Поняття про геохімічні провінції та про геохімічні ендемічні захворювання

Коагуляціїя води, гігієнічне значення, принцип. Флокулянти.

З метою прискорення процесу відстоювання води, очищення її від завислих частинок використовують хімічні сполуки – коагулянти: Al2(SO4)3, FeCl3, FeSO4. При додаванні до води коагулянти реагують з гідрокарбонатами, утворюючи гідроокиси, які, осідаючи, адсорбують завислі у воді частинки.Завдяки обробленню води коагулянтами з води виводяться до 90% бактерій та вірусів. Коагуляцію зараховують до найефективніших методів очищення води від вірусів. Найкращого очищення води досягають за допомогою зменшеного коагулянту (FeCl3+ Al2(SO4)3).

Коагулянт застосовують у дозах від 30 до 200 мл на 1л води. Доза коагулянту залежить від кольору, мутності, pH води та багатьох інших властивостей.Останнім часом використовують речовини-флокулянти, які в мізерних дозах полегшують та прискорюють коагуляцію. Наприклад, поліакриламід в дозі 0,2-2 мл на 1л води значно прискорює коагуляцію та заощаджує витрати коагулянту. Як флокулянт також використовують активовану кремнієву кислоту.П’ятивідсотковий розчин коагулянту за допомогою спеціального дозувального приладу подають у змішувач, де відбувається його швидке перемішування з водою. Звідси вода надходить у камеру реакції, де протягом 10-20 хв завершується процес утворення пластівців і далі у резервувар-відстійник, де осідають пластівці. Розміри відстійника розраховані на 2-3 год відстоювання води. Коли вміст гідрокарбонатів у воді невеликий, воду при коагулюванні необхідно підлужувати 1% розчином води соди в кількостях, які дорівнюють половині дози коагулянту. Максимальну дозу коагулянту визначають за формулою: А = (Л- 0,5)/0,0052 (де Л-загальна лужність)Дозу коагулянту можна визначити пробним коагулювання. У 4 склянки з 250 мл досліджуваної води в кожній додають відповідно: в І – 1мл, в ІІ – 2 мл, в ІІІ – 3 мл, в ІV – 4 мл 1%-го розчину сірчанокислого глинозему, перемішують скляною паличкою і спостерігають за перебігом коагуляції 30 хв. Оптимальною вважається така доза коагулянту, при додаванні якої швидко утворюються великі пластівці.

Про ефект коагуляції свідчить зниження колірності води нижче 20 0С, збільшення прозорості понад 30 см, лужність не менше 0,5 мг/екв.л.

Поняття про геохімічні провінції та про геохімічні ендемічні захворювання.

Геохімічні провінції- окремі області і райони, що характеризуються специфічним переважанням певних хімічних елементів. Ендемічні захворювання обумовлені надлишком або нестачею в навколишньому середовищі певних хімічних елементів.

На основі біогеохімічних досліджень створена загальна біогеохімічна теорія ендемій і отримана можливість закономірного систематичного вивчення біогеохімічних провінцій і ендемічних захворювань, які призводять до порушення обміну речовин, зумовленим надлишком або недоліком певних хімічних елементів. В даний час відомо велика кількість подібних ендемій.

1) Ендемія стронцію

Ендемічні остео - і хондро-дистрофії викликаються надлишком стронцію в раціоні (уровська хвороба) в Читинській, Амурської областях, в Таджикистані, в Північно-Східному Китаї, в центральній частині півдня Корейського півострова. Попередження виникнення уровської хвороби у людини може бути досягнуто поліпшенням загального і мінерального живлення з збільшенням у раціоні солей кальцію в період вагітності і в ранньому дитячому віці, коли зростаючий організм особливо потребує мінеральних речовин.

2) Ендемія бору

На території Арало-Каспійської низовини виявлена біогеохімічна провінція з підвищеним вмістом бору в ґрунті, воді і в харчових продуктах, що призводить до виникнення ендемічних ентеритів серед тварин і людей, що проживають в даній місцевості. В умовах борних біогеохімічних провінцій надходження бору в організм людини зростає в кілька разів. При цьому порушується нормальна функція кишечнику, що проявляється в запальних процесах (ентеритах). Хвороба супроводжується діареєю, схудненням, загальним ослабленням організму. В основі механізму виникнення хвороби лежить порушення вуглеводного та білкового обміну, оскільки підвищена концентрація бору пригнічує ферментні системи, каталізують процеси нормального засвоєння вуглеводів і білків.

