здійснення народного суверенітету

Суверенітет народу означає, що саме йому належить суверенна

державна влада, яка має такі властивості, як верховенство і незалеж-

ність; народу належить вся повнота влади на території країни, його

воля обов’язкова для всіх органів державної влади, органів місцевого

самоврядування та посадових осіб. У ст. 5 Конституції України за-

значається: носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є

народ.

Існують дві форми здійснення народного суверенітету: безпосе-

редня демократія і представницька демократія.

Безпосередня (пряма) демократія – це безпосередня участь гро-

мадян в управлінні справами суспільства і держави, безпосереднє

здійснення державної влади в межах усієї країни або в межах окре-

мої її частини. Основними формами прямої демократії є вибори та

референдуми. Право брати участь у виборах і референдумах закріп-

лене лише за громадянами України, які мають відповідний віковий

ценз.

Представницька демократія – це форма здійснення народного

суверенітету, для якої характерним є те, що громадяни беруть участь

в управлінні державою і суспільством через представників, обраних

в органи державної влади та місцевого самоврядування. В Україні

діють певні групи громадян держави, які є повноважними представ-

никами населення, від імені та за дорученням якого вони приймають

рішення, що стають обов’язковими до виконання. Група, яка пред-

ставляє все населення держави, утворює загальнодержавний орган,

що дістає право виступати від імені всієї держави і приймає рішення,

обов’язкові до виконання на всій її території (ВР України). Поряд з

колективними загальнодержавними органами можуть створюватись і

одноособові органи, уповноважені виступати від імені держави (Пре-

зидент). Група осіб, яка виступає від імені певної частини населення

держави, утворює орган місцевого самоврядування, який може прий-

мати рішення, що є обов’язковими до виконання у межах відповідної

частини території країни.

8) права та свободи людини і громадянина можна умовно поділити на декілька розділів (за сферами суспільного життя):

1. Особисті права громадян України – “це права, що передбачені для задоволення особистих потреб, інтересів людини”. [5, стр.7]

2. Політичні права – “передбачені для забезпечення можливості участі в здійсненні народовладдя, участі в управлінні державними суспільними справами”. [5, стр.7]

3. Економічні права – “використання їх дає можливість особистості реалізувати себе, отримати економічну незалежність через створення матеріальних і духовних благ та їх розподіл, задовольнити побутові чи інші потреби”. [5, стр. 8]

4. Соціальні та культурні права – “надають можливість брати участь в розподілі матеріальних та суспільних благ, гарантують безпеку для життя і здоров'я, вільний шлях до духовних цінностей, передбачують можливість задоволення культурних потреб та їх розвитку”. 5, стр 9]

Розглянемо вищенаведені права та свободи більш детальніше.

Права людини - це права, нерозривно пов'язані з самим існуванням людини: право на життя, на свободу у всіх її проявах, право на повагу людської гідності, на опір пригнобленню.

Ці права невід'ємні, інакше кажучи, заборонено будь-яке посягання на ці права. Права людини можуть бути обмежені лише в тій мірі, в якій це необхідно для захисту прав іншої людини. Права людини невідчужувані, іншими словами, людина сама не має права від них відмовитися, бо без цих прав вона вже не є людиною. Права людини належать кожному індивіду, незалежно від належності до громадянства тієї або іншої країни, расової або національної приналежності. Кожна людина є носієм природних, породжених самою природою людини, прав.

Визнання і захист прав людини - головний обов'язок держави. Держава жодною мірою не наділяє індивіда правами, вона лише повинна визнати їх існування. Прийнявши Конституцію, Українська держава визнала і узяла під свій захист невід'ємні, невідчужувані права людини.

Права громадянина - це права члена державно-організованого громадянського суспільства.

Під правами громадянина розуміють, перш за все, можливість брати участь в управлінні суспільними і державними справами: право на об'єднання в партії і громадські організації, право обирати і бути обраним до органів державної влади України. Право на соціальний захист також в основному належить громадянам України. Самоочевидно, що Українська держава повинна в першу чергу піклуватися про своїх громадян.

Всі права людини і громадянина рівноцінні і взаємопов'язані і тому однаковою мірою повинні захищатися державою