Екологічні проблеми України в іі половині 1980-х рр

Причини загострення екологічних проблем:

1. Інтенсивна хімізація.
2. Екстенсивний розвиток економіки.
3. Меліоративні роботи без врахування наукових розробок.
4. Використання застарілого обладнання.
5. Низький рівень екологічної освіти не лише звичайного населення, а й керівників підприємств та членів уряду.
6. Невиконання чинних законів з охорони навколишнього середовища та відсутність підзаконних актів для їх ефективної реалізації.
7. У центрі приймалися законопроекти і нормативні акти щодо поліпшення екологічної ситуації. Але перевага безвідходному або маловідходному виробництву не надавалась, бо це спричинило б збільшення собівартості продукції.

Деградація природного середовища на величезній території колишнього СРСР була викликана реалізацією концепції, в якій головним пріоритетом була оголошена максимізація обсягів виробництва за будь-яку ціну. Соціалізм, як і інші суспільні формації, виявився безпорадним перед руйнуванням природного середовища. Після розпаду СРСР усі країни Варшавського блоку, за висловом Ч.Барило, 1994р., опинилися в «екологічній пастці» - екологічне середовище знаходилося в дуже поганому стані, а його поліпшення в умовах ринкової економіки вимагало великих коштів, яких ці країни не мали.

Не уникла глобальної екологічної кризи і територія України. Структурна деформація економіки з орієнтацією на продаж сировини та ресурсоємні виробництва в поєднанні з екстенсивним розвитком с/г за низької екологічної культури виробництва призвели до того, що на кінець ХХ ст.. в природному середовищі України також почалися де градаційні процеси:

1.Найбільш забрудненими районами Європи є Донбас та Придніпров’я. Район займає 18% всієї території України, 28% населення, а виробляється 40% усієї продукції країни.

2. У 1991р. в повітряний простір України надійшло з різних джерел 14,3 млн. тонн забруднюючих речовин. Основні викиди надають:

33% - металургійні підприємства;

30% - енергетика;

10% - вугільна промисловість;

7% - хімічна промисловість.

3. Сильна загазованість міст особливо великих промислових центрів.

4. Мали місце випадки завезення на територію України шкідливих відходів виробництв із Німеччини та інших країн Зх. Європи.

5. Забруднення грунтів. Так, В.В.Гриневича ін. 1989р. при вивченні грунту Київської обл. виявили, що 43% проб мали вміст N2, який перевищував ГДК (гранично допустима концентрація). Концентрація нітрогенів у ряді колодязів досягала 265-273 мл/п при нормі не більше 50. Техногенне забруднення с/г грунтів промислових міст найбільше спостерігається в Донецькій, Луганській, Харківській областях. Відбувається зниження родючості.

6. Рівень забруднення в УРСР був у 7 разів вищим, ніж в СРСР;

з усіх забруднених міст кожне 5-те знаходилося в Україні (всього 12)

За даними природоохоронних відомств, у 1988р. серед міст, де стан повітря загрозливий, є Маріуполь, Запоріжжя, Донецьк, Одеса, Київ. У 1989р. найгірший стан атмосфери в Україні мали Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Київ, Кривий Ріг, Лисичанськ, Макіївка, Маріуполь, Одеса, Сєвєродонецьк.

З 45 тис. промислових об`єктів м.Києва, які забруднюють повітря, лише 30% у 1988р.були оснащені захисними спорудами і устаткуванням.

7. В результаті антропогенних забруднень у 1987р. концентрація в них лише пестицидів зросла в Азовському морі у 20 разів.

З 1985р. збільшилось забруднення радіонуклідами вод Дніпровського басейну й морів.

 

 

Чорнобильська катастрофа, що сталася 26 квітня 1986р., – найбільша промислова катастрофа за всю історію Землі. За оцінками спеціалістів, вибух на ЧАЕС еквівалентний вибуху 300 таких атомних бомб, яка була скинута на Хіросіму. В результаті аварії на ЧАЕС в атмосферу викинуто радіоактивних речовин у 90 з лишком разів більше, ніж від вибуху атомної бомби над Хіросімою. Найбільше постраждала Україна. Площа забруднення в Україні перевищила 41 тис. кв. км. Забруднено 3159 населених пунктів, у яких проживає 3,7 млн. чол., у тому числі 832,6 тис. дітей. Було евакуйовано 76 населених пунктів, у яких проживало 91,2 тис. чол.. У Білорусі в зоні радіоактивного забруднення виявилось 27 міст і 2700 сіл з населенням 2,5 млн. чол.., серед яких більше 800 тис. дітей. Це 23% території і 20% населення цієї країни. Білорусь втратила 20%сільгоспугідь і понад 15% лісів. У Росії постраждало 15 областей і республік. Більше 110 тис. громадян РФ живуть на території радіоактивного забруднення. У доповіді американського інституту по спостереженню за світовими проблемами говориться, що чорнобильська катастрофа викликала підвищення концентрації радіоактивних речовин до рівня, який потенційно загрожує здоров’ю населення не менш, ніж у 20 країнах. Урядова комісія оцінила втрати від чорнобильської катастрофи в 8 млрд. крб. Ю.Щербак оцінив сумарні втрати в 200 млрд. крб.

М.С.Горбачов відвідав Україну через 3 роки після аварії, а Білорусь через 5 років.

Дезактивацій ні роботи після аварії на Чорнобильській АЕС, на які в 1986-1989рр. було витрачено мільйони карбованців, бажаних результатів не мали.

Наслідки Чорнобильської трагедії:

- загинуло 50 (10) тис. чол. із 100 тис., які брали участь у ліквідації;

- у водосховищах осіли мільйони тонн радіоактивного мулу;

- сильним радіоактивним брудом вкрито 5 млн. га території України (32 райони 6 областей);

- забруднено 1,5 млн. га лісів;

- понад 150 тис. людей мешкають в умовах радіоактивного забруднення;

- майже 1,5 млн. чоловік проживає на території, де радіоактивний фон перевищує ГДК (гранично допустимий коефіцієнт);

- велику небезпеку становлять 300 тимчасових саркофагів;

- колективна доза опромінення в момент ліквідації становила 200 (20) мл. людино-бер;

- в Житомирській і Київській областях зросло число мертвих новонароджених, недоношених, вроджено хворих дітей;

- у 2,5 разів зросла кількість випадків ускладнень вагітності;

- мутації почастішали з 4 до 10%;

- збільшилась кількість онкозахворювань;

- у 1990р. експертна комісія оцінила збитки у 250 млрд. крб.