Оцінка та чинники підвищення ефективності виробничих і фінансових інвестицій

Методика оцінки економічної ефективності виробничих інвестицій (капітальних вкладень) передбачає визначення їх загальної (абсолютної) та порівняльної економічної ефективності.

Абсолютна ефективність капітальних вкладень показує загальну величину їх віддачі та обчислюється зіставленням величини економічного ефекту з величиною самих затрат.Абсолютну ефективність інвестицій визначають розрахунком:

1. Коефіцієнту економічної ефективності капітальних затрат (Е_р):

,

де ∆П - приріст прибутку підприємства у випадку вкладення капіталу у реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення, грн.; П - загальна сума прибутку для новостворюваних об'єктів, грн.; К - загальна сума виробничих інвестицій (капіталовкладень), грн.

2. Строк окупності капіталовкладень Т_окр, який є оберненим показником до Е_р:

.

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень Е_р повинен порівнюватись з нормативним коефіцієнтом Е_н, який встановлюється Міністерством економіки України на певний період. Якщо Е_р > Е_н, то вкладення капіталу вважають доцільним.

Розрахунки порівняльної ефективності капітальних вкладень здійснюють тоді, коли треба вибрати кращий із можливих проектів інвестування виробництва.

Показником порівняльної ефективності капітальних вкладень є мінімум приведених витрат (З_прив):

,

де С_і – собівартість річного випуску продукції по і-му варіанту капіталовкладень; К_і – капіталовкладення по і-му варіанту. Найкращим з економічної точки зору вважається той варіант, при якому сума приведених витрат є мінімальною.

Розрахунковий строк окупності додаткових капіталовкладень (Т_ок.р) по певному варіанту розраховується:

,

де К₁,К₂ – сума капіталовкладень по першому і другому варіантах; С₁,С₂ – собівартість річного випуску продукції по першому і другому варіантах.

Через тривалий термін реалізації інвестиційних проектів процес інвестування вимагає приведення капітальних вкладень до певного року. А в такому разі економічну ефективність визначають з урахуванням чинника часу.

Приведення здійснюється до певного року за допомогою коефіцієнта приведення капітальних вкладень ():

- до майбутньої вартості ;

- до теперішньої вартості ,

де R – норматив приведення різночасових витрат (ставка дисконту – це процентна ставка, що характеризує норму прибутку, на який щорічно розраховує інвестор; як ставка дисконту може бути прийнята середня кредитна чи депозитна ставка, рівень інфляції тощо), t – розрахунковий рік, n – рік, до якого приводять показники.

Чиста дисконтована (теперішня) вартість (ЧДВ):

,

де ГП₁, ГП₂ ... ГП_Т – очікувані грошові потоки у кожному із років реалізації проекту, грн. Рішення про прийняття інвестиційного проекту може бути позитивним у тому випадку, коли ЧДВ > 0. Грошовий потік – це сума чистого доходу підприємства та амортизаційних відрахувань.

Індекс дохідності інвестицій (Ід):

.

Внутрішня норма рентабельності інвестицій (ВНР) - це така дисконтна ставка, за якої суми початкових інвестицій і теперішньої вартості грошових потоків є однаковими, тобто ЧДВ = 0. Розрахунковий показник ВНР має бути не нижчим за граничну ставку, прийнятну (бажану) для підприємства.

Період окупності інвестицій (Т_ок):

,

де - середньорічна величина грошового потоку за певний період, грн. Для короткострокових інвестицій період вимірюється в місяцях, для довгострокових - у роках.

Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень можна поділити на окремі напрямки. Так, зокрема, інструменти поліпшення ефективності виробничих, фінансових (цінних паперів) інвестицій будуть принципово різними.

Серед важелів підвищення ефективності виробничих інвестицій основними є наведені нижче.

Так високий рівень ефективності виробничих інвестицій значною мірою пояснюється прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної їхньої структури. Особливо активними та цілеспрямованими мають бути дії для оптимізації структури капітальних вкладень.

Значні можливості підвищення ефективності використання капітальних вкладень зумовлюються організацією сучасної проектно-кошторисної справи і забезпеченням завдяки цьому високої економічної ефективності проектних рішень.У процесі розробки проектів розширення та реконструкції діючих і спорудження нових виробничих об'єктів (підприємств) мають бути використані найновітніші досягнення в галузі техніко-технологічних та організаційних рішень.

Великим резервом підвищення ефективності капітальних вкладень є скорочення тривалості всіх стадій інвестиційного циклу — від проектування до освоєння введених в дію виробничих об'єктів та об'єктів соціальної інфраструктури.

Використання економічних методів управління інвестиційними процесами як в умовах окремих підприємств, так і на рівні економіки країни.

Найвагомішим організаційно-економічним важелем ефективнішого формування та використання фінансових інвестицій (цінних паперів) можна вважати розвиток фондового ринку. Складовими такого удосконалення є такі елементи:

- поліпшення організації державного регулювання фондового ринку;

- удосконалення системи обґрунтування емісії різних видів та обсягів цінних паперів має бути спрямоване на детальний кількісний аналіз практики випуску й розміщення різних цінних паперів;

- максимально можливе розширення посередницької діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів;

- посилення контролю за виконанням інвестиційних зобов'язань, зокрема умов конкурсів з продажу державного майна;

- підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, які займаються формуванням і реалізацією необхідних обсягів фінансових інвестицій;

- оптимізація обсягів купівлі пакетів різних видів цінних паперів вітчизняними й зарубіжними інвесторами.

Інвестиційні процеси є важливими, але вкрай складними об’єктами управління підприємствами. Управління цими процесами потребує комплексних рішень та використання комплексних організаційно-економічних важелів управління, спроможне забезпечити максимально можливу ефективність формування та реалізації фінансових інвестицій усіх суб’єктів підприємницької діяльності.