3) Ендемія кремнію

При аналізі захворюваності населення Чувашії виявлений закономірний зв'язок між поширенням сечокам'яної хвороби і з вмістом кремнію в питній води і харчових продуктах. Систематичне споживання протягом довгого часу води,забрудненої кремнієм, викликає розвиток хронічного захворювання нирок - ендемічної нефропатії, за якої часто виникає захворювання на рак сечового тракту.

4)Ендемія молібдену.

У людини в біогеохімічних провінціях, багатих молібденом, спостерігається підвищення вмісту в крові молібдену, активності ксантиноксидази і посилене окислення сечової кислоти, що призводить до виникнення ендемічного захворювання типу подагри.

5) Ендемія фтору.

Фтор належить до найбільш поширених хімічних елементів земної кори. Збагачення грунтів фтором відбувається в результаті вивітрювання порід, а також за рахунок метеорних вод, вулканічних і промислових викидів. При систематичному використанні питної води, що містить надлишкові кількості фтору, серед населення розвивається ендемічний флюороз. Зазначається характерне ураженні зубів, порушення процесів окостеніння, виснаження організму. У важких випадках відзначаються генералізований остеосклероз або дифузний остеопороз кісткового апарату, кісткові відкладення на ребрах, трубчастих кістках, кістках тазу, осифікація зв'язок і окостеніння суглобів. Надлишкові кількості фтору знижують обмін фосфору і кальцію в кістковій тканині, порушують вуглеводний, фосфорно-кальцієвий, білковий та інші обмінні процеси, пригнічують тканинне дихання та ін Якщо надлишкові кількості фтору питної води викликають ендемічний флюороз, то дефіцит цього мікроелемента (менше 0,5 мг / л) у поєднанні з іншими чинниками (нераціональне харчування, несприятливі умови праці та побуту) викликає карієс зубів. Карієс зубів сприяє розвитку інших захворювань порожнини рота (тонзиліту, ревматоїдного стану), порушення процесу травлення та ін.

