми приголосних реалізовано у сучасній українській мові на 60%. Так, наприклад, передньоязикові щілинні приголосні реалізують опозицію і за дзвінкістю/глухістю, і за твердістю/м'якістю на відміну від губних щілинних, у яких опозиція за дзвінкістю/глухістю залишилася нереалізованою, пор.: ж:ж' та ж:ш з ф:ф'. Свого часу саме таблична модель упорядкування голосних звуків у межах коренів індоєвропейської прамови дала можливість Ф. де Сосюру виявити зниклі так звані "сонантні коефіцієнти", тобто звуки, які після голосних могли виступати як нескладотвірні сонанти, а в редукованому корені, тобто в корені, що втратив голосний, ставали складотвірними елементами. Згодом, у 1906-1907 рр .у після відкриття неситських документів з м.Богазкьой (Туреччина) і їхнього розшифрування такі фонеми було виявлено в хетській мові, якою були писані ці пам'ятки, - одній з найдавніших індоєвропейських мов, що мала писемність.

Рис.1. Кубічна (стереометрична) та деревна моделі російських

губних приголосних (за Р.Г. Піотровським)

Можливі і інші графічні способи зображення моделей організації приголосних. Наприклад, Р.Г.Піотровський запропонував для системи приголосних сучасної російської мови стереометричний і "деревний" способи зображення таких мовних моделей. Згідно з першим кожна з ознак зіставлення звуків задає координати певної площини об'ємного зображення моделі. Використовуючи стереометричний принцип зображення, за трьома ознаками носовість/неносовість (в інших термінах, сонорність/несонорність (шумність)), дзвінкість/глухість, твердість/м'якість можна побудувати кубічну модель для російських приголосних б, б', п, п\ м, м' (див. рис. 1). За такими ж класифікаційними ознаками можна змоделювати взаємовідношення і відповідних українських приголосних (пор. вище табл. 5):

У моделі з деревним способом зображення кожна з ознак зіставлення приголосних формує вузол графа-аналога описуваної підсистеми приголосних, а конкретна опозиція, що формується на підставі такої ознаки, задає його гілки. Пусті кружки в поданих графічних зображеннях моделей також засвідчують нереалізовані можливості підсистеми приголосних сучасних російської та української мов» [5, с. 21-23].

Література

1. Баранов, А. Л. Введение в прикладную лингвистику [Текст] / А. Н. Баранов. - М.: Эдиториал УРСС. – 2001. – 360 с.

2. Баранов, А. Л. Метафорические модели как дискурсивные практики [Текст] / А. Л. Баранов // Известия Академии наук. Серия литературы и языка. - 2004. - Т. 63, № 1. -С. 33-44.

3. Дудок, Р. І. Системність та структурність мови [Текст] / Р. І. Дудок // Мовознавство. - 2003. - № 5. - С. 26-34.

4. Караулов, Ю. Л. Лингвистическое конструирование и тезаурус литературного языка [Текст] / Ю. Л. Караулов. -М.: Наука, 1983.-С. 148-171.

5. Карпіловська, Є. А. Вступ до комп’ютерної лінгвістики [Текст] / Є. А. Карпіловська. Донецький національний ун-т. - Донецьк: Донецьк: «Юго-Восток, Лтд», - 2006. - 184 с.

6. Откупщикова, М. Л. Моделирование языка [Текст] / М. Л. Откупщикова // Прикладное языкознание. - 1996.- С. 100-112.

7. Партико, З. В. Прикладна і комп’ютерна лінгвістика: Вступ до спеціальності [Текст] / З. В. Партико. – Львів: Афіша, - 2008. – 224 с.

8. Miram, G. et al. Basic Translation [Text] / G. Miram. - К.: Ніка-Центр, 2003. - С. 40-

2.2 Модель світу

"...ми можемо використати термін модель, коли маємо на увазі точку зору конкретної людини на світ або те уявлення про світ, яке будує інтерпретатор у процесі інтерпретації тексту".

Ч. Філлмор

Теми для обговорення:

1.Можливості моделювання картини світу.

2.Моделі картини світу.