4/13. Клініко-фізіологічні показники вітамінної забезпеченості організму. Часткова вітамінна недостатність не характерна конкретними скаргами, що відносяться до якого-небудь одного вітаміну. Більша частина скарг – загального характеру: слабкість, сонливість вдень, безсоння вночі, подразливість, буркотіння та невизначені болі в животі та інші. При гіповітамінозі В₂ (рибофлавін) чи В₆ (піридоксин) спостерігається підвищена сальність (себорея) обличчя із-за гіпертрофії сальних залоз, у першу чергу за вушними раковинами, на лобі, носо-губних складках, яка у подальшому розвитку гіповітамінозу змінюється атрофією сальних залоз, що проявляється злущенням епітелію, під яким при зшкрябуванні з’являються блискучі ділянки шкіри.Досить специфічною ознакою гіповітамінозу В₂ є перикорнеальна ін’єкція судин склери очей, яку можна спостерігати за допомогою бінокулярної лупи чи щілинної лампи: на місці переходу рогівки у склеру внаслідок розростання судин утворюється віночок фіалково-блакитного кольору. Цей симптом часто супроводжується кон’юнктивітом зі збільшенням ін’єкції судин від центру до периферії, на відміну від банальних кон’юнктивітів (ін’єкції судин – до центру).При гіповітамінозах В₂, В₆, рідше РР (нікотинова кислота, ніацин) спостерігається хейлоз – слизова губ спочатку стає блідою, а потім в місці змикання губ, із-за мацерації епітелію та його злущення слизова стає червоною. З’являються вертикальні тріщини губ, ангулярний стоматит – сірувато-жовті папулки в куточках рота, при їх мацерації з¢являються тріщини, покриті жовтуватими шкуринками. При недостачі цих вітамінів спостерігаються зміни з боку язика – розвивається гіпертрофічний глоссіт: язик набухає збільшується в об’ємі, по краях – почервоніння з відбитками зубів. Сосочки язика гіпертрофуються, спочатку на кінчику, а потім на бокових поверхнях і спинці. Можуть з¢явитися глибокі борозни (“географічний язик”). У подальшому гіпертрофія сосочків змінюється десквамацією епітелію по всій поверхні, язик стає “лисим”, полірованим, гладеньким, яскраво-червоним, вогнево-полумя’ним (особливо при гіповітамінозі РР) або з малиновим відтінком (при гіповітамінозі В₂).При гіповітамінозі А (ретинол) спостерігаються: гіперкератоз – збільшене ороговіння епідермісу на ліктях, колінних суглобах. Шкіра покривається сіткою дрібних подовжніх і поперечних тріщин мозаїчного вигляду; фолікулярний гіперкератоз – на шкірі сідниць, стегон, литок, розгинальних поверхонь рук в області волосяних фолікул підсилене ороговіння епітелію, шкіра стає шорсткуватою, “гусячою”, “колючою”. При зшкрябуванні епітелію з’являються жовтуваті плями.При гіповітамінозі С, Р спостерігається швидко наступаюча стомленість, блідість шкіри, ціаноз видимих слизових оболонок, кистей рук, стоп ніг, набряклість і розпушення ясен, біля краю різців на слизовій оболонці ясен з¢являються невеличкі ізольовані червоні острівці. Зливаючись, вони утворюють кайму біля зубного краю ясен. При різко вираженому дефіциті вітаміну С в харчовому раціоні розвивається клінічна картина цинги: до описаних вище симптомів гіповітамінозу приєднуються сильне схуднення, ревматоїдні болі у м¢язах, суглобах, особливо під час руху, ознаки малокрів’я (задишка, тахікардія), синюшна кайма на яснах, їх спонтанна кровоточивість. У подальшому ясна загнивають, з¢являється гнійний запах з рота, зуби розхитуються і починають випадати.З¢являються спонтанні крововиливи у шкірі, м¢язах, суглобах та всіх внутрішніх органах і тканинах. Дефіцит вітаміну В₁ (тіаміну) проявляється у сильній стомлюваності, особливо при ходьбі, болючості м¢язів литок, парестезіях, втраті апетиту, закрепі, задишці, тахікардії тощо.Дефіцит у раціоні вітаміну Д (кальціферолу) та ультрафіолетової радіації проявляється в подразливості, слабкості, пітливості, болях у м¢язах, крихкості зубів, кісток (часті переломи), у дітей – затримка розвитку зубів, схильність до захворювання дихальних шляхів. При авітамінозі Д розвивається рахіт.Недостатність вітаміну В₁₂ (ціанкобаламіну) може спричинитися до розвитку мегалобластичної гіперхромної анемії, об’єктивно спочатку з¢являється блідість слизових оболонок, кон’юнктив, сухість у роті, яскравість язика, зниження апетиту, пронос, поліневрити.

6/14.Гігієнічні основи трудового і політехнічного навчання дітей та підлітків. Гігієнічні вимоги до шкільних майстерень. Санітарно–гігієнічна оцінка уроку трудового виховання школярів зумовлює необхідність проведення хронометражних спостережень, здійснення контролю за змістом (характеристика основних трудових операцій, особливості вибору матеріалу та забезпечення профільності політехнічної підготовки, дотримання норм щодо тривалості та об’єму робочого процесу, піднімання та переміщення вантажів), режимом (місце уроку в режимі навчальних занять та його побудова, особливості подання навчального матеріалу, методики та наочності викладання, використання форм активного відпочинку) та умовами навчання (визначення санітарно–гігієнічних умов навчання і відповідності обладнання майстерень росту учнів, дотримання правил техніки безпеки), виявлення ступеня розвитку втоми учнів у ході навчального процесу і, отже, дослідження функціонального стану дітей і підлітків під час виконання трудової діяльності.

Існують різні типові проекти шкіл. У зв’язку з цим навчальні майстерні тих чи інших шкіл можуть відрізнятися деякими особливостями. Так, майстерні можуть знаходитися безпосередньо у приміщенні школи або розміщуватися біля школи в окремому приміщенні. Ті і інші бувають комбінованими або спеціалізованими. Площа інструментальної може бути до 20 м2, а кожна із майстерень - до 70 м2.Нормативами встановлено 3,5-4 м2 на робоче місце у слюсарно-механічній майстерні, 4 - 5 м2 - у столярній, 5 - 6 м2 - на один невеликий верстат. Відповідно до гігієнічних вимог до кабінетів та майстерень трудового навчання школярів приміщення не повинні розташовуватися у підвалах або напівпідвалах. Площа вікон повинна складати не менше 0,25 площі підлоги. Штучне освітлення підбирається в залежності від характеру виконуваних робіт. На один квадратний метр приміщення повинно припадати від 15 до 25 Вт потужності світильників. Відносна вологість повітря у приміщені повинна бути 40-60%. Температура 17-20о С. Допускається у майстернях температура 14-16о С, коли виконується робота великої рухомості. В майстернях повинен бути належний добрий повітряний обмін за рахунок природної або примусової вентиляції. Швидкість повітряного обміну повинна складати приблизно 250 м3/год. Електрообладнання робочих місць учнів, електротехнічні прилади, з якими працюють учні, повинні бути розрахованими на напругу 42 В. Верстати і машини, які мають електричний провід, обов’язково заземлюються. Величина опору заземлення не повинно перевищувати 4 Ом.Шкільні майстерні повинні бути розраховані на 13 - 15 робочих місць, устаткованих верстатами і верстаками. У столярних майстернях повинні бути передбачені верстаки висотою 75,5; 78,0; 80,5 см; а для обробки металу - верстаки висотою 95 і 87 см від підлоги до губок лещат.Кожне робоче місце слід забезпечити сидінням на кронштейні або табуретами висотою 40 - 42 см, з розміром сидіння 35х35 і 40х40 см. У столярній майстерні верстати розміщуються або під кутом 45о або в три ряди перпендикулярно до світло несучої стіни. Відстань між верстатами в передньо-задньому напрямі повинна бути не менше як 0,8 м, між рядами-1.2 м. У майстерні з обробки металу раціонально розміщувати верстаки так, щоб світло падало на робоче місце спереду або справа. Відстань між рядами - 1,0 м2, від внутрішньої стіни верстаки повинні бути на відстані не менше як 0,8 м, найкраще розміщувати однойменні верстаки в шаховому порядку. Відстань між лещатами не менше 1,0 м. На верстатах слід встановлювати металеву сітку висотою не менше 1,0 м.

4/37. Наук. Принципи гіг.нормув хім..реч. у прод. харчування. Санітарно-гігієнічне нормування забрудненості харчових продуктів стосується головним чином нітратів, пестицидів, важких металів і радіоактивних речовин. Необхідно відзначити, що при інтерференції результатів дослідження не можна використовувати ГДКхр як стандарт, прийнятий для будь-яких об'єктів біоти. Наприклад, опис результатів дослідження накопичення сполук ртуті у тканинах птахів не може бути підставою для висновків про перевищення ГДКхр.
Нормативи вмісту нітратів у харчових продуктах і продовольчій сировини Нітрати - це солі азотної (NaN03), а нітрити - азотистої (NaN02) кислот. Нітрати та молекулярний азот (N2) присутній у навколишньому природному середовищі (повітрі, воді, грунті) та продуктах харчування внаслідок кругообігу азоту в природі. У грунті нітратів більше, ніж в інших об'єктах середовищах, у зв'язку з внесенням у нього мінеральних та органічних добрив, потраплянням відходів переробки сировини різними підприємствами. З грунтів нітрати проникають у воду і рослини, а з водою та продуктами рослинництва - в організм людини.
Надмірна кількість нітратів у продуктах харчування становить велику небезпеку для здоров'я людини. Останнім часом доведено канцерогенну дію нітратів, особливо у разі тривалого і систематичного надходження їх в організм людини.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, добова норма нітратів становить 5 мг на Ікг маси людини. Самі нітрати не токсичні. Потенційна токсичність їх зумовлена тим, що в надмірних кількостях в організмі людини вони перетворюються в нітрити, які спричиняють зміни стану здоров'я (нітрити діють на гемоглобін крові). Нітрати у високих концентраціях діють також на засвоєння вітаміну А, порушують діяльність ендокринної системи, серця