За однією з моделей структури тезауруси мають ієрархічну будову. На найвищому рівні такого словника (залежно від світогляду укладача) може стояти, наприклад, слово "Бог" чи "матерія". Далі всі слова можуть бути поділені на назви: об'єктів, ознак, процесів, відношень, одиниць часу, місць, кількостей і т. д. Назви об'єктів, припустімо, можуть бути поділені на назви ідеальних об'єктів та матеріальних. Серед останніх може бути слово фрукти, а серед слів, що належать до фруктів, - слово яблуко.

...Лінгвістична структура сентенції. Для задання взаємозв'язків між номенами їх об'єднують спеціальними зв'язками (синтаксичними) у групи - сентенції. Прикладами сентенцій є прості речення, записи в базах даних, позначення команд мов програмування з їх параметрами тощо.

...Для передавання більших, ніж сентенція, порцій інформації їх об'єднують спеціальними (сполучниковими) зв'язками у ланцюжок - сюжет. Сюжет фіксованої довжини утворює повідомлення. У мовознавстві повідомленню відповідає окремий текст, у програмному забезпеченні електронних кібернетичних систем - база даних чи окремий файл, у програмуванні - програма як єдине ціле.

Щодо граматикотекстових зв'язків, то їх є обмежена кількість. Наприклад, в логіці виділяють такі граматикотекстові зв'язки (тут їх називають сполучниками):./, АБО, НЕ, ЯКЩО... ТО. Такі зв'язки можна задати як дескриптори на певній осі. В цьому випадку їх також можна розглядати як образи, що мають свою окрему сферу застосування. Останній сполучник вказує на кінець повідомлення» [5].

Завдання 6. Які моделі в теорії знань використовують для вивчення та представлення знань?

«Декларативні знання – це такий вид знань, який представляється у вигляді стверджень про щось (тлумачення слів у словниках, підручниках, посібниках). Процедурні знання – це такий вид знань, який представляється у вигляді послідовності процедур, операцій, які потрібно виконати, щоб щось зробити (інструкції користування будь-якими приборами, устроями).

В теории знаний для изучения и представления знания используются различные структуры знаний — фреймы, сценарии, планы. Согласно М. Минскому, «фрейм — это структура данных, предназначенная для представления стереотипной ситуации» [Минский 1978, с. 254]. Более развернуто можно сказать, что фрейм является концептуальной структурой для декларативного представления знаний о типизированной тематически единой ситуации, содержащей слоты, связанные между собой определенными семантическими отношениями. В целях наглядности фрейм часто представляют в виде таблицы, строки которой образуют слоты. Каждый слот имеет свое имя и содержание (см. табл. 1).

Таблица 1

Фрагмент фрейма «стол» в табличном представлении

В зависимости от конкретной задачи структуризация фрейма может быть существенно более сложной; фрейм может включать вложенные подфреймы и отсылки к другим фреймам.

Вместо таблицы часто используется предикатная форма представления. В этом случае фрейм имеет форму предиката или функции с аргументами. Существуют и другие способы представления фрейма. Например, он может представляться в виде кортежа следующего вида:

{(имя фрейма) (имя слота]) (значение слота]), (имя слота_п) (значение слота_п)}

Сценарий представляет собой концептуальную структуру для процедурного представления знаний о стереотипной ситуации или стереотипном поведении. Элементами сценария являются шаги алгоритма или инструкции. Обычно говорят о «сценарии посещения ресторана», «сценарии покупки» и т.п. Характерный пример приводится в [Норман 1998, с. 361]: «Посмотрим, каким может быть в общих чертах сценарий поведения в ресторане. Вы входите в ресторан и находите свободный столик — иногда сами, а иногда ждете, чтобы вам его указали. Садитесь и ждете.

Через некоторое время подходит официант и подает вам меню (а в Соединенных Штатах также стакан воды). Официант уходит, потом возвращается, чтобы принять заказ. Немного погодя он приносит кушанья, и вы едите. Затем официант вручает вам счет, и вы платите или ему самому, или в кассу. Оставляете чаевые, даже если еда вам не понравилась». Из приведенного описания посещения ресторана видно, что сценарные знания тесно связаны с определенной культурой. Норман сам отмечает специфическую особенность американских ресторанов, в которых официант вместе с меню приносит клиенту стакан воды. Для российской традиции нетривиальным оказывается и оплата счета в кассу, а не официанту. Процедурные знания в большей степени связаны с культурной традицией, чем декларативные. Это, по-видимому, объясняется тем, что процедурное знание, как правило, описывает поведение, которое более социологизировано, чем представление об абстрактных категориях типа движения, времени, пространства и пр. Последние более универсальны, чем способы принятия пищи, освященные традицией ритуалы выбора спутника/спутницы жизни, представления о карьере и успехе. Впрочем, многие декларативные знания прямо зависит от обучения и опыта взаимодействия с окружающим миром.