5/12. Гігієн. Правила користування ПК та мобільними телефонами. Нині у зв'язку з появою нових поколінь комп'ютерів і різким збільшенням їх числа умови праці користувачів ПК класифікуються як шкідливі 2-ій мірі(перевищення допустимого рівня шкідливих чинників, які викликають функціональні зміни, що призводять до збільшення виробничої обумовленої захворюваності). Наприклад, діти повинні проводити за ПК в 1 класі не більше 10 хвилин; у 10-11 класах - не більше 30 хвилин в першій половині дня і 20 хвилин у другій. Жінка повинна проводити за ПК не більше шести годин в день з 15-хвилинними перервами щогодинно. Робочий стіл повинен мати простір для ніг заввишки не менше 600 мм, вширшки - не менше 500 мм, завглибшки на рівні колін - не менше 450 мм і на рівні витягнутих ніг - не менше 650 мм.Конструкція робочого стільця повинна забезпечувати:

- ширину і глибину поверхні сидіння не менше 400 мм;- поверхня сидіння із закругленим переднім краєм;- регулювання висоти поверхні сидіння в межах 400 - 550 мм і кутам нахилу вперед до 15 град. і назад до 5 град.;- висоту опорної поверхні спинки 300 +/- 20 мм, ширину - не менше 380 мм і радіус кривизни горизонтальної площини - 400 мм;- кут нахилу спинки у вертикальній площині в межах +/- 30 градусів;- регулювання відстані спинки від переднього краю сидіння в межах 260 - 400 мм;- стаціонарні або знімні підлокітники завдовжки не менше 250 мм і вширшки - 50 - 70 мм;

- регулювання підлокітників по висоті над сидінням в межах 230 +/- 30 мм і внутрішньої відстані між підлокітниками в межах 350 - 500 мм.Конструкція робочого стільця (крісла) повинна забезпечувати підтримку раціональної робочої пози при роботі на ПЕВМ, дозволяти змінювати позу з метою зниження статичної напруги м'язів шийно-плечової області і спини для попередження розвитку стомлення. Тип робочого стільця (крісла) слід вибирати з урахуванням зросту користувача, характеру і тривалості роботи з ПЕВМ.Екран відео монітора повинен знаходитися від очей користувача на відстані 600 - 700 мм, але не ближче 500 мм з урахуванням розмірів алфавітно-цифрових знаків і символів.Осіб, що працюють з ПЕВМ більше 50% робочого часу (професійно пов'язані з експлуатацією ПЕВМ), повинні проходити обов'язкові попередні під час вступу на роботу і періодичні медичні огляди в установленому порядку.

2/16. Перегрівання,тепловий удар переохол. Шляхи тепловіддачі організму.Перегрівання орг – це хворобливий стан, що може виникнути внаслідок тривалої дії на організм підвищеної температури зовнішнього середовища (на виробництві, в умовах, які утруднюють тепловіддачу з поверхні тіла, в районах з гарячим кліматом). Тепл удар – це загальний перегрів організму через розлад терморегуляції під впливом надлишку тепла. Ознаки теплового удару: сонливість, позіхання, похитування, розлад мови, червоне обличчя, важке дихання.Значне перегрівання організму, що виникає в тих випадках, коли порушується тепловий баланс і віддача теплоти, яка надходить ззовні, і тієї, яка утворюється в організмі, з певних причин утруднена. Перегріванню сприяє підвищена температура повітря, його значна вологість, одяг, виготовлений із прогумованих і брезентових тканин, надмірне фізичне навантаження, нестача води для пиття. Проф - не слід перегріватись, не витрачати води і солей з організму, влітку носити головний убір. У спекотну погоду слід збільшувати в добовому раціоні кількість води і солі, не рекомендується їсти жирну, висококалорійну їжу. Смерть настає внаслідок порушення дихання і кровообігу. Переох. Наступає в наслідок порушення процесів терморегуляції при дії на організм холодового фактора і розладу функцій життєво важливих систем організму, який настає при цьому. Цьому сприяє втома, малорухомість. Ознаки. На початковому етапі потерпілого морозить, прискорюється дихання і пульс, підвищується артеріальний тиск, потім настає переохолодження, рідшає пульс, дихання, знижується температура тіла. Після припинення дихання серце може ще деякий час скорочуватись. При зниженні температури тіла до 34-32 С затьмарюється свідомість, припиняється вільне дихання, мова стає неусвідомленою. Попередження переохолодження організму: Щоб уникнути переохолодження: закривайте ділянки тіла, найбільш схильні до відмороження – пальці рук, вуха і ніс; вживайте більше теплої рідини, що сприяє кращій терморегуляції організму; якщо немає гарячої, пийте побільше простої води; уникайте вживання напоїв, які містять алкоголь і кофеїн; при появі простуди негайно шукайте затишне місце, де можна зігрітися; якщо одяг промок на холоді, швидше переодягніться в сухий. Тепловіддача здійснюється шляхом конвекції, проведення, випромінювання та випаровування. 1. Конвекція — це віддача тепла у навколишнє повітряне середовище.2. Проведення — це віддача тепла предметам, які безпосередньо прилягають до людини (одяг, взуття, інструменти).3. Випромінювання — це нагрівання навколишніх предметів, які мають нижчу температуру, шляхом поширення теплової енергії через повітряне середовище.4. Випаровування — це віддача тепла шляхом потовиділення..В стані спокою при температурі 18—20 °С тепловіддача організму забезпечується за рахунок конвекції і проведення на 30 %, за рахунок випромінювання — на 45 % і за рахунок випаровування — на 25 %. При підвищенні температури зовнішнього середовища до 34—35 % тепловіддача здійснюється виключно шляхом випаровування поту. В умовах підвищеної температури, особливо при інтенсивній м’язовій роботі, коли в організмі працівника збільшується теплоутворення, потовиділення може збільшуватися до 1 л за годину проти 0,5—0,7 л за добу.

3/ 3.Загальна схема облаштування головних споруд водопроводу…

Водопровідна мережа, сукупність водопровідних ліній (трубопроводів) для подачі води до місць вжитку; один з основних елементів системи водопостачання Розподіл води між окремими водоспоживачами на об’єкті водопостачання проводиться по зовнішній та внутрішній (при її наявності) водопровідних мережах.Зовнішня водопровідна мережа являє собою систему трубопроводів, що прокладені в землі на території об’єкту водопостачання і призначені для транспортування води до кожного місця її розбору або підключення споживачів. Такими точками розбору є: вуличні водорозбірні колонки, пожежні гідранти, поливні крани, вводи в будинки, на промислові і сільськогосподарські підприємства.

Водопровідна мережа повинна:1.забезпечувати транспортування заданої кількості води до місць її розбору під необхідним напором;2.мати достатній ступінь надійності і безперебійності роботи;

3.бути економічною (тобто мати найменші приведені затрати, включно комплекс зв’язаних з нею споруд).Для задовільненя цих вимог при проектуванні водопровідної мережі необхідно вирішити такі задачі:1.Вибрати для даного об’єкту найбільш раціональну конфігурацію водопровідної мережі в плані;2.Прийняти раціональну схему живлення мережі;

3.Вибрати матеріал і прийняти економічно-найвигідніший діаметр труб на ділянках водопровідної мережі.Водогін складається з головних споруд і водогінної мережі. Головними спорудами водогону з підземних джерел водопостачання є джерело води, насосна станція першого підйому, яка піднімає воду на поверхню землі в резервуар, у разі потреби пристрій для знезараження води і насосна станція другого підйому, що подає воду в напірний резервуар. Від останнього відходить водовід з мережею трубопроводів, які несуть воду у кожний дім або водорозбірні колонки. Головними спорудами водогону, що живиться водою з відкритих джерел, є споруди для збирання і поліпшення якості води, резервуар для чистої води, насосне господарство і водонапірна башта. Від неї відходить водовід і розвідна система трубопроводів.