В результате применения сценария к конкретной проблемной ситуации формируется план. План используется для процедурного представления знаний о возможных действиях, ведущих к достижению определенной цели. План соотносит цель с последовательностью действий.

В общем случае план включает последовательность процедур, переводящих начальное состояние системы в конечное и ведущих к достижению определенной подцели и цели. В системах ИИ план возникает в результате планирования или планирующей деятельности соответствующего модуля — модуля планирования. В основе процесса планирования может лежать адаптация данных одного или нескольких сценариев, активизированных тестирующими процедурами, для разрешения проблемной ситуации. Выполнение плана производится экзекутивным модулем, управляющим когнитивными процедурами и физическими действиями системы. В элементарном случае план в интеллектуальной системе представляет собой простую последовательность операций; в более сложных версиях план связывается с конкретным субъектом, его ресурсами, возможностями, целями, с подробной информацией о проблемной ситуации и т. д. Возникновение плана происходит в процессе коммуникации между моделью мира, часть которой образуют сценарии, планирующим модулем и экзекутивным модулем.

В отличие от сценария, план связан с конкретной ситуацией, конкретным исполнителем и преследует достижение определенной цели. Выбор плана регулируется ресурсами исполнителя. Выполнимость плана — обязательное условие его порождения в когнитивной системе, а к сценарию характеристика выполнимости неприложима.

Еще одно важное понятие — модель мира. Под моделью мира обычно понимается совокупность определенным образом организованных знаний о мире, свойственных когнитивной системе или ее компьютерной модели. В несколько более общем виде о модели мира говорят как о части когнитивной системы, хранящей знания об устройстве мира, его закономерностях и пр. В другом понимании модель мира связывается с результатами понимания текста или — более широко — дискурса. В процессе понимания дискурса строится его ментальная модель, которая является результатом взаимодействия плана содержания текста и знаний о мире, свойственных данному субъекту.

Тесно связано с категорией фрейма понятие сцены. Категория сцены преимущественно используется в литературе как обозначение концептуальной структуры для декларативного представления актуализованных в речевом акте и выделенных языковыми средствами (лексемами, синтаксическими конструкциями, грамматическими категориями и пр.) ситуаций и их частей. Будучи связана с языковыми формами, сцена часто актуализуется определенным словом или выражением. В грамматиках сюжетов (см. ниже) сцена предстает как часть эпизода или повествования. Характерные примеры сцен — совокупность кубиков, с которыми работает система ИИ, место действия в рассказе и участники действия и т.д. В искусственном интеллекте сцены используются в системах распознавания образов, а также в программах, ориентированных на исследование (анализ, описание) проблемных ситуаций. Понятие сцены получило широкое распространение в теоретической лингвистике, а также логике, в частности в ситуационной семантике, в которой значение лексической единицы непосредственно связывается со сценой» [1, с. 16-20].

Література

1. Баранов, А. Н. Введение в прикладную лингвистику [Текст] / А. Н. Баранов

2. Жабот и некая С. А. Концептуальный анализ. Типы фреймов // Вестник Черкасского университета. - 1999. - Вып. 11. -С. 3-20.

3. Минский, М. Фреймы для представления знаний [Текст] / М. Минский. - М.: Энергия, 1979.

4. Моделирование языковой деятельности в интеллектуальных системах / Под ред. А. Е. Кибрика и А. С. Наринъяни. - М.: Наука, 1987. - С. 64-128.

5. Партико, З. В. Образна концепція теорії інформації [Текст] / З. В. Партико. – Л.: ВЦ ЛНУ, - 2001. - С. 25-37.

6. Тарасова, Е. В. Когнитивные основания системной организации речи [Текст] / Е. В. Тарасова // Вісник ХДУ- 2001.- № 424. - С 174-183.

7. Minsky, М. A framework for representing knoweledge [Text] / M. Minsky // Artificial Intelligence. Massachusetts Institute of Technology, - 1974.

2.3 Моделювання спілкування

